УДК 811.161.2’367.633

Лариса Колібаба 

АКТУАЛІЗОВАНІ ПРИЙМЕННИКИ У ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛЬОВИХ СФЕРАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ПОЧАТКУ ХХІ СТОРІЧЧЯ

У статті досліджено явище актуалізації прийменників як одну з тенденцій розвитку прийменникової системи української літературної мови початку ХХІ ст. Залежно від ступеня актуалізації проаналізовані прийменники поділено на дві групи: 1) прийменники, що після тривалої перерви повернулися до активного мовного вжитку; 2) прийменники, використання яких активізувалося на початку ХХІ ст. Виявлено та схарактеризовано актуалізовані прийменники, що за радянського періоду були витіснені на периферію мовного вжитку, а нині повертаються до активного функціонування у зв’язку з посиленою увагою су­спільства до української історії та мови. Установлено та проаналізовано групу прийменників, що не зазнали відкритого тиску в радянський період, проте пере­бували на периферії прийменникової системи, а сьогодні формують її центр як органічні для граматичного ладу української мови одиниці. Визначено функціо­нально-стильові сфери вживання актуалізованих прийменників в українській літературній мові початку ХХІ ст., оцінено доцільність їхнього використання з погляду мовної практики.

Ключові слова: актуалізація, активізація, прийменники, публіцистичний стиль, науковий стиль, словник.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. Приймен­ники – це найдинамічніший, найвідкритіший тип службових одиниць, у кількісному та якісному складі якого під впливом екстра- та інтра­лiнгвальних чинників постійно відбуваються зміни. Ці зміни виявля­ються насамперед у поповненні прийменникової системи новотвора­ми та у внутрішній взаємодії в межах системи наявних прийменників, одні з яких на певному етапі розвитку мови витісняють на периферію мовного вжитку інші.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Динамічні процеси, що відбуваються в прийменниковій системі української літературної мови, упродовж багатьох десятиріч привертають увагу дослідників. Питання встановлення точної кількості прийменників окремих семан­тичних типів й усієї прийменникової системи загалом, адекватного визначення морфологічного статусу новотворів і, відповідно, їхнього адекватного лексикографічного потрактування в різні часові періоди досліджували О. С. Мельничук [11], С. М. Приходько [13], І. Р. Вихо­ванець [5], З. І. Іваненко [6], Р. А. Куцова [9], О. В. Бугаков [3], Г. С. Балабан [1], І. В. Мейзерська [10] та інші українські мовознавці.

Окрім активного поповнення прийменникової системи україн­ської мови новотворами, ще однією сучасною тенденцією її розвитку є актуалізація наявних прийменникових одиниць – їхня внутрішня взаємодія всередині самої системи, що відбувається у двох напрямах: 1) власне актуалізація прийменників – повернення після тривалої перерви до активного функціонування тих із них, які внаслідок екстралінгвальних чинників були витіснені на периферію мовного вжитку; 2) активізація вживання на початку ХХІ ст. частини при­ймен­ників у певних функціонально-стильових сферах.

Мета нашої статті – проаналізувати явище актуалізації при­ймен­ни­ків в українській літературній мові початку ХХІ ст. Для досяг­нення цієї мети поставлено такі завдання: 1) дослідити явище актуа­лізації прийменників як одну з тенденцій розвитку прийменникової системи української літературної мови початку ХХІ ст.; 2) виявити актуалізовані прийменники, що після тривалої перерви повернулися до активного мовного вжитку; 3) установити перелік прийменників, використання яких активізувалося на початку ХХІ ст.; 4) визначити функціонально-стильові сфери вживання актуалізованих прийменни­ків; 5) оцінити доцільність використання актуалізованих прийменни­ків із погляду мовної практики.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Лексичні одиниці, які після тривалої перерви поступово повертаються до активного мовного вжитку в науковій літературі називають неоднаково: «відроджені», «реактивовані», «ре­віталізовані», «внутрішні входження, або внутрішні неологізми», «актуалізовані» [26, с. 87–88]. Із-поміж цих найменувань найістотні­ше сутність позначуваного явища, на думку О. А. Стишова, відбиває назва «актуалізовані» [26, с. 88]. Проте в сучасній лінгвістичній літературі термін «актуалізовані» використовують не лише щодо мовних одиниць чи засобів, які після тривалої перерви поступово повертаються до активного функціонування в мові, а й стосовно тих із них, що в мовній практиці ХХІ ст. стали вживатися значно актив­ніше, ніж у попередній період [12; 27, с. 9]. Головною ознакою актуалізованої групи лексики мовознавці вважають «перехід лексич­них одиниць із периферії до ядра словникового складу завдяки функціональній активності передусім у мові ЗМІ» [26, с. 88].

Окрім лексичних одиниць, на початку ХХІ ст. актуалізації за­знають також граматичні одиниці, серед них і прийменники. Їх також кваліфікуватимемо як актуалізовані. Залежно від ступеня «відро­дження» (повної «реабілітації» чи лише активізації у вживанні) усі актуалізовані прийменники поділяємо на дві групи: 1) прийменники, що після тривалої перерви повернулися до активного мовного функ­ціонування; 2) прийменники, використання яких активізувалося на початку ХХІ ст.

До першої групи зараховуємо прийменники, що за радянського періоду були витіснені на периферію мовного вжитку, а нині повер­таються до активного функціонування у зв’язку з «посиленою увагою суспільства до української історії та мови» [26, с. 88], прагненням установити та відновити «якомога питоміші, органічніші основи» української літературної мови [27, с. 10]. Такі прийменники разом із іншими словами «зафіксовані в радянських лексикографічних джере­лах як нормативні, але для багатьох представників середнього й мо­лодшого покоління українців незвичні або й невідомі, оскільки в мов­ній практиці, орієнтованій на зближення з російською мовою, вжи­вання таких лексем не заохочувалося, а то й негласно заборонялося (є свідчення, що в редакції ЗМІ надсилалися списки проскрибованих слів під грифом «для службового користування») [26, с. 93]. Дослі­джуючи процеси актуалізації в сучасній українській мові, О. О. Тара­ненко зауважує, що це «природна реакція на попередній грубий період русифікації за царату і лицемірний період «інтернаціоналі­зації» за радянської доби» [цит. за: 26, с. 90].

Зокрема, на початку ХХІ ст. спостерігаємо повернення до при­ймен­никової системи української мови прийменника попри, що його так само, як і прийменники незважаючи на, всупереч, наперекір та ін., використовують для передавання допустових відношень. Цей приймен­ник зафіксований у «Словарі української мови», але з двома іншими значеннями: локативним – «біля, коло, мимо» та соціативним – «разом із» [22, т. 3, с. 336]. Проте вже в «Російсько-українському словнику» за ред. А. Кримського прийменник попри разом із при­йменником всупереч подано з допустовим значенням як український відповідник до російського несмотря на [15, т. 2, вип. 3, с. 969]. У лексикогра­фіч­них працях радянської доби цього прийменника або взагалі немає [16; 17], або його вживання обмежено ремаркою заст. [18, т. 2, с. 134; 24, т. VІІ, с. 224], хоч ним активно послуговувалися радянські письменники.

Сучасна мовна практика засвідчує активне функціонування прийменника попри з допустовим значенням окрім художнього також у публіцистичному та науковому стилях, пор.: Попри загрозу арешту, ба навіть розстрілу, волонтери вивезли людей з окупованої Луган­щини (телеканал «СТБ», 23.03.2015); Правозахисники закликають посилити тиск на Азербайджан попри помилування в’язнів (радіо «Свобода»,19.03.2015); Дорогий бензин попри дешеву нафту (інтер­нетівська газета «Українська правда», 10.02.2015); Попри репрезен­тативність названих напрямків… поки що немає праць, які б сис­темно представляли лексико-семантичне поле «простір» у проекції на мову сучасної української поезії (Л. Прокопович); Попри це комунікативна інтенція має чітку систему різнорівневих мовних одиниць, що увиразнюють і її категорійний статус (С. Шабат-Савка) та ін. Унаслідок широкого використання прийменника попри в різних функціонально-стильових сферах у словниках початку ХХІ ст. його зафіксовано без будь-яких стилістичних обмежень [4, с. 179; 19, с. 594; 23, с. 276; 20, с. 388; 19, с. 594; 21, т. 2, с. 541].

Упадає в око дедалі частіше використання в сучасних засобах масової інформації та наукових текстах повернених до вжитку вто­ринних прийменників на кшталт, на штиб, на манір, на взір та на взірець, які є синонімічними виразниками порівняльної семантики. Із‑поміж них на початку ХХІ ст. найвищою активністю та стилістич­ною нейтральністю вирізняється сполука на кшталт, пор.: МВС має намір розформувати всі спецпідрозділи та створити єдиний спецназ на кшталт американського SWAT (інтернетівська газета «Україн­ська правда», 05.02.2015); «Кобзар» є свого роду релігійною книгою українців, чимось на кшталт українського Євангелія (О. Ткаченко); …кваліфікуватимемо службові слова словами-морфемами, а речен­нєві одиниці на кшталт вигуків – словами реченнями (І. Вихованець); Досліджуючи номени російської мови на кшталт обідня, вечерня, заутреня, дослідник [О. Потебня. – Л. К.] зауважує, що вони «як іменники застигли у нечленованій формі…» (А. Нелюба) та ін.

Г. С. Балабан вважає на кшталт новотвором у системі приймен­ників української літературної мови [1, с. 179]. Проте з цією думкою важко погодитися, оскільки сполуку на кшталт без будь-яких стилістичних обмежень зафіксовано ще в «Словарі української мови» [22, т. 2, с. 336] та деяких лексикографічних джерелах радянської доби [16, с. 533; 28, т. 2; 24, т. IV, с. 426]. У словниках новітньої доби цей похідний прийменник також подано як стилістично нейтральний [19, с. 540; 23, с. 187; 25, с. 485; 21, т. 2, с. 414].

До реєстру репресованих одиниць належить і сполука на штиб [14, с. 376]. Її зафіксовано в низці лексикографічних праць різних історичних періодів [22, т. 4, с. 513; 7, т. 2, с. 35; 15, т. 3, вип. 1, с. 364; 28, т. 6, с. 526; 24, т. ХІ, с. 537; 19, с. 540; 21, т. 2, с. 414]. У згаданих словниках сферу використання похідної одиниці на штиб обмежено розмовним мовленням, хоч на початку ХХІ ст. спостерігаємо активіза­цію її вживання окрім художнього також у публіцистичному та науковому стилях, пор.: Юрій Винничук уже встиг стати чимось на штиб легенди (газета «Вільне Життя Плюс», 08.02.2013); …сучасні мікрорайони на штиб вулиці Володимира Великого (телеканал «СТБ», 13.05.2014); …вирази на штиб сервісне обслуговування, обмежені ліміти, комерційна торгівля, коньяк, бренді й т. п. (В. Радчук); За тих часів [XI і XII ст. – Л. К.] з’явився чималий інтерес до античності, до поезії, прози та філософії, до історії (Фукідид і Полібій, Геродот і Ксено­фонт) та до світської сатири (на штиб Лукіанової) (Л. Мостова) і под.

Сполука на манір, на противагу сполуками на кшталт і на штиб, у науковому стилі початку ХХІ ст. трапляється рідко. Як виразник порівняльної семантики вона, аналогічно до попередніх періодів розвитку української літературної мови, функціонує здебільшого в художній літературі, пор.: Подарунки здебільшого дрібненькі, на манір гудзика – сувеніри називаються (В. Нестайко); …наступної миті Анна-Марія різко повернулась і, на манір американського морського піхотинця, смачно заїхала сандалією в двері (Сашко Ушкалов) тощо. У сучасній публіцистиці «відродження» сполуки на манір ще тільки розпочинається, напр.: Учителі згадують про те, що тут Андрій любив ходити на манір лікаря з кейсом і стетоскопом (vidomosti-ua.com, 24.11.2011); Його [Б. Мельничука. – Л. К.] новели – це частково зізнання на манір щоденника, частково розмірковування на манір статті, частково оповідь на манір притч (Т. Дігай) тощо.

У тих лексикографічних джерелах радянської доби, які фіксують сполуку на манір, сферу її використання обмежено розмовним мов­ленням [18, т. 2, с. 651; 24, т. IV, с. 622]. У словниках новітнього періоду утворення на манір покваліфіковано як розмовну [19, с. 540; 21, т. 2, с. 242], рідковживану [2, с. 25] або стилістично нейтральну одиницю [23, с. 187].

Репрезентантами порівняльних відношень «на зразок, як зразок кого-, чого-небудь», що поступово повертаються до вжитку, є також сполуки на взір та на взірець. Сполука на взір за походженням є давнішою, ніж на взірець. С. Караванський уважає її питомим україн­ським зворотом і рекомендує для широкого використання [8, с. 64].

Стилістичне маркування сполуки на взір у лексикографічних дже­релах відбито непослідовно. Її визначають як анахронічне [14, с. 376], рідковживане [24, т. І, с. 346], народнорозмовне [25, с. 99] чи стиліс­тично нейтральне [7, т. 2, с. 35; 16,с. 533; 19, с. 206; 21, т. 2, с. 414] утворення.

Із двох сполук на взір і на взірець «Словарь української мови» фіксує лише першу, але з іншим значенням – «з виду, по внешнему виду, по наружности» [16, т. 4, с. 324]. Одиницю на взірець подано в «Російсько-українському словникові» за ред. А. Ю. Кримського [15, т. 3, вип. 1, с. 30], у частині лексикографічних праць радянської доби [28, т. 1, с. 129; 24, т. І, с. 346] та деяких новітніх словниках [25, с. 99].

Сьогодні вживання сполук на взір та на взірець відновлено в публіцистичному та науковому стилях, пор.: …на основі багатющої джерельної бази й популярних у сучасній психології теорій на взір Карла Густава Юнга та Еріка Фромма (газета «Слово Просвіти», 27.03.2015); У словах на взір Ню-Йорк, Сюзен, Сю, Тюринг знак м’як­шення вживати не варто (О. Пономарів); Під цим гіперонімом… ви­ступає шерег уже відомих співгіпонімів комунальний, муніципальний..., а також нових надзір надрегіональний, міжрегіональний, некомер­ційний (Є. Карпіловська); Наше місто [Богуслав. – Л. К.] також могло б стати великим студентським центром на взірець Оксфорда (журнал «Віче», 2010, № 1); На Волині викрили фірму на взірець горезвісної «МММ» (volynnews.com, 25.05.2010); Робота рясніє вставними конструкціями на взірець «на наш погляд», «на нашу думку» й ін. (М. Степаненко); …свідомо модифіковані автором слова іншомов­ного походження на взірець маєстер (Г. Вокальчук) тощо.

Актуалізовані сполуки на кшталт, на штиб, на манір, на взір, на взірець є давніми українськими утвореннями, проте внаслідок їх обмеженого використання в мовній практиці протягом тривалого часу статусу прийменників вони набули лише на початку ХХІ ст.

У новітній період помітно активізувалося вживання прийменників, що не зазнавали відкритого тиску в радянський період, проте перебу­вали на периферії прийменникової системи. Сьогодні під впливом тенденції до відродження та збереження національної ідентичності такі прийменники як органічні для граматичного ладу української мови одиниці формують центр прийменникової системи.

Останнім часом спостерігаємо зміни у використанні темпораль­них прийменників по та від. В українській мові конструкція по + місц. в. є засобом вираження «неточного післячасу» [6, с. 105]. За висновками З. І. Іваненко, нею широко послуговувалися в давньоруській та старо­українській мовах, проте в українській мові ХХ ст. її потісняє кон­струкція після + род. в. [6, с. 105–107]. Наприкінці ХХ ст. сферу вико­ристання прийменника по зі значенням післячасу окреслено художнім і публіцистичним стилями, спорадично – науковим [9, с. 12]. Такі ж тенденції у функціонально-стильовому вживанні прийменника по про­стежуємо й на початкуХХІ ст.

З. І. Іваненко зауважує, що в мові українських письменників ХІХ ст. прийменник по сполучався з усіма групами іменників часової й нечасової семантики, тоді як у середині – кінці ХХ ст. «він не поєдну­ється з назвами страв, напоїв, рідко виступає з конкретними іменни­ками, з назвами явищ природи та часових понять» [6, с. 106]. У творах українських письменників ХХ ст. прийменник по найчастіше вжива­ли з іменниками пауза, вечеря, обід, приїзд, від’їзд, закінчення, війна, захід сонця, у діловому та публіцистичному стилях – з іменниками досягнення, одержання, приїзд, закінчення, війна, смерть [6, с. 107]. У сучасній мовній практиці спостерігаємо поступове розширення переліку іменників, з якими сполучається прийменник по, пор.: По концерті співак зізнався… (телеканал «Україна»); По такій грі фін­ляндці задумалися над тактикою (телеканал «2+2»); По вмиванні починається вдягання та взування (А. Григорук) та ін.

Основними засобами передання початкового моменту дії, яка «у своєму перебігові цілком заповнює наступний проміжок часу» [6, с. 103], в українській мові слугують конструкції з + род. в. та від + род. в. Зворот із прийменником від у староукраїнських пам’ятках уживався значно ширше, ніж сполучення з + род. в., проте вже в середині – кінці ХХ ст. частотністю використання в усіх стилях української літературної мови він поступається перед зворотом з + род. в. і посідає місце його факультативного варіанта [6, с. 104–105; 9, с. 13]. На початку ХХІ ст. конструкція від +род. в. активно функціонує в публіцистиці та науковому стилі, напр.: Донецьк від ранку розри­вається від вибухів (телеканал «ІSTV», 12.04.2015); Минає півроку від часу проведення «референдуму» в Криму (24tv.ua, 16.09.2014); Від 1772 р. Галичина була під офіційною юрисдикцією Австро-Угор­щини… (М. Лесюк); Від 2002 року кращі вчені України під орудою академічного відділу Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України працюють над тематичним проектом – чотиритом­ною «Шевченківською енциклопедією» (М. Степаненко) та ін.

В останні два десятиріччя спостерігаємо також активізацію вжи­вання прийменників у разі, задля та з-поміж. Прийменником у разі як засобом передання значення умови активно послуговуються в офіційно-діловому, публіцистичному та науковому стилях, пор.: У разі виник­нення у Вас додаткових питань, відповіді на них Ви можете отримати у місцевому управлінні соціального захисту населення… («Інструкція про порядок заповнення бланків Заяви про призначення житлової субсидії»); Дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди (mtsbu.ua); У разі виявлення горілчаного фальсифікату, або підробле­ного пального повідомте фіскальну службу столиці (kyiv.sfs.gov.ua); У разі успіху в Широкиному ОБСЄ зупинятиме перестрілки в інших гарячих точках АТО (телеканал «1 + 1»); Особливості ураження органів і систем у разі гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у дітей (С. В. Попов) та ін.

Прийменник задля, утворений поєднанням первинних приймен­ників за та для, широко представлений у мові козацьких літописів (зо­крема в літописі Самовидця), що свідчить про його народнорозмовне походження [13, с. 80]. Із позначкою «розм.» цей прийменник зафік­совано в деяких словниках [24, т. 3, с. 111; 25, с. 305], хоч загалом прийменник задля в українських лексикографічних джерелах різних історичних періодів покваліфіковано як стилістично нейтральний [22, т. 2, с. 215; 7, с. 83; 17, с. 100; 18, т. 2, с. 294; 4, с. 65; 19, с. 222; 23, с. 139; 21, с. 586]. Проте для української літературної мови 80-х рр. ХХ ст., зауважує С. М. Приходько, він «мало характерний» і «трапля­ється в основному у творах західноукраїнських письменників [13, с. 80]. Немає цього прийменника й у «Російсько-українському словникові» 1937 р. [16]. У «Словнику української мови» прийменник задля мар­ковано позначкою «розм.» [24, т. ІІІ, с. 111].

На початку ХХІ ст. прийменником задля широко послуговуються в художній літературі під час передання об’єктних, цільових та при­чинових відношень, у публіцистиці та наукових текстах – переважно для вираження відношень мети, пор.: Це маємо зробити ми, задля честі свого народу, задля порозуміння з іншим народом, задля пам’я­ті безневинних жертв (Л. Костенко); Артур ненавидів деякі слова, вигадані хіба що упорядниками словників задля збільшення обсягу (Ю. Андрухович); Порошенко підписав закон, що спрощує зведення інженерних споруд задля оборони (радіо «Свобода», 12.04.2015); Задля популяризації української мови, держава повинна фінансувати грантові програми та стипендії для обдарованих студентів (інтер­нетівська газета «Українська правда», 29.22.2010); Предметом дослі­дження є інтонаційна структура усного тексту, яку досліджуємо інструментально задля вияву її участі в реалізації функції перекону­вання (Н. Вербич); Аналіз етапів формувального експерименту задля ефективності управління якістю освіти (Л. Петриченко) і под.

Прийменник з-поміж (із-поміж) в українській літературній мові новітнього періоду вказує на «сукупність, у межах якої перебуває відповідний предмет або явище» [5, с. 108]. Його активно вживають окрім художнього стилю також у публіцистиці та науковому мовлен­ні, пор.: Ігорко, як називає його мати, був найстаршим із-поміж її трьох синів (газета «День», 27.01.2015); Життєву ситуацію цієї 31‑річної жінки автори проекту «Моє нове життя» на каналі «Україна» назвали найскладнішою з-поміж усіх інших (Чернігівський обласний тижневик «Гарт», 16.04.2015); З-поміж синтаксичних ре­презентантів інтенцій аксіологічності виокремлюємо преференційні висловлювання (С. Шабат-Савка); Із-поміж економічних термінів найуживанішими є… (М. Навальна) та ін.

Висновки та перспектива подальшого дослідження. Отже, ак­туалізація прийменників – одна з тенденцій розвитку прийменникової системи української літературної мови початку ХХІ ст. Вона відбу­вається у двох напрямах: 1) власне актуалізація прийменників – по­вернення до активного функціонування одиниць попри, на кшталт, на штиб, на манір, на взір, на взірець, що їх унаслідок екстралінг­вальних чинників за радянської доби було витіснено на периферію мовного вжитку; 2) активізація використання на початку ХХ ст. у публіцистичному та науковому стилях прийменників по, від, у разі, задля, з-поміж (із-поміж), які, окрім функції додаткових засобів екс­пресивізації повідомлень та передання лінгвістичних уподобань су­часних мовців, виконують також важливу нормотвірну функцію, оскільки сприяють очищенню прийменникової системи від неорганіч­них для української мови одиниць.

Усі виявлені актуалізовані прийменники засвідчують розширення функціонально-стильових сфер уживання: якщо за радянського періоду їх вживали лише в мові художньої літератури, то на початку ХХІ ст. ними окрім художнього стилю активно послуговуються також у публіцистиці (передусім ЗМІ) та наукових текстах. Офіційно-діловий стиль як книжний стиль найвищого рангу найповільніше реагує на зміни якісного складу української прийменникової системи й засвід­чує стан її розвитку на рівні кінця ХХ ст.

Актуалізовані прийменники попри, на штиб, на манір, на взір, задля внаслідок широкого використання в сучасних публіцистичних та наукових текстах поступово втрачають ознаки стилістично марко­ваних одиниць і переходять до розряду загальновживаних.

Актуалізація прийменників, безсумнівно, є позитивною тенден­цією відновлення граматичного ладу української літературної мови, проте водночас вона породжує недоцільну варіантність граматичних засобів, що слугують виразниками тих самих значеннєвих відношень. У вивченні проблеми взаємодії актуалізованих прийменникових оди­ниць з іншими одиницями прийменникової системи з погляду мовної норми вбачаємо перспективу подальшого наукового дослідження.

Література

1. Балабан Г. С. Динамічні процеси в прийменниковій системі сучасної україн­ської літературної мови : дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Укра­їнська мова» / Балабан Галина Степанівна. – К., 2007. – 283 с.
2. Балабан Г. С. Словник власне-прийменників та їхніх функціональних еквіва­лентів : додаток до дисертації / Г. С. Балабан. – К., 2007. – 63 с.
3. Бугаков О. В. Функціонування прийменників в українському тексті: морфо­логічний та семантико-синтаксичний аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Бугаков. – К., 2006. – 20 с.
4. Бурячок А. А. Универсальный русско-украинский словарь / А. А. Бурячок. – Киев : Фенікс, 2000. – 624 с.
5. Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови / І. Р. Вихова­нець. – К. : Наук. думка, 1980. – 286 с.
6. Іваненко З. І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення / З. І. Іваненко. – Київ ; Одеса : [б. в.], 1981. – 144 с.
7. Іваницький С. Російсько-український словник / С. Іваницький, Ф. Шумлян­ський. – Вінниця : [б. в.], 1918. – Т. 1–2.
8. Караванський C. До зір крізь терня, або хочу бути редактором / С. Кара­ванський. – Львів : БаК, 2008. – 120 с.
9. Куцова Р. О. Відтворення темпоральності прийменниковими конструкціями сучасної української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Р. О. Куцова. – К., 1997. – 22 с.
10.  Мейзерська І. В. Прийменник в українській тлумачній лексикографії ІІ-ї по­ловини ХХ-го століття : дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Укра­їнська мова» / Мейзерська Ірина Вікторівна. – К., 2009. – 198 с.
11.  Мельничук О. С. Історичний розвиток функцій і складу прийменників в українській мові / О. С. Мельничук // Слов’янське мовознавство : зб. ст. – К. : [б. в.], 1961. – Т. ІІІ. – С. 124–194.
12.  Новi й актуалiзованi словата значення : словниковi матерiали (2002–2010) / В. О. Балог, Н. Є. Лозова, Л. О. Тименко, О. М. Тищенко. – К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. – 280 с.
13.  Приходько С. М. Структурно-генетична характеристика похідних приймен­ників української мови (на матеріалі пам’яток II пол. XVII – І пол. XVIII ст.) / С. М. Приходько // Мовознавство. – 1978. – № 6. – С. 78–85.
14.  Реєстр репресованих слів // Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгво­циду : док. і матеріали / [упор. : Л. Масенко та ін.]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – С. 254–399.
15.  Російсько-український словник / [гол. ред. А. Ю. Кримський]. – К. : [б. в.], 1924–1933. – Т. 1–3.
16.  Російсько-український словник. – К. : [б. в.], 1937. – 890 с.
17.  Російсько-український словник. – К. : [б. в.], 1948. – 800 с.
18.  Російсько-український словник. У 3 т. – К. : [б. в.], 1968.
19.  Російсько-український словник / [за ред. В. В. Жайворонка]. – К. : Абрис, 2006. – 1402 с.
20.  Російсько-український та українсько-російський словник, в одному томі / [упор. та гол. ред. В. Т. Бусел]. – Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2008. – 1848 с.
21.  Російсько-український словник. У 4 т. – К. : Знання, 2011–2014.
22.  Словарь української мови. У 4 т. / [упоряд. з дод. власн. матеріалів Борис Грінченко]. – К. : [б. в.], 1907–1909.
23.  Словник українських прийменників. Сучасна українська мова / [авт.-уклад. : А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк, Г. В. Ситар, І. А. Щукіна]. – Донецьк : ТОВ «ВКФ “БАО”», 2007. – 416 с.
24.  Словник української мови. В 11 т. – К. : Наук. думка, 1970–1980.
25.  Словник української мови / [відп. ред. В. В. Жайворонок]. – К. : ВЦ «Про­світа», 2012. – 1320 с.
26.  Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі засобів масової інформації) / О. А. Стишов. – 2-ге вид., переробл. – К. : Пугач, 2005. – 388 с.
27.  Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) : монографія / О. О. Тара­ненко. – К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2015. – 248 с.
28.  Українсько-російський словник. У 6 т. – К. : АН УРСР, 1953–1963.

References

1. Balaban H. S. Dynamichni protsesy v pryimennykovii systemi suchasnoi ukra­inskoi literaturnoi movy : dys. … kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / Balaban Halyna Stepanivna. – K., 2007. – 283 s.
2. Balaban H. S. Slovnyk vlasne-pryimennykiv ta yikhnikh funktsionalnykh ekviva­lentiv : dodatok do dysertatsii / H. S. Balaban. – K., 2007. – 63 s.
3. Buhakov O. V. Funktsionuvannia pryimennykiv v ukrainskomu teksti : morfo­lohichnyi ta semantyko-syntaksychnyi aspekty : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / O. V. Buhakov. – K., 2006. – 20 s.
4. Buriachok A. A. Unyversalnui russko-ukrainskii slovar / A. A. Buriachok. – Kiiev. : Feniks, 2000. – 624 s.
5. Vykhovanets I. R. Pryimennykova systema ukrainskoi movy / I. R. Vykhovanets. – K. : Nauk. dumka, 1980. – 286 s.
6. Ivanenko Z. I. Systema pryimennykovykh konstruktsii adverbialnoho znachennia / Z. I. Ivanenko. – Kyiv ; Odesa : [b. v.], 1981. – 144 s.
7. Ivanytskyi S. Rosiisko-ukrainskyi slovnyk / S. Ivanytskyi, F. Shumlianskyi. – Vinnytsia : [b. v.], 1918. – T. 1–2.
8. Karavanskyi C. Do zir kriz ternia, abo khochu buty redaktorom / S. Karavanskyi. – Lviv : BaK, 2008. – 120 s.
9. Kutsova R. O. Vidtvorennia temporalnosti pryimennykovymy konstruktsiiamy suchasnoi ukrainskoi movy : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / R. O. Kutsova. – K., 1997. – 22 s.
10.  Meizerska I. V. Pryimennyk v ukrainskii tlumachnii leksykohrafii II-i polovyny ХХ-ho stolittia : dys. … kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / Meizerska Iryna Viktorivna. – K., 2009. – 198 s.
11.  Melnychuk O. S. Istorychnyi rozvytok funktsii i skladu pryimennykiv v ukrainskii movi / O. S. Melnychuk // Slovianske movoznavstvo : zb. st. – K. : [b. v.], 1961. – T. III. – S. 124–194.
12.  Novi i aktualizovani slova ta znachennia : slovnykovi materialy (2002–2010) / V. O. Baloh, N. Ie. Lozova, L. O. Tymenko, O. M. Tyshchenko. – K. : Vyd. dim Dmytra Buraho, 2010. – 280 s.
13.  Prykhodko S. M. Strukturno-henetychna kharakterystyka pokhidnykh pryimenny­kiv ukrainskoi movy (na materiali pamiatok II pol. XVII – I pol. XVIII st.) / S. M. Prykhodko // Movoznavstvo. – 1978. – № 6. – S. 78–85.
14.  Reiestr represovanykh sliv // Ukrainska mova u ХХ storichchi: istoriia linhvo­tsydu : dok. i materialy / [upor. : L. Masenko ta in.]. – K. : Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akad.», 2005. – S. 254–399.
15.  Rosiisko-ukrainskyi slovnyk / [hol. red. A. Iu. Krymskyi]. – K. : [b. v.], 1924–1933. – T. 1–3.
16.  Rosiisko-ukrainskyi slovnyk. – K. : [b. v.], 1937. – 890 s.
17.  Rosiisko-ukrainskyi slovnyk. – K. : [b. v.], 1948. – 800 s.
18.  Rosiisko-ukrainskyi slovnyk. U 3 t. – K. : [b. v.], 1968.
19.  Rosiisko-ukrainskyi slovnyk / [za red. V. V. Zhaivoronka]. – K. : Abrys, 2006. – 1402 s.
20.  Rosiisko-ukrainskyi ta ukrainsko-rosiiskyi slovnyk, v odnomu tomi / [upor. ta hol. red. V. T. Busel]. – Kyiv ; Irpin : VTF «Perun», 2008. – 1848 s.
21.  Rosiisko-ukrainskyi slovnyk. U 4 t. – K. : Znannia, 2011–2014.
22.  Slovar ukrainskoi movy. U 4 t. / [uporiad. z dod. vlasn. materialiv Borys Hrinchenko]. – K. : [b. v.], 1907–1909.
23.  Slovnyk ukrainskykh pryimennykiv. Suchasna ukrainska mova / [avt.-uklad. : A. P. Zahnitko, I. H. Danyliuk, H. V. Sytar, I. A. Shchukina]. – Donetsk : «TOV VKF “BAO”», 2007. – 416 s.
24.  Slovnyk ukrainskoi movy. V 11 t. – K. : Nauk. dumka, 1970–1980.
25.  Slovnyk ukrainskoi movy / [vidp. red. V. V. Zhaivoronok]. – K. : VTs «Prosvita», 2012. – 132 s.
26.  Styshov O. A. Ukrainska leksyka kintsia KhKh stolittia: (Na materiali zasobiv masovoi informatsii) / O. A. Styshov. – 2-he vyd., pererobl. – K. : Puhach, 2005. – 388 s.
27.  Taranenko O. O. Aktualizovani modeli v systemi slovotvorennia suchasnoi ukra­inskoi movy (kinets KhKh – pochatok KhKhI st.) : monohrafiia / O. O. Tara­nenko. – K. : Vyd. dim Dmytra Buraho, 2015. – 248 s.
28.  Ukrainsko-rosiiskyi slovnyk. U 6 t. – K. : AN URSR, 1953–1963.

Колибаба Лариса. Сферы функционально-стилевого употребления актуализированных предлогов в украинском литературном языке начала ХХІ века. В статье исследовано явление актуализации предлогов как одну их тенденций развития предложной системы украинского литературного языка начала ХХІ века. В зависимости от степени актуализации проанализированные предлоги разделены на две группы: 1) предлоги, которые после длительного перерыва возвратились к активному языковому употреблению; 2) предлоги, употребление которых активизировалось в начале ХХІ в. Обнаружены и оха­рактеризированы актуализированные предлоги, которые в советский период были вытеснены на периферию языкового употребления, а сейчас возвра­щаются к активному функционированию в связи с усиленным вниманием к украинской истории и языку. Установлена и проанализирована группа предло­гов, которые не испытали открытого давления в советский период, однако находились на периферии предложной системы, а сегодня как более органи­ческие для грамматического строя украинского языка единицы формируют центр предложной системы. Определены функционально-стилевые сферы упо­требления актуализированных предлогов в украинском литературном языке начала ХХІ в., оценена целесообразность их использования с точки зрения языковой практики.

Ключевые слова: актуализация, активация, предлоги, публицистический стиль, научный стиль, словарь.