УДК 81’371+81’374

Маргарита Жуйкова

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ У СЛОВНИКОВИХ ДЕФІНІЦІЯХ: ВІДСИЛКА ДО ПРОТОТИПУ

 

На організацію будь-якої мови, зокрема, її семантичної підсистеми, впли­ває універсальність перцептивної та когнітивної діяльності людини незалежно від її расової, культурної, соціальної чи іншої належності. Прояви загальнолюд­ської специфіки пізнання світу, що зазвичай трактують як антропоцентризм у мові, можна виявляти в різних аспектах функціонування мови та мовлення. У статті наголошується, що на діяльності лексикографів, які будують словникові дефініції, позначаються загальні принципи людського пізнання, зокрема виокремлення об’єкта з континууму перцептивної інформації, його категориза­ція, виділення розрізнювальних ознак у межах субкатегорії, формування прото­типу, а також зіставлення та порівняння об’єктів одного категорійного рівня. На прикладі дефініцій прикметників із домінантним емпіричним компонентом (слова на позначення кислого, солодкого, гіркого смаків, а також білого кольо­ру), які вибрані із словників англійської, української, польської та російської мов, показано, що тлумачення таких слів будуються на основі відсилки до пев­ного референта – носія тої ознаки, яка названа прикметником. Вибір прототипів може залежати як від культурних традицій, географічних та господарських умов, у яких формується мова, так і від мовної свідомості пересічних членів спільноти.

Ключові слова: антропоцентризм, словникова дефініція, лексичне зна­чення, прототип, універсальність.

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. Загальнови­знаним є твердження про те, що мова антропоцентрична за своєю суттю, оскільки її сформувала та використовує людська свідомість. Попри те, що поняття мовного антропоцентризму з’явилось ще в лін­гвістичних працях Вільгельма фон Гумбольдта, лише в останні десятиліття воно стало предметом прискіпливого мовознавчого ана­лізу. Лінгвісти справедливо наголошують на тому, що людська свідо­мість сприймає світ вибірково і схильна виділяти, категоризувати та вербалізувати саме ті фрагменти дійсності, які мають особливе зна­чення в житті певної етнічної спільноти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато дослідників аргументовано доводять, що в основі номінативних процесів лежать принципи антропометризму та антропоморфізму (див. оглядову статтю І. Саєвич [11]), які узгоджуються із знаменитим твердженням давньо­грецького софіста Протагора «Людина є мірилом всіх речей». Оче­видним для сучасної науки положенням є універсальність основ пер­цептивної та когнітивної діяльності всіх представників людського роду, що втілюється в свідомості у формі так званого «універсально-предметного коду» (термін М. Жинкіна, див. [2]). Проте ще недостат­ньо докладно вивчено чимало проявів мовного антропоцентризму, які не пов’язані безпосередньо із семантичними чи номінативними аспек­тами. Зокрема, значне зацікавлення становлять такі лінгвістичні явища, як дефініції тлумачних словників. Цій проблемі присвячено наші статті [3] та [4], де було показано, зокрема, що в тлумаченнях відби­ваються найважливіші складники когнітивної діяльності, такі як виокремлення об’єкта з континуума перцептивної інформації, його категоризація, виділення розрізнювальних ознак у межах субкатего­рії, формування прототипу та стереотипу, а також зіставлення та по­рівняння об’єктів одного категорійного рівня. Крім того, обговорю­валося питання про те, як загальні закономірності когнітивної діяль­ності людини відбиваються на структурі лексичного значення і впли­вають на формування набору ядерних диференційних ознак.

Попри те, що в багатьох словникових дефініціях можна виявити вплив національних традицій та стереотипів, аксіологічні нашару­вання того чи того часу, прояви соціально-політичних, релігійних чи ідеологічних доктрин, дефініції є творінням homo sapiens, людини як високорозвиненої істоти з універсальними когнітивними здібностями, які не залежать від раси, національної належності, рівня розвитку культури, освіти тощо. Ця обставина спонукає шукати в дефініціях, передусім в їхньому змісті та структурі, прояви загальнолюдської специфіки пізнання світу, що трактується нами як мовний антропо­центризм. На нашу думку, дефініції служать гарним матеріалом для аналізу різноманітних проявів антропоцентризму, що пронизує всю мовну систему.

Метою і завданнями статті є аналіз деяких виявів антропоцент­ризму у словникових дефініціях, які ще не розглядалися нами раніше. У цій статті увага зосереджена на явищі відсилки до прототипу, що характерне для словникового опису слів, які мають у своєму складі чуттєво-наочний компонент. Матеріалом дослідження є матеріали різних словників англійської, української, польської та російської мов, а також дані національних корпусів.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Дефініції лексем у словниках служать ціка­вим матеріалом для демонстрації загальнолюдських закономірностей когнітивних процесів. До проявів антропоцентризму зараховуємо, зокрема, цілісне сприйняття об’єкта, позначеного словом (що відпові­дає «гештальтній формі збереження знання в пам’яті», див. [5, с. 135]), включення його в певну ширшу категорію (категорію вищого рівня абстрагування), виділення невід’ємних ознак об’єкта, які входять в кон­цептуальну структуру; формування прототипу та низки стереотипів та деякі інші. Під прототипом розуміємо ментальний образ об’єкта як представника певної категорії, сформований людською свідомістю і необхідний для орієнтації у світі [5, с. 144–145]. Прототиповий образ наділяється набором ознак, які мовці виокремлюють із цілісного геш­тальту, і сприяє ідентифікації (категоризації) нових об’єктів, які з’яв­ляються в досвіді.

Відповідно до основних положень наукових теорій про структуру лексичного значення та його зміст (К. Льюїс, Р. Карнап, Ю. Апресян, І. Арнольд, М. Комлєв, М. Нікітін, Й. Стернін, Д. Шмельов та ін.), лексичне значення більшості слів не є монолітним і розпадається на окремі макро- та мікрокомпоненти, які містять різні види інформації. Загальновідомо, що словникові дефініції призначені для експлікації лексичного значення. Існує багато поглядів на природу лексичного значення; їх об’єднує усвідомлення того, що це інформація про поза­мовний світ, «прив’язана» до мовного знака конкретної мови в кон­кретний час її існування. Див. визначення В. Гака: «Лексичне зна­чення – зміст слова, який відбиває у свідомості і закріплює в ній уяв­лення про предмет, властивість, процес, явище і т. д.» [1, с. 262]. Проте очевидно, що лише частину лексичних значень можна верба­лі­зувати мовними засобами, оскільки певна інформація, інколи визна­чальна для ідентифікації слова, перебуває на екстравербальному рів­ні. Така властивість притаманна словам, які кодують чуттєві уявлення, отримані мовцями через перцептивні канали відчуттів (зір, слух, смак, дотик, нюх), отже, в лексичному значенні таких слів має бути наявний так званий емпіричний компонент. Як показує аналіз словни­кових статей, такого роду інформація в дефініціях здебільшого ігно­рується або мінімізується.

Для прикладу розгляньмо різні тлумачення лексеми венгерка на по­значення певного танцю, що їх подають словники української та ро­сійської мов.

Венгерка визначається таким чином: ‘бальний танець і музика до нього, створені на ocнoвi угорських народних танців і мелодій; чардаш’ [15, 1, с. 324]; ‘народный и бальный быстрый танец венгерского происхождения’ [9, c. 77]; ‘бальный танец, в основу которого положе­ны движения и мелодии, характерные для венгерских народных танцев’ [13, 1, c. 148]; ‘заимствованный из Венгрии танец’ [16]. Харак­терно, що всі наведені тлумачення включають інформацію, яка сто­сується походження цього танцю і дозволяє усвідомити мотивацію його назви. Проте лише одне визначення містить вказівку на перцеп­тивну ознаку, що характеризує темп цього танцю і сприймається як зором, так і слухом (‘быстрый’). Очевидно, що наведені дефініції неспроможні дати носію мови достатнього уявлення про значення слова й розкрити необхідні ознаки позначуваного явища. Танці ста­новлять єдність музики та рухів, і саме ці властивості дають змогу но­сіям культурної (екстралінгвальної) інформації відрізняти один танець від іншого. Проте введення у дефініції танців перцептивних ознак стає неможливим через те, що вони не можуть бути описані вербально.

У тих випадках, коли перцептивні компоненти в лексичному зна­ченні слова домінують, перед лексикографами постає складна проблема експлікації вербальними засобами тієї інформації, що дається людині лише через відчуття. Ця проблема може бути розв’язана шляхом апе­лювання до набутого носіями мови колективного досвіду, відсилки до стандартних уявлень про певні типові явища. Найвиразніше такий спосіб виявляється при тлумаченні прикметників на позначення сма­ків та основних кольорів. Основою дефініції в таких випадках стає певний іменник (іменники), що називає предмет – носій інваріантної ознаки. Таким чином дефініція спирається на усталений зв’язок між предметом та його визначальною характеристикою, який закріплено в культурній практиці певного колективу як стереотипний. Наприклад, для визначення лексичного значення прикметника кольору білий, белый, biały, white у словниковій практиці різних країн використо­вується відсилка до таких типових предметів білого кольору, як сніг, молоко, крейда:

Білий: ‘який має колір крейди, молока, снігу’ [15, 1, с. 181].

Белый: ‘цвета снега или мела’ [16].

Biały: ‘mający barwę właściwą śniegowi, mleku’ [25.]; ‘mający bardzo jasną barwę, taką jak mleko’ [24].

White: ‘having the colour of fresh snow or of milk’ [23].

Таким чином, подаючи у словниках вербальні визначення кольо­роназви, лексикографи включають в них посилання на враження, отримані мовцями від певних референтів. Важливо, що ознака пев­ного кольору є в такого предмета невід’ємною, обов’язковою і нева­ріативною. Помітно, що в наведених дефініціях відсутній один спіль­ний референт (найчастіше наводяться комбінації молоко – сніг, сніг – крейда, крейда – молоко – сніг), проте використання цих об’єктів у словниках різних мов є ознакою того, що вони є прикладами надет­нічних універсальних прототипів білого кольору.

Загалом вибір прототипу може залежати від багатьох чинників, зокрема, від історії та традицій певного суспільства, від його мате­ріальної та духовної культури, технічного прогресу, ідеології, на­решті, від уподобань лексикографів. Щоб усвідомити статус прототи­пових об’єктів у межах дефініцій, розгляньмо докладніше дефініції трьох прикметників, що позначають базові смаки, в українській, ро­сійській, польській та англійській мовах (четвертий базовий смаковий прикметник – солоний – опускаємо через те, що у всіх дефініціях він описаний через іменник сіль).

Тлумачення слова солодкий (сладкий, słodki, sweet) зазвичай міс­тять відсилку до іменника цукор (sweet ‘containing or having a taste like sugar’ [лонг]), часто також до іменника мед (‘який має приємний смак, власт[ивий] цукрові, медові і т. ін.’ [15, 9, с. 446]; ‘mający smak taki jak cukier, miód’ [25]). Дефініції прикметника кислий (кислый, kwaśny, sour) найчастіше включають іменник лимон (sour ‘like the taste of a lemon’ [26]), а також відсилки до оцту, журавлини, нестиглих плодів (‘який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо’ [15, 4, с. 153]; ‘taki jak smak cytryny, octu, niedojrzałych jabłek’ [25], ‘имею­щий специфический острый вкус (как лимон, уксус, клюква)’ [16]).

Підтвердженням прототипового статусу лимона, цукру та меду як носіїв ознак «бути кислим», «бути солодким» служать, зокрема, уста­лені народні порівняння, відомі у багатьох слов’янських мовах, див. [6, с. 349–350, 549–551]. Широко відомі вирази кислий як лимон, як оцет, солодкий як цукор, як мед, як патока (порівн. також семантич­ний дериват, вживаний у російській мові, быть кислым как лимон ‘бути незадоволеним, без настрою’). Аналогічні зв’язки між ознакою та її носієм знаходимо також в асоціативних полях. Так, у російсько­му асоціативному словнику зазначено, що найчастотнішою реакцією на стимул сладкий є слово сахар (10 реакцій із 103, що становить 10 % всіх поданих відповідей), а на слово-стимул кислий – іменник лимон (107 реакцій із 534, тобто 20 % всіх відповідей) [10]. Ці факти служать доказом наявних у свідомості мовців зв’язків між предметами та їхніми сталими ознаками.

Отже, аналізуючи як словникові дефініції, так і інші мовні явища, можна говорити про існування еталонних носіїв ознак кислий та со­лодкий, які виходять за межі якоїсь одної лінгвокультури і мають ши­роке розповсюдження.

Проте дещо інша картина виявляється за аналізу дефініцій прикмет­ника гіркий (горький, gorzki, bitter), який також позначає перцептивно сприйняту властивість предметів. У тих словниках, де тлумачення включають відсилку до носіїв цієї ознаки, відсутній єдиний інваріант­ний іменник (чи іменники), який можна було б вважати універсаль­ним, надетнічним прототипом для ознаки «бути гірким». Пор. такі дефініції: ‘який має своєрідний їдкий, різкий смак (напр.: хіна, гірчи­ця)’ [15, 2, с. 74]; ‘имеющий особый неприятный едкий вкус (вкус хины, полыни)’ [13, 1, с. 337]; ‘имеющий острый, неприятный вкус, свойственный полыни, хине, горчице и т. д.’ [14, с. 266]; ‘mający ostry, nieprzyjemny smak, taki jak piołun, gorczyca’ [25]; ‘having a strong sharp taste, like black coffee without sugar’ [26]. Цікаво, що прототипи у словниках слов’янських мов та англійської мови не збігаються: слов­ники слов’янських мов подають у дефініціях близький набір імен для іден­тифікації гіркоти, куди входять хіна, гірчиця, полин, а в словнику англійської мови в якості типового носія гіркого смаку названо каву без цукру. Остання справді є доволі поширеним об’єктом, смак якого відомий носіям різних мов, а тому з точки зору носія побутової свідо­мості може вважатися адекватним прототипом для цієї ознаки.

Щодо полину та хіни, то для сучасних мовців вибір цих об’єктів в якості еталонних може виявитися неочевидним, адже навряд чи багато людей пробували їх на смак. Полин загалом не вживається в їжу, а хіна (хінін), тобто речовина, виділена з кори хінного дерева (cortex quinae), перестала використовуватися в медицині для ліку­вання небезпечної хвороби – тропічної малярії із середини ХХ ст., бо з’явилися синтетичні лікарські засоби з такою самою дією. Проте в культурній традиції багатьох слов’ян продовжують існувати давні стереотипи «хіна гірка», «полин гіркий», відбиті у сталих порів­няннях. Так, згідно з матеріалами п’ятимовного словника порівнянь О. Левченко, у сучасному мовленні українців, білорусів, росіян та болгар використовуються порівняння з опорним іменником хіна та його відповідниками (гіркий наче хіна, горкі як хіна, горький как хина, горчив като хинин) [6, с. 219]. Цікаво, що словники традиційних на­родних компаративних виразів не фіксують порівнянь із цим іменником, натомість найчастіше носієм ознаки «бути гірким» виступає полин.

Зокрема, сталий вираз гіркий як полин подав у своїй збірці І. Франко, зауваживши, що в українців полин тісно пов’язаний з уяв­леннями про гіркість [18, 1, с. 331]. Пор. наведену І. Франком приповідку На гірку хоробу гіркий полин (із коментарем «Гірка хороба – лихорадка, на яку найкращий лік – гірка хініна», де зближені полин та хіна за ознакою «бути гірким») [18, 3, с. 280]. У «Словнику стійких народних порівнянь» О. Юрченка та А. Івченка знаходимо вказівки на два прототипові об’єкти для цієї ознаки: полин, редька [19, с. 119, 126]. У білоруській народній традиції поширено чотири прототипи для гіркого смаку: палын, дым, перац і чэмер (укр. чемериця) [16, с. 300, 14, 316, 466]. «Большой словарь русских народных сравнений» В. Мо­кієнка та Т. Нікітіної подає цілу низку прототипів гіркого: горчица, желчь, полынь, перец, осина, лук, редька [7, с. 148]. До словника С. Адальберга, де зібрана польська народна фразеологія, включено такі порівняння із словом gorzki: jak piołun, jak chmiel, jak żółć [20, s. 153]. Чехи вживають порівняння hořký jako pelynĕk (‘гіркий як полин’)та hořký jako utrejch (‘гіркий як миш’як’) [21, s. 370, 564].

Отже, найбільш поширеним прототипом гіркого, представленим у народних порівняннях східних та західних слов’ян, є полин, тоді як порівняння із лексемою хіна та його еквівалентами трапляються знач­но рідше, переважно в книжному мовленні.

Відмінності у статусі прототипових одиниць можна простежити, враховуючи частоту їх вживань у текстах. Так, у «Национальном корпусе русского языка» представлено лише три випадки порівняння (горький) как хина та один випадок – порівняння (горький) как хинин. Натомість компаративний вираз (горький) как полынь трапляється в корпусі 28 разів [8]. Дані корпусу польської мови «Narodowy korpus języka polskiego» дозволяють твердити, що серед вжитих сталих вира­зів із прикметником gorzki також домінує порівняння gorzki jak piołun, і хоч у текстах трапляються компаративи з опорними одиницями morska sól, cykuta, żółć, ocet, dębowa kora, kruszyzna, але кількість їх уживань одинична, див. [22].

Для оцінки міри «еталонності» різних об’єктів – носіїв певної ознаки – варто враховувати і результати асоціативних експериментів, проведених із носіями сучасної мовної свідомості. В асоціативному полі російського слова горький, що включає 642 слова, на відміну від полів прикметників сладкий і кислый, взагалі відсутня реакція, яка має статус еталону цієї ознаки. Найчастотніша реакція на слово горький – прикметник сладкий (70 реакцій), на другому місці – слово вкус (64 реакції), і лише на шостому місці опинилося слово перец, яке згадано опитуваними 31 раз (це менше 5 % від всіх відповідей). Серед об’єктів – носіїв гіркого смаку згадані лук (9), кофе (5), лекарство (5), хрен (4), миндаль (2), полынь (2), хина (1), корка лимона (1), горчица (1), хмель (1), тоник (1) [10]. Той факт, що слова полынь і хина займають позиції на далекій периферії асоціативного поля, свідчить про суттєві зміни в наборі прототипів у сучасних мовців.

Особлива виділеність полину як еталону гіркоти в тлумачних словниках слов’янських мов, а також частотність сталих порівнянь із цим словом пов’язана з осмисленням полину в традиційних культу­рах слов’янських та інших європейських народів. Полин поширений повсюдно, на всій території Європи, невибагливий, росте у будь-яких умовах, має доволі великі розміри, виразний зовнішній вигляд, силь­но пахне. Гіркий смак всіх частин рослини, її харчова непривабли­вість для людини зумовили низку уявлень щодо культурної ролі полину. У всіх слов’янських народів полин наділений двома визна­чальними функціями: по-перше, обереговою (полин забезпечує за­хист від відьом, русалок, від чорта, що літає у вихорі, від нечистих покійників, що ходять по смерті, тощо), а по-друге, лікувальною [12, с. 159–161]. Важливо, що полин використовували передусім для ліку­вання таких хвороб, які приписувалися впливу на людину нечистої сили (лихоманка, епілепсія, істерія, гельмінти). Гіркий смак і різкий запах функціонально об’єднує полин з іншими обереговими рослина­ми, такими як часник та осика. Таким чином, у структурі міфологеми серед усіх перцептивних ознак полину домінує гіркий смак. Це й зу­мовило використання полину в ролі сталого еталону гіркоти. Тради­ційні уявлення про застосування полину з часом редукувались і знач­ною мірою забулися, проте стереотип «полин гіркий» виявився над­зви­чайно стійким. Він продовжує відігравати вагому роль у культурі слов’ян навіть у сучасних умовах, коли більшість населення не в змозі виділити та ідентифікувати полин серед інших дикорослих трав.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Лексико­графічна практика, спрямована на задоволення потреб користувачів, відбиває різноманітну пізнавальну діяльність людини. Зміст словни­кових дефініцій визначається не лише рівнем пізнання та усвідом­лення певного явища, позначеного лексемою, а й іншими чинниками, зокрема, певними світоглядними настановами лінгвістів-лексикографів як членів мовно-культурного колективу. Водночас принцип антропо­центризму стає тією універсальною основою, на якій ґрунтуються різні форми і способи експлікації лексичного значення. Для розгля­нутих у статті дефініцій лексем, що засновані на перцептивному до­свіді людини, характерна відсилка до прототипових, еталонних об’єктів, за якими в колективній мовній свідомості закріплена певна інваріант­на і невід’ємна ознака (цукор солодкий, лимон кислий, сніг білий тощо). Набір еталонних об’єктів для опису семантики прикметників у різних словниках може як збігатися, так і суттєво відрізнятися. До­статньо усталеною у словниках української, російської, польської та англійської мов виявляється група іменників, залучених для опису прикметників білий, белый, biały, white («кольору снігу, молока»), солодкий, сладкий, słodki, sweet («такий, як смак цукру, меду») та кислий, кислый, kwaśny, sour («такий, як смак лимону, оцту»). Натомість при словниковому описі прикметників гіркий, горький, gorzki, bitter у розглянутих словниках застосовані відсилки до групи різних явищ, причому у словниках слов’янських мов, з одного боку, та словнику англійської мови ми не виявили жодного спільного про­тотипового об’єкта – носія ознаки «бути гірким». Автори словників української, польської та російської мов більшою мірою орієнтовані на пошуки прототипу серед предметів, що відіграють суттєву роль у традиційній народній культурі, тоді як словник англійської мови подає еталонний об’єкт, властивий укладу життя сучасних людей. Таким чином, вибір прототипів для опису лексем з емпіричним ком­понентом може залежати як від культурних традицій, географічних та господарських умов, у яких формується мова, так і від мовної свідо­мості пересічних членів спільноти.

Перспективи подальшого дослідження пов’язуємо з необхідністю докладного аналізу словникових дефініцій в аспекті мовного антро­поцентризму, зокрема, виявлення національно-культурної специфіки, відбитої у словниках, прояви мінімізації концептуальної інформації тощо.

Література

1. Гак В. Г. Лексическое значение / В. Г. Гак // Большой энциклопедический словарь. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. – С. 261–263.
2. Жинкин Н. И. Механизмы речи / Н. И. Жинкин. – М. : АПН РСФСР, 1958. – 378 с.
3. Жуйкова М. Структура словникової дефініції в аспекті антропоцентризму / Маргарита Жуйкова // East European Journal of Psycholinguistics. – Lutsk : Lesya Ukrainka Eastern European National University, 2015. – Vol. 2, No. 2. – P. 48–54.
4. Жуйкова М. Словникові дефініції та принцип антропоцентризму Структура словникової дефініції в аспекті антропоцентризму / Маргарита Жуйкова // Актуальні питання іноземної філології. – Луцьк, 2016. – № 4. – С. 61–68.
5. Краткий словарь когнитивных терминов / [под общ. ред. Е. С. Кубряковой]. – М. : Из-во МГУ, 1996. – 245 с.
6. Левченко О. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь / О. Левченко. – Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2011. – 746 с.
7. Мокиенко В. Большой словарь русских народных сравнений / В. Мокиенко, Т. Никитина. – М. : OЛMA Медиа Групп, 2008. – 800 с.
8. Национальный корпус русского языка [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://ruscorpora.ru/search-main.html.
9. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка [Электронный ресурс] / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шве­дова. – М., 2010. – Режим доступа : http://ozhegov.textologia.ru/.
10. Русский ассоциативный словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.tesaurus.ru/dict/dict.php.
11. Саєвич І. Г. Антропоцентризм у мові і мовознавстві / І. Г. Саєвич // Наукові записки Вінницького держ. педаг. університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія : Філологія (мовознавство). – Вінниця : TOB Фірма «Планер», 2015. – Вип. 21. – С. 199–205.
12. Славянские древности. Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / [под ред. Н. И. Толстого]. – М. : Международные отношения, 2008. – Т. 4. – 656 с.
13. Словарь русского языка. В четырех томах / [под ред. А. П. Евгеньевой]. – М. : Русский язык, 1985–1988.
14. Словарь современного русского литературного языка в 20 т. – Изд. 2. – М. : Русский язык, 1992. – Т. 3. – 400 с.
15. Словник української мови : в 11-ти т. – К. : Наукова думка, 1970–1980.
16. Слоўнік беларускіх народных параўнанняў / [уклад. Т. В. Валодзіна, Л. М. Са­лавей]. – Мінск : Беларус. навука, 2011. – 482 с.
17. Толковый словарь русского языка. В 4-х т. [Электронный ресурс] / [под ред. Д. Н. Уша­кова]. – М., 1935–1940. – Режим доступа: http://www.onlinedics.ru/slovar/ushakov.html.
18. Франко І. Галицько-руські народні приповідки / Іван Франко. – Львів, 1901. – Т. 1; Львів, 1908. – Т. 2; Львів, 1909 – Т. 3.
19. Юрченко О. С. Словник стійких народних порівнянь / О. С. Юрченко, А. О. Івченко. – Харків : Онови, 1993. – 176 с.
20. Adalberg S. Księga przysłów, przypowieści i wyrażeń przysłowiowych polskich / Samuel Adalberg. – Warszawa : Druk Emila Skiwskiego, 1889–1894. – 805 s.
21. Mokienko V. Česko-ruský frazeologický slovnik / Valerij Mokienko, Alfréd Wurm. – Olomouc : Univerzita Palackého, 2002. – 659 st.
22. Narodowy korpus języka polskiego [Electronic recourse]. – Mode of access : URL: http://www.nkjp.uni.lodz.pl/.
23. Oxford Advanced Learner’s Dictionary. 8th edition. – CD-Rom.
24. Słownik języka polskiego [Electronic recourse] / pod red. W. Doroszewskiego. – Mode of access : URL: http://sjp.pwn.pl/doroszewski/lista.
25. Słownik języka polskiego PWN. – CD-Rom.
26. The Longman Dictionary of Contemporary English [Electronic recourse]. – Mode of access : URL: http://www.ldoceonline.com/.

References

1. Gak V. G. Leksichieskoie znachieniie / V. G. Gak // Bolshoi entsiklopiedicheskii slovar. – M. : Bolshaia Rossiiskaia entsiklopediia, 1998. – S. 262–265.
2. Zhinkin N. I. Miehanizmy riechi / N. I. Zhinkin. – M. : APN RSFSR, 1958. – 378 s.
3. Zhuikova M. Struktura slovnykovoi definitsii v aspekti antropotsentryzmu / Marharyta Zhuikova // East European Journal of Psycholinguistics. – Lutsk : Lesya Ukrainka Eastern European National University, 2015. – Vol. 2, No. 2. – P. 48–54.
4. Zhuikova M. Slovnykovi definitsii ta pryntsyp antropotsentryzmu / Marharyta Zhuikova // Aktualni pytannia inozemnoi filolohii. – Lutsk, 2016. – № 4. – S. 61–68.
5. Kratkii slovar kognitivnyh tierminov / [pod obsch. ried. E. S. Kubriakovoi]. – M. : Iz-vo MGU, 1996. – 245 s.
6. Levchenko O. Ukrainsko-rosiisko-bilorusko-bolharsko-polskyi slovnyk porivnian / O. Levchenko. – Lviv : Vyd-vo Lvivskoi politekhniky, 2011. – 746 s.
7. Mokienko V. Bolshoi slovar russkih narodnyh sravnenii / V. Mokienko, T. Niki­tina. – M. : OLMA Miedia Grupp, 2008. – 800 s.
8. Natsionalnyi korpus russkogo yazyka [Elektronnyi resurs]. – Rezhim dostupa : http://ruscorpora.ru/search-main.html.
9. Ozhegov S. I. Tolkovyi slovar russkogo yazyka [Elektronnyi resurs] / S. I. Ozhegov, N. Yu Shviedova. – M., 2010. – Rezhim dostupa: http://ozhegov.textologia.ru/.
10. Russkiy assotsiativnyi slovar [Elektronnyi resurs]. – Rezhim dostupa : http://www.tesaurus.ru/dict/dict.php.
11. Saievych I. H. Antropotsentryzm u movi i movoznavstvi / I. H. Saievych // Naukovi zapysky Vinnytskoho derzh. pedah. universytetu im. Mykhaila Kotsiubynskoho. Seriia: Filolohiia (movoznavstvo). – Vinnytsia : TOB Firma «Planer», 2015. – Vyp. 21. – S. 199–205.
12. Slavianskie drevnosti. Etnolingvisticheskii slovar v 5-ti tomah / [рod ried. N. I. Tolstogo]. – M. : Miezhdunarodnyie otnosheniia, 2008. – T. 4. – 656 s.
13. Slovar russkogo yazyka. V chietyrieh tomah / [рod ried. A. P. Yevgienievoi]. – M. : Russkiy yazyk, 1985–1988.
14. Slovar sovriemiennogo russkogo litieraturnogo yazyka v 20 t. : Izd. 2. – M. : Russkiy yazyk, 1992. – T. 3. – 400 s.
15. Slovnyk ukrainskoi movy : v 11-ty t. – K. : Naukova dumka, 1970–1980.
16. Sloŭnik bielaruskikh narodnykh paravnanniav / [uklad. T.V. Valodzina, L. M. Sa­laviei]. – Minsk : Bielarus. navuka, 2011. – 482 s.
17. Tolkovyi slovar russkogo yazyka. V 4-h t. [Eliektronnyi riesurs] / [рod red. D. N. Ushakova]. – M., 1935–1940. – Riezhim dostupa: http://www.onlinedics.ru/slovar/ushakov.html.
18. Franko I. Halytsko-ruski narodni prypovidky. – Lviv, 1901. – T. 1; Lviv, 1908. – T. 2; Lviv, 1909. – T. 3.
19. Yurchenko O. S. Slovnyk stiikykh narodnykh porivnian / O. S . Yurchenko, A. O. Ivchenko. – Kharkiv : Onovy, 1993. – 176 s.
20. Adalberg S. Księga przysłów, przypowieści i wyrażeń przysłowiowych polskich / Samuel Adalberg. – Warszawa : Druk Emila Skiwskiego, 1889–1894. – 805 s.
21. Mokienko V. Česko-ruský frazeologický slovnik / Valerij Mokienko, Alfréd Wurm. – Olomouc : Univerzita Palackého, 2002. – 659 st.
22. Narodowy korpus języka polskiego. – [Electronic recourse]. – Mode of access : URL: http://www.nkjp.uni.lodz.pl/.
23. Oxford Advanced Learner’s Dictionary. 8th edition. – CD-Rom.
24. Słownik języka polskiego [Electronic recourse] / pod red. W. Doroszewskiego. – Mode of access : URL: http://sjp.pwn.pl/doroszewski/lista.
25. Słownik języka polskiego PWN. – CD-Rom.
26. The Longman Dictionary of Contemporary English [Electronic recourse]. – Mode of access : URL: http://www.ldoceonline.com/.

Жуйкова Маргарита. Антропоцентризм в словарных дефинициях: от­сылка к прототипу. На организацию любого языка, в частности, его семан­тической подсистемы, влияет универсальность перцептивной и когнитивной деятельности человека независимо от его расовой, культурной, социальной или иной принадлежности. Проявления общечеловеческой специфики познания ми­ра, которые принято трактовать как антропоцентризм в языке, можно обна­ру­жить в различных аспектах функционирования языка и речи. В статье отме­чается, что на деятельности лексикографов, которые строят словарные дефи­ниции, сказываются общие принципы человеческого познания, такие как выде­ление объекта из континуума перцептивной информации, его категоризация, выделение различительных признаков объектов в пределах субкатегории, фор­мирование прототипа, а также сопоставление и сравнение объектов одного ка­тегориального уровня. На примере дефиниций прилагательных с домини­рующим эмпирическим компонентом (слова для обозначения кислого, сладко­го, горького вкусов, а также белого цвета), которые выбраны из словарей англий­ского, украинского, польского и русского языков, показано, что толкования таких слов строятся на основе отсылки к определенному референту – носителю признака, названного прилагательным. Выбор прототипов может зависеть как от культурных традиций, географических и хозяйственных условий, в которых формируется язык, так и от языкового сознания обычных членов сообщества.

Ключевые слова: антропоцентризм, словарная дефиниция, лексическое зна­чение, прототип, универсальность.

 

Zhuykova Margaryta. Anthropocentrism in dictionary definitions: referring to the prototype. The structure of any language, and in particular its semantic subsystem, is influencedby the universality of people’s perceptual and cognitive activity regardless of their racial, cultural, social or other background. The common specific features of human cognition, which is usually referred to as anthropocentrism in language, can be found in different aspects of language and speech functioning. In this article, it is noted that general principles of human cognition have a great impact on the work of lexicographers who construct dictionary definitions. In particular, these principles include identifying an object from the continuum of perceptual information, categorizing this object, selecting relevant defining attributes within the subcategory, forming a prototype, as well as comparing the objects on the same cаtegory level. Using the adjective definitions with the prevailing empirical component (the words which denote a sour, sweet or bitter taste, as well as a white colour) selected from the English-, Ukrainian-, Polish- and Russian-language dictionaries as the material for our research, it has been demonstrated that definitions of these words are constructed with the help of referring to a particular referent which bears the feature named in the adjective. The selection of prototypes may depend both on cultural traditions, geographical or economic conditions, in which the language is formed, and on the linguistic consciousness of ordinary members of the community.

Key words: anthropocentrism, dictionary definition, lexical meaning, prototype, universality.