УДК 811.161.2’282.3’342(477.82)
Юрій Громик
Комбінаторні звукові зміни в поліській говірці села Липне: метатеза, протеза, афереза, синкопа, апокопа, епентеза
У статті проаналізовано комбінаторні звукові зміни на матеріалі поліської говірки села Липне[1], зокрема детально прокоментовано структури з наслідками метатези, протези, аферези, синкопи, апокопи й епентези. З’ясовано, що комбінаторні звукові зміни – одне з суттєвих джерел поповнення кількісного складу лексики говірок та суттєва риса їхньої фонетичної системи. Серед чинників, які зумовили велику частотність таких змін у досліджуваній говірці, найбільш дієвими були евфонія, деетимологізація, народна етимологія, аналогійні вирівнювання, відштовхування від специфічних рис суміжних діалектів та мов, а також неточне відтворення структури іншомовного слова при його запозиченні. Розширено ареалогічну інформацію про фонетичні модифікації цього зразка в українських діалектах. Установлено, що внаслідок комбінаторних фонетичних модифікацій у поліських говірках склався помітний шар вторинних, пізніх за часом появи структур, які, що характерно, часто не формують чітко окреслених ареалів і поза досліджуваним говором або й конкретною говіркою не фіксовані.
Ключові слова: комбінаторні звукові зміни, метатеза, протеза, афереза, синкопа, апокопа, епентеза.
Постановка наукової проблеми та її значення. До важливих проблем сучасної діалектології належить докладний опис комбінаторних звукових змін, характерний для окремих говірок. Як відомо, зазначені мовні явища, зокрема метатеза, протеза, афереза, синкопа, апокопа, епентеза, – одне із суттєвих джерел поповнення кількісного складу лексики говірок та суттєва риса їхньої фонетичної системи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На матеріалі поліських говорів комбінаторні фонетичні модифікації вивчені мало (пор. [1]). Дотеперішні поодинокі фіксації відповідних словоформ у лексикографічних працях не дають повного уявлення про характер цих змін, їхню частотність та ареали. Досі не з’ясовано ряд суміжних теоретичних проблем: чинники, які зумовлюють велику частотність комбінаторних звукових модифікацій у поліських говірках; визначальні тенденції цих змін; відносну хронологію відповідних явищ тощо.
Мета і завдання статті. Мета статті – на матеріалі однієї поліської говірки простежити комбінаторні звукові модифікації у структурі слова. Реалізація поставленої мети передбачала виконання таких завдань дослідження: у спонтанному мовленні поліщуків простежити лексеми, які відображають комбінаторні звукові зміни; дібраний матеріал систематизувати відповідно до класифікацій комбінаторних фонетичних модифікацій; з’ясувати причини змін звукової структури слова.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Метатеза, протеза, афереза, синкопа, апокопа й епентеза як особливі вияви нерегулярних фонетичних змін виникають в основному на основі асиміляції та дисиміляції.
Характер змін при метатезі не завжди пов’язаний з евфонією. У багатьох випадках такі модифікації відчутно не пов’язані з ритмомелодикою слова, його динамікою. Зміни цього зразка частіше відбуваються в запозичених словах, хоча можливі й у структурі питомої української лексики. У липенській говірці спостережено небагато прикладів метатези, зокрема дистантної: накáб’ір «набакир», гамазúн «магазин», куртýл'ни «культурний», сош «шосе», штикул'гáт' «шкутильгати», крикут'íруват' «критикувати», парал'óс «гаманець», пор. пол. pulares [5, с. 633], Ралúса «жіноче ім’я Лариса», Бирулýс'ійа «Білорусь», бирулýс «білорус» (пор. варіанти місцевого прізвиська: Билурýс / Бирулýс); суміжної: кирнúчка «джерело», симрáга «серм’яга», биркóса «абрикос», куржил'áт' «кружляти». Натомість континуанти псл. *medvědь [2, с. 344] зберігають давню структуру без наслідків метатези: мидвéд' / мидмéд', мидв’íд' / мидм’íд', пор. також похідні: мидвéдик / мидмéдик, мидвижá, мидвéжи. На відміну від літературних відповідників, відсутня метатеза й у структурі іменників тал'íрка «тарілка», тал'íручка «невелика тарілка», пор. базове нім. talier [6, с. 523].
У якості протези найчастіше виступає фарингальний [г]: гукнó, гúкна, гук’éнце, гýлица, гýлка «провулок; заїзд у двір», пу-гýличном «на прізвисько», гулúйі, гурáт', згóрани, пудгóрани, гóбраз «ікона», гусúка, гóсин', гус'íн':і, гус'íнка, вгúсин' «восени», гóсин':у «т. с.», надгóсин' «на початку осені», гуж, гухó, нагýшник’і «сережки», каплигýши «капловухий», гýшко, пудгýшкуват' «підмовляти, підбурювати», гóко, гóчи, гучк’í, гуж, гутáва, гýз'ол, гýзлик, гунýча, гунýк, гунýка, гувéс, гус'áни «вівсяний», гóзиро, гантéна, гавтóбус, гулúйі, гýзк’і, гýкши «вужчий», гукш «вужче», гýчани «освічений», нéгук, гариштáнт «бешкетник», гáсма «астма», гóбув «взуття», гóвтар «вівтар», гóвад «ґедзь», нагóдмаш «навідліг», гóцит «оцет», гáрмийа «армія», гóпар «водяна пара», гóпухол' «набряк; пухлина», гóпал «переляк», гувтúрок «вівторок», гудéнок «нижній шар сіна чи соломи в копиці», гублук’í «легкі хмари», гублукувáти «похмурий; непривітний», гублукувáто «хмарно; непривітно», гýлий «вулик», гувтúрок «вівторок», галóй «рослина алое», гóдур «дурість», гýрат' «підкидати на руках дитину», г’íнчи «інший», г’íнчий, г’íнч «інакше», Гурдáн' «Водохреще»; так само на початку кореня в лексемах пагýк, пагучóк, пагутúца «павутина» тощо.
Виявлено одиничний випадок квазіпротези – появи приставного [г] на початку слова перед приголосним: грабрúна «драбина», пор. діал. рабрúна «т. с.», яке пов’язують із ребро [6, с. 38–39], а також розвиток протетичного голосного у формі ухвéрма «ферма».
Протетичний [й] маніфестовано у словах йáнгол, йíграшка, йінвал'íд, йінтирéсни, йінтирéсно, йакурáт «точно, якраз», йімн'é «ім’я», йíмин:о «обов’язково; терміново», йíмпит «порив, струмінь», йíмпитом «поривом, із силою; знецька», йíмпитно «жваво; зненацька», йíмпитни «жвавий, моторний», йінжин'éр, йуржá «хвороба картоплі, при якій бульби вкриваються бурими плямами», йуржáви «укритий бурими плямами». Протеза [в], по суті, представлена лише у структурі предметно-особових займенників вин / вун, вунá, вунó, вунú та в іменникові вуглó «куток». У кількох випадках помічено паралельне вживання варіантів із різними протезами: во / го «ось», г’íскра / йíскра, г’індúк / йіндúк, г’індúчка / йіндúчка, г’іржá / йіржá «іржа», г’іржáви / йіржáви «іржавий», г’іржáт' / йіржáт'.
Афереза, як і в більшості поліських говорів, найчастіше призводить до втрати початкового ненаголошеного [о]. Наслідки цього явища в говірці в основному представлені в ненаголошених префіксах *объ-: блуг «обліг, неоране поле», блугувáт' «залишатися неораним (про поле)», бруч, брýчик’і «вінця», бразк’í «образки, ікони», бр'íзат', бр'íзани, бгувурáт', бсуждат', бгурудúт', ни бгурóд'ани, бйазáт' «обв’язати», бзивáц:а, бливáц:са, бсуждáт', бсúпат', бшнóрит' «ретельно обшукати», нибдýмано та ін., *отъ-: дмикнýт' «відімкнути», двичáт' «відповідати», длучúт' «відлучити», дличáц:а «відрізнятися», др'íзат', др'íзани, ни д:ат', дгувурúт', тк’íнут', тк’íдач «торбинка для віддушування сиру», ткрúвáт', ч:ипúц:а «відчепитися», ч’:íпно «аби відчепилися, будь-як», ч:úн'ани «відчинений», ткул', ткýл'а «звідки», ткул'с', ткýл'ас' «звідкись», т:ул', т:ýл'а, т:ýл'іка, т:ýл'ічка «звідти», цслужúт' «відслужити», цслунúт' «відслонити», ц':ул', ц':ýл'а, ц':ýл'іка, ц':ýл'ічка «звідси» та ін., так само й у прийменниках *отъ: с'о пудáрк’і д нивистóк; пришлá д мáтири назад; вунá д рáку вмирлá; ч:ипúса д йе; вступúса т пéчи; зайíхали с то бóку т Хунувúч; зайéзд був тáмка т хливá, *объ: йак к’íне б зéмл'у; стýкнуласа б гушáк; рузбú п с'у бирéзу і под.
Випадки опускання початкового ненаголошеного [о] в інших позиціях нечисленні: снóва, гон' «вогонь», гн'óви «вогневий», слин «ослін», слúнчик «ослінчик», вéчка «овечка», гурóк «огірок», пýдало «опудало», чирéт «очерет». Натомість значно частіше представлено наслідки неповної (часткової) аферези – послаблення артикуляції голосного [о] до [в]: вснóва, вгон', вб’ід, вдийáло, вб’íдат', вб’íдишн'і «обідній», вдинáц:ит' / вдинáцит', вб’íдит' «образити», вбижáц:а «ображатися», всóбно «окремо, осібно», встáт'н'і «останній», встурóжно «обережно», впáсно «небезпечно», вбух «обух», вдéжа «одяг», вкул'áри, вхóтн'ік «завзятий до якоїсь роботи», вбóйе, вбáдва «обидва», впéн'к’і «опеньки», вбирéмок «оберемок», вбéрим «великий оберемок», вбисúл'ат' «обезсиліти», вбисúл'ани «обезсилений», вбицáт', вбисцáт' «обіцяти», вбизйáн «без смаку одягнена людина», пор. рос. обезьяна «мавпа», Всувá «село Осова» тощо.
Часом навіть у мовленні однієї людини можна простежити варіанти того ж слова з протезою [г], без протези і з аферезою початкового голосного, як-от у відповідниках до загальновживаного прислівника осьде: гун'дз'é / ун'дз'é / н'дз'е, гун'дз'ó / ун'дз'ó / н'дз'о, гун'дз'огó / ун'дз'огó / н'дз'огó, гун'дз'ікá / ун'дз'ікá / н'дз'ікá, гун'дз'ікагó / ун'дз'ікагó / н'дз'ікагó, гун'дз'ічкагó / ун'дз'ічкагó / н'дз'ічкагó. Так само можуть співіснувати варіанти з повною та частковою аферезою: бразк’í / вбразк’í, гон' / вгон'.
Виявлено випадки опускання на початку слова інших голосних. Аферезу [а] ілюструють лексеми биркóса «абрикос», пиндицúт, л'імéнти, кушéрка, вáрийа, мирикáниц, парáт / пáрат, хв’íша, свал'т, бурт'íрувац:а «зробити аборт». Можливий розвиток [а] > [в], очевидно, через стадію [о]: впарáт / впáрат, нивкурáтни, нивкурáтно. Опускання початкового ненаголошеного [і] маніфестовано словами мн'е «ім’я», минúни «іменини», минúн:ик «іменинник», минúн:ица «іменинниця», нáч:и «інакший», нач: / нач «інакше», нáч:ий / нáчий «т. с.», нтирéсни «інтересний», нтирéсно «інтересно»; [е] – ґзáмини «екзамени», п’іл'іпс'íйа «епілепсія».
До аферези належить і опускання на початку слова одиничного приголосного: лúсти «глисти», лúз'ави «глевкий, клейкий», пор. діал. глúзявий «т. с.», що продовжує гіпотетичне *глиздявий, похідне від псл. *glьzdati [2, с. 524], пурúш «спориш». Унаслідок аферези може опускатися навіть початковий склад у слові: мéдик «ведмедик» < мидмéдик «т. с.», кугóл'ік «алкоголік», биркул'óз «туберкульоз», йе < йійé «її».
Звукова структура частини лексем маніфестує наслідки синкопи. Виявлено форми з опусканням у середині слова одиничного приголосного звука: гáсма «астма», нив’íска / нивйíска «невістка», мóна «можна», мýл'ав «мовляв», зйазáт' «зв’язати», пудйазáт' «підв’язати», шéйіс'ат «шістдесят» < шéйдис'ат < шéз'дис'ат, прáда «правда», гус'áни «вівсяний», биз гусá «без вівса», гутóбус «автобус», кубасá «ковбаса», кват'íра «квартира», патрéт «портрет», скúко / ск’íко, скúка / ск’íка, скúк’і / ск’íк’і «скільки», стúко, стúка, стúк’і «стільки», тúко, тúка, тúк’і «тільки» тощо.
До явища синкопи можна віднести й редукцію другого ненаголошеного елемента повноголосся: дéрво, чулв’íк, чирвúк, вирт'óно «веретено», мóлдос'ц', вмóлдус'ц'і «замолоду», пирхúт'ко «чоловік, який за деякий час після весілля переходить жити до батьків дружини» (пор. місцеві родинні прізвиська: Пирхут'к’í, Пирхúт'куви), пирбак’éруват' «перехиляти на один бік», пирбак’éрани «перехилений на один бік», пирвóдини «гостювання після весілля в старости, хресних батьків», пиргувóршчик «перекладач», Хулнéвичи «Холоневичі (село)». Зрідка опускається перший елемент повноголосся: нáвлучка, так само будь-який інший голосний: марнáтка «чоловічий піджак», пор. пол. marynarka, marynatka [4, с. 394], сирйíжа, сирйíжка, л'ікт'óр «рекетир; розбійник», вна «вона», вно «воно», вни «вони», навл'óт «наскрізь; заздалегідь» < навил'óт «т. с.» Редукцію ненаголошеного секундарного [о] можна вбачати у структурі іменників н'іхт / н'охт «ніготь» < *nogъtь [5, с. 96], д'охт «дьоготь» < *degъtь [3, с. 154]. Щоправда, такі варіанти могли постати не фонетичним шляхом, а внаслідок аналогії до форм непрямих відмінків на зразок н'óхта, д'óхту, н'óхтом, д'óхтом, де занепад редукованого закономірний.
Опускання в середині слова звукосполучень та цілих складів маніфестують такі структури: ме «може», тра «треба», стуграхв’íруват' «сфотографувати», бласлувéнство «благословіння батьками молодих перед шлюбом», Блав’íшчин':е «свято Благовіщення», бáло «бувало», нат' «навіть», Хунувúчи «Холоневичі (село)», хун'íвиц / хун'івéц «житель Холоневич», хун'íвка «жителька Холоневич», Батирчýк (варіант прізвища Богатирчук), Батирчýчка (прізвисько жінки із прізвищем Богатирчук), а також особові форми майбутнього часу дієслова бути: бýду > бу, бýдиш > беш, бýде > бе, бýдим > бем, бýдите > бéте, бýдут' > бут'.
Можливо, результат синкопи у складі засвідченого пам’ятками грецизму парамонарь «паламар» [5, с. 259] представлено у варіанті парамáр «т. с.», хоча тут не можна виключати й можливості дистантної регресивної асиміляції за способом творення [л..р] > [р..р] у загальновживаному паламáр або [н..р] > [р..р] у старому пономарь [5, с. 259]. Синкопа могла зумовити й оформлення структури лóзи «лозунги», хоча переробка й переосмислення запозиченої лексеми могли відбутися за зразком близького їй за звучанням слова лóзи «зарості лози» внаслідок народної етимології.
У випадках л'éтрика «електрика», л'éтрик «електрик» одночасно засвідчено й утрату одиничного початкового звука (аферезу), й опускання звукосполуки в середині слова (синкопу).
Явище апокопи, зокрема опускання в кінці слова одиничного приголосного звука, ілюструють слова нучл'і «нічліг», зáра «зараз», бул'éз' «хвороба», кунбáй «комбайн», рубирóй «руберойд», мутóцик «мотоцикл», шис' «шість», а також форми Н. в. та співвідносні з ними форми З. в. одн. прикметників, порядкових числівників, родових займенників ч. р. із флексіями ‑и, ‑і: малú зарúбок, сирдúти гусáк, сирéд'н'і син, гус'íн':і плач, трéт'і ден', штирнáцити рик, йак’í закóн, всéн'к’і мир та ін.
Опускання одиничного голосного в кінці слова засвідчують прислівник завш «завше», прикметники, порядкові числівники, родові займенники ж. р. у формах Р. в. одн.: ду чужéй жúнк’і, д багáтей ситрú, з гóлей хáти, ду пурóжней скрúн'і, нимá чúстей сурóчк’і, с пóвней курóбк’і, бис твуйéй мáтири та ін., можливо, й ч. р. та с. р. у формах Д. в. та М. в. одн.: такóм малóм дит'áти, слипóм стáрцу, рúд'н'ом дит'áти та ін.
Усічення в кінці слова звукосполучень і цілих складів представлене структурами та «також» < тáже «т. с.», то «також» < тóже «т. с.», нех «нехай», к’íл'о «кілограм», мо «може», пра «правда», а також специфічними усіченими формами Р. в. та співвідносними з ними формами З. в. одн. прикметників, порядкових числівників, родових займенників ч. р. та с. р. із флексією -о (< -ого): прудáв старó кун'á, купúв нувó трахтурцá, с пéршо клáсу, йакó д'н'а, такó добрá ни знáла та ін., так само й деяких інших займенників: ко ти там знáйіш, никó йа ни бáчила, ничó ни чув, а йо там нимá, то ни йо син тощо. У випадку заш «завше» одночасно можна говорити про синкопу й апокопу.
У результаті зрощення та різнопланового фонетичного скорочення й інших модифікацій виразів постали алегроформи майбýт' / найбýт' / мабýт' / набýт', майт', мат' «мабуть» (< мáйе бут'); с'óд'н'а / ц'óд'н'а «сьогодні; тепер» (< с'óго / ц'óго д'н'а); с'óроку / с'орóку / ц'орóку (< с'óго / ц'óго рóку); c'ол'íта «цього літа» (<с'óго / ц'óго л'íта); с'óрувно / с'óрумно / с'іруўнó / с'уруўнó «байдуже» (< вс'ó ровно / вс'о ровнó); сийіднáкуво, сийнáкуво, с'інáкуво «т. с.» (< все йіднáкуво); сийнáко «т. с.» (< все йіднáко); сийіднó, всийнó, с'інó, сийнó «т. с.» (< все йіднó); йійбó «вживано для потвердження чого-небудь, для запевнення в чомусь» (< *єй присягаю Богу); хрес'ватú «т. с.» (< хрест с'ватú); спас'íбо «дякую; подяка» (< *спаси Бог); д'акубóгу «добре, гаразд; нівроку; на щастя» (< д'áкуват' Бóгу); магáйбо «привітання з побажанням успіху в праці» (< пумагáй Бог); бохпóмоч «т. с.» (< Бог на пóмоч); сухран'бóже «не можна; вживано для вираження небажаності, заперечення чого-небудь», сухран'бóг «т. с.» (< сухранú Бóже, сухранú Бог); крийбóже «т. с.» (< укрúй Бóже); дугн'імáтири / дугн'імáт:ири «у великій кількості» (< ду гн'óвей мáтири); вгн'імáтири «вживано у значенні підсилювальної частки при займенниках хто, що, який та прислівниках де, коли, куди, як» (< в гн'óвей мáтири); нагн'імáтира / нагн'імáт:ира «навіщо; ні для чого, без потреби» (< *на гн'óву мáтира) тощо. За походженням до алегроформ можна віднести й лексему далубú «їй-богу; справді», яка, щоправда, є калькою пол. dalibóg, буквально «якщо дасть Бог» [3, с. 10].
Виразними прикладами в говірці представлено епентезу. Очевидно, для полегшення переходу між артикуляціями різних за якістю приголосних звуків з’явилися інтерконсонантні секундарні голосні, зокрема [и]: мéтир, к’ілóмитир, цинтóмитир «сантиметр», мин'íстир, чириствú «черствий», мирéц «мрець», кружил'áт' «кружляти», нитирéсни «інтересний», нитирéсно «інтересно» (початковий [і] зазнав аферези), [і]: мáл'іво «мальва», вáл'іц «вальс», кунбáйін, [у]: бинóкул', канувéрт / кунувéрт, [о]: мутуцúкол' «мотоцикл», [а]: нарáвиц:а «подобатися», пор. рос. нравиться «т. с.» Відповідно до епентези [е], що представлена в літературно-нормативних формах, у говірці після передньоязикових приголосних, як правило, засвідчено [о]: вйíт'ор < *větrъ, биз вйíд'ор < *vědrъ, с кр'íс'ол < *kreslъ / *krěslъ та под.
В іншомовних словах, щоб запобігти збігові голосних, з’являється інтервокальний [в], часом [г]: рáд'іво, стад'івóн, штрáгус. Поширена епентеза [й], що розвинулася після ствердіня губних [б’], [п’], [в’] перед рефлексами не тільки *ę: пйат', вйазáт', вйáнут' тощо, але й наголошених *ě: тибйí, сибйí, чулувйíк, нивйíска, вйек, вйéчно, вйíдра, пйíвин', бйíли, вйíшат', *е в закритому складі: пувйíв, завйíв, привйíз, дувйíз. Епентеза [н'] з’явилася в результаті депаталізації губного [м’] перед рефлексами не тільки *ę: мн'áсо, мн'ат', мн'áк’і, йíмн'е «вим’я», с'íмн'е, йімн'é / мн'е «ім’я», але й наголошеного *ě: мн'íс'ац, мн'íрат', мн'íсиш, мн'íсце, намн'íтиц (поява [н'], а не [й] в обох випадках, очевидно, зумовлена прогресивною контактною асиміляцією за способом творення). Епентеза [л'] після ствердіння губних перед ['а]-рефлексом *ę постала не тільки в дієслівних формах на зразок рóбл'ат, лóвл'ат, кýпл'ат', але й у випадку жáбл'ачи «жаб’ячий». Можливо, подібного походження й [л'] в іменникові грибл'íнка «дерев’яний гребінець для чесання, микання волокна; дерев’яна коробочка з зубцями для збирання чорниць».
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Нерегулярні звукові модифікації – одне із суттєвих джерел поповнення кількісного складу лексики місцевої говірки та суттєва риса її фонетичної системи. Серед чинників, що зумовили велику частотність таких змін, найбільш дієвими були евфонія, деетимологізація, народна етимологія, аналогійні вирівнювання, відштовхування від специфічних рис суміжних діалектів та мов, а також неточне відтворення структури іншомовного слова при його запозиченні.
Унаслідок комбінаторних фонетичних модифікацій у поліських говірках склався помітний шар вторинних, пізніх за часом появи структур, які, що характерно, часто не формують чітко окреслених ареалів і поза досліджуваним говором або й конкретною говіркою не фіксовані. У перспективі важливим буде докладне вивчення звукових модифікацій, побудоване на матеріалі поліської говірки інших населених пунктів.
Джерела та література
- Громик Ю. В. Деякі нерегулярні звукові модифікації у структурі західнополіських прислівників / Ю. В. Громик // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 1999. – № 15. – С. 28–31.
- Етимологічний словник української мови : у семи томах / За ред. О. С. Мельничука. – Т. 1. – К. : Наукова думка, 1982. – 631 с.
- Етимологічний словник української мови : у семи томах / За ред. О. С. Мельничука. – Т. 2. – К. : Наукова думка, 1985. – 570 с.
- Етимологічний словник української мови : у семи томах / За ред. О. С. Мельничука. – Т. 3. – К. : Наукова думка, 1989. – 552 с.
- Етимологічний словник української мови : у семи томах / За ред. О. С. Мельничука. – Т. 4. – К. : Наукова думка, 2004. – 656 с.
- Етимологічний словник української мови : у семи томах / За ред. О. С. Мельничука. – Т. 5. – К. : Наукова думка, 2006. – 703 с.
Громик Юрий. Комбинаторные звуковые изменения в полесском говоре села Липно: метатеза, протеза, афереза, синкопа, апокопа, эпентеза. В статье проанализированы комбинаторные звуковые модификации на материале полесского говора села Липно, в частности детально прокомментированы структуры с последствиями метатезы, протезы, аферезы, синкопы, апокопа и эпентезы. Выяснено, что комбинаторные звуковые изменения – одно из существенных источников пополнения количественного состава лексики говоров и существенная черта их фонетической системы. Среди факторов, обусловивших большую частотность таких изменений в исследуемом говоре, наиболее действенными были эвфония, деэтимологизация, народная этимология, аналогические выравнивания, отталкивание от специфических черт смежных диалектов и языков, а также неточное воспроизведение структуры иноязычного слова при его заимствовании. Расширена ареалогическая информация о фонетических модификациях этого типа в украинских диалектах. Установлено, что в результате комбинаторных фонетических модификаций в полесских говорах сложился заметный слой вторичных, поздних по времени появления структур, которые, что характерно, часто не формируют четко очерченных ареалов и вне исследуемого диалекта или конкретного говора не фиксированы.
Ключевые слова: комбинаторные звуковые изменения, метатеза, протеза, афереза, синкопа, апокопа, эпентеза.
Hromyk Yuriy. Combinatorial sound changes in the Polissia dialect of the village Lypne: metathesis, prothesis, apheresis, syncope, apocope, epenthesis. In the article the most frequent combinatorial sound changes of the Pollissia dialect of the village Lypne are analyzed. The structures of the metathesis, prothesis, apheresis, syncope, apocope and epenthesis are provided with detailed comments. It is found out that combinatorial sound changes are one of the most essential sources of the replenishment of the quantitative constitution of the dialectal vocabulary as well as a significant feature of their phonetic system. Euphony, de-etymologization, folk etymology, analogous alignment, dependence on the specific features related to the adjacent dialects and languages as well as an inaccurate reproduction of the structure of the foreign word in the course of its borrowing are among the most effective factors that led to the increase in the frequency of such changes in the dialect which is investigated. Areological information about the phonetic modifications of this type in the Ukrainian dialects is expanded. It is established that a noticeable layer of the secondary structures, which appeared later, was formed as a result of combinatorial phonetic changes in Polissia dialects. These structures do not form well-defined areas and they do not exist outside the dialect under investigation.
Key words: Polissia dialect, combinatorial sound changes, metathesis, prothesis, apheresis, syncope, apocope, epenthesis.
© Громик Ю., 2014
[1] Село Липне (місцеві варіанти назви – Лúпни, Лúпн'і) належить до Ківерцівського району Волинської області і розташоване в ареалі середньополісько-західнополіського пограниччя.