УДК: 811.161.1’366

Михайло Вінтонів

ЧАСТКИ В ІДІОСТИЛІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА:

ФУНКЦІЙНО-СЕМАНТИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ

 

У сучасних граматичних дослідженнях увагу лінгвістів привертають пи­тання класифікаційних ознак службових частин мови, що зумовлено прагненням поглибити типологію граматичних категорій на нових засадничих та методоло­гійних принципах, унормувати граматичну термінологію. Студії з функційного напряму уможливлені міцним теоретичним підґрунтям, закладеним у працях, присвячених формально-граматичному, структурно-семантичному та комуніка­тивному опису граматичних категорій.

У статті описано основні підходи до аналізу часток у сучасній лінгвістиці, схарактеризовано особливості еволюції поглядів на частку, проаналізовано кон­цептуально-засадничі принципи та простежено співвідношення формально-гра­матичного і семантичного виявів часток у творах Бориса Грінченка, визначено синтаксичну роль часток у висловленні.

Ключові слова: частка, висловлення, речення, семантика, функція, функ­ційний аспект.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. У сучасних граматичних студіях увагу лінгвістів привертають питання вивчення статусу службових частин мови, виокремлення їхніх концептуальних і типологійних ознак, що зумовлено прагненням поглибити типоло­гію граматичних категорій на нових засадничих та методологічних прин­ципах, унормувати граматичну термінологію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками акти­візувалися дослідження з вивчення статусу службових частин мови, виокремлення їхніх концептуальних і типологійних ознак. Існує низка питань, що виникають при вивченні часток, зокрема проблема визначення меж класу часток, статусу неодноелементних утворень, зарахування часток до слова чи до морфеми тощо. Частки співвідно­сяться зі словами різних класів: як із повнозначними, так і з неповно­значними частинами мови. Актуальною постає проблема розмежу­вання часток, сполучників і прислівників. Це питання репрезентовано в роботах таких вчених, як І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, Т. М. Ні­колаєва, А. Ф. Прияткіна, Н. Ю. Шведова та інші.

Упровадження частки як окремої лінгвістичної категорії повʼя­зують з іменем А. Добіаша, який запропонував дефініцію цього по­няття [5]. Проте частки як клас стають обʼєктом багатоаспектного вивчення лише в XX ст. О. M. Пєшковський спробував систематизу­вати частки, наголошуючи, що вони являють собою «чисту форму, одну суцільну форму без змісту. Це ніби відірвані афікси, що вільно пересуваються поверхнею мови» [7, с. 40]. Стислий огляд класу часток репрезентовано і в синтаксисі О. О. Шахматова [9, с. 506–507]. Тривалий час частки зараховували до прислівників, не виокрем­люючи їх у самостійний клас. При цьому апарат їхнього семантично­го опису занадто бідний, що характерно практично для всіх робіт, присвячених часткам, першої половини XX століття.

Необхідно відзначити, що визначення лексико-граматичної при­роди і функційного призначення часток ускладнюється неоднознач­ністю їхнього категорійного статусу та рівневої належності. У сучас­ному мовознавстві існують різні дефініції класу часток, але жодна з них не тільки не визначає чітко їхні межі, але, навпаки, частіше роз­ширює їх. Поняття відтінку занадто розмите, щоб уважати його кате­горійним значенням часток. О. О. Стародумова слова, що називають частками, обʼєднує в кілька груп, кожна з яких має свої категорійні властивості [8, с. 32]. Подібне твердження прослідковуємо в працях таких вчених, як А. Мирович, Ю. І. Леденьов та ін. А. Мирович дає таку оцінку часткам: «Частки, що обслуговують речення, розпадають­ся на низку категорій, настільки різних за своїми функціями, що, власне кажучи, загальна назва всіх різновидів часток є чимось умов­ним. Їхні основні категорії не менш різняться між собою, ніж окремі частини мови» [6, с. 104].

Суперечливість наявних класифікацій зумовлена принциповими особливостями функціонування часток: їхніми нечіткими семантич­ними межами, поєднанням субʼєктивних і обʼєктивних модальних зна­чень, тісним звʼязком часток із лексико-граматичною структурою ви­словлення, здатністю поєднуватися в комплекси, великою кількістю часток у розмовному мовленні, співвіднесенням їх з іншими частина­ми мови, з якими вони повʼязані генетично. Підходи різняться залеж­но від того, який критерій виділення часток в окремий клас був по­кладений авторами в основу типології. Крім того, спостерігаємо різ­ний ступінь точності та системності наявних у лінгвістиці класифікацій.

Мета роботи – описати частки як самостійний клас слів, вияви­ти їхню внутрішню структуру та семантичний потенціал у сучасній україн­ській мові.

Об’єктом дослідження є система часток української мови.

Предметом дослідження – функційно-семантичні параметри часток в ідіостилі Бориса Грінченка.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких ос­новних завдань: 1) схарактеризувати еволюцію поглядів на статус част­ки в сучасній лінгвістиці; 2) описати структурні різновиди часток у су­часній українській мові; 3) проаналізувати семантичні функції часток у художньому дискурсі Бориса Грінченка.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Перші багатоаспектні дослідження часток належать В. В. Виноградову, який у праці «Російська мова. Граматич­не вчення про слово» запропонував визначення «службових» слів, об’єднаних «загальними властивостями гібридно-напівграматичного типу і проміжним становищем між прислівниками і модальними словами, з одного боку, і сполучниками – з іншого» [1, с. 634]. Уче­ний відмежував частки від прислівників і сполучників, а головне, до­кладно покласифікував їх. «Частками називаються слова, які зазвичай не мають цілком самостійного реального чи матеріального значення, а вносять в основному додаткові відтінки в значення інших слів, ре­чень або ж служать для вираження різного роду граматичних (а отже, і логічних, і експресивних) відношень» [1, с. 633].

Більшість часток у своєму значенні має модальні відтінки й тяжіє до категорії модальних слів. Така модальність може бути загальноре­ченнєвого характеру або стосуватися окремого члена речення: У сріб­ло її неначе вдягнуть (Б. Грінченко); Не знають, а поводяться зо мною так, як неначе вони мене знають з найпоганішого боку (Б. Грін­ченко); Неначе вона тут була, а не пізнає.... (Б. Грінченко).

В укранській лінгвістиці частки здебільшого витлумачують як незмінні службові слова, які надають реченням або членам речення додаткових значеннєвих відтінків, а також беруть участь у творенні дієслівних форм граматичної категорії способу [2, с. 790]. Інколи елементи на зразок казна-, хтозна-, будь- / -небудь, де-, -сь квалі­фіковано як словотворчі афікси [4]. Необхідно також брати до уваги і синтаксичний статус часток, де вони є виразниками тема-рематичних відношень у структурі речення, виконуючи роль синтаксичного фор­манта, що дає змогу зарахувати їх до аналітичних синтаксичних мор­фем. Тезу про те, що частки належать системі актуалізаторів, будучи вербальним засобом вираження комунікативних категорій, уважають загальновизнаною. Розбіжності виникають у визначенні ролі часток в актуальному членуванні речення: одні автори вважають, що всі част­ки виокремлюють рему висловлення, інші розглядають частки як по­казники теми й реми. У висловленнях, що вжиті в стилістично нейтраль­них контекстах, комунікативні функції часток безпосередньо пов’яза­ні з їхньою семантикою.

Зазвичай видільні частки (навіть, все, лише, лишень, таки, тільки і под.) є рематизаторами, оскільки поява їх у висловленні пов’язана з яко­юсь новою, додатковою інформацією. Видільні частки можуть ре­матизувати як головні: У їх була (Т) // тільки хатка та дворища кла­поть (Р), а землю хліборобну наймати доводилось (Б. Грінченко), так і другорядні члени речення: Прихиляються вони (Т) // тільки до ли­хого (Р), – немає доброї стежки до голови нерозумної (Б. Грінченко) [3].

Головне семантичне завдання частки навіть полягає в марку­ванні протиріччя між очікуваним станом речей і наявним. Модель «навіть + предикат», винесена в наступне речення, втрачає подібну логічну семантику, виконуючи функцію посилення оцінки, підкреслює позицію автора, який у такий спосіб концентрує увагу читача на найваж­ливішому фрагменті висловлення: А вона лежала тиха, спокійна. На­віть здавалось, що на обличчі в неї сяла якась радість (Б. Грінченко).

Щодо функційно-семантичного вираження часток, зафіксованих у художніх творах Б. Грінченка, то їх за найзагальнішими ознаками поділено на такі різновиди:

1) вказівні (це, то, ось, от, оце, он, онде, ото): Тепер у їх був та­кий лад, що хоч кожен сам собі на своїй землі господарював, а проте ціну на землю або які відробітки – це вже визначали вони всі гуртом; мало бути так саме і з цінами на робітників, за випас товару й за все інше, за що дибляни мали їм платити (Б. Грінченко);

2) питальні (чи, чи ж, чи не, та чи і под.): Чи не краще було б, якби цього нічого не заводити, якби люди самі собі жили, громадою лад і суд давали? (Б. Грінченко);

3) спонукальні (хай, нехай, будь, бодай, годі, ну, давай, нумо, на, лишень та ін.): Та бодай би тобі сонце праведне не світило, як ти ме­не занапастив!.. (Б. Грінченко);

4) заперечні (не, ні, ані тощо): А ти ж не послухав! (Б. Грінченко);

5) стверджувальні (так, отак, авжеж, атож і под.): Коли ж у мене нема іншого. А хіба ж, – питаю, – тут мужицького тютюну не можна вживати, а самий панський?

– Авжеж! (Б. Грінченко);

6) підсилювальні (і (й), та, аж, все, таки, так і под.): Бачу, суне до мене отой хватальний, що по базарю ходить та перекупок ганяє, аж засапавшись, аж стільці валя, – так поспішається (Б. Грінченко);

7) обмежувальні (тільки, і тільки, та й тільки і под.): – Тобі, – кажу, – байдуже, що з мене так назнущалися, тільки за гроші клопо­чешся! (Б. Грінченко);

8) видільні (все, ж, лише, лишень, навіть, таки, тільки, уже (вже), хоча, хоча б і под.): Через те дибляни не любили Панаса, трохи на­віть боялися його, і в спірці з Грицьком більшість до старшого бра­та прихилялася, надто ж, що Грицькова й правда була. Зате в Пана­са був оборонець – Копаниця (Б. Грінченко);

9) порівняльні (наче, неначе, мов, немов, як і под.): Грицькове об­личчя враз мовби сяєвом осяяло (Б. Грінченко);

10) градаційні (навіть та ін.): Вона стільки разів помилялася, стіль­ки разів її осміяно за ці помилки, навіть карано, що вона тепер не була певна ні в одному слові, чи розуміє його, як треба (Б. Грінченко).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Поза вся­ким сумнівом, послідовне розмежування функційних типів часток та встановлення їхньої належності до того чи того різновиду не постає абсолютним у силу поліфункційності багатьох часток, що зумовлено їхнім комунікативно-ситуативним навантаженням.

Особливо суттєвим є розгляд функційного і типологічного аспек­ту часток у контрастивному аспектах, що уможливлює вияв нерівно­рядних площин і встановлення різноманітних лакун, що компенсуються іншими мовними засобами. Не менш важливим є простеження функ­ційного статусу і вияву стверджувальних / заперечних слів-фраз, пер­винною функцією яких постає загальне вираження відповіді. Вони реалізують позитивну або негативну реакцію на висловлення співроз­мовника (згоду/ незгоду, ствердження / заперечення тощо з різнома­нітними відтінками). Потребує поглибленого дослідження комуніка­тивно-прагматичний потенціал окремих часток у текстах різних стилів та жанрів, на особливу увагу заслуговує й зіставний аналіз комунікативно-парадигматичного потенціалу часток у різносистемних мовах, що увиразнює перспективність подальшого опрацювання ана­лізованої проблематики.

Література

1. Виноградов В. В. Русский язык. Грамматическое учение о слове / В. В. Виноградов. – М. : Высш. шк., 1986. – 640 с.
2. Вихованець І. Р. Частки / І. Р. Вихованець // Енциклопедія. Українська мова. – К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 790.
3. Вінтонів М. О. Актуальне членування речення і тексту: формальні та функційні вияви : монографія / М. О. Вінтонів. – Донецьк : ДонНУ, 2013. – 328 с.
4. Городенська К. Г. Граматика української мови. Морфологія. / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.
5. Добиаш А. Опыт семасиологии частей речи и их форм на почве греческого языка / А. Добиаш. – Прага : Изд-во Др. Эд. Грегра, 1897. – 544 с.
6. Мирович А. Основные функции частиц в современном русском языке / А. Мирович // Лексикографический сборник. – М., 1962. – Вып. 5. – С. 104–111.
7. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении / А. М. Пешков­ский. – М. : Учпедгиз, 1935. – 452 с.
8. Стародумова Е. А. Синтаксические функции частицы «даже» / Е. А. Старо­думова // Ученые записки Дальневосточного университета. – 1972. –Т. 62. – С. 32–47.
9. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка / А. А. Шахматов. – М. : Учпедгиз, 1941. – 620 с.

References

1. Vinogradov V. V. Russkii yazyk. Grammaticheskoie uchenie o slove / V. V. Vino­gradov. – M. : Vyssh. shk., 1986. – 640 s.
2. Vykhovanets I. R. Chastky / I. R. Vykhovanets // Entsyklopediia. Ukrainska mova. – K. : «Ukrainska entsyklopedisa» im. M. P. Bazhana, 2004. – S. 790.
3. Vintoniv M. O. Aktualne chlenuvannia rechennia i tekstu: formalni ta funktsiini vyiavy : monohrafiia / M. O. Vintoniv. – Donetsk : DonNU, 201 – 328 s.
4. Horodenska K. H. Hramatyka ukrainskoi movy. Morfolohiia. / O. K. Bezpoiasko, K. H. Horodenska, V. M. Rusanivskyi. – K. : Lybid, 1993. – 336 s.
5. Dobiash A. Opyt semasiologii chastei rechi i ikh form na pochve grecheskogo yazyka / A. Dobiash. – Praha : Izd‑vo Dr. Ed. Gregra, 1897. – 544 s.
6. Mirovich A. Osnovnyie funktsii chastits v sovremennom russkom yazyke / A. Miro­vich // Leksikograficheskii sbornik. – M., 1962. – Vyp. 5. – S.101–122.
7. Peshkovskii A. M. Russkii sintaksis v nauchnom osveshchenii / A. M. Peshkovskii. – M. : Uchpedgiz, 1935. – 452 s.
8. Starodumova E. A. Sintaksicheskie funktsii chastitsy «dazhe» / E. A. Starodumova // Uchenyie zapiski Dalnevostochnogo universiteta. – 1972. – T. 62. – S. 32–47.
9. Shakhmatov A. A. Sintaksis russkogo yazyka / A. A. Shakhmatov. – M. : Uchpedgiz, 1941. – 620 s.

Винтонив Михаил. Частицы в идиостиле Бориса Гринченко: функционально-семантическое выражение. В современных грамматических исследованиях внимание лингвистов привлекают вопросы классификационных признаков служебных частей речи, что обусловлено стремлением углубить ти­пологию грамматических категорий на новых методологических принципах, нормировать грамматическую терминологию. Студии с функционального на­правления стали возможны благодаря теоретическим основаниям, заложенным в трудах, посвященных формально-грамматическому, структурно-семантичес­кому и коммуникативному описанию грамматических категорий.

В статье описаны основные подходы к анализу частиц в современной лин­гвистике, охарактеризованы особенности эволюции взглядов на частицу, проана­лизированы концептуально-основополагающие принципы и прослежено соот­ношение формально-грамматического и семантического проявлений частиц в произведениях Бориса Гринченко, определена синтаксическая роль частицы в высказывании.

Ключевые слова: частица, высказывание, предложение, семантика, функ­ция, функциональный аспект.

Vintoniv Mykhaylo. Particles in idiostyle of Boris Grinchenko: functional-semantic expression. In the current study of grammar, linguists pay attention to the issue of official classifications of parts of speech, due to the desire to deepen typology of grammatical categories on new fundamental and methodological principles and to regulate grammatical terminology. Studies of functional direction are made possible by a strong theoretical foundation laid in the works devoted to formal grammatical, structural and semantic description of communicative and grammatical categories.

The main approaches to the analysis of particles in modern linguistics were described in the article. The peculiarities of the evolution of attitude to the particles were determined, the conceptual and fundamental principles were analyzed, the ratio of formal grammatical and semantic expressions of particles in the works of Boris Grinchenko was investigated and the syntax role of the particle in the statement was defined in the paper.

Key words: particle, statement, sentences, semantics, function, functional aspect.