УДК 811.161.161.2’373.7 Дочинець М.’

Марія Яцьків 

Фразеологічні одиниці В романі Мирослава Дочинця «Лис. Віднайдення загублених слідів»: семантика, особливості функціонування

У статті розглянуто особливості функціонування фразеологічних одиниць в індивідуальному стилі Мирослава Дочинця. Здійснено аналіз фразеологічного багатства роману «Лис. Віднайдення загублених слідів» та виявлено особливості використання фразеологізмів у художньому просторі роману. Проаналізовано загальномовні, трансформовані та індивідуально-авторські фразеологізми. Ви­окремлено тематичні групи індивідуально-авторських фразеологічних одиниць, зафіксованих у романі, найбільш репрезентативні з них позначають: дії, вчинки, поведінку людини; діяльність особи в її стосунках з будь-ким; властивості, якості людини; фізичний стан особи; зовнішній вигляд; стан особи, що характеризується зовнішніми проявами. Вивчення фразеологізмів на основі мови роману окре­мого письменника дало нам багатий матеріал для опису національної картини світу. У романі М. Дочинця спостерігається широке функціонування фразеоло­гічних одиниць, одним із домінувальних чинників у формуванні семантичної цілісності яких є експресивне, емоційно-оцінне значення. Фразеологізми у тек­сті функціонують як структурні компоненти тексту. Авторські видозміни за­гальномовних фразеологічних одиниць значною мірою розширюють їх функ­ціональне поле.

Ключові слова: фразеологічні одиниці, фразеологізм, трансформація, за­гальномовні фразеологічні одиниці, індивідуально-авторські фразеологізми.

Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасному світі кожне суспільство намагається визначити власне обличчя, глиб­ше пізнати національний дух, свою культуру, мову та менталітет. Загальновизнаною є думка, що саме фразеологічний склад мови найбільш яскраво відбиває риси народного світобачення.

Фразеологізми відображають не тільки національну культуру, але й національне бачення світу. Фразеологічний склад мови відіграє основну роль у трансляції культурно-національної свідомості народу і в його ідентифікації як такого, тому що в образному змісті його одиниць втілено культурно-національне світобачення [1, с. 5−11].

Г. Морараш акцентує увагу на тому, що фразеологізми здавна вважаються одним із найяскравіших та найвиразніших знаків мови. Містячи в собі значну кількість експресії та емоційної наснаги, вони є потужним засобом підсилення зображуваного у певному тексті. У мовленні фразеологізми виконують функцію образної характеристики конкретного об’єкта, суб’єкта, дії, ситуації. Саме тому, на нашу дум­ку, останнім часом лінгвісти дедалі більше уваги приділяють функ­ціональному аспекту фразеологічних одиниць, тобто вживанню їх               у різних ситуаціях спілкування з різними комунікативно-прагматич­ними цілями, а також у мові творів письменників [6, с. 312−315].

Аналіз досліджень цієї проблеми. Питанням функціонування фразеологізмів у художніх текстах присвячено багато робіт вітчизня­них мовознавців, а саме: Л. Авксентьєва, М. Алефіренка, В. Білоно­женко, В. Вакурова, С. Ганжі, І. Гнатюк, С. Горожанової, І. Дубин­ського, Т. Здіховської, В. Калашника, В. Ковальова, М. Коломійця, В. Папіш, Л. Петленко, С. Попович, Ю. Прадіда, Л. Скрипник, А. Су­прун, В. Ужченка, О. Федорова, Т. Цимбалюк, В. Чабаненка, М. Шан­ського, Л. Щербачук та ін. Однак дотепер залишається поза увагою функціонування фразеологізмів у художньому доробку наших сучас­ників, зокрема художні тексти Мирослава Дочинця ще не були предметом детальних мовознавчих студій, проте активно зміцнюють позиції автора як актуального та успішного.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що до цього часу немає спеціальних наукових розвідок, присвячених індивідуаль­ному стилю Мирослава Дочинця на фразеологічному рівні. Тому функціонування загальномовної та оказіональної фразеології у прозо­вих творах закарпатоукраїнського письменника спонукає нас до ком­плексного теоретичного та практичного вивчення. Виникає потреба дослідження функціонального аспекту фразеології, зокрема автор­ського фразеовживання, необхідність розгляду семантичних і стиліс­тичних властивостей узуальних і діалектних фразеологізмів у худож­ніх текстах, вивчення оказіональних змін фразеологічних одиниць у мові української прози початку ХХІ ст.

Мета нашого дослідження – виявити особливості використання фразеологізмів в індивідуальному стилі Мирослава Дочинця, проана­лізувати загальномовні, трансформовані та індивідуально-авторські фразеологізми в його романі «Лис. Віднайдення загублених слідів», виявити індивідуальні риси творчої манери закарпатоукраїнського письменника на фразеологічному рівні.

Поставлена мета передбачає розв’язати такі основні завдання:

− опрацювати відповідні теоретичні матеріали, що стосуються фразеології загалом, а також присвячені дослідженню фразео­логізмів у художніх творах та індивідуально-авторському фразеовживанню;

− зафіксувати фразеологізми у романі М. Дочинця «Лис. Віднай­дення загублених слідів»;

− з’ясувати специфіку функціонування фразеологізмів у худож­ньому тексті;

− здійснити семантичний та функціонально-стилістичний аналіз фразеологічних одиниць у романі М. Дочинця «Лис. Віднай­дення загублених слідів».

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. У мові творів М. Дочинця спостерігаємо ши­роке функціонування фразеологічних одиниць, одним із домінуваль­них чинників у формуванні семантичної цілісності яких є експресив­не, емоційно-оцінне значення. Тому вживання фразеологізмів у ху­дожньому тексті є дуже важливим стилістичним засобом: вони надають мовленню виразності, роблять його колоритним, яскравим та емоційним. Будучи продуктом мовотворчості народу, фразеологічні одиниці в переважній більшості мають чітко окреслене, стале, емоційно забарвлене і художньо оформлене значення та з винятковою влучністю виражають суть доволі складних явищ.

Мирослав Дочинець – відомий та успішний прозаїк, публіцист, видавець, член Асоціації українських письменників. Прозаїк зазначає, що творчість – «це завжди всупереч. Бо це поборення штампу, проламування до внутрішньої свободи, прилучення до Світової Душі. А отже, постійний опір. Опір сірості, дурості і злобності. Це схима, як казав великий Гоголь. Майже все життя я успішно займався журна­лістикою і гадав, що це нормально. Поки не прийшов урочний час вирвати газетярщину з душі, як дикий бур’ян. І на зміну словам прийшло Слово. Служіння Слову. А воно не судить і не повчає, як газета, воно прощає і дає надих, кріпить у боротьбі з одинокістю. Газета висушує мозок і серце, а добра книжка несе свіжість, як гарна жінка…» [5, с. 11].

Тематичний спектр творів Мирослава Дочинця досить своєрідний та глибоко-індивідуальний. У них не лише по-новому зображується соціум і людина в ньому, але й філософськи осмислюється їх взаємо­залежність [2, с. 12].

За словами самого автора, його стиль – «це розстановка слів у такому порядку, щоб на фразу чи абзац можна глянути збоку і згори – як на виноградну ягоду, обтічну, прозору, ароматну» [4, с. 87].

«Лис. Віднайдення загублених слідів» – «це повчальна історія про людину складної долі, з унікальним хистом, яка прагне відшу­кати власні загублені сліди й родинне коріння…» [4, с. 76]. Темою роману є складна людська доля, а точніше – винятковий характер хлопчика-українця – чоловіка – господаря життя. У романі автор до­сконало вивів образ українського супергероя, показав міцність люд­ського духу та внутрішньої свободи.

Метафорична назва роману має подвійну проекцію у створеній автором художній реальності. З одного боку, це окреслення права сильнішого чинити суд над винними за законами справедливого чину (так, як його бачить і уявляє цей сильний). З іншого – Лис або Олек­сандр Лисовський – головний герой твору, відомий кримінальний авторитет і законник, який, за законами жанру, нарешті віднайшов і своє справжнє ім’я, і свою родину, і своє справжнє кохання, повер­нувшись до виноградників свого дитинства [2, с. 52].

Фразеологічні одиниці, зафіксовані у досліджуваному матеріалі, ми поділили на три групи: 1) фразеологічні одиниці, зазначені у слов­нику фразеологізмів української мови (загальномовні); 2) трансфор­мовані фразеологізми; 3) індивідуально-авторські фразеологізми (не зафіксовані у словнику).

Фразеологічні одиниці, наявні в сучасній українській літературній мові та зафіксовані у словнику фразеологізмів української мови: по вінця – ‘повністю, до кінця; до крайньої межі; дуже багато’ [7, с. 116]. Наприклад: Гени не зітреш… Теперішні, як миші, набили вже свої нори по вінця та й оглядаються на котів, а між собою гризуться [3, с. 116]; на носі – ‘скоро, незабаром’[7, с. 441]. Наприклад: Це їхні місцеві війни, політичні замутки. Вибори ж на носі [3, с. 192]; зарубати собі на носі – ‘добре, надовго запам’ятати’ [7, с. 251]. Наприклад: Ти це зарубай собі на носі. Не вічно ж тобі бігати туди-сюди [3, с. 209]; золоті руки – ‘хто-небудь уміє зробити, змайстру­вати все, за що не візьметься; хтось кмітливий, спритний у роботі’ [7, с. 12]. Наприклад: – Ліза? Най Господь її береже і її золоті руки [3, с. 81]; – Хіба Олекса. Зараз у зав’язці. Коли не п’є – золоті руки [3, с. 119].

Трансформовані фразеологізми: процідити крізь зуби – ‘неохоче, невиразно, ледве розтуляючи рота; з незадоволенням’ [7, с. 274]. Фразеологізм зазнав певної авторської трансформації для підсилення виразності контексту. Пор.: «крізь зуби». Наприклад: – Тим більше, – процідив крізь зуби чоловік і ще більше натиснув на руку – той аж писнув від болю [3, с. 40]; дурня ломити – ‘зіграти в карти (карткова гра Дурень)’. Письменник трансформував літературний фразеологізм, надавши йому нового значення. Пор.: «валяти (клеїти) дурня» – робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід; прики­датися таким, що нічого не розуміє, не знає; нічого не робити, байди­кувати’ [7, с. 51]; Наприклад: Як – ми ще розкинемо пасьянс. Поки що карти не лягають… – Я знаю як. – Дурня ломиш? [3, с. 208]; пудри­ти мізки – ‘морочити, дурити кого-небудь чимсь’[7, с. 318]. Фразео­логізм зазнав певної авторської трансформації для підсилення вираз­ності контексту. Пор.: «крутити мізки». Наприклад: Після Сталіна закон їх – порохно. Пудрити мізки мужикам уже нічим [3, с. 209].

Найчастіше у романі Мирослава Дочинця функціонують інди­відуально-авторські фразеологізми. Ми поділили їх на окремі тема­тичні групи, а саме:

Дії, вчинки, поведінка людини: начитувався до мідного дзвону в голові – ‘дуже багато читати’. Наприклад: Сам начитувався до мідного дзвону в голові, вивчав з ленінградським професором іноземні мови, самотужки студіював юриспруденцію [3, с. 233].

Діяльність особи в її стосунках з будь-ким: роздушити пля­шечку-другу (з кимось) – ‘розпивати алкогольні напої з ким-небудь’. Наприклад: Коли воскресну знову для вуличного життя, радо роздушу з вами пляшечку-другу мерло [3, с. 123].

Властивості, якості людини: як окунь проти води – ‘вперта людина, яка всупереч всьому прагне чогось досягти’. Наприклад: – Біля парку її зустріла, коли на роботу йшла. А вона вже з другою ходкою. Ліза вона і є Ліза. Завжди щось вигадає. Вічно, як окунь, проти води...» [3, с. 59].

Фізичний стан особи: ловити дрижаки – ‘мерзнути, відчувати сильний холод’. Наприклад: Шкет, який учора приносив для нього газети, вже стовбичив біля паркану, ловлячи дрижаки [3, с. 46].

Стан предмета, явища: густий і мутний, як сірчана мазь – ‘стан речовини’. Наприклад: Мед був густий і мутний, як сірчана мазь [3, с. 26].

Позначення розумової діяльності: розуму – як у блохи цицька – ‘про людину, яка мало чого бачила у своєму житті; молода, недосвідчена людина’. Наприклад: Пригадую, легіником був. Розуму – як у блохи цицька [3, с. 267].

Позитивна характеристика осіб: пити науки, як пісок п’є воду – ‘про особу, яка прагне навчитись всьому, яка докладає великих зу­силь, аби стати освіченою’. Наприклад: Навчався цар усьому спрагло, пив науки, як пісок п’є воду [3, с. 211].

Характеристика особи за приналежністю до когось, чогось: мука­чівський Соломон – ‘мудра людина’. Наприклад: Цього за мудрість називали мукачівським Соломоном [3, с. 164].

Характеристика особи за місцем розташування, видом діяльності – генерали піщаних кар’єрів – ‘особи, які живуть біля піщаних кар’є­рів, добре знають цю місцевість’. Наприклад: Діти підземних сутін­ків. Генерали піщаних кар’єрів [3, с. 97].

Місце: у голові колони – ‘на початку, попереду’. Наприклад: Якось я їхав у голові колони з водієм та офіцером [3, с. 244].

Позначення мовленнєвої діяльності: слово – як стріла в суть – ‘щось влучно сказане’. Наприклад: В добрій книзі немає місця позолоті, тут кожне слово – як стріла в суть [3, с. 44].

Зовнішній вигляд: лице у зморшках, як карта Мукачева – ‘особа, яка має дуже багато зморшок на обличчі’. Наприклад: – Лізу не можна не впізнати. Сива, аж синя. Лице у зморшках, як карта Мукачева. Це вона сама так каже [3, с. 59].

Якість дії: порвати, як мавпа газету – ‘дуже сильно’. Напри­клад: Коли ви вийшли з Тухлим, ми гадали, що він тебе скалічить, порве, як мавпа газету [3, с. 111].

Позначення мисленнєвої діяльності: голова лише в один бік варить – ‘постійно думати про одне й те саме’. Наприклад: – Моя голова лише в один бік варить: що робити, аби нич не робити [3, с. 226].

Трудова діяльність: гарувати, як звірі – ‘важко працювати’. На­приклад: Якути – здебільшого начальнички, комірники, прибираль­ники. Та й спирт їм працювати заважав. Українці ж гарували, як звірі [3, с. 140].

Лайливі слова: барачна вош – ‘образливі  слова’. Наприклад:             –Послухай-но сюди, барачна вошо. Я міг повернути ніж на двадцять сантиметрів нижче [3, с. 180].

Кількість: людей, як піску в морі – ‘дуже багато’. Наприклад: Маючи під рукою своєю людей, як піску в морі, віддаючись любощам з тисячею жінок, відчув Соломон, що він одинокий, наче Вавилонська вежа на вітрі [3, с. 211−212].

Позначення спостережливості, уважності пильності: нагострити очі – ‘бути дуже уважним, все навколо помічати’. Наприклад: І він такого майстра – тонких справ – зліпить з нього. Для цього нагос­трить його очі, відточить розум, вимуштрує волю [3, с. 233].

Місце людини у суспільстві: ходити як босота – ‘бути дуже бідним’. Наприклад: – Урок номер два. Ходиш ти, як босота. Хто з таким захоче мати справу [3, с. 46].

Стан особи, що характеризується зовнішніми проявами: по­товчений на квасне яблуко –‘побита, вся в синцях особа’. Напри­клад: Коли рудий витягав його звідти, потовченого на квасне яблуко, ще й від себе наляпав по шиї [3, с. 51].

Фізично-емоційний стан особи: тіло взялося гусячою шкірою – ‘поява невеликих пухирців біля основи волосся на шкірі, які мимо­волі виникають, коли людина відчуває сильні емоції, такі як страх’. Наприклад: Здригнувся, а тіло взялося гусячою шкірою. І він притьма рушив назад  [3, с. 11]

Позначення спорідненості між людьми: мати кістку породисту – ‘належати до знатної родини (у тексті – родини князів)’. Наприклад:  І всі вірили цим переказам, бо таку кістку породисту мала, такий взір соколиний, таку поставу, наче з мармуру тесану... [3, с. 189].

Емоційний стан особи: серце, холодне і порожнє, як черево Молоха – ‘беземоційна людина’. Автор для підсилення експресив­ності використав міфологічне божество, що є символом жорстокої сили та вимагає багато жертв, яке не знає ні жалю ні співчуття. Наприклад: Будував не тільки для того, щоб зайняти турботами своє серце, холодне і порожнє, як черево Молоха. Але й це не принесло жаданої втіхи [3, с. 212].

Негативна характеристика осіб: черствий легінь – ‘людина, яка нічим не приваблює до себе інших’. Наприклад: Сестра каже: Мішо, ти вже черствий легінь, за тебе хіба вдовиця піде [3, с. 269].

Природні явища: благодать раннього бабиного літа – ‘період теплої та сухої погоди восени’. Наприклад: Благодать раннього бабиного літа огортала сад [3, с. 103].

Позначення міри вияву ознаки: наповнене як скіфська чаша – ‘яскраве сяйво з ювелірного магазину’. Наприклад: Черево магазину було наповнене, як скіфська чаша, таємничим урочистим сяйвом [3, с. 12].

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Творчість Мирослава Дочинця відтворює сучасний рівень художнього розвитку людства. У ній органічно поєдналися усталеність традицій і бурх­ливість новаторських шукань. Письменник несе читачеві нев’янучу красу рідної землі, безмежну щедрість душі свого народу, серце якого завжди відкрите для добра та любові.

Помітна риса індивідуального стилю Мирослава Дочинця – ак­тивне вживання фразеологічних одиниць. Ці неповторні «схованки людського духу» виконують різноманітні функції: вони використані з метою увиразнення характеристики персонажів, опису найрізноманіт­ніших почуттів, підсилення художнього викладу, передавання націо­нального колориту мовлення. У романі «Лис. Віднайдення загубле­них слідів» ми зафіксували понад 230 фразеологізмів та виділили такі тематичні  групи: загальномовні, трансформовані та індивідуально-авторські. Найбільш уживаними є індивідуально-авторські фраземи.

Уживання фразеологізмів допомогло письменникові відтворити колорит рідного краю, розкрити характери, позитивні та негативні вчинки героїв, фізичний та емоційний стан персонажів.

Перспективу подальших наукових студій вбачаємо у поглибле­ному вивченні структури, семантики фразеологізмів закарпатоукраїн­ського письменника Мирослава Дочинця у порівнянні з іншими сучасними  письменниками Закарпаття.

Література

1. Денисенко С. Н. Відображення фразеологічної картини світу в семантиці фразеологізмів / С. Н. Денисенко // Актуальні питання фразеології : зб. наук. пр. – К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 2011. – Вип. 2. – С. 5–11.
2. Домчук М. П. Художнє осмислення типу українця в прозі Мирослава Дочинця / М. П. Домчук, О. В. Нестерук // Дипломна робота. – Суми : [б. в.], 2014. – 76 с.
3. Дочинець М. Лис. Віднайдення загублених слідів: роман / Мирослав Дочи­нець. − Мукачево : Карпат. вежа, 2013. – 288 с.
4. Дочинець М. Світильник слова / Мирослав Дочинець. − Мукачево : Карпат. вежа, 2013. – 212 с.
5. Козак С. Мирослав Дочинець: «У творчості мене цікавить не правда історії, а правда серця» / С. Козак // Літературна Україна. – 2013. – 5 груд. – № 47. – С. 10–11.
6. Морараш Г. В. Фразеологічне багатство мови творів Євгенії Ярошинської / Г. В. Морараш // Наук. пр. Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Сер. : Філологічні науки. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2011. − Вип. 28. – С. 312–315.
7. Словник фразеологізмів української мови / уклад. : В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наук. думка, 2003. – 1104 с.

References

1. Denysenko S. N. Vidobrazhennia frazeolohichnoi kartyny svitu v semantytsi frazeolohizmiv / S. N. Denysenko // Aktualni pytannia frazeolohii : zb. nauk. pr. – K. : Kyiv. nats. un-t im. T. H. Shevchenka, 2011. – Vyp. 2. – S. 5–11.
2. Domchuk M. P. Khudozhnie osmyslennia typu ukraintsia v prozi Myroslava Do­chyntsia / M. P. Domchuk, O. V. Nesteruk // Dyplomna robota. – Sumy : [b. v.], 2014. – 76 s.
3. Dochynets M. Lys. Vidnaidennia zahublenykh slidiv : roman / Myroslav Dochy­nets. − Mukachevo : Karpat. vezha, 2013. – 288 s.
4. Dochynets M. Svitylnyk slova / Myroslav Dochynets. − Mukachevo : Karpat. vezha, 2013. – 212 s.
5. Kozak S. Myroslav Dochynets: «U tvorchosti mene tsikavyt ne pravda istorii, a pravda sertsia» / S. Kozak // Literaturna Ukraina. – 2013. – 5 hrud. – № 47. – S. 10–11.
6. Morarash H. V. Frazeolohichne bahatstvo movy tvoriv Yevhenii Yaroshynskoi / H. V. Morarash // Nauk. pr. Kamianets-Podil. nats. un-tu im. I. Ohiienka. Ser. : Fi­lolohichni nayky. – Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2011. − Vyp. 28. – S. 312–315.
7. Slovnyk frazeolohizmiv ukrainskoi movy / uklad. : V. M. Bilonozhenko ta in. – K. : Nauk. dumka, 2003. – 1104 s.

Яцкив Мария. Фразеологические единицы в романе Мирослава До­чинца «Лис. Поиск утерянных следов»: семантика, особенности функцио­нирования. В статье рассмотрены особенности функционирования фразеологи­ческих единиц в индивидуальном стиле Мирослава Дочинца. Проведен анализ фразеологического богатства романа «Лис. Поиск утерянных следов» и вы­явлены особенности использования фразеологизмов в художественном про­странстве романа. Проанализированы общеязыковые, трансформированные и индивидуально-авторские фразеологизмы. Выделены тематические группы ин­дивидуально-авторских фразеологических единиц, зафиксированных в романе, наиболее репрезентативные обозначают: действия, поступки, поведение чело­века; личностные отношения с кем-либо; свойства, качества человека; физичес­кое состояние личности; внешний вид; состояние человека, которое характери­зуется внешними проявлениями. Изучение фразеологизмов на основе языка романа отдельного взятого писателя позволило нам изыскать богатый материал для описания национальной картины мира. В романе М. Дочинца наблюдается широкое функционирование фразеологических единиц, одним из доминирую­щих факторов в формировании семантической целостности которых является экспрессивное, эмоционально-оценочное значение. Фразеологизмы функциони­руют как структурные компоненты текста. Авторские видоизменения обще­языковых фразеологических единиц в значительной степени расширяют их функциональное поле. Анализ текста дал возможность четко определить сти­листическую нагрузку фразеологических единиц.

Ключевые слова: фразеологические единицы, фразеологизм, трансфор­мация, общеязыковые фразеологические единицы, индивидуально-авторские фразеологизмы.

Yatskiv Mariya. Phraseological Units in Myroslav Dochynets’ Novel “Fox. Retrieving of the Lost Tracks”: Semantics, Peculiarities of Functioning. The article takes a view of the peculiarities of functioning of the phraseological units in Myroslav Dochynets’ individual style. The analysis of the phraseological wealth of the novel “Fox. Retrieving of the Lost Tracks” has been made and the peculiarities of the usage of phraseological units in the artistic space of the novel has been discovered. General, transformed and author individual idioms have been analyzed. The theme groups of author individual idioms, discovered in the novel, have been distinguished, the most numerous of them are: person’s actions, doings, behavior; person’s activities in contacts with anyone; person’s features, qualities; person’s physical state; appearance; state of a person, which is characterized by external manifestation. The research of the idioms on the basis of the novel of a separate writer has provided us with the abundant material for the description of the national picture of the world. In M. Dochynets’ novel a wide variety of the functioning of phraseological units is observed. One of the main factors of the formation of their semantic unity is an expressive, emotionally-evaluative denotation. Phraseological units function as structural components of the text. Author modifications of the general phraseological units largely extend their functional range. The analysis of the text has given an opportunity to determine the stylistic load of the idioms.

Key words: phraseological units, phraseologism, transformation, general language phraseological units, author individual idioms.