УДК 811.161.2’367.622’373.611

Вікторія Пастушук 

ДЕРИВАЦІЙНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКІВ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ С. ТАЛАН «НЕ ВУРДАЛАКИ»)

 

Статтю присвячено дослідженню дериваційних ознак іменників, які функ­ціонують у романі Світлани Талан «Не вурдалаки». Корпус фактичного мате­ріалу, дібраний методом наскрізного виписування, засвідчив, що з‑поміж усієї сукупності субстантивних дериватем (понад 300 одиниць) домінують лексеми, утворені суфіксальним способом (75 %). Найпоширеніший тип суфіксального словотворення становлять похідні іменники із морфемою -ість як засобу вира­ження опредметненої ознаки. До менш продуктивних належить абревіація (8,3 %), а також словоскладання 8,1 %, у межах якого засвідчені оказіональні одиниці. Кількісно обмежені групи структурують похідні одиниці, утворені префіксаль­ним способом (4,4 %), усіченням (2 %), основоскладанням (1,7 %) та префік­сально-суфіксальним способом (0,5 %).

Ключові слова: іменник, словотвір, способи словотворення.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. Завдяки беззупинному розвитку суспільства у сферах науки, техніки, куль­тури відбувається нагромадження знань, а отже й усебічно розвива­ється наша мова, яка має свої характерні ознаки, що відрізняють її від інших мов. Українській мові притаманний своєрідний лексичний за-пас, який несе в собі мудрість народу, його вірування, віддзеркалює со­ці­аль­но-економічні, культурні умови життя, зрештою, менталітет. Без мови немислиме наше існування в суспільстві, адже з нею пов’я­зане матеріальне та духовне життя людей.

Українська мова подібно до будь-якої іншої має системний ха­рак­тер, оскільки її структурують різні рівні, зокрема й словотвірний. Його опанування потрібне насамперед для того, аби правильно, від­по­відно до чинних норм утворювати нові лексеми та добирати мовно-виражальні засоби з огляду на мету й обставини спілкування. Адже через власне недбальство все частіше натрапляємо на спотворення словотвірної системи рідної мови. Шляхом бездумного копіювання російських дериваційних структур виникла низка кальок, не прита­манних українським словотвірним традиціям. Зазначене явище про­сте­жуємо й у межах іменників, які відрізняються від інших части­но­мовних класів своєрідністю дериваційних ознак.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливим для вивче­ння словотворення іменників є праці В. О. Горпинича [3; 4], М. Я. Плющ [6; 8], І. Р. Вихованця [1], К. Г. Городенської [2], авторів академічного видання «Словотвір сучасної української літературної мови» за ре­дак­цією М. А. Жовтобрюха [7] та інших. Попри те що іменникова лек­сика була докладно простудійована раніше, вона й досі потребує до­кладного вивчення насамперед тому, що з’являються нові слова. Одні з них є вторинними за походженням одиницями, а інші хоч і на­лежать до первинних, проте самі можуть слугувати твірною базою для інших слів. А задля розуміння й правильного утворення нових лексем потрібно знати закони словотвору.

Мета статті полягає в з’ясуванні засобів та способів творення по­хідних іменників, дібраних методом наскрізного виписування з рома­ну Світлани Талан «Не вурдалаки» [11], та ранжуванні їх з огляду на озна­ку продуктивність / непродуктивність. Для досягнення мети роботи вва­жаємо за необхідне розв’язати такі завдання:

1) обґрунтувати роль словотвірного чинника в поповненні лек­сич­ного складу сучасної української літературної мови;

2) схарактеризувати іменники, утворені суфіксальним способом;

3) вирізнити й проаналізувати похідні субстантиви, утворені префіксальним, префіксально-суфіксальним способами та усіченням;

4) описати похідні іменники, творення яких зреалізовано спосо-бами абревіації, основоскладання та словоскладання.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. У сучасній науковій парадигмі словотвір прийнято вважати самостійним розділом мовознавства, який «вивчає структуру слів, способи їх творення, словотворчі значення, що вини­кають у процесі словотворення» [10,  с. 103]. Слід пам’ятати, що існує тісний зв’язок словотвору з лексикологією, адже саме за допо­могою словотвору відбувається поповнення запасу нашої лексики. «Крім того, саме лексичні одиниці мови з точки зору свого морфем­ного складу, структури і способів деривації є конкретним предметом-власне словотвору» [10, с. 104]. Дослідження процесу творення нових слів та засобів, за допомогою яких цей процес відбувається (суфіксів, префіксів, конфіксів, інтерфіксів тощо), варто розглядати також у зв’яз­ку з частиномовною належністю мовних одиниць, адже кожна лексико-граматична група наділена низкою власних дериваційних ознак.

У сучасній українській мові з огляду на семантичні, синтаксичні та морфологічні показники до центральних частин мови зараховують іменник [1, с. 44–47]. «Іменниками називають слова, які означають предмети або зображають будь-які явища як предмети, і характе­ри­зуються певними граматичними ознаками, що оформлюють пред­метність» [9, с. 32]. До зазначених кваліфікаційних ознак варто дода­ти дериваційний потенціал іменникових форм, що також відрізняє слова цієї частини мови від інших лексико-граматичних класів слів. Дослідження словотворчої потужності вторинних субстантивів особ­ливо важливе за умови залучення творів сучасних українських пись­менників. У такому разі видається важливим акцентування на загаль­номовних тенденціях деривації похідних одиниць, з одного боку, а також на специфіці індивідуально-авторської мовотворчості – з ін­шого. Керуючись такими пріоритетами, з’ясуємо словотворчі пара­метри вторинних іменників, які функціонують у романі Світлани Та­лан «Не вурдалаки».

У досліджуваному художньому творі засвідчена велика кількість вторинних субстантивів. Найбільшу частину з них становлять іменни­ки, утворені суфіксальним способом, а саме 225 слів. Роль слово­твор­чого форманта виконують такі  суфікси:

1) -ість/‑от‑/‑ощ‑ з абстрактним значенням. Дериватам із зазна­ченими морфемами притаманні певні морфологічні ознаки, зокрема іменники із суфіксом -ість мають жіночий рід, із суфіксом ‑от‑ функціонують тільки в однині, а з ‑ощ‑ – лише в множині. Похідні лексеми розгляданого зразка позначають опредметнені ознаки; на пе­ре­конання І. Р. Вихованця, якісний стан. Аналізуючи цю групу слів, науковець пише: «Обов’язковою передумовою перетворення компо­нента із семантикою якісного стану на іменник є його попереднє пре­ди­кативне вживання: Хлопчик був сміливий à Сміливість хлопчика викликала захоплення» [1, с. 102]. Твірною базою для розгляданих суб­стантивів зазвичай слугують прикметники, рідше дієприкметники, наприклад: незручність ß незручний, справедливість ß справед­ли­вий, реальність ß реальний, мудрість ß мудрий, невпізнанність ß невпізнанний, жорстокість ß жорстокий, бідність ß бідний, при­крість ß прикрий, сміливість ß сміливий, можливість ß мож­ливий, вдячність ß вдячний, радість ß радий, рівність ß рівний, си­рість ß сирий,  гордість ß гордий, заздрість ß заздрий, пильність ß пильний, буденність ß буденний, молодість ß молодий, здібність ß здібний, впевненість ß впевнений, вірність ß вірний, нерозто­ропність ß нерозторопний, швидкість ß швидкий, взаємність ß взаємний, упевненість ß упевнений, несправедливість ß несправед­ливий, причетність ß причетний, цікавість ß цікавий, урочистість ß урочистий, відсутність ß відсутній, цінність ß цінний, свідо­мість ß свідомий, несвідомість ß несвідомий, випадковість ß випадковий, щирість ß щирий, пильність ß пильний, особливість ß особливий, властивість ß властивий, слабкість ß слабкий, муж­ність ß мужній, підсвідомість ß підсвідомий, самодіяльність ß са­модіяльний, невідомість ß невідомий, доброта ß добрий, теплота ß теплий, радощі ß радий, гордощі ß гордий, веселощі ß веселий, труднощі ß трудний. До цієї групи тяжіють субстантиви, які також мають абстрактне значення, зреалізоване суфіксами -ств‑/-цтв‑. Де­ри­ваційною базою таких слів слугують іменники та дієслова: дитин­ство ß дитина, знайомство ß знайомити, вбивство ß вбивати;

2) ‑ок‑/‑очк‑/‑ячк‑/‑ик‑/‑ечк‑/‑ичк‑/‑к‑/‑чик/‑ець/‑оньк‑/‑еньк‑ із здріб­нілим та пестливим значенням. Вони модифікують семантику в іменниках – назвах конкретних предметів, явищ природи, приміщень, назвах тварин та власних і загальних назвах осіб. Роль твірної бази зазначених похідних лексем виконують іменники, наприклад: кили­мок ß килим, сучок ß сук, шматочок ß шматок, листочок ß лис­ток, новачок ß новак, садочок ß садок, пісочок ß пісок, огірочок ß огірок, їжачок ß їжак, струмочок ß струмок, кофтиночка ß коф­тина, блузочка ß блуза, зірочка ß зоря, волоссячко ß волосся, пла­ттячко ß плаття, ліхтарик ß ліхтар, віршик ß вірш, кущик ß кущ, животик ß живіт, слоник ß слон, Тарасик ß Тарас, качеч­каß качка, пташечка ß пташка, донечка ß доня, річечка ß ріка, тра­вичка ß трава, сестричка ß сестра, водичка ß вода, вербичка ß верба, синичка ß синиця, лисичка ß лисиця, дрібничка ß дрібниця, хвилинка ß хвилина, кухонька ß кухня, слинка ß слина, Христинка ß Христина, земелька ß земля, картопелька ß картопля,  помі­дорчик ß помідор, Антончик ß Антон, стовпчик ß стовп, вітерець ß вітер, папірець ß папір, кісонька ß коса, дівчатонька ß дівчата, матусенька ß матуся. Виразно виявлену оцінну семантику мають мовні одиниці зі значенням деяких предметів та малих щодо віку істот у множині із суфіксом ‑ят‑, утворені від іменників ІV відміни однини. Оскільки в лінгвістиці корелятивні числові пари вважають формами того самого слова, то такий процес не виявляє стосунку до сло­вотворення, а відбиває словозміну. Морфемам на зразок ‑ят‑ Н. М. Костусяк надає статусу флексії-суфікса [5, с. 48]. Наприклад: рученята ß рученя, мишенята ß мишеня, пташенята ß пташеня;

3) -енн‑/-анн‑/‑янн‑/-інн‑/‑нн‑, притаманні іменникам із семан­ти­кою опредметнених назв дій, процесів чи станів. Зазначене мовне явище І. Р. Вихованець розглядає в межах словотвірної категорії гра­ма­тичної предметності, що «ґрунтується на трансформації номіна­лізації. Такі трансформації називають синтаксичною деривацією, яка не змінює лексичної вартості вихідних предикатних слів із семан­тикою дії, процесу, стану тощо, на противагу деривації лексичній, що полягає в семантичній відмінності похідної одиниці. Лексична тотож­ність вихідного предикатного слова і похідного іменника завуальовує синтаксичну своєрідність останнього. … Те, що було метою повідом­лення в попередньому висловленні, закономірно стає даним, відомим у наступному» [1, с. 101]. Для іменників із цими суфіксами твірною базою слугують дієслова. Наприклад: пробачення ß пробачити, ото­чення ß оточити, побачення ß побачити, попередження ß попере­джати, заощадження ß заощадити, захоплення ß захоплювати, розлучення ß розлучити, запрошення ß запросити, креслення ß креслити, напруження ß напружити, зображення ß зображати, одруження ß одружити, навантаження ß навантажити, заува­ження ß зауважити, привітання ß привітати, засідання ß засі­дати, страждання ß страждати, існуванняß існувати, роздра­тування ß роздратувати, хрюкання ß хрюкати, дзижча­нняß дзижчати, виправдання ß виправдати,  вподобання ß вподобати, благання ß благати, поневіряння ß поневірятися, цвітіння ß цвіс­ти, володіння ß володіти, хвилювання ß хвилювати, листування ß листуватися, малювання ß малювати, байдикування ß байдику­вати, лікування ß лікувати;

4) -ин‑/-инк‑ зі значенням одиничності. Слова з цими суфіксами утворені від іменників: рибина ß риба, хлібина ß хліб, картоплинка ß картопля, росинка ß роса, пилинка ß пил;

5) -ник/‑ець/‑ар/‑ач, що оформлюють іменники зі значенням суб’єкта дії, утворені від іменників чи дієслів: колгоспник ß колгосп (працює в колгоспі), подорожник ß подорожувати, переможець ß перемогти, піхотинець ß піхота, молотар ß молотити,  шахтар ß шахта, викладач ß викладати, слухач ß слухати. У межах цієї гру­пи вважаємо за потрібне розглянути субстантиви із суфіксами ‑ниц‑/‑ичк‑/‑к-/‑ин‑, які, крім суб’єктності, зокрема вказівки на схиль­ність особи до певної дії, здібність, особливість психічної діяльної тощо, позначають жіночу стать: мрійниця ß мріяти, розлучниця ß розлучати, трієчниця ß трійка, трудівниця ß трудитися, вчитель­ка ß вчитель, поштарка ß поштар, рабиня ß раб. Суто статеву ознаку допомагає реалізувати суфікс ‑иц‑: лошиця ß лоша;

4) -ник/‑ар, які слугують засобом оформлення іменників – назв конкретних предметів: годинник ß година, пісенник ß пісня/пісні, димар ß диміти.

У дослідженій джерельній базі виявлено іменники, утворені пре­фіксальним способом. Вони становлять кількісно обмежену групу й переважно увиразнюють значення локативності чи подібності (пре­фікс па‑) [4, с. 146]. Наприклад: передмісто, прилисток, пагорб.

До малопродуктивних належить префіксально-суфіксальний спо­сіб творення іменників: помешкання ß мешкати.

Невелику за кількістю лексем групу страктують субстантиви, утво­рені шляхом усічення: розстріл ß розстріляти, погляд ß погля­дати, переїзд ß переїздити.

Крім проаналізованих вище похідних слів, у романі Світлани Та­лан є вторинні субстантиви, змодельовані способами абревіації, осно­воскладання та словоскладання. Акцентуючи на розмежуванні абре­віації та складання, В. О. Горпинич, зазначає: «При абревіації, як і при складанні, похідне утворюється з’єднанням компонентів кількох слів: райпромкомбінат, сільмаг, універмаг. Однак абревіація відріз­няється від складання характером з’єднуваних компонентів: при скла­данні з’єднувані компоненти є повноцінними семантичними одини­цями – словами або їхніми лексичними основами (тобто морфними одиницями): інженер-механік, зерносховище. А при абревіації з’єдну­вані компоненти є найчастіше асемантичними частинами слова або окре­мими звуками, «уламками» слів: продмаг (продовольчий магазин), колгосп (колективне господарство)» [4, с. 129].  

У проаналізованому художньому творі абревіаційним способом утворені іменники переважно від підрядних словосполучень, структу­рованих опорним іменником та залежним прикметником чи іншим іменником. Складниками абревіатур є:

1) асемантичні частини двох слів. В. О. Горпинич такі мовні одиниці називає уламковими [4, с. 130], наприклад: колгосп ß колек­тивне господарство, комсомол ß комуністичний союз молоді, зав­госп ß завідувач господарства, Донбас ß Донецький басейн. Своє­рід­ністю творення позначена абревіатура військкомат ß військовий комісаріат, у якій поєднано початкову частину першого слова та два перших і два останніх звуки другого слова;

2) частина слова та окрема лексема: трудодні ß трудові дні, дитбудинок ß дитячий будинок, педінститут ß педагогічний інститут, сільгоспінститут ß сільськогосподарський інститут, рай­центр ß районний центр, сільрада ß сільська рада, метод­кабінет ß методичний кабінет, електромережа ß електрична ме­ре­жа, промтовари ß промислові товари, автовокзал ß автобусний вокзал, соцпартія ß соціалістична партія, медсестра ß медична сест­ра, партбілет ß партійний білет, концтабір ß концент­ра­ційний табір;

3) частина слова та іменник у формі родового відмінка: заммі­ні­стра ß замісник міністра.

У роману «Не вурдалаки» Світлана Талан подекуди вдається до основоскладання: дітонародження ß народжувати дітей. Своєрід­ну групу складних дериватів цього різновиду становлять субстантиви з першою частиною пів‑, яку Д. Х. Баранник вважає незмінним чи­слів­ником [9, с. 255]. Твірною основою цих одиниць слугують кіль­кісно-іменні сполуки, де кількісний модифікатор семантично корелює зі словом половина, а іменник має форму родового відмінка однини: півмішка ß пів мішок, пів’яблука ß пів яблуко, півсела ß пів села, півжиття ß пів життя, півсторінки ß пів сторінка, півстоліття ß пів століття. Від поданих одиниць відрізняється складна лексема напівфабрикати, у якій відбулася нівеляція кількісної семантики, співвідносної зі словом половина. Дериват напівфабрикати позначає об’єкт, що має тільки частково притаманні йому ознаки.

Сферу складних слів поповнюють одиниці, утворені способом словоскладання, серед них: 1) прикладкові сполуки з постпозитивною та препозитивною прикладкою: жінка-шахтарка, діти-сироти, вальс-бостон, хлопчисько-школяр, сестри-верби, білявка-дружина, матін­ка-природа, хатинка-мазанка, дівчатка-студентки, хлопчаки-підліт­ки, мати-наймичка, сусідка-землячка, жінка-американка, дівчинка-підліток, хлопчаки-онуки, красуні-доньки, груші-дички, плащ-палатка; 2) синонімічні єдності: подружки-реготушки. Письменницький ідіо­стиль Світлана Талан увиразнюють і власне-авторські новотвори: зо­ло­то-листя, зморшки-роки, посудина-душа, дівчина-зима, ніжки-цівки.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, у ро­мані «Не вурдалаки» Світлана Талан послуговується похідними іменникам, утвореними морфологічними способами словотвору, най­про­дуктивнішим з яких є суфіксальний (225 слів, що становить 75 %). Домінантний словотвірний тип становлять субстантиви із суфіксом ‑ість-. Іменники, утворені абревіаційним способом, становлять 8,3 %, словоскладанням – 8,1 %, префіксальним – 4,4 %, усічення – 2 %, основоскладанням – 1,7 %, префіксально-суфіксальним – 0,5 %. Перспективу дослідження вбачаємо в докладному описі дериваційних ознак оказіональних одиниць та їхнього стилістичного навантаження.

Література

1. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови : Академ. грама­тика української мови /  І. Вихованець, К. Городенька ;  [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 398, [2] с.
2. Городенька К. Г. Деривація синтаксичних одиниць : [монографія] / К. Г. Го­роденська, [відп. ред. І. Р. Вихованець]. – К. : Наук. думка, 1991. – 192 с.
3. Горпинич В. О.  Будова слова і словотвір : [посібник] / В. О. Горпинича. – К. : Рад. школа, 1977. – 117 с.
4. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Сло­вотвір. Морфонологія : [навчальний посібник] / В. О. Горпинич . –  К. : Вища шк., 1999. – 207 с.
5. Костусяк Н. М. Морфологічні та семантичні відмінки сучасної української літературної мови / Н. М. Костусяк // Українська мова. – 2013. – № 4 (48). – С. 45–57.
6. Плющ М. Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфо­логія : [підручник] / М. Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – 286 с.
7. Словотвір сучасної української літературної мови / за ред. М. А. Жов­тобрюха. – К. : Наук. думка, 1979. – 406 с.
8. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – 366, [2] с. – (Навчальне видання).
9. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Бі­ло­діда]. – К. : Наук. думка, 1969. – 583 с.
10.  Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. ; за ред. О. Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К. : Либідь, 2001. – 400 с.
11.  Талан С. Не вурдалаки / Світлана Талан ; передм. К. Романченко. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 304 с.

References

1. Vykhovanets I. Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy / Ivan Vykhovanets, Kateryna Horodenska / [za red. Ivana Vykhovantsia]. – K. : Univ. vyd-vo «Pul­sary», 2004. – 398, [2] s.
2. Horodenska K. H. Deryvatsiia syntaksychnyh odynyts : [monohrafіia] / K. H. Ho­rodenska. – K. : Nauk. dumka, 1991. – 192 s.
3. Horpynych V. O. Budova slova i slovotvir : [posibnyk] / V. O. Horpynych. – K. : Rad. shkola, 1977. – 117 s.
4. Horpynych V. O. Suchasna ukrainska literaturna mova. Morfemika. Slovotvir. Morfonologia : [navchalnyi posibnyk] / V. O. Horpynych – K. : Vyshcha shk., 1999. – 207 s.
5. Kostusiak N. M. Morfolohichni ta semantychni vidminy suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy / N. M. Kostusiak // Ukrainska mova. – 2013. – № 4 (48). – S.45–57.
6. Pliushch M. Ya. Hramatyka ukrainskoi movy. Morfemika. Slovotvir. Morfolohia : [pidruchnyk] / M. Ya. Pliushch. – K. : Vyshcha shk., 2005. – 286 s.
7. Slovotvir suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy / za red. M. A. Zhovtobriukha. – K. : Nauk. dumka, 1979. – 406 s.
8. Suchasna ukrainska literaturna mova / [A. P. Hryshchenko, L. I. Matsko, M. Ya. Pliushch ta in.; za red. A. P. Hryshchenka]. – K. : Vyshcha shk., 1993. – 366, [2] s. – [Navchalne vydannia].
9. Suchasna ukrainska literaturna mova : morfolohia / [za red. I. K. Bilodida]. – K. : Nayk. dumka, 1969. – 583 s.
10.  Suchasna ukrainska mova : [pidruchnyk] / O. D. Ponomariv, V.V. Rizun, L. Yu. Shevchenko ta in., ; za red. O. D. Ponomareva. – 2-he vyd., pererob. – K. : Lybid, 2001. – 400 s.
11.  Talan S. Ne vurdalaky / Svitlana Talan ; pered. K. Romanchenko. – Kharkiv: Knyzhkovyi Klub «Klub Simejnogo Dozvillia», 2013. – 304 s.

Пастушук Виктория. Деривационные признаки существительных (на ма­териале романа С. Талан «Не вурдалаки». Статья посвящена исследованию деревационных признаков имен существительных, функционирующих в романе Светланы Талан «Не вурдалаки». Корпус фактического материала, подо­бранного методом насквозной выписки, показал, что из всей совокупности суб­стантивных дериватем (более 300 единиц) доминируют лексемы, образованные суффиксальным способом (75 %). Наиболее распространенный тип суффиксаль­ного словообразования составляют производные существительные с морфемой -исть как средства выражения опредмеченных признаков. К менее продук­тивных принадлежит аббревиация (8,3 %), а также сращение 8,1 %, в пре­делах которого засвидетельствованы оказиональные единицы. Количественно огра­ниченные группы структурируют производные единицы, образованные при­ставочным способом (4,4 %), усечением (2 %), сложением (1,7 %) и приста­вочно-суффиксальным способом (0,5 %).

Ключевые слова: имя существительное, словообразование, способы словообразования.

Pastushuk Viktoriia. Derivative Characteristics of Nouns. The article studies the characteristics of derivative nouns that function in the novel by Svetlana Talan «Not Ghoul». The body of factual material, adjusted by the through check-out, method showed that among the totality of substantive derivatives (over 300 units) dominated lexemes are formed by the addition of a derivational syffix (75%). The most common type of suffix word formation nouns are derived from -ist morpheme. To less productive belong abbreviations (8.3%) as well as compounding (8.1%), within which occasional units are witnessed. Quantitatively limited groups structure derived units formed by a suffixation method (4,4 %), truncation (2 %), composition(1.7 %) and prefixation-suffixation method (of 0.5 %).

Key words: noun, word-formation, word-formation methods.