811.161.2'367:821.161.2-1.09

Інна Бойко

СПЕЦИФІКА АДВЕРБІАЛЬНИХ СИНТАКСЕМ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ЮРІЯ КЛЕНА

Стаття стосується функційного синтаксису. У ній йдеться про просте ускладнене речення. Показано, що синтаксеми як мінімальні семантико-син- таксичні одиниці виділяють на основі семантико-синтаксичних відношень. Аналізуються різні види адвербіальних синтаксем. Наведені імена вчених, які займаються проблемою вивчення вторинних предикатних синтаксем. Стаття представляє детальний аналіз вторинних предикатних синтаксем, використаних у поетичних творах Юрія Клена. Тут представлені такі види адвербіальних син- таксем, як темпоральні, причинові, цільові, умовні, допустові. Метою дослі- дження є ґрунтовний аналіз специфіки адвербіальних синтаксем у поетичних творах Юрія Клена. Досліджено поширеність адвербіальних синтаксем у тесті. Робимо висновок про те,  що  адвербіальні  синтаксеми  в  поетичних  творах  Ю. Клена найчастіше представлені прийменниково-відмінковими,   відмінковими та дієприслівниковими формами, рідше роль адвербіальних синтаксем віді- грає інфінітив, прислівник та дієприкметник.

Ключові слова: синтаксис, функційний синтаксис, просте ускладнене ре- чення, синтаксема, синтаксичні одиниці, вторинні предикатні синтаксеми, міні- мальні семантико-синтаксичні одиниці, семантико-синтаксичні відношення, адвербіальні синтаксеми, види адвербіальних синтаксем.

Постановка наукової проблеми та її значення. До актуальних питання функційного синтаксису належить поняття про просте усклад- нене речення. Одне з головних місць у цьому мовному явищі відво- дять синтаксемі. Синтаксеми як мінімальні семантико-синтаксичні одиниці виділяються на основі семантико-синтаксичних відношень і мають зовнішнє спрямування, відображаючи стосунки між предме- тами і явищами позамовного світу [2, с. 245].

У граматичній структурі української мови функціонують вторин- ні предикатні синтаксеми, які є показниками семантико-синтаксичних відношень між елементарними простими реченнями. Ці синтаксеми утворюються внаслідок об‟єднання двох або більше елементарних простих речень в одне просте ускладнене. Характерну рису вторинних предикатних синтаксем становить те, що в їхній семантиці домінує семантика відношень, супроводжувана первинною для предикатів семантикою дії, стану, якості і под. У типових випадках вторинна предикатна синтаксема складається з двох частин: трансформованого в морфологічний іменник вихідного предикатного слова із семанти- кою дії, процесу, стану, якості тощо й аналітичної синтаксичної мор- феми-прийменника, що вказує на відношення між двома елементар- ними простими реченнями [1, с. 137].

Аналіз досліджень цієї проблеми. У синтаксичній науці утвер- дилося поняття «синтаксема». Її ролі в семантико-синтаксичній струк- турі речення присвячено цілу низку праць учених: І. Р. Вихованця,   К. Г. Городенської, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загнітка, К. Ф. Шульжука. Вторинні предикатні синтаксеми дещо відрізняються специфікою вияву у творах різних авторів. Тому тема дослідження «Специфіка ад- вербіальних синтаксем у поетичних творах Юрія Клена» актуальна.

Мета і завдання статті. Мета роботи полягає в ґрунтовному аналізі специфіки адвербіальних синтаксем у поетичних творах Юрія Клена. Завдання статті: 1) визначити частиномовну специфіку вто- ринних предикатних синтаксем; 2) порівняти їх мовне поширення.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. Часові синтаксеми є виразниками часових відношень між вихідними елементарними простими реченнями, вка- зуючи при цьому на одночасність/різночасність явищ, подій. Вони співвідносяться з підрядними частинами часу складнопідрядних речень, є похідними від них, отже, вторинними [9, с. 201].

У поетичних творах Ю. Клена наявні часові синтаксеми, вираже- ні прийменниково-відмінковими формами. Формувати часову синтак- сему допомагають такі прийменники, як: в: І в літні ночі, темні й запашні, Ти чуєш в яві і вві сні Крізь тишу, що простір заколисала, Далекий поклик зваби і жаги («Японія»); І бачить він в ту мить далекі гори («Коло життьове»); до: Воно, немов у бганках златоглаву, Хай продрімає до весни («Крізь праосінь»); з: Золоті поля Шампані; Рідні камені й кущі, Ще з дитинства добре знані («Жанна д‟Арк»); за: Ми згадуєм, як за часів Рамзеса Цей місяць плив крізь нільський очерет («Стьмянілий місяць, сніг і парк самотній»); перед: І згадуй  ті давно забуті й любі Перед роками мовлені слова («Праосінь»); по: І буду слухати, як по дощах Росте у душі осіння павідь («Крізь пра- осінь»). Тут ужито також і відмінкові форми знахідного й орудного відмінка: Суворі бурі західних морів Їх десять день уже носили («Вікінги»); А короля всю ніч душив кошмар («Вікінги»); Роками мрію ти плекав («Кортес»); І сльози, що наплакали ми нишком Ще дітваками в синім вересі, Давно розлив блакитний вересень У мисочку спрагнілим сироїжкам («Крізь паросінь»); Ночами заграва тривож- них днів Лягала злотим відблиском на бані («Прокляті роки»); Це ж доля всіх: віддати божий дар. Що ранками кропили чисті роси, Вовчиці на поталу («Прокляті роки»); В кривавім відсвіті заграв віками ти перетривав, в боях-негодах загартований, лють і одверту, і приховану («Попіл імперій»).

У поетичних творах Ю. Клена дієприслівники з контекстуальним значенням часу найширше представлені з усіх виявів часових син- таксем: Хай він, гойдаючи, людям навіє Сонячну мрію («Мандрівка до сонця»); Біжучи, розгубила одежі («Божа Матір»); Вдивляючись весною в дальній обрій, Щороку бачить князь: скресає лід («Володи- мир»); А Ремболович, той з підлоги, кульгавого удаючи встає, воло- чить ледве ногу, за стіну держиться, йдучи («Попіл імперій»); Зга- давши, ти спинив коня в задумі («Коретес»); Хотів би й я слідами  йти  твоїми,  Узявши  плащ  і  посох  пілігрима!  («Прованс»); Крізь пампаси промчавши на коні, Він із Буенос-Айреса до Гавра Ставком пливе в маленькому човні («Коло життьове»); Нагий, він, на морську ступивши рінь, У хвилях сонячних купає тіло («Коло життьове»); Прочувши в ранковім тумані Журливі крики журавлів, Вдивлятися в зіниці тьмяні, У даль незораних ланів («Осінні рядки»); В хрестовий рушили похід Не ми в священнім фанатизмі, Коли, затьмаривши зеніт, Гули громами катаклізми («Ми»).

Прислівники як морфологічний варіант часової синтаксеми також знаходить широке застосування в аналізованих ліричних творах. Зо- крема тут вони вказують на: 1) одночасность: А вранці в гавані морській Шумні вітрила напинає за сходу вітер ходовий І манить, манить у безкрає («Конкістадори»); Топтати вдень татарське зілля («Осінні рядки»); І враз, мов чарівне намисто, Блисне гірляндами вогнів Тобі вночі далеке місто... («Осінні рядки»); На все лягла прозо- ра тінь, Поранку паморозь лисніє («Осінні рядки»); Та, як яблуня, що навесні Розкидає уквітчане віття, Ти на душі і юні серця Осипаєшся радісним   квітом   («Жанна   Д‟арк»);   2)   початкову   часову   межу: І змалку вчить їх рідна мати Човни із дерева тесати («Вікінги»);

  1. повторюваність: Щороку радісно вітаю зиму («Крізь     праосінь»);
  2. кінцеву часову межу: Повік гойдатися б на хвилях чорних Під голу- бим вітрилом снів («Антоній і Клеопатра»); Їм снились вежі гостро- верхі Тих міст, що завтра, може, їм падуть До рук, як легка здобич («Вікінги»).

Займенникові прислівники як часові синтаксеми представлені в ліричних творах у незначній кількості: Ще й досі буря трубить нам Про вас, дзвінкої слави бранці («Конкістадори»); Бо знов колись лоза горби покриє І знов поетові звінчає скронь («Лот»); І ось тебе – безмежного тепер – Помчали в море радісні вітрила («Прованс»); Та інколи вже погляд у задумі Сковзне по смаглості дівочих лиць Чи зловить потай відблиски зірниць («Коло життьове»).

На думку В. Г. Гака [3, с. 597−598], цільові синтаксеми належать до зовнішньо співвідносних характеристик дії, що виявляються в їх- ньому стосункові до інших процесів. Цільові синтаксеми є похідними від підрядних частин мети складнопідрядного речення. Їм властива бажана модальність, яку повною мірою передають прийменниково- відмінкові форми з такими прийменниками: в/ во /у: І падав присуд, скорий чи нескорий, Во славу ще не здійснених ідей («Прокляті ро- ки»); І в честь її ламалися щити («Антоній і Клеопатра»); І  сміється у відповідь нам Тільки північ лунка і туманна («Жанна Д‟арк»); для: Копичачи на купу спину, груди, змуровують палац для щастя люду («Прокляті роки»); за: За п‟ятирічний план, Згадавши дні татарські, За владу всіх рабів, За «щастя пролетарьске» Твій темний люд згорів («Україна»); на: Зависочієш пам‟ятником зради, Довічним факелом своїй ганьбі, На сміх нащадкові, на жах юрбі («Лот»); Все, що пожарам на поталу Ми віддавали і на загин, Спорудить знов помалу Його упертий чин («Синові»); по: Тоді по хліб до міста йшов селюк («Прокляті роки»); на: Совєтський командир на лови людські прийшов («Попіл імперій»).

Цільові відношення виявляються також у структурах із предика- том, представленим особовим дієсловом і залежним від нього дієпри- слівником, що характеризує намір суб‟єкта [4, с. 72]. Відношення мети, передавані дієприслівником, найчастіше виникають тоді, коли використовуються дієприслівникові форми, утворювані від дієслів із семантикою емоційної характеристики: Коли тобі являтимуться в снах, Віщуючи руїну, смерть і горе, Страшні архангели, що дви- жуть зорі І долю світу важать на мечах («Лот»); бажання: Він- чаючи цю осінь, Спливає Оріон («Синові»); апелювання: І тричі пролунав баволій ріг, усіх скликаючи до моря («Вікінги»); фізичної дії: О, скільки раз по місту «чорний ворон» Шугав, зі сну хапаючи людей («Прокляті роки»). У ролі морфологічного варіанта цільової синтаксеми виступає також інфінітив. Специфіка такої цільової син- таксеми полягає в тому, що вона, крім цільової семантики, має значення процесу: Ми йшли шоломами зачерпти Води з незнаних рік («Жанна Д‟арк»); І змія лютого іде збороти («Коло життьове»); Усі зійшлись твої лани, Твій скарб і скот, і степ ділити («Україна»); Ми не ходили за моря Земель незнаних добувати («Ми»).

Недоцільність певної мети передає словоформа навіщо? Це мор- фологічний різновид цільової синтаксеми, виражений прислівником: Навіщо нам кохати жінку, Коли споваби повен світ? («Осінні рядки»).

Причинові синтаксеми являють собою віддзеркалення причиново- наслідкових відношень у структурі складного речення, яке є для ускладненого простого речення вихідною базовою одиницею [2, с. 147]. У ліричних творах Ю. Клена трапляється низка прийменниково-від- мінкових форм із такими прийменниками: без: Лану не зореш кіньми і волами, що згинули без паші ще торік («Попіл імперій»); в: І  натовп шаліє в розвагах безпечних («Вікінги»); Погибають літа у недугах («Жанна Д‟арк»); від: На степ, від інею збілілий, його указує рука («Попіл імперій»); Ніхто не плакав і не крикне, хоч хилить голову від дум («Попіл імперій»); з: Чи не з Божого веління Запалила я грозу? («Жанна Д‟арк»); Скляні, напівзакрижанілі очі Тих матерів. що влас- них немовлят Жеруть із голоду! («Терцини»); за: Кого ж, кого мені ще під кінець за звичаєм старинним величати? («Прокляті роки»);  на: І, на поклик вітрів розгортаючи крила, В слушну мить напинай прудкоході вітрила («Шляхами Одіссея»); Ти одяг катові лишав «на чай» («Прокляті роки»); під: Під свіжим дотиком зітхне чоло («Коло життьове»); Зерно у купах тліло під дощем («Прокляті роки»).

Причинові синтаксеми можуть виражатися і дієприкметниковими зворотами та навіть одиничними дієприкметниками, якщо разом із питанням який? відповідають і на питання чому?, напр.: І знищена, зів’яла і безсила, Цариця мовчки голову схилила («Цезар і Клео- патра»); І над моїми згаслими літами, Що в сніп лягли, підкошені снопом («Крізь праосінь»); І серце, вже красою вражене, П‟є порами осінній шум («Крізь праосінь»).

Дієприслівники у причиновій семантико-синтаксичній площині вказують на джерело виникнення предикатного зв‟язку. Вони можуть виражатися одиничними дієприслівниками і дієприслівниковими зво- ротами.: А за морем ще є недосліджений край, Де під сонцем рях- тить, дозріваючи, лотос («Коло життьове»); А чорний пень зробився вовком, повившись у дими («Осінь»); І він, сполоханий, не розуміє, Що значе й є цей вихор світла, й рух, І злото бань, що проти сонця мріє («Володимир»); Наш дух, знемігшися від спраги, Багряним жаром спаленів В руках досвідчених варяга («Ми»); А потім, зжалившись, позичать костур («Прокляті роки»).

Для семантики умови характерна така важлива ознака, як спряму- вання на перспективу (за реалізації певних умов дія повинна відбу- тися). Умовні синтаксеми характеризуються вживанням засобів, не спе- ціалізованих на вираженні умовних семантико-синтаксичних відношень. У поетичних творах Ю. Клена прийменниково-відмінкова форма,

яка вказує на умову, трапляється в одиничному вияві з використанням прийменника без: Як вільно й легко жити без думок, коли нам визначено кожний крок («Попіл імперій»).

У ролі умовної синтаксеми в аналізованих творах часто вжива- ються і дієприслівники. Завдяки їм також можна вказати на умови виконання дії, тривання стану або відповідної ознаки: А то зорить сузірних знаків струмінь, Що в них, зачерпши мудрості в роках, Колись читатиме, як у книжках («Коло життьове»); Досягши в гоні першої мети, вже знати, що за нею кличе друга! («Коло життьове»); Вдивляючися жадібно в той простір, Внизу уздріти клапоть голу- бий («Коло життьове»); Та, минаючи острів сирен, морякам, Ти до щогли себе накажи прив‟язати, Щоб не міг тебе спів їх навік зчару- вати («Шляхами Одіссея»).

Диференційними ознаками категорії допустовості є реальна мо- дальність і суперечність між відповідною умовою та повідомлюваним наслідком. Допустові синтаксеми, виражені прийменниково-відмін- ковими формами та дієприкметниками, мають лише одиничний вияв: Де ж сила, що вихором згуб Без бою суворість ясну переможе? («Вікінги»); Ще, упокорений, до ніг, не ліг нам звір, що горло душить («Ми»). Дуже широко представлені тут дієприслівникові форми. У таких конструкціях типовими ознаками допустового значення висту- пає характер явища, що суперечить повідомлюваному наслідкові, напр.: Отак біля квітчастих загород, Не вимагавши тайних наго- род, Нормандії прекрасній герцогині завжди покірний, вірний труба- дур В Провансі сонячнім під небом синім Вславляв любов Бернар де Вентадур («Прованс»); Та, п’ючи з злотих келихів тишу і лагідь, Збережи у душі все минуле, як скарб («Шляхами Одіссея»); Яку, не бачивши її ніколи, Світ за очі подався я шукать! («Стьмянілий місяць, сніг і парк самотній»); Але, минаючи тропу розлук, зостався, щоб зазнати хресних мук («Прокляті роки»); Який чудовий перший день на волі, Коли, черкнувшись грані небуття, Ти знову чуєш спів женця у полі («Прокляті роки»); Нехай же древнє полум‟я не гасне, В якому я, згоряючи, горю («Прокляті роки»).

Допустові синтаксеми широко функціонують у реченнєвих кон- струкціях ліричних творів Ю. Клена. Кількісно переважають одиниці, виражені прийменниково-відмінковими формами, дієприслівникови- ми зворотами й одиничними дієприслівниками. Менш уживаними є дієприкметники. У допустовій функції майже не вживаються іменни- кові словосполучення.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Адвербі- альні синтаксеми у поетичних творах Ю. Клена найчастіше представ- лені прийменниково-відмінковими, відмінковими та дієприслівнико- вими формами. Рідше роль адвербіальних синтаксем відіграє інфінітив, прислівник та дієприкметник. Поетичні твори Ю. Клена також варто досліджувати з погляду специфіки вияву в них атрибутивних і модальних синтаксем.

Джерела та література

  1. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови  /    І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1992. – 222 с.
  2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник / І. Р. Ви- хованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.
  3. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка / В. Г. Гак. – М. : Добросвет, 2000. – 832 с.
  4. Гандзюк О. М. Цільові синтаксеми / О. М. Гандзюк // Філологічні студії. – 2001. – № 4. – С. 68−74.
  5. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць / К. Г. Городенська. – К. : Наук. думка, 1991. – 191 с.
  6. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні відношення в системі синтаксичних одиниць / Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Рута, 1999. – 336 с.
  7. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: синтаксис : моногра- фія / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с.
  8. Клен Ю. Вибране / Юрій Клен (Освальд Бургардт). – К. : Дніпро, 1991. – 467 с.
  9. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови / К. Ф. Шульжук. – К. : Акаде- мія, 2004. – 406 с.

Бойко Инна. Специфика адвербиальных синтаксем в поэтических произведениях Юрия Клена.  Статья касается функционального синтаксиса.  В ней говорится о простом усложненном предложении. Показано, что син- таксемы как минимальные семантико-синтаксические единицы выделяются на основе семантико-синтаксических отношений. Анализируются различные виды адвербиальных синтаксем. Приведены имена ученых, которые занимаются проблемой изучения вторичных предикатных синтаксем. Статья представляет детальный анализ вторичных предикатных синтаксем, использованных в поэти- ческих произведениях Юрия Клена. Тут представлены такие виды адверби- альных синтаксем, как темпоральные, причины, целевые, условные и уступки. Целью работы есть полный анализ специфики адвербиальных синтаксем в поэтических произведениях Юрия Клена. Определено как адвербиальные синтаксемы функционируют в тексте. Сделан вывод о том, что адвербиальные синтаксемы в поэтических произведениях Юрия Клена чаще всего представлены предложно-падежными, падежными формами, формами деепричастий, реже роль адвербиальных синтаксем исполняет инфинитив, наречие и причастие.

Ключевые слова: синтаксис, функциональный синтаксис, простое усложненное предложение, синтаксема, синтаксические единицы. вторичные преди- кативные синтаксемы, минимальные семантико-синтаксические единицы семан- тико-синтаксические отношения, адвербиальные синтаксемы, виды адвербиаль- ных синтаксем.

Bojko Inna. Specification of the Adverbial Syntaxemes used in Poetry by Yuriy Klen. The article deals with functional syntax. The article  highlights  the simple complicated sentence. Syntaxemes as minimal semantic-syntactic units are located based on the semantic-syntactic relations are shown. Different types of the adverbial syntaxemes are analyses. The names of scientists involved in the problem  of nonverbal signs are given in this article. The article represents a detailed analysis  of the secondary predicate syntaxemes used in poetry by Yuriy Klen. Such types of adverbial syntaxemes as temporal, causal, conditional, purpose syntaxemes are present. Specification of the adverbial syntaxemes used in poetry by Yuriy Klen is  the main aim of this article. Spread of adverbial syntaxemes in the text of this poetry is considered. Adverbial syntaxemes used in poetry by Yuriy Klen present prepo- sitional-сase forms, case forms and Participle ІІ is concluded. Rare adverbial syntaxemes have a forms of the adverb infinitive and Participle І.

Key words: syntax, functional syntax, simple complicated sentence, syntaxemа syntactic unit, secondary units, secondary predicative syntaxemes minimal semantic- syntactic units, semantic- syntactic relations, adverbial syntaxemes, types of adver- bial syntaxemes.