УДК 811.161.2’367.333

Олександр Межов 

ІЄРАРХІЧНІ ВІДНОШЕННЯ В СИСТЕМІ МІНІМАЛЬНИХ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ

У статті систематизовано й комплексно проаналізовано мінімальні семантико-синтаксичні одиниці елементарного та ускладненого різновидів. Виділено семантичні й валентні класи предикатів та відповідні їм субстанційні компоненти в семантико-синтаксичній структурі елементарного простого речення. Описано центральні й периферійні мінімальні семантико-синтаксичні одиниці у зв’язку з диференційними семантичними ознаками. Простежено можливі вияви суб’єкт­ної, об’єктної, адресатної, інструментальної, локативної, адвербіальної, атри­бутивної та модальної транспозиції. Досліджено механізм творення складних мінімальних семантико-синтаксичних одиниць. Установлено специфіку функціо­нування семантичних компонентів у семантико-синтаксичній структурі простого речення. З’ясовано характер ієрархічних відношень в системі мінімальних семан­тико-синтаксичних одиниць. Визначено кількість базових (елементарних) і похідних (складних) мінімальних семантико-синтаксичних одиниць сучасної української літературної мови, ранжовано їх за диференційними ознаками.

Ключові слова: мінімальна семантико-синтаксична одиниця, синтаксема, предикат, носій ознаки, об’єкт, адресат, інструменталь, локатив, вторинний предикат, валентність.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. У різних галузях науки важливе місце посідає поняття елементарності, що зумовлює проблему пошуку елементарних об’єктів як частин склад­них явищ, з’ясування взаємовідношень між ними і відтворення на цій основі цілісної картини досліджуваної реальності. Як навколишній світ складається з елементарних, найдрібніших частинок матерії, так і синтаксис мови організований різноманітними, але регулярними ком­бінаціями елементарних, або мінімальних, одиниць, далі неподільних на синтаксичному рівні, що перебувають в ієрархічних відношеннях. Одне з актуальних завдань сучасного українського мовознавства – функційний багатоаспектний аналіз мінімальних семантико-синтак­сичних одиниць, парадигматичних і синтагматичних відношень між ними. На сучасному етапі розвитку лінгвістики назріла потреба не тільки виділення, витлумачення і класифікації, а й ранжування міні­мальних синтаксичних одиниць, з яких сформовані одиниці-кон­струкції – речення та словосполучення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомим внеском у розвиток теорії мінімальних синтаксичних одиниць семантичного типу (за різною термінологією – актантів, глибинних відмінків, аргументів, предметних місць, предикандумів, релятем, семантичних компонен­тів, семантем, синтаксем, елементарних синтаксичних одиниць тощо) стали праці Л. Теньєра, Ч. Філлмора, У. Чейфа, Т. П. Ломтєва, С. Д. Кац­нельсона, І. П. Сусова, Н. М. Арват, Н. Д. Арутюнової, В. В. Богда­нова, М. Д. Степанової, В. М. Топорова, А. М. Мухіна, Г. О. Золото­вої, Д. С. Станишевої та ін.

В українському мовознавстві важливі аспекти синтаксемного аналізу, зокрема питання кваліфікації та диференціації мінімальних семантико-синтаксичних одиниць, їхньої взаємодії в межах простого елементарного, простого ускладненого й складного речення, валент­ної сполучуваності, кореляції з компонентами формально-синтаксич­ного рівня, розглянуто в монографіях І. Р. Вихованця, К. Г. Горо­денської, М. Я. Плющ, Н. Л. Іваницької, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загніт­ка, М. І. Степаненка, О. І. Леути, М. В. Мірченка, Т. Є. Масицької, Н. М. Костусяк, О. Г. Межова, І. А. Пасічник та ін. Запропонована І. Р. Вихованцем на початку 90-х рр. минулого століття типологія синтаксем була першою спробою системного аналізу цих одиниць [1, с. 93–193]. З погляду сьогодення вона має безперечні здобутки (виділення предикатних і субстанційних, валентно поєднаних і ва­лентно не поєднаних компонентів, їхніх основних семантичних і морфологічних варіантів тощо). Проте надто високий ступінь уза­гальнення у виділенні синтаксем, абстрагування від комунікативної організації речення, нерозрізнення облігаторних і факультативних компонентів, власне варіантних і відтінкових значень) зумовлюють потребу її перегляду, уточнення, осучаснення відповідно до найно­віших тенденцій у розвитку синтаксичної науки й динамічних про­цесів у граматичній системі української мови.

За останні двоє десятиріч захищено низку дисертацій, присвячених докладному вивченню окремих синтаксем – предикатних (О. І. Леута, Т. В. Андреєва, Н. Г. Горголюк, Л. Л. Іванова, Н. В. Кавера, Г. В. Кут­ня, О. Г. Митрофанова, Г. О. Пірус, О. А. Семенюк, В. А. Тимкова), суб’єктних (О. Г. Межов, Л. М. Близнюк), об’єктних (О. Ф. Ледней, С. М. Різник, Я. М. Степаненко), інструментальних (В. В. Рогачова), адресатних (Л. І. Пац), локативних (М. І. Степаненко, В. В. Коломий­цева), вторинних предикатних (О. В. Кульбабська, Л. С. Островська, С. А. Романюк). Проте в українському мовознавстві досі не створено комплексного дослідження, яке представило б ієрархію всієї сукуп­ності предикатних і непредикатних знаків мовної системи. Праці зарубіжних і вітчизняних лінгвістів, що стосуються специфіки функ­ціонування різних синтаксем, усе-таки не дають вичерпної відповіді на важливі питання їхньої системності, визначення статусу, установ­лення класифікаційних ознак, ієрархії та ранжування.

Мета роботи полягає у створенні кількарівневої рангової типоло­гії синтаксем, побудованої на високому ступені їхньої диференціації, виявленні ієрархічних відношень в системі мінімальних синтаксич­них одиниць сучасної української мови. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) визначити місце мінімаль­них семантико-синтаксичних одиниць у граматичній системі мови, їхні диференційні ознаки, структуру, принципи класифікації; 2) ран­жувати мінімальні семантико-синтаксичні одиниці за їхніми диферен­ційними ознаками; 3) установити кількісний склад базових (елемен­тарних) і похідних (складних) мінімальних семантико-синтаксичних одиниць у граматичній системі сучасної української літературної мови.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Мінімальна семантико-синтаксична одиниця (синтаксема) виступає як носій далі нечленованого (елементарного) в межах синтаксичного рівня значення або як носій неелементарного (складного) значення. Синтаксична елементарність має зовнішній та внутрішній вияви. «Зовнішній вияв – це статус елементарної синтак­сичної одиниці у сукупності всіх типів синтаксичних одиниць, а внутрішній вияв – вихідний різновид певної синтаксичної одиниці у її внутрішніх межах», – слушно зауважує І. Р. Вихованець [2, с. 17]. У зовнішньому плані синтаксичним одиницям-конструкціям протистав­лено мінімальну синтаксичну одиницю, а її вихідний (неускладнений) різновид у внутрішніх межах кваліфіковано як елементарну одиницю. З елементарних мінімальних семантико-синтаксичних одиниць утво­рені неелементарні (складні).

Мінімальні семантико-синтаксичні одиниці сучасної української літературної мови утворюють складну систему, елементи якої пере­бувають в ієрархічних відношеннях. Вони диференційовані на основні типи (види) і підтипи (різновиди). Типологію синтаксем, побудовану на основі відмінностей у їхніх функційно-синтаксичних властивостях, можна представити на кількох рівнях. На вищому рівні абстрагування функціонують предикатний, суб’єктний, об’єктний, адресатний, ін­струментальний, локативний, темпоральний, причиновий, допусто­вий, умовний, цільовий, відповідності, порівняльний, атрибутивний, модальний ряди мінімальних семантико-синтаксичних одиниць. Кожен із названих рядів містить елементарні (базові) синтаксеми, на основі яких утворені різні варіанти складних (похідних): субстанційних, субстанційно-адвербіальних, атрибутивно-субстанційних, атрибутивно-адвербіальних.

Сукупність таких основних диференційних ознак, як елементар­ність/неелементарність (ускладненість), первинність/вторинність, пре­дикатність/субстанційність, валентний/невалентний зв’язок [7, c. 390] уможливлює виділення 10 рангів мінімальних семантико-синтаксич­них одиниць. Проаналізуємо їх з використанням різностильового фак­тичного матеріалу.

Перший ранг – елементарні первинні предикатні синтаксеми з активною валентністю: предикати дії, предикати процесу, предикати стану, предикати якості, предикати кількості, напр.: Поруч сіяли й орали, поруч жали і косили (М. Рильський); І цвіли під вікнами мальви (Л. Костенко); Як я його люблю і як... ненавиджу! (В. Симо­ненко); Гриць сильний (В. Барка); Чужинських воїнів було десять... (В. Чемерис).

Другий ранг – елементарні первинні субстанційні валентно зумовлені синтаксеми: діяч, носій процесу, носій стану, носій якісної ознаки, носій кількісної ознаки: Жінки... тчуть при огнищах собі (О. Ольжич); На взліссях... медово спіють дині (М. Рильський); Чого ж це князеві Володимиру стало так неспокійно й тривожно в цю годину? (С. Скляренко); Вода в зарічку чиста-чиста (Б. Харчук); Люду – тьма (С. Олійник); об’єкт дії, об’єкт стану, об’єкт якісної ознаки, об’єкт процесу, об’єкт кількісної ознаки: Сам султан урочис­то виводив військо із Стамбула (П. Загребельний); Лише дійшовши схилу віку, поезію я зрозумів... (М. Рильський); ...цар дуже ласкавий до нього (Б. Лепкий); Мати на неї не сердиться (Л. Костенко); Нас більше за добру європейську державу (О. Довженко); адресат дії та адресат стану: Принесли вони [слуги] поету Ті запросини веселі (Леся Українка); – Що мені винні [дунайські болгари]? (Б. Лепкий); знаряддя дії й засіб дії: А я писала мало не осколком... (Л. Костенко); Начальство... їхало попереду саньми (І. Багряний); статичний лока­тив, вихідний пункт руху, кінцевий пункт руху, шлях руху: Закохані все ще сидять на березі (О. Гончар); І козаки із хатів-куренів вихо­джали (В. Сосюра); Доїхали на таксі до самого порту (А. Дімаров); Соколюки проїздили мимо сільради (В. Земляк).

Третій ранг – елементарні вторинні предикатні валентно не зу­мовлені синтаксеми: одночасності, часової попередності та часової наступності: А в червні налетіла в Кафські степи сарана (Р. Івани­чук); Я розпочав сю роботу перед війною... (О. Довженко); За весною весна минає Під запашне зітхання лип (Є. Маланюк); власне-при­чини, причини-походження, причини-відплати, причини-перешкоди, причини-сприяння, результативної причини, причини-взаємозв’язку, причини-приводу, причини-обґрунтування, причини-ґрунтування (на чомусь): Спросоння птах крилами затріпоче (В. Сосюра); Але жит­тя росте лишень з любові... (Д. Павличко); Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи («Право України»); Уже не міг я за густою млою до наокольних приглядатись див (М. Рильський); Але ж завдяки тому безладдю гетьман Правобережжя донині держить (Б. Лепкий); Се був голос її батька. Голос Андронаті, яким проклинав за непослух і проступки. Голос його! (О. Кобилянська); У зв’язку з більш високою організацією нервової системи поведінка хруща складніша, ніж у річкового рака («Біологія»); Легальні соціалісти вже випустили екстрені листки з приводу оповістки (В. Винниченко); На основі ухваленого рішення кожен суб’єкт права вважатиме цей акт неконституційним («Правознавство»); З огляду на важливість у давні часи релігійних заборон у житті людей, і для староукраїнської мови церковнослов’янська була взірцевою мовою високої книжності («Мовознавство»); власне-мети, мети-присвяти: Зараз даю чотири години на відпочинок (І. Ле); Наші предки колись задля краю свого Труд важкий підіймали на плечі (В. Самійленко); нейтральної й ак­центованої допустовості: По ескалатору ми вже бігли, незважаючи на заклики радіо-тьоті (В. Нестайко); Якщо так, то чому виникає потреба іти наперекір більшості? («Газета по-українськи»); реаль­ної та ірреальної умови: Гарантійні зобов’язання не дійсні за умови використання обладнання неналежним чином («Наука і суспіль­ство»); За умови посиленого фінансування будівництво школи змогли б завершити до зими («Експрес»); відповідності і невідповідності: Погода була якнайкраща, все зложилося відповідно до бажань матері й Дори... (О. Кобилянська); Подібні дії йдуть у розріз з їхніми заявами про прихильність принципам демократії («Дзеркало тижня»); власне-порівняльні та порівняльно-протиставні: Коса гадюкою бли­щить в росі...(Є. Плужник); Порівняно з іншими, Бронников мав добрий заробіток (О. Гончар); власне-атрибутивні: Не перетне твердим піском пустеля Моєї мови голубий кришталь (Д. Павличко); модально-констатаційні, модально-гіпотетичні, модально-перепо­відні, модально-­логічні, модально-оцінні, модально-контактні: Але, щоправда, я таки вподобав породу вашу лісову (Леся Українка); Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку (Г. Тютюнник); Але, на жаль, безводники наші не мають ще ні голосу, ані мільйонів (О. Гончар); Саме таким, на Павлову думку, неодмінно й повинно бути (А. Головко); Та от, уяви собі, і не довелось (А. Го­ловко); Йому, наприклад, хочеться веселитись, а він мусить плакати (М. Стельмах).

Четвертий ранг – складні вторинні субстанційні валентно зумов­лені синтаксеми: носій результативного стану – об’єкт дії, об’єкт стану – потенційний носій стану (якісної ознаки), адресатний об’єкт дії – потенційний діяч: Портрет було закінчено (З. Тулуб); Я привіз тебе в царство своє не чужою (М. Вінграновський); Трофімов нака­зав водолазам обшукати квадрати бухти... (М. Трублаїні); знаряддя – діяч, знаряддя – носій процесу, діяч–знаряддя, діяч – засіб: Шаланда рухалась до берега... (Ю.Яновський); Дощем пахне (О. Коломієць); Важко гупав по свинцю дерев’яний молоток (В. Дрозд); Снігом замело (Л. Костенко); об’єкт дії – шлях руху, діяч – шляху руху, носій стану (процесу) – статичний локатив: В кімнаті було тепло (П. За­гребельний); Дорога вела від магістралі до рідного села (М. Заруд­ний); Не довго вже йому стежку топтати по білому світі (В. Малик); адресат дії – потенційний діяч: Одійдіте, недруги лукаві, Друзі, зачекайте на путі... (В. Симоненко).

П’ятий ранг – складні вторинні субстанційно-адвербіальні ва­лентно зумовлені синтаксеми: причиновий носій ознаки, умовний носій ознаки, цільовий носій ознаки, допустовий носій ознаки, темпо­ральний носій ознаки, наслідковий об’єкт, напр.: Погляд зупинив мене (В. Дрозд); Бездіяльність тільки ускладнить ситуацію («Голос України»); Водіння автомобіля в горах потребує особливих навичок («Еволюція автомобіля»); ...наступ танків не приголомшив їх посеред бою (О. Гончар); Особливо гнітили його сірі будні (Ю. Андрухович); Страх викликає бездіяльність («Соціальна психологія»), а також причиновий об’єкт і причинове знаряддя, пор.: Батько радий зустрічі з сином (бо зустрівся); Прилеглі будівлі знесло вибухом (бо вибухнуло).

Шостий ранг – складні вторинні субстанційно-адвербіальні ва­лентно незумовлені синтаксеми (адресат призначення), напр.: Сороч­ку мати вишила мені червоними і чорними нитками (Д. Павличко); Докія ладила вже для неї рушники, постіль (О. Кобилянська).

Сьомий ранг – складні вторинні атрибутивно-субстанційні син­таксеми, валентно зумовлені відпредикатними іменниками: атрибут – носій ознаки, атрибут – об’єкт, атрибут – адресат, атрибут – знаряддя, атрибут – засіб, атрибут – статичний локатив, атрибут – динамічний локатив (вихідного або кінцевого пункту руху, шляху руху): Плескіт риби на широкім плесі, Крик хлоп’яти на баскім коні (А. Малишко); Багато хто з повстанців добре уже знав цей махновський спосіб руйнування залізниць (О. Гончар); Надання кредитів для людей від­бувається у всіх відділеннях Приватбанку («Експрес»); Перекопська рівнина, таврійський степ – були полем великого бою перед Кримом (Ю. Яновський); Подорож з Криму до Карпат містами України була надзвичайно цікавою.

Восьмий ранг – складні вторинні атрибутивно-субстанційні син­таксеми, валентно не зумовлені, при іменниках конкретного значення: атрибут – адресат призначення, атрибут – засіб, атрибут – статичний локатив, атрибут – динамічний локатив (вихідного або кінцевого пункту руху, шляху руху), напр.: Кореспонденція для директора лежала на стол; Плащі із льону, як нейлону, блищать на плечах лип і кленів... (Д. Павличко); Небо над вербами помітно поблідло (О. Гончар); Туристи з Німеччини відвідали пам’ятки культури Києва; А у тебе знов та ж доріжка в клас (А. Малишко); Оглянувши міст через річку, Богдан повертає не на свою, а на Яринину вулицю (М. Стельмах); посесивно-атрибутивний носій ознаки, а також         соціа­тивно-посесивно-атрибутивна, атрибутивно-адресатно-посесив­на син­таксеми з прихованими предикатами: Книги студента лежать на столі; Мати з дочкою вишивала рушники; Міцно зв’язали руки полоненому.

Дев’ятий ранг – складні вторинні локативно-предикатні (статич­ні) валентно не зумовлені синтаксеми з прихованими предикатами, напр.: У стайнях ревла прив’язана худоба, душачись у диму і згораю­чи живцем (О. Гончар); За стіною скрипка грає (П. Тичина).

Десятий ранг – складні вторинні атрибутивно-адвербіальні ва­лентно не зумовлені синтаксеми: атрибутивно-цільова, атрибутивно-причинова, атрибутивно-темпоральна, напр.: Цей іменник означа предмет для зрізання злаків і трави (Д. Білоус); Повітря було повне свисту від стрілянини (О. Гончар); Література шістдесятих років характеризувалася активним розвитком нових напрямків («Диво­слово»).

Загалом граматична система сучасної україн­ської літературної мови налічує 53 базові (елементарні) мінімальні семантико-синтак­сичні одиниці: 5 предикатних, 18 субстанційних і 30 вторинних пре­дикатних, кожній з яких ще на нижчих рівнях властива семантична диференціація і морфологічна репрезентація дієслівними, відмінко­вими, прийменниково-відмінковими, прислівниковими та іншими варіантами в різних формально-синтаксичних і комунікативних пози­ціях речення. На основі елементарних синтаксем у мовній системі сформовано 45 типів похідних (складних).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Така кіль­кість мінімальних одиниць (понад 90) дає змогу моделювати різно­типні синтаксичні конструкції, широко використовувати їх у мовлен­ні, а також відкриває перспективи подальших семантичних студій. Результати дослідження слугуватимуть поглибленому вивченню се­мантико-синтаксичної структури речення, її співвідношень із фор­мально-граматичною будовою і комунікативним членуванням ви­словлення; семантико-синтаксичних, формально-синтаксичних і ко­мунікативних категорій; синтаксичних зв’язків і змістових відно­шень; валентної та невалентної сполучуваності компонентів у межах різнотипних синтаксичних структур.

Література

1. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1992. – 222 с.
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [підручник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – С.181–212.
3. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць : [монографія] / К. Г. Го­роденська. – К. : Наук. думка, 1991. – С.94–97.
4. Загнітко А. П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфоло­гія. Синтаксис : [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ТОВ «ВКФ ВАО», 2011. – 991 с.
5. Костусяк Н. М. Структура міжрівневих категорій сучасної української мови : [монографія] / Н. М. Костусяк. – Луцьк : Волин. нац.. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 452 с.
6. Масицька Т. Є. Граматична структура дієслівної валентності : [монографія] / Т. Є. Масицька. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1998. – 208 с.
7. Межов О. Г. Типологія мінімальних семантико-синтаксичних одиниць : [мо­нографія] / О. Г. Межов. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 464 с.
8. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М. В. Мір­ченко. – [2-ге вид., переробл.]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – 393 с.
9. Пасічник І. А. Категорія валентності предикативних прикметників : [моно­графія] / І. А. Пасічник. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – 184 с.

References

1. Vykhovanets І. R. Narysy z funktsionalnoho syntaksysu ukrainskoi movy : [mono­hrafіia] / І. R. Vykhovanets. – K. : Nauk. dumka, 1992. – 222 s.
2. Vykhovanets І. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys : [pidruchnyk] / І. R. Vykhovanets. – K. : Lybid, 1993. – 368 s.
3. Horodenska K. H. Deryvatsiia syntaksychnyh odynyts : [monohrafіia] / K. H. Ho­rodenska. – K. : Nauk. dumka, 1991. – 192 s.
4. Zahnіtko A. P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy. Morfolohіia. Syntaksys : [monohrafіia] / A. P. Zahnіtko. – Donetsk : LTD. «VCF VAO», 2011. – 991 s.
5. Kostusiak N. M. Struktura mizhrivnevyh katehorіi suchasnoi ukrainskoi movy: [monohrafіia] / N. M Kostusiak. – Lutsk : Volyn. nats. un-t іm. Lesі Ukrainky, 2012. – 452 s.
6. Masytska T. Ye. Hramatychna structura dіieslіvnoi valentnostі : [monohrafіia] /  T. Ye. Masytska. – Lutsk : RVV «Vega» Volyn. derzh. un-tu іm. Lesі Ukrainky, 1998. – 208 s.
7. Mezhov O. H. Typolohiia minimalnyh semantyko-syntaksychnyh odynyts : [mo­nohrafіia] / O. H. Mezhov. – Lutsk : Volyn. nats. un-t іm. Lesі Ukrainky, 2012. – 464 s.
8. Mіrchenko M. V. Struktura syntaksychnyh katehorіi : [monohrafіia] / M. V. Mіr­chenko. – [2-he vyd., pererobl.]. – Lutsk : RVV «Vega» Volyn. derzh. un-tu            іm. Lesі Ukrainky, 2004. – 393 s.
9. Pasichnyk I. A. Katehoriia valentnosti predykatyvnyh prykmetnykiv : [mono­hrafіia] / I. A. Pasichnyk. – Lutsk : RVV «Vega» Volyn. derzh. un-tu іm. Lesі Ukrainky, 2006. – 184 s.

Межов Александр. Иерархические отношения в системе минимальных семантико-синтаксических единиц. В статье систематизированы и комплекс­но проанализированы минимальные семантико-синтаксические единицы эле­ментарного и осложненного разновидностей. Выделены семантические и ва­лентные классы предикатов и соответствующие им субстанциальные компо­ненты в семантико-синтаксической структуре элементарного простого предло­жения. Описаны центральные и периферические минимальные семантико-син­таксические единицы в связи с дифференциальными семантическими призна­ками. Прослежены возможные проявления субъектной, объектной, адресатной, инструментальной, локативной, адвербиальной, атрибутивной и модальной транспозиции. Исследован механизм создания сложных минимальных семан­тико-синтаксических единиц. Установлена специфика функционирования семантических компонентов в семантико-синтаксической структуре простого предложения. Выяснен характер иерархических отношений в системе мини­мальных семантико-синтаксических единиц. Определено количество базовых (элементарных) и производных (сложных) минимальных семантико-синтакси­ческих единиц современного украинского литературного языка, ранжировано их по дифференциальным признакам.

Ключевые слова: минимальная семантико-синтаксическая единица, син­таксема, предикат, носитель признака, объект, адресат, инструменталь, локатив, вторичный предикат, валентность.

Mezhov Alexander. Hierarchical Relationships in System of Minimal Se­mantic-Syntactic Units. In article systematization and complex analysis of minimal semantic-syntactic units of elementary and complicated varieties is carried out. The semantic and valence classes of predicates and the proper to them substation components in the semantic-syntactic structure of an elementary simple sentence are selected. Central and peripheral minimal semantic-syntactic units in connection with distinctive semantical features are determined. Possible manifestations of subjecte, objecte, addressee, instrumentale, locative, adverbiale, attributive transposition are traced. Mechanism of creation of complex minimal semantic-syntactic units are explored. Specific of functioning of semantic components in the semantic-syntactic structure of simple sentence is set. Character of hierarchical relationships in system of minimal semantic-syntactic units is elucidated. The quantity of base (elementary) and derivative (complex) minimal semantic-syntactic units of modern Ukrainian literary language is set, their rancing taking into account differential signs is conducted.

Key words: minimal semantic-syntactic unit, syntaxema, predicate, subject, object, dativ, instrumental, locativ, the secondary predicate, valency.