УДК 81’373.46:821.7.08

Роман Теребус 

ДО ПРОБЛЕМИ ІДІОСТИЛЮ: ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

У статті узагальнено дослідження, у яких розглянуті особливості індиві­дуального стилю та специфіка мови художників слова, адже у процесі творчості кожний письменник створює свій мовний світ, який віддзеркалює його світо­бачення, світосприйняття, загальну культуру, рівень освіти тощо. Вивчаючи мову митців слова, можна простежити етапи розвитку мови в часі та просторі. Мовна картина світу письменника, відповідно до його ідейно-художньої пози­ції, конденсується в цілісну систему, яку створюють мовні засоби, використані автором. У кожного митця є своя власна картина світу. Картина світу автора є одним із чинників формування його ідіостилю. Також подано різні погляди нау­ковців на вживання термінів, що використовують у вивченні індивідуального стилю письменника: ідіостиль, ідіолект, авторський стиль, мовна манера тощо. Деякі дослідники ототожнюють ці поняття, інші – розмежовують. Автор статті намагається, спираючись на різні визначення та погляди, з’ясувати особливості вживання тих чи тих термінів на позначення індивідуального стилю митця.

Ключові слова: індивідуальний стиль письменника, ідіостиль, ідіолект, мовна картина світу, світогляд автора.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. На сучас­ному етапі актуальним є питання вивчення української літературної мови через студіювання творчої практики майстрів слова. Аналіз особливостей ідіостилю письменників, зокрема мовного аспекту, дає змогу простежити основні етапи розвитку національної мови, оцінити внесок митця в систему словесних художніх засобів, проаналізувати особливості функціонування мови в окремих регіонах, визначити за­кономірності.  

  Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню інди­ві­дуального стилю письменників, мови їхніх творів присвячена велика кількість наукових праць. Проаналізовані теоретичні аспекти індиві­дуального стилю, закономірності його формування. Значне місце від­ведено дослідженню індивідуальних стилів (ідостилів) окремих пись­менників – представників різних періодів розвитку літератури, зокре­ма, основну увагу приділяють мовним особливостям аналізованих творів митців. Також останнім часом науковці ведуть дискусії з при­воду вживання термінів «індивідуальний стиль», «ідіостиль», «ідіо­лект» та інші. До названих вище проблем зверталися О. Кухар-Они­шко, М. Храпченко, Н. Сологуб, Г. Бикова, С. Єрмоленко, Т. Должи­кова, Т. Іваненко, М. Кравченко, О. Переломова, С. Форманова, В. Сте­цій, Л. Тиха, Ю. Датченко, Х. Дідух, І. Ришкевич, В. Волошук  та ін.

Мета й завдання статті – проаналізувати термінологічні особливості у визначенні індивідуального стилю письменника (ідіо­стилю) як відображення авторської мовної картини світу крізь призму творчості М. Дочинця.

  Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. У процесі творчості кожний письменник створює свій мовний світ, який віддзеркалює його світобачення, сві­тосприйняття, загальну культуру, рівень освіти тощо. Вивчаючи мову митців слова, можна простежити за етапами розвитку мови в часі та просторі.

  Сучасні літературознавці відзначають інтелектуальність худож­нього доробку закарпатського письменника Мирослава Дочинця, ав­тора понад двадцяти книг, лауреата низки літературних премій та від­знак, а також наголошують на насиченості, самобутності та багатстві мови, притаманної його творам. Сам автор «сповідує аскезу тонкого литва і холодної чеканки. Стиль – самособоюнаповнення. Писати слід так, щоб «клапоть прози» можна було опорядити в рамку, як портрет чи акварель» [8].

  Важливе місце в процесі дослідження індивідуального стилю ав­тора та мови його творів належить рівню освіченості митця, глибині знань у різних галузях, життєвому досвіду, тобто рівню загальної культури майстра [15]. Кожен митець є представником своєї епохи, свого оточення, носієм духу певного регіону. Під стилем розуміють індивідуальну творчу манеру письменника, що є свідченням його та­ланту, індивідуальне самовираження, «творче обличчя».

  Серед дослідників донині тривають дискусії з приводу вживання термінів на позначення індивідуального стилю – ідіолект, ідіостиль, мовна манера, стильова манера, стиль, авторський стиль, світо­ба­чення письменника, мовна особистість, індивідуальний мовосвіт, ху­дожнє мовомислення, мовна картина світу автора та ін. За ви­зна­ченням «Літературознавчого словника-довідника» (за ред. Р. Гро­м’я­ка) індивідуальний стиль – «іманентний (властивий його внутрішній природі) прояв істотних ознак таланту у конкретному художньому творі, мистецька документалізація своєрідності світосприйняття пев­ного автора, його нахилу до ірраціонального чи раціонального мисле­ння, до міметичних принципів (принципів уподібнення) чи розкутого образотворення, його естетичного смаку, що в сукупності формують неповторне духовне явище» [6, с. 312].

  Основними компонентами індивідуального стилю письменника є композиція твору, тема, художній зміст, відповідні стилістичні засо­би, часовий колорит, багатство мови автора, а також стилетворчі чинни­ки, серед яких важливе місце відводиться світогляду автора. Також на ста­новлення індивідуального стилю письменника впливає епоха, суспільно-історичні умови, ідеї тощо.

  Дослідниця С. Єрмоленко каже, що індивідуальний стиль ґрун­ту­ється «на зв’язку мови і мислення, на формуванні мовної картини сві­ту, в якій поєднано загальне й індивідуальне, загальне й одиничне» [4, с. 305].

Поряд із терміном «індивідуальний стиль» можна натрапити на тер­мін «ідіостиль», що «відображає індивідуальне світобачення і світо­сприйняття письменника через окремі специфічні мовні засоби чи оригінальне авторське використання їх» [7, с. 164]. Ідіостиль – «інди­відуальний стиль, в якому виразні, марковані засоби мови утворюють певну систему» [4, с. 67].

Науковець Х. Дідух стверджує, що термін «ідіостиль» вживається в широкому (загальному) та вузькому значенні. В «загальному розу­мінні ідіостиль – це сукупність глибинних механізмів створення текс­тового простору певним автором, які відрізняють його від інших. У більш вузькому значенні ідіостиль пов’язаний із системою мовно­стилістичних засобів, характерних для творчої манери певної мовної особистості автора» [2].  

  Дослідниця Л. Ставицька у статті «Про термін ідіолект» каже, що «ідіостиль – індивідуальний стиль, сукупність основних стильо­вих особливостей, які характеризують твори того чи іншого автора у певний період або всю його творчість» [12, с. 11]. Дає дослідниця й визначення терміну «ідіолект» – сукупність індивідуальних особ­ли­востей, що характеризують мовлення окремого індивіда» [12, с. 10].

«Літературознавчий словник-довідник» пояснює, що ідіолект – «індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної люди­ни» [6, с. 301], а С. Єрмоленко каже, що це – «мовна практика окре­мого носія мови: сукупність формальних і стилістичних ознак, що ви­різняють індивідуальну мову» [4, с. 67], а також наголошує, що «до­слідження ідіолекту письменника здійснюється у двох аспектах: істо­рія української літературної мови (внесок письменника в літературну мову) і мова художньої літератури (інтерпретація естетичної функції мови, декодування тексту). Саме такі вихідні положення дають мож­ливість окреслити місце майстра художнього слова в літературно-мовному процесі» [1, с. 3].

Часто дослідники, послуговуючись термінами «індивідуальний стиль», «ідіостиль», «ідіолект» та ін., вважають їх взаємозамінними. І. Риш­кевич у статті «До проблеми ідіостилю автора в художній літе­ратурі» каже, що термін «ідіостиль» співвідносний із терміном «ідіо­лект» [10]. До цієї думки схиляється й Р. Довганчина, стверджуючи, що під ідіолектом певного автора мається на увазі вся сукупність ство­рених ним текстів та текстопороджувальні домінанти (сталі вирази, реалії, повторення, метафори) [3].

Поняття «індивідуальний стиль» та «ідіолект» уживаються як си­ноніми в енциклопедії «Українська мова»: «стиль індивідуальний, ідіолект – сукупність мовно-виражальних засобів, які викону­ють ес­тетичну функцію і вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших; своєрідність мови окремого індивіда» [13, с. 676]. На думку авторів енциклопедії, індивідуальний стиль залежить від творчої індивідуальності автора, його світосприймання та світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності та їх оцінки [13]. Л. Ставицька теж схиляється до того, що ці терміни можна ототож­ню­вати, проте за умови, що дослідники повинні звернути увагу на дату та місце народження письменника, історико-культурні обставини, соціальне середовище, та інші обставини, що можуть впливати на мо­ву і індивіда, і письменника [12].

  Проте ряд науковців (О. Переломова, Х. Дідух та ін.) у своїх пра­цях ці поняття розрізняють, використовуючи термін «ідіостиль» як взаємозамінний до «індивідуального стилю» та наголошують на то­му, що ці поняття тісно переплетені з поняттями «світобачення пись­менника», «мовна особистість», «мовна картина світу» [9].  

Мовознавець Н. Сологуб у праці «Мовний світ Олеся Гончара» обґрунтувала поняття індивідуальної картини світу письменника, в основі якої лежать вихідні принципи світобачення людини. Науко­вець вважає, що створення картини світу письменника відбувається шляхом пізнання й оцінки дійсності, що формує його естетичне кредо через мовні засоби [11].

Мовна картина світу письменника, відповідно до його ідейно-ху­дожньої позиції, конденсується в цілісну систему, яку створюють мовні засоби, використані автором. У кожного митця є своя власна картина світу. Картина світу автора є одним із чинників формування його ідіостилю.

У формуванні індивідуального стилю письменника важливе міс­це належить його світогляду. Дослідник М. Храпченко каже, що пи­тання про світогляд письменника варто розглядати передусім як пи­тання про бачення світу, про характер та особливості розкриття явищ дійсності, про відношення до них. Талант письменника – «здатність сприймати процеси життя гостріше й глибше, аніж властиво іншим людям, здатність відчувати і бачити те, що залишається непомітним для інших» [14, с. 9].

Мирослав Дочинець почав писати в шкільному віці, упродовж ба­гатьох років працював журналістом обласної газети, пізніше почав займатися видавничою справою. Будучи сином «містечкового філо­софа», як сам митець каже про свого батька, з раннього дитинства призвичаївся до читання філософських праць, захоплювався творами Г. Сковороди. Багато подорожував. «До письма прийшов сформо­ва­ною особистістю», – каже письменник [8].

Митець тонко відчуває слово, закоханий у мову та звичаї своїх земляків, любить свій край, пишається народом. Дослідники літера­тури відзначають інтелектуальність його творів та підкреслюють спе­цифічну «лексикографію письма», своєрідну стихію мови, що є го­ловним героєм творів митця.

Мовна картина світу письменника відповідно до його ідейно-ху­дожньої позиції конденсується в цілісну систему, яку створюють мов­ні засоби, що їх використовує автор. Мова є важливим фактором у роз­критті творчої індивідуальності письменника, де враховуються такі її властивості, як творчий характер, функціональна спрямованість, роль у відображенні авторського бачення світу. Аналізуючи мову творів, можна визначити специфіку слова в індивідуальному вживання, від­повідно до тієї чи тієї ситуації, визначити його використання як засо­бу художнього відображення дійсності.

Художній текст несе на собі відбиток авторських уявлень, його внутрішнього світу, а читач, насамперед, звертає увагу на лексику, вжиту автором. Специфічні авторські стилістичні прийоми, комбіна­ції різних мовних засобів складають індивідуальність авторського стилю.  

Про свою письменницьку роботу М. Дочинець каже, що це дуже особистісний та інтимний процес, а його герой несе сутність, духовну якість. В одному з інтерв’ю автор підкреслив, говорячи про головного героя своїх творів, його бесіди, життя, що – «це творчість. Це ритуал, ко­ли немає зайвих слів, рухів, метушні, а все достойне, гідне, красиве» [8].

Аналізуючи мовну особистість митця, варто зауважити, що світогляд М. Дочинця, представлений в художніх та есеїстичних тво­рах, є відображенням його внутрішнього світу. Сам письменник каже: «Треба народитися на Закарпатті, щоб відчути пахощі, аромат нашої мови. Те, що закладене за словами» [8].

У текстах досить часто поряд із загальновживаною лексикою ви­користана розмовна лексика та діалектизми, нерідко функціонують і  неологізми. Також однією з особливостей його творів є часте вжи­вання фразеологізмів, прислів’їв і приказок, що надає мові творів екс­пресивності. Одним із характерних засобів відображення у творах є вжи­вання художніх засобів, зокрема епітетів та метафор.

  Важливе місце належить заголовкам творів М. Дочинця, у яких міститься певна інформація, певний інформаційний зміст («Крини­чар», «Горянин», «Світован», «Бранець Чорного лісу» та ін.). Завдяки їм передається в стислій формі тема чи ідея твору.                  

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, ко­ли говоримо про індивідуальний стиль, або ідіостиль, як категорію лінгвостилістики, то насамперед маємо на увазі мовну особистість то­го чи того письменника. Мовна особистість Мирослава Дочинця ще не була предметом окремого вивчення, а тому дослідження досить перспективне.

Література

1. Датченко Ю. Мова творів Миколи Чернявського : автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Ю. Датченко. – Дніпропетровськ, 2007. – 20 с.  
2. Дідух Х. Ідіостиль як відображення авторської картини світу / Х. Дідух // Філологічні науки. Риторика і стилістика. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:/ www.rusnauka.com/15_NNM_2012/Philologia/2_111114.doc.htm
3. Довганчина Р. Ідіостиль в аспекті художнього перекладу / Р. Довганчина // Філологічні студії. – Луцьк, 2007. – С. 81–86.
4. Єрмоленко С. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Єрмоленко, С. Бибик, О. Тодор ; за ред. С. Єрмоленко. – К. : Либідь, 2001. – 224 с.
5. Коткова Л. І. Ідіостиль, індивідуальний стиль і ідіолект: проблеми розмежування / Л. І. Коткова // Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Серія : Філологічні науки. – 2012. – Кн. 2. – С. 26–29.
6. Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром’як, Ю. Ковалів та ін. – К. : ВЦ «Академія», 1997. – 752 с.
7. Мацько Л. Стилістика української мови / Л. Мацько,  О. Сидоренко,  О. Маць­ко. – К : Вища школа, 2003. – 462 с. 
8. Мирослав Дочинець – прозаїк, філософ, публіцист. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://miroslav-dochinets.com/?tmpl=unsupported
9. Переломова О. Мовний аспект ідіостилю Валерія Шевчука / Олена Пе­реломова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/dspase.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31880/32-Perelomova.pdf  
10. Ришкевич І. До проблеми ідіостилю автора в художній літературі / І. Риш­ке­вич // Актуальні проблеми романо-германської філології : матеріали ІІІ наук.-практ. семінару / М-во освіти і науки України, Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Ін-т інозем. філології ; [уклад.: О. Бєлих, О. Галап­чук-Тарнавська, Г. Цимбалюк]. – Луцьк, 2014. – С. 283–285.   
11. Сологуб Н. M. Мовний світ Олеся Гончара / Н. M. Сологуб. – К. : Наук. думка, 1991. – 140 с. 
12. Ставицька Л. Про термін ідіолект / Л. Ставицька // Українська мова. – 2009. – № 4. – С. 3–15.
13. Українська мова : енциклопедія / НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. По­тебні, Ін-т укр. мови; голова ред. кол. В. М. Русанівський [та ін.] – К. : Вид-во Українська енциклопедія ім. М. Бажана, 2004. – 824 с.
14. Храпченко М. Б. Творческая индивидуальность писателя и развитие литературы / М. Б. Храпченко. – М. : Худ. лит., 1977. – 446 с.
15. Шулінова Л. Аспекти ідіостилістичного аналізу / Лариса Шулінова // Сло­в’янські мови і сучасний світ : [зб. наук. пр.]. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шев­чен­ка. – К., 2000. – С. 25–33.

References

1.     Datchenko Yu. Mova tvoriv Mykoly Cherniavskoho : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01 / Yu. Datchenko. – Dnipropetrovsk, 2007. – 20 s.

2.  Didukh Kh. Idiostyl yak vidobrazhennia avtorskoi kartyny svitu / Kh. Didukh // Filolohichni nauky. Rytoryka i stylistyka. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym do­stu­pu : http:/ www.rusnauka.com/15_NNM_2012/Philologia/2_111114.doc.htm

3.     Dovhanchyna R. Idiostyl v aspekti khudozhnoho perekladu / R. Dovhanchyna // Filolohichni studii. – Lutsk, 2007. – S. 81–86.

4.     Yermolenko S. Ukrainska mova : korotkyi tlumachnyi slovnyk linhvistychnykh terminiv / S. Yermolenko, S. Bybyk, O. Todor ; za red. S. Yermolenko. – K. : Lybid, 2001. – 224 s.

5. Kotkova L. I. Idiostyl, indyvidualnyi styl i idiolekt: problemy rozmezhuvannia / L. I. Kotkova // Naukovi zapysky Nizhynskoho derzhavnoho universytetu im. Mykoly Hoholia. Seriia : Filolohichni nauky. – 2012. – Kn. 2. – S. 26–29.
6. Literaturoznavchyi slovnyk-dovidnyk / R. Hromiak, Yu. Kovaliv ta in. – K. : VTs «Akademiia», 1997. – 752 s.
7. Matsko L. Stylistyka ukrainskoi movy / L. Matsko,  O. Sydorenko,  O. Matsko. – K : Vyshcha shkola, 2003. – 462 s. 
8. Myroslav Dochynets – prozaik, filosof, publitsyst. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu : http://miroslav-dochinets.com/?tmpl=unsupported
9. Perelomova O. Movnyi aspekt idiostyliu Valeriia Shevchuka / Olena Perelomova. – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http:/dspase.nbuv.gov.ua/bitstream/ handle/123456789/31880/32-Perelomova.pdf  
10.  Ryshkevych I. Do problemy idiostyliu avtora v khudozhnii literaturi / I. Rysh­kevych // Aktualni problemy romano-hermanskoi filolohii : materialy III nauk.-prakt. seminaru / M-vo osvity i nauky Ukrainy, Skhidnoievrop. nats. un-t im. Lesi Ukrainky, In-t inozem. filolohii ; [uklad.: O. Bielykh, O. Halapchuk-Tarnavska, H. Tsymbaliuk]. – Lutsk, 2014. – S. 283–285.   
11.  Solohub N. M. Movnyi svit Olesia Honchara / N. M. Solohub. – K. : Nauk. dumka, 1991. – 140 s. 
12.  Stavytska L. Pro termin idiolekt / L. Stavytska // Ukrainska mova. – 2009. – № 4. – S. 3–15.
13.  Ukrainska mova : entsyklopediia / NAN Ukrainy, In-t movoznav. im. O. O. Po­tebni, In-t ukr. movy; holova red. kol. V. M. Rusanivskyi [ta in.] – K. : Vyd-vo Ukrainska entsyklopediia im. M. Bazhana, 2004. – 824 s.
14.  Khrapchienko M. B. Tvorchieskaia individualnost pisatelia i razvitie litieratury / M. B. Khrapchenko. – M. : Khud. lit., 1977. – 446 s.
15.  Shulinova L. Aspekty idiostylistychnoho analizu / Larysa Shulinova // Slo-vianski movy i suchasnyi svit : [zb. nauk. pr.]. / Kyiv. nats. un-t im. T. Shev¬chen-ka. – K., 2000. – S. 25–33.

Роман Теребус. К проблеме идиостиля: терминологический аспект. В статье обобщены исследования, в которых рассматриваются особенности ин­дивидуального стиля и особенности языка художников слова, ведь в процессе творчества каждый писатель создаёт свой языковой мир, отображающий его видение мира, его восприятие, общую культуру, уровень образования. Изучая язык художников слова, можна проследить этапы развития языка во времени и пространстве. Языковая картина мира писателя, соответственно к его идейно-художественной позиции, конденсируется в целостную систему, которую со­здают языковые средства, используемые  авторами. У каждого деятеля есть своя личная картина мира. Картина мира автора есть одним из факторов форми­рования его идиостиля. Также подано разные взгляды учених на употребление терминов, которые используются при изучении индивидуального стиля писа­теля: идиостиль, идиолект, авторский стиль, языковая манера и т.д. Некоторые исследователи обобщают эти понятия, другие – разобщают. Автор статьи стре­мится, опираясь на разные определения и точки зрения, объяснить особенности употребления этих и других терминов для обозначения индивидуального стиля писателя. 

Ключевые слова: индивидуальный стиль писателя, идиостиль, идиолект, языковая картина мира, мировоззрение автора.    

 

Roman Terebus. To the problem of idiostyle: thernimological aspect. The article is devoted to the common researches where the peculiarities of the individual style and characteristics of the writers’ language are investigated. Every writer creates his linguistic world within the process of creation, reflects his own worldview, general culture, level of education etc. Making researches on the writers’ language we can learn evolution of the language in time and space. Language picture of the writer’s world according to his ideological and artistic position, create a whole system created by linguistic author’s means. Every artist has own picture of the world. The picture of the author’s world is one of the factors forming his idiostyle. Also we present different scientific views on using of terms for the individual style of the writer: idiostyle, idialect, the author's style, language manner etc. Some scholars identify these terms, others differentiate. According to different definitions and points of view the author of this article is trying to find out the specifics of using these and other terms for marking the artist's individual style.

Key words: individual style of the writer, idiostyle, idialect, language picture of the world, the worldview of the author.