УДК 811.161.2‟367

Наталія Костусяк

ГРАМЕМНА СТРУКТУРА КАТЕГОРІЇ ЛЕКСИКО- ГРАМАТИЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ

У статті запропоновано системно-структурну кваліфікацію лексико-грама- тичної модальності як комунікативно зорієнтованої та суб‟єктивно спрямованої категорії, визначено сукупність пов‟язаних із нею синтаксичних конструкцій, указано на їхній неелементарний характер. Розмежовано два типи реченнєвих побудов, які маркують грамеми розгляданої категорійної одиниці: 1) прості семантично ускладнені структури з модальними синтаксемами, що становлять центральну сферу засобів формального вияву грамем достовірної, вірогідної, логічної, переповідної, емоційно-оцінної й ілокутивної модальностей; 2)  прості речення, модальну модифікацію яких експлікують присудкові компоненти, зо- крема складений дієслівний присудок, складений іменний присудок, ускладне- на модель дієслівного й іменного складених присудків, простий присудок. Мов- ні одиниці другого різновиду схарактеризовано як маркери трьох граматичних значень (грамем) – бажальної модальності, потенційної модальності та модаль- ного значення необхідності.

Ключові слова: лексико-граматична модальність, грамема, достовірна мо- дальність, вірогідна модальність, логічна модальність, переповідна модальність, емоційно-оцінна модальність, ілокутивна модальність, бажальна модальність, потенційна модальність і модальність зі значенням необхідності.

Постановка наукової проблеми та її значення. До мовних оди- ниць, які активно досліджують і по-різному інтерпретують у сучасній лінгвістиці, належить модальність. Зазначена категорійна величина неодноразово ставала предметом наукових зацікавлень у плані її се- мантичної мотивованості, зовнішньорегулярного вираження, типоло- гії, критеріїв ідентифікації, комунікативно-прагматичних особливос- тей тощо. Таке багатоаспектне студіювання модальності, розмаїття її функційних можливостей посприяло тому, що в мовознавстві немає єдиного загальноприйнятого трактування цього поняття.

Аналіз досліджень цієї проблеми. У світовій лінгвістиці одним із перших міркування про модальну модифікацію реченнєвих побудов висловив західноєвропейський дослідник Ш. Баллі [2, с. 44–45]. Його теоретичні ідеї знайшли продовження в низці сучасних студій, що відбивають багатогранність і неоднозначність цієї категорійної оди- ниці. Зокрема, у значній частині праць категорія модальності стала об‟єктом досліджень у зв‟язку з вивченням предикативності. У тако- му аспекті її витлумачують І. Р. Вихованець [4, с. 62], Й. Ф. Андерш [1, с. 9], М. В. Мірченко [9,  с. 290],  М. О. Вінтонів  [5,  с. 27]  та  ін. За з‟ясування природи модальності лінгвісти нерідко апелюють до за- собів її експлікації, передовсім до категорій дієслівного способу та часу. Зазначена інтерпретація превалює в студіях В. В. Виноградова [3, с. 62], В. Г. Гака [6, с. 58–59], О. С. Мельничука [10, с. 20], А. П. Грищенка [7, с. 17]. Крім того, модальність розглядають у зв‟язку з кому- нікативним аспектом реченнєвих побудов, зокрема поділом їх на пев- ні типи за метою висловлення [4, с. 145–147; 10, с. 19–20, 118–137]. Виразний акцент на семантичних параметрах уможливив опис об‟єк- тивних та суб‟єктивних ознак указаної категорійної одиниці, а також дослідження її крізь призму реальності, ірреальності й потенційності [11, с. 72–80; 10, с. 120]. Наявність різноманітних  тлумачень  модальності та відсутність чіткості в її  дефінуванні  свідчить  передовсім  про багатогранність і неоднозначність цієї  категорійної  величини.  На нашу думку, модальність – комунікативно спрямована надкатего- рія з домінантним суб‟єктивним змістом, яка, увиразнюючи позицію мовця щодо відображуваного в реченні об‟єктивного фрагмента дійс- ності, передає різнопланове ставлення до витлумаченого ним пові- домлення, зокрема його оцінку, почуття, волевиявлення тощо. Уза- гальнене поняття модальності конкретизоване в категоріях морфоло- гічної модальності, синтаксичної модальності та лексико-граматичної модальності [8, с. 291–356]. Оскільки диференційною ознакою будь- якої категорійної величини є її грамемне членування, то вказаний критерій має бути застосовним і до лексико-граматичної модальності, яку обираємо об‟єктом наукового студіювання.

Мета і завдання статті. Мета праці полягає в системному описі грамемної структури комунікативно зорієнтованої та суб‟єктивно спрямованої категорії лексико-граматичної модальності. Для досяг- нення поставленої мети ставимо перед собою такі завдання: 1) з‟ясу- вати диференційні ознаки категорії лексико-граматичної модальності;

2. визначити специфіку синтаксичних одиниць, що експлікують за- значений модальний зміст; 3) вирізнити грамеми лексико-граматичної модальності, окресливши їхню семантичну та формальну своєрідність.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. Особливість категорії лексико-граматичної модальності полягає в її виразному суб‟єктивному спрямуванні. Мар- куючи ставлення мовця до висловленого, розглядана категорійна величина має систему специфічних формальних показників, які від- різняють її від морфологічної та синтаксичної модальності. Оскільки грамемне значення лексико-граматичної модальності часто передає семантична структура слова, то протиставлення грамем у ній більш спрямоване на лексичний зміст, ніж на граматичний. Із лексико- граматичною модальністю пов‟язані відповідні синтаксичні моделі, що зазвичай мають неелементарний характер. Відповідно до поданих диференційних ознак вирізняємо грамеми достовірної модальності, вірогідної модальності, логічної модальності, переповідної модаль- ності, емоційно-оцінної модальності, ілокутивної модальності, ба- жальної модальності, потенційної модальності й модальності зі зна- ченням необхідності. Центральну сферу засобів формального вияву грамем достовірної, вірогідної, логічної, переповідної, емоційно-оцінної й ілокутивної модальностей становлять прості семантично ускладнені конструкції з модальними синтаксемами, які традиційно позначають терміном вставні компоненти. За допомогою них мовець розв‟язує  певні  комунікативні  завдання:  виявляє  своє  ставлення  до повідомлюваної інформації, виражає впевненість чи невпевненість у фактах об‟єктивної дійсності, оцінює ситуацію з погляду можли- вості, встановлює контакт зі співрозмовником, указує на джерело ін- формації тощо.

Зважаючи на семантичні параметри лексико-граматичної модаль- ності, потрактовуємо її як двовекторну мовну величину, що, з одного боку, репрезентує відношення повідомлюваного змісту до об‟єктив- ної дійсності з погляду мовця та непряме передання висловлень ін- ших осіб, а з іншого – виражає суб‟єктивно-оцінне значення, моделю- ючи емоційне ставлення мовця до ситуації, його оцінку повідомлю- ваного факту. Керуючись поданою концепцією, маркування змісто- вих ознак першого різновиду пов‟язуємо з грамемами достовірної модальності, вірогідної модальності, логічної модальності та перепо- відної модальності, а другого – з емоційно-оцінною модальністю й ілокутивною модальністю.

Крім модальних синтаксем, грамеми лексико-граматичної мо- дальності експлікують також присудкові компоненти, зокрема скла- дений дієслівний присудок, складений іменний присудок, ускладнена модель дієслівного й іменного складених присудків, простий при- судок. Відповідно до комунікативної мети мовця, а також з огляду на специфіку модально маркованих засобів головних членів речення вирізняємо три граматичних значення аналізованої категорії: значен- ня бажальної модальності, значення потенційної модальності та модальне значення необхідності. Далі докладніше зупинимося на зміс- тових та формальних особливостях усіх дев‟ятьох грамем лексико- граматичної модальності.

Значеннєву основу грамеми достовірної модальності становить указівка на впевненість мовця в правдивості, достовірності повідом- люваної інформації. Зазначену семантику декларують мовні одиниці на зразок безперечно, безумовно, дійсно, звичайно, звісно, зрозуміло, справді, без сумніву, певна річ, наприклад: Іван Мазепа – це один із символів українського народу, знакова історична постать, яка, без- перечно, суттєво вплинула на формування української нації («Віче- інформ», 2013); Горбань сказав, що й сумніву нема. Звичайно, вбивство (Л. Костенко); Туристи, звісно ж, неабияк цікавляться колекцією, прагнуть доторкнутися до власної історії («Віче-інформ», 2013); Чурай Маруся, що його любила, любила, справді, вірно і давно, тоді його із ревнощів убила, підсипавши отруту у вино (Л. Костенко). Зазначений тип модальних одиниць виступає еквівалентом модаль- них дієслівних предикатів на зразок запевнити, констатувати, під- твердити,  сказати,  наприклад:  Звичайно,  Лаврін  не  дружив  би   з поганим козаком (Ю. Мушкетик) і Киліяна запевнила, що Лаврін не дружив би з поганим козаком.

Грамему вірогідної модальності виражають компоненти бува, видається, здається, видно, вочевидь, ймовірно, либонь, мабуть, мо- же, напевно, певно, які передають семантику невпевненості, припу- щення, ймовірності з погляду мовця, наприклад: Я шукаю вас посеред людства. Й ви, бува, шукаєте мене (Н. Горик); А дзвони б‟ють, а дзвони калатають! Здається, небо й землю розхитають (Л. Кос- тенко); Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли (Л. Костенко); Однак у книзі немає титульного аркуша: вочевидь, його вирвали, щоб зберегти видання старого зразка, адже в радян- ський період їх нищили («Віче-інформ», 2013); …такий потужний голос в чоловіка, либонь, хватило б і на п‟ять Полтав (Л. Костенко); Мабуть, ще людство дуже молоде (Л. Костенко); І вже ніхто не зможе відрізнить, Чи у сльозині радість світлоока, Чи, може, біль Так сонячно бринить (Г. Чубач); Вдаль дивлюся, мо’, біловолосе, З-під копиці вигляне воно (О. Богачук); Напевно, вона збиралася розраху- ватися за снiданок… (В. Стус); Двоє якихось проходили поблизу, шарп- нули за брезент, думаючи, певне, що в кузові нікого нема (О. Гончар); Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш (Л. Костенко). Модальні синтаксеми, що маркують грамему вірогідної модальності, корелюють із близькими за значенням діє- слівними предикатами на зразок здаватися, припускати, сумніватися згорненої головної частини складнопідрядного речення, пор.: Мені здається, що живу не я, а iнший хтось живе за мене в свiтi в моїй подобi (В. Стус) і Здається, живу не я, а iнший хтось живе за мене в свiтi в моїй подобi. У певних випадках роль модальних модифікато- рів вірогідності виконують аналітичні синтаксичні слова-морфеми навряд чи, наче, неначе, ніби, нібито, чи не та ін., наприклад: Наше дружнє й товариське побачення навряд чи передбачає якісь серйоз- ніші  угоди  за  угоду  звичайну  –  торговельно-рибальську  (Ю. Яновський); – А документи як? – Та наче в порядку (Г. Тютюнник); Цей теж учитель ніби… (В. А. Шевчук); – А економ вишукує для пана хлопців, – вела сестра тим часом. – На челядь нібито… (В. А. Шевчук). Ядро маркерів логічної модальності становлять мовні одиниці виявляється, головне, загалом, зокрема, зрештою, навпаки, напри- клад, нарешті, насамкінець, однак, одначе, отже, а отже, по-перше, по-друге, до речі, крім того, між іншим, з одного боку, з іншого боку, що вказують на логічну організацію висловлення, висновок, зумов- лений змістом попередніх думок, порядок їхнього викладу й послі- довність, наприклад: Шахтар – ось хто, виявляється, здатен був оцінити його кількамісячний труд! (О. Гончар); Зрештою, Михай- лина у своїх спогадах підтверджує цей факт (Р. Горак); Однак Юзефа виявляв бажання бути корисною якщо не в літературній справі, то в чомусь  іншому. Наприклад, її цікавлять суспільні   питання (Р. Горак); Попереду, нарештi, порожнеча i довгождана (В. Стус); Одначе, все, що йде від помсти, має потворне обличчя (Й. Струцюк); Отже, спогади Михайлини так і лишились єдиними (Р. Горак); До речі, Святослав уже ділом допоміг тобі – послав на Посем‟я своїх синів, і ті витурили звідти Кзу! (В. Малик); Вернулись усі: Максим, Василь,  Федось,  Антін,  Лукаш,  Грицуня,    Іван  і (насамкінець)  їх батько (Й. Струцюк). Подібно до проаналізованих вище синтаксич- них одиниць тут теж простежуємо аналогічні перетворення, пор.: Отже,  не тільки  на  небі є чудеса, а  й  на  землі…  (Ю. Мушкетик) і Хлопець зробив висновок, що не тільки на небі є чудеса, а й на землі.

Функційні вияви грамеми переповідної модальності реалізують компоненти кажуть, мовляв, по-моєму, на мою думку, як мовлять,  що вживаються для позначення джерела повідомлення, узагальненої чи конкретної вказівки на іншого автора, репрезентуючи не безпосе- редній вияв думки мовця, а непряме передання висловлень інших осіб [10, с. 136], наприклад:  Кажуть,  люди нині відчужіли…  (Н.  Горик); …двiрник зробив королiвський жест: мовляв, не треба платнi, сьо- годнi вiн частує (В. Стус); У граматичній категорії числа, на думку В. І. Дегтярьова, об‟єднуються і взаємодіють різні типи граматич- них форм… (І. Вихованець). Структури з поданими модальними син- таксемами перебувають у трансформаційних зв‟язках зі складнопід- рядними конструкціями, пор.: А я думаю, що без них нам виходити буде легше, дрібними групами безпечніше пробиратись... (О. Гончар) і На мою думку, без них нам виходити буде легше, дрібними групами безпечніше пробиратись. До морфологічних показників, що увираз- нюють семантику переповідності, належать частки наче, немов, неначе, ніби, нібито, мов. Наприклад: …люди різне кажуть… Сатурн був начебто колись царем Італії… (В. А. Шевчук); Кажуть, бурх- лива була тая рада. Ніби цар гетьмана обидив… (Б. Лепкий).

Мовленнєве маркування грамеми емоційно-оцінної модальності пов‟язане з одиницями на біду, нівроку, на диво, на лихо, на радість, на сором, на щастя, як на гріх, як на зло, чого доброго й под., які репрезентують оцінку повідомлюваного факту щодо загальних кате- горій щастя, нещастя, біди та ін. й уможливлюють емоційний вплив на співрозмовника, наприклад: Розумне використання кожної архі- тектурної пам‟ятки дає змогу збільшити надходження до бю- джетів. У європейських країнах це 20 і більше відсотків, у нас поки що, на жаль, – лише відсоток («Віче-інформ», 2013); А в цей рік, як на гріх, – Цвіркуна нема, І стерня німа (Н. Горик); Ще, на гріх, Випростуючись, Хрусь – І переламаємось (О. Богачук); Водій виявив- ся мовчазним, дякувати Богу, і вона через лобове скло оглядала рідні краєвиди… (Й. Струцюк).

Спеціалізованими засобами вираження грамеми ілокутивної мо- дальності є лексеми та їхні сполуки на зразок бач, бачте, вірите, знаєш, знаєте, погодьтесь, припустімо, скажемо, скажімо, відверто кажучи, що слугують для реалізації комунікативно-прагматичних на- мірів мовця активізувати увагу слухача, зацікавити його інформа- цією,  ненав‟язливо  скоригувати  бачення  ситуації.  Таке  значення   в лінгвістиці називають інтимізуючо-контактуючим [4, с. 276]. На- приклад: А люди, бачиш, по-різному гуторять (Й. Струцюк); Знаєш,  я частенько вже боюсь: що рядком раптово захлинусь (П. Пере- бийніс); Скажімо, Тараканівський форт має вигідне географічне розташування неподалік траси Київ – Чоп, якою щодоби проїжджа- ють 5 тисяч авто, а це потенційні туристи («Віче-інформ», 2013). Сюди належать модальні компоненти, які використовують для того, щоб переконати співрозмовника не робити чогось чи не говорити чогось: бійся Бога, не гніви Бога, будь розумний, будь обачний, Бог з тобою та под. Інтимізуючо-контактуюче значення притаманне мов- ним одиницям, що виступають засобом запевнення співрозмовника    в шанобливому ставленні до нього мовця: будьте ласкаві, будьте милостиві, даруй, даруйте, даруйте на слові, пробач, пробачте, про- бачте на слові.

Грамему бажальної модальності формують предикати, які вка- зують на дію, процес чи стан, із модифікованими в модальному плані допоміжними аналітичними компонентами – модальними дієсловами (бажати, воліти, мріяти, прагнути, хотіти (захотіти)), їхніми при- кметниковими еквівалентами (охочий, рад, радий), зрідка – відімен- никовими дериватами (охота). Допоміжні модальні дієслова функ- ціонують у ролі зв‟язок і передають деякі власне-дієслівні категорії, зокрема власне-дієслівну категорію часу та граматичну категорію способу. Наприклад: …дід не бажає відповідати (Г. Тютюнник); Козаки воліли лишатися на валу… (Ю. Мушкетик); Вони мріяли одружитись (Р. Горак); Від берега течія слабкіша, та далі дужчає, чайки вже прагнуть заплестись у вихори твого чуба… (Є. Гуцало); Якась галузка в тому живоплоті і та он пнеться,  хоче розцвісти  (Л. Костенко); Цвіте земля, задивлена в свободу. Аж навіть жити хочеться мені (Л. Костенко); …кожен охочий викурити з кошовим люльку (Ю. Мушкетик); …він <···> радий був утекти – не вдавалося (Ю. Мушкетик); Дуже вже нам охота на них подивитися, а головне, поглянути, що на них написано (Г. Тютюнник).

Функційними еквівалентами допоміжних одиниць із модальним значенням бажання є також стійкі сполуки на зразок виявляти ба- жання, відчувати бажання, мати бажання, горіти/згорати від ба- жання, палати бажанням / від бажання тощо. Оскільки лексико- семантичну основу таких присудкових компонентів становить інфінітив повнозначних дієслів, то їх уважаємо різновидом дієслівних складених присудків. Наприклад: Секретар обкому виявив бажання сам познайомитися з раціоналізаторами (О. Гончар); Сміливий до безумства, честолюбний, він горів бажанням з ходу вдарити на Кон- чака ще до підходу великих князів (В. Малик); У Зинджирли-медресе Іслама вчили ненавидіти невірних, і він палав бажанням спробувати крицю своєї карабели на гяурських головах, покуштувати, зрештою, волі… (Р. Іваничук).

Із-поміж способів вираження бажальної модальності зрідка на- трапляємо на конструкції з ускладненою моделлю іменного складе- ного присудка чи співвідносного з присудком головного члена речення, наприклад: Ягничеві спершу аж дивно було, що він, цей син дипломата, <···> раптом виявив бажання стати моряком (О. Гон- чар); …людина <···> бажає у всіх відношеннях бути чистою і  чесною (Р. Іваничук); …не про щастя дбає, а прагне бути корисним! (В. А. Шевчук); Саме сьогодні, і саме тут, над Веселухою, їй захо- тілося бути, як ніколи, пригожою… (Й. Струцюк).

Тенденцію до вираження бажальної модальності простежуємо й   у конструкціях, де компоненти бажати, воліти, жадати, мріяти, прагнути, хотіти, охочий тощо функціонують як самостійні преди- катні одиниці й своєю валентністю передбачають наявність об‟єктної синтаксеми, наприклад: …а мої вої  бажають  військової  здобичі!  (В. Малик); …нині ж міщани зажадали кари винним (Р. Іваничук); Володимир Глібович тільки й мріє про новий похід! (В. Малик); Захо- тілося рівності! (О. Богачук); Гук охочий до чарки… (Ю. Мушкетик). Подібну модальну семантику передають складнопідрядні об‟єктно- з‟ясувальні речення, у головній  частині  яких  перебуває  предикат  на зразок бажати, забажати, воліти, мріяти, прагнути, хотіти та ін., що для реалізації свого валентного потенціалу потребує залежної синтаксичної одиниці, наприклад: …королівський посол забажав,  щоб його допущено було до султанші Роксолани… (П. Загребельний); Я хотіла, щоб ви покохали мене, бо без тії любові ви зникли б колись  з мого світу і – я боялась – пропали б (Р. Іваничук).

З огляду на специфіку формального вираження деяку спільність  із бажальною модальністю виявляє грамема потенційної модальнос- ті, яка вказує на спроможність, здатність когось чи чогось до певної дії. Засобами її експлікації є складені дієслівні присудки з допоміж- ними модальним модифікаторами могти, намагатися, здатний, спроможний, схильний і т. д.: …величезна імперія може не сьогодні- завтра розвалитися (П. Загребельний); Пальта наші роздуває вітер  і намагається повалити нас на землю (Ю. Яновський); Вітрила, безмежжя просторів − вони справді здатні заполонювати людину (О. Гончар); …лише слов‟яни спроможні в одну ніч переправити через Саву і воїв його, і їхніх коней (Д. Міщенко). У синонімічних відношеннях із зазначеними допоміжним елементами перебувають усталені сполуки мати змогу, мати можливість, у змозі, у силі й іменники з узагальненим  значенням  на зразок  майстер, мастак тощо: …а вдень, коли сонце нещадно пече, вони мають змогу вже захова- тися в холодочку… (Й. Струцюк); Старшини перекидалися словами, підходили до гетьмана, впевняли його, що в силі боронити столицю (Б. Лепкий); …Даміан – великий майстер варити різнобарвні смаль- ти і смажити бараняче м‟ясо (П. Загребельний); …цибатий Іван Химочка, життєлюб і мастак попоїсти… (І. Пільгук).    Маркерами грамеми потенційної модальності зрідка виступають реченнєві побу- дови   з присудками,   особливістю   яких   є   комплексна     структура «модальне допоміжне дієслово + дієслово-зв‟язка + іменна частина», наприклад: Але він син володаря і сам колись може стати володарем… (П. Загребельний); Найдостойнішим може бути й наймолодший (П. Загребельний).

До грамемної ієрархії лексико-граматичної модальності входить модальне значення необхідності, репрезентоване кількома різнови- дами присудкових компонентів. Їхній функційний вияв пов‟язаний    із дієслівним складеним присудком. Роль модальних модифікаторів виконують допоміжні дієслівні чи прикметникові елементи на зразок мусити, зобов‟язаний, змушений, повинен: Моє покоління багато чого мусить зробити для цієї країни («День», 2012); Бо ми радіти зобов’язані до смерті (В. Стус); Нацбанк змушений для підтримки курсу долара на рівні восьми гривень витратити до кінця року ще майже 5 млрд доларів («День», 2012); Держава повинна чітко регла- ментувати функції права і відповідальність  фінансових  органів… (Г. Дмитренко).

Формально-синтаксичну спеціалізацію конструкцій із модальним значення необхідності доповнюють синтаксичні одиниці з ускладне- ною моделлю дієслівного складеного присудка: Поза тим, що ти  вже віддав державі все: і м‟ясо, і яйця, і молоко, і навіть останню шкуру, – повинен був добровільно-примусово позичити їй кілька сотень рублів (Й. Струцюк). Зрідка, крім модальної, спостерігаємо додаткову фазову модифікацію. Присудковий компонент становить модель «модальний модифікатор + інфінітив фазового дієслова + інфінітив повнозначного дієслова». Лексико-семантичну основу при- судка   становить   інфінітив   повнозначного   дієслова.     Наприклад:

− Мусимо продовжувати жити! – усміхнулася Катька (Й. Струцюк);

Ти повинна продовжувати жити і заради когось (Й. Струцюк).

У мовленнєвій практиці натрапляємо на односкладні конструкції з головним членом речення, який формують одиниці прислівникового походження на зразок потрібно, необхідно, слід, варто, треба та інфінітив як носій основного змісту присудка. Маркером дієслівних граматичних категорій є зв‟язка-морфема було чи буде, її відсутність указує на теперішній час. Наприклад: Одначе на запитання, де і як відзначився, відповів однозначно: «Когось потрібно було нагородити і  нагородили»  (Й. Струцюк); Необхідно  допомогти  вдовам  –   так велів батько (Й. Струцюк); Хто там ці руки порівнює з золотом? Золото треба порівнювать з ними! (О. Богачук). Вияв модального значення необхідності пов‟язаний також з односкладними прислівни- ковими реченнями з головним членом, вираженим предикативними прислівниками (словами категорії стану) у поєднанні зі зв‟язкою бути, що може мати нульовий вияв, наприклад: …їм, Карпусям, цього не треба… (Й. Струцюк); А що тобі треба?(О. Богачук); Ну, що мені для щастя ще потрібно? (І. Чернецький); …їм по сіль у Крим не потрібно… (Й. Струцюк).

До засобів експлікації модальності зі значенням необхідності належать синтаксичні конструкції з прикметниковими якісно-модаль- ними предикатами потрібний, необхідний, які на формально- синтаксичному підрівні структурують складений іменний присудок, наприклад: Кому потрібен їх ядушний вірш?! (О. Богачук); Хотілось бачити не сина-кандидата, Їй син-людина необхідний був (І. Чер- нецький). Зрідка в цій сфері трапляється ускладнена модель іменного складеного присудка: Школи повинні бути готові до нового навчального року… («Голос України», 2011).

Одним із виявів лексико-граматичної модальності є речення із се- мантикою можливості, що містять аналітичний модальний компонент чому б не, поєднаний з інфінітивом, наприклад: …чому б не вийти завтра і не сказати обрам: лишаймось воями, та будьмо й людьми… (Д. Міщенко); Чому б не вірити в щасливішу, ніж була досі, долю… (Д. Міщенко). Конструкції зі складеною одиницею чому б не можуть уміщувати три (бажальне, потенційне, необхідне) модальних значен- ня, пор.: А чому б не оздобити один корпус у стилі козацькому, другий – у карпатському… (О. Гончар) і Я хочу / можу / повинен оздобити один корпус у стилі козацькому, другий – у карпатському.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, лексико-граматична модальність – комунікативно зорієнтована та суб‟єктивно спрямована  категорія,  що  виражає  ставлення  мовця  до висловленої ним думки й непряме передання висловлень інших осіб, об‟єднує дев‟ять грамем (достовірну, вірогідну, логічну, перепо- відну, емоційно-оцінну, ілокутивну, бажальну, потенційну модаль- ності та модальне значення необхідності), формальний вияв яких пов‟язаний зі змістовим наповненням мовних одиниць. Планом вира- ження граматичних значень виступають модальні синтаксеми, слово- сполучення, речення, деякі типи присудкових компонентів та аналітичні синтаксичні морфеми. У перспективі дослідження вбачаємо до- кладний опис кожної із зазначених грамем лексико-граматичної мо- дальності.

Джерела та література

1. Андерш Й. Ф. Реченнєві структури з дієслівно-ад‟єктивними предикаторами в українській мові / Й. Ф. Андерш // Ucrainica II. Současná ukrajinistika. Problémy jazyka, literatury a kultury : sborník článků; 3. Olomoucké sympozium ukrajinistů, 24–26 srpna 2006. – Olomouc : Univerzita Palackého v Olomouci, 2006. – 1 část. – С. 9–14.
2. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли. – М. : Изд-во иностр. лит., 1955. – 416 с.
3. Виноградов В. В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике / В. В. Виноградов. – М. : Наука, 1975. – 558, (2) с.
4. Вихованець І.  Р.  Граматика  української  мови.  Синтаксис  :  [підручник]  / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.
5. Вінтонів М. О. Актуальне членування речення і тексту: формальні та фунук- ційні вияви : [монографія] / М. О. Вінтонів. – Донецьк : Донец. нац. ун-т, 2013. – 327 с.
6. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка: синтаксис / В. Г. Гак. – Изд. втор., испр. и доп. – М. : Высш. шк., 1986. – 221 с.
7. Грищенко А. П. Модальність і часова віднесеність як зовнішньо-синтаксичні ознаки речення / А. П. Грищенко // Синтаксис словосполучення і простого речення. – К. : Наук. думка, 1975. – С. 16–29.
8. Костусяк Н. М. Структура міжрівневих категорій сучасної української мови : [монографія] / Н. М. Костусяк. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 452 с.
9. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М. В. Мір- ченко. – [2-е вид., переробл.]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту     ім. Лесі Українки, 2004. – 392, [1] с.
10. Сучасна українська літературна мова : синтаксис / [за заг. ред. І. К. Білоді- да]. – К. : Наук. думка, 1972. – 515 с.
11. Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность [Текст] / [А. В. Бондарко, Е. И. Беляева, Л. А. Бирюлин и др.] ; под ред. А. В. Бон- дарко. – Л. : Наука, 1990. – 262, [1] с.

Костусяк Наталия. Граммемная структура категории лексико-грам- матической модальности. В статье предлагается системно-структурная квали- фикация лексико-грамматической модальности как коммуникативно ориенти- рованной и субъективно направленной категории, определяется совокупность связанных с ней синтаксических конструкций, указывается на их неэлемен- тарный характер. Разграничиваются два типа предложений, маркирующих граммемы данной категориальной единицы: 1) простые семантически ослож- ненные структуры с модальными синтаксемами, которые составляют централь- ную сферу средств формального выражения граммем достоверной,   вероятной, логической, пересказывательной, эмоционально-оценочной и иллокутивной мо- дальностей; 2) простые предложения, модальную модификацию которых экс- плицируют предикатные компоненты, в частности составное глагольное сказуе- мое, составное именное сказуемое, осложненная модель глагольного и именно- го сказуемого, простое сказуемое. Языковые единицы второй разновидности охарактеризованы как маркеры трех грамматических значений (граммем) – жела- тельной модальности, потенциальной модальности и модального значения необходимости.