УДК 811.161;373.4:32:070.41

Наталія Поліщук 

ІННОВАЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ В МОВІ СУЧАСНОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ

(НА МАТЕРІАЛАХ ГАЗЕТ «ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ», «УКРАЇНСЬКА ПРАВДА», «ГАЗЕТА ПО-УКРАЇНСЬКИ», «ВИСОКИЙ ЗАМОК»)

 

Розглянуто суспільно-політичну лексику й термінологію, яка стала невід’єм­ним компонентом мови сучасних засобів масової інформації; проаналізовано лексико-семантичні процеси, які відбуваються в мові ЗМІ початку ХХІ сто­ліття; виявлено тематичні групи суспільно-політичної лексики й термінології; проілюстровано особливості вживання політичних інновацій в авторському тексті.

Ключові слова:  українська мова, суспільно-політична лексика, термін, інновація, семантика, публіцистичний текст.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. Українська мова як мова державна обслуговує всі сфери життя й діяльності народу – у галузях економічній, політичній, культурній, соціальній та ін. Радикальні політичні зміни, що відбулися в нашій країні за останні 25 років, спричинили настільки ж радикальні зміни в словниковому складі української мови. Значні перетворення в політичному, еконо­мічному, культурному житті країни приводять до змін у мовній полі­тиці, отже, лексичну систему мови поповнюють нові одиниці, які запозичуються разом із новими явищами та поняттями. Особливо ця тенденція виявляється в ЗМІ, де відображається ставлення суспіль­ства до соціально-економічних і політичних перетворень у повному обсязі.

Мова масової комунікації відбиває всю багатофункціональність сучасної української мови, ступінь її інтелектуалізації та рівень куль­тури. Як слушно зауважують дослідники українського лексикону початку ХХІ століття, «можна без перебільшення твердити, що у ви­творенні сучасної української «ново мови» перед веде саме публі­цис­тика. Її можна вважати одним із тих потужних «тиглів», у яких сто­годні «варять» новий літературний взірець української мови, нову взірцеву мовну норму, зокрема, лексичну та словотвірну» [2, с. 9].

На сторінках сучасної газети найбільшою активністю позначена суспільно-політична лексика, адже вона становить ту частину словни­ка, що утворює назви явищ і понять із суспільно-політичної, соціаль­но-економічної, філософської сфери й особливо гостро реагує на змі­ни, що відбуваються у світі реалій. Номінації у сфері міжнародних відносин, правової діяльності, реалій внутрішнього політичного життя нашої держави та інших країн концентруються навколо найбільш ак­туальних проблем сучасності. Зміни в соціальному житті суспільства відразу знаходять своє відображення в суспільно-політичній лексиці.

Сьогодні лексика політологічного спрямування зазнає значних змін. Розширюється коло її користувачів, формується нова політична мова. Функціонування суспільно-політичної термінологічної лексики в мові сучасної публіцистики тісно пов’язане з виникненням неоло­гізмів, що номінують численні нові реалії та поняття, породжені часом.

Незважаючи на велику кількість праць, різноманітність тематик і галузей дослідження суспільно-політичної лексики, низка завдань за­лишається нерозв’язаною. Тому в центрі нашої уваги – суспільно-по­літична лексика в мові новітніх мас-медіа.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нові слова та вислови були в полі зору О. А. Стишова, О. А. Семенка, С. Й. Караванського, Ж. В. Колоїз, З. Е. Фоміної. Поняттям «суспільно-політична лексика» послуговується чимало українських (А. А. Бурячок, В. В. Жайворонок, О. О. Мороз, І. В. Холявко, І. М. Кочан) і зарубіжних (Т. Б. Крючкова, І. Ф. Протченко, Н. Г. Юзефович) лінгвістів. Покликуючись на них, ми дослідили функціонування суспільно-політичної лексики й термі­нології в засобах масової інформації та зробили висновки, які саме інновації політологічного характеру переважають у мові мас-медіа.

Отже, об’єктом дослідження є суспільно-політична лексика й тер­мі­нологія в мові сучасних мас-медіа, дібрана з газет «Дзеркало тиж­ня», «Газета по-українськи», «Високий Замок», «Українська правда» за пе­ріод 2014–2016 рр.; предмет дослідження – функції аналізованих оди­ниць у газетному тексті. Мета – простежити появу нової лексики й тер­мінології в публікаціях політичного спрямування, виявити її те­матичні групи, з’ясувати особливості вживання в публіцистичному тексті.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Поява лексичних інновацій – процес пер­ма­нентний і зумовлений насамперед розвитком економіки, науки, техні­ки, культури, новими історичними процесами державотворення, фор­муванням сучасного мислення, пошуками адекватних засобів мовного вираження. Виникнення нових слів у різні періоди історії української мови відбувається неоднорідно, із неоднаковою інтенсивністю. За останнє десятиліття, порівняно за короткий часовий проміжок, лексико-семантичну систему української мови поповнила величезна кількість різноманітних інновацій.

Поява лексичної чи семантичної інновації завжди чимось зу­мов­лена. На думку відомого українського мовознавця, професора В. В. Жай­воронка, «або з’явилася потреба в слові, знакові нового поняття (яке саме по собі і потреба в якому завжди передує слову), або постала необхідність поповнення того чи іншого семантичного поля новою чи оновленою функціональною одиницею, або ж новий (додатковий чи оновлений) зміст старого поняття (тобто нова семема) вимагає нової форми, отже, нового слова» [1, с. 35]. Нерідко саме завдяки сучасній публіцистиці, яка активно використовує нові лексичні одиниці, вони «поширюються серед мовців, проходять апробацію на доцільність ви­користання і засвоєння, на відповідність системі мови, а згодом про­никають і в інші функціональні стилі і після фіксації в загально­мов­них словниках дістають нормативну кодифікацію» [10, с. 241]. Відмо­ва від колишніх соціальних, економічних, політичних і духовних засад «значно прискорила, вивела на поверхню еволюційно підготовлені процеси в мові і насамперед у її словниковому складі, який на по­чатку ХХІ століття переживає неологічний бум» [6, с. 55].

Неологізми – складний і неоднорідний масив лексики. У сучасній лінгвістиці існують різні тлумачення учених щодо лексичних інно­вацій. Ми визначаємо неологізми як «слова, словосполучення, фра­зеологізми, окремі їхні значення, що з’явилися на певному етапі роз­витку мови для позначення нових реалій і понять, периферійних но­мінацій, актуалізація яких зумовлена соціальними і територіальними чинниками функціонування літературної мови, а також оказіоналізми (індивідуально-авторські новації), використані одноразово в мовній практиці певного автора, видання, редакції чи в конкретному тексті. Новизну цих номінацій усвідомлюють мовці» [10, с. 46].

За нашими спостереженнями, у новітніх мас-медіа інновації полі­тологічного характеру концентруються навколо понять, пов’язаних із: тенденціями сучасного цивілізаційного процесу – євроінтеграція, реінтеграція, експансія, багатовекторність, неоглобалізм, лібера­лі­зація, екстремізм, радикалізмта ін., політичними кампаніями, руха­ми, доктринами – геополітика, позаблоковість, клептократія, деко­мунізація, анексія, інвазія, деескалація та ін.; соціальною стратифі­ка­цією суспільства – істеблішмент, люмпен-пролетаріат, середній клас. Такі лексичні одиниці в тексті можуть набувати нових значень або відтінків значень. Порівняймо: «Екстремісти протягом бага­тьох років погрожували працівникам CharlieHebdo. Тому ми маємо разом стати на захист демократичних цінностей», – заявив прези­дент Франція Франсуа Олланд у спеціальному зверненні до спів­віт­чизників з Єлисейського палацу у зв’язку з терактом, що стався у Па­рижі 7 січня у редакції журналу CharlieHebdo, та закликав співгро­мадян до національної єдності перед обличчям тероризму» («Українська правда», 07 січня 2015 року); «Справжня влада означає те, що ти можеш отримати бажане без застосування насильства. Росія була набагато сильнішою, коли Україна виглядала незалежною країною, але була клептократією, в якій Путін міг смикати за ни­точки», – заявив президент США Барак Обама» («Високий Замок», № 30, 10–16.03.2016); «Нарешті при визначенні політичних і патріо­тичних симпатій на Донбасі чітко позначився соціальний вектор розподілу. Більшість прихильників проросійських ідей – пенсіонери, безробітні й люмпен-пролетаріат із депресивних районів Донбасу» («Дзеркало тижня», № 12, 04.04.2014).

Мову підстилю ЗМІ початку ХХІ століття збагатили численні суспільно-політичні лексичні та семантичні інновації, серед яких, на дум­­ку О. А. Стишова, можна розрізнити неологізми різного статусу: 1) лек­семи-неологізми; 2) текстові інновації.

Новітні засоби масової інформації репрезентують такі лексеми-неологізми, як люстрація, децентралізація, ратифікація, інавгурація, ідеологема, геноцид, етноцид, що позначають процеси, явища розбу­дови й становлення держави.

Серед масиву лексем-неологізмів розрізняємо власне неологізми – слова, що характеризуються абсолютною новизною як щодо форми, так і щодо змісту. Гостра потреба в номінації нових понять і явищ виникає у зв’язку з динамічним розвитком суспільно-політичного життя як на території України, так і в світовому масштабі. Такі лексичні інновації – «свідки» доби –  превалюють серед зібраного фактичного матеріалу: імплементація, деескалація, ратифікація, аншлюс, реінте­грація, транш, істеблішмент, карт-бланш, теракт, брифінг, коалі­ція, омбудсмен та ін. Порівняймо: «Якщо взяти до уваги не змістове наповнення революційної і постреволюційної риторики, не гасла чи ідеологеми (хай хаотичні й сирі, та все ж ідеологеми), а логіку подій, то можна було б прийти до простого висновку: влада остаточно втратила в Україні свій пострадянський пієтет серед людей» («Дзеркало тижня», № 25, 11.07.2014); «41 країна ООН засудила сис­тематичні порушення прав людини і зловживання з боку російської влади на анексованому півострові Крим. Це примусова та ретроак­тивна імплементація російського законодавства, нав’язування росій­ського громадянства, політично вмотивовані тюремні ув’язнення та судові переслідування, обмеження прав на свободу висловлювань, залякування журналістів, систематичне переслідування та деста­бі­лізація роботи ЗМІ, які мовлять кримськотатарською та україн­ською мовами» («Високий Замок», № 31, 17–23.03.2016); «Деескала­ція конфлікту на Донбасі має передбачати відведення військ і тех­ніки від лінії розмежування, яка закріплена Мінським меморандумом від 19 вересня 2014 року. На цьому зійшлися лідери України, Німеччи­ни та Франції – Петро Порошенко, Ангела Меркель і Франсуа Олланд під час телефонної розмови» («Дзеркало тижня», №1, 16–23 січня 2015 року).

Окрему групу, домінантну за обсягом і досить своєрідну, станов­лять новоутворення – лексичні одиниці, що відзначаються новизною форми (відомі морфеми виступають у незвичних поєднаннях, утво­рюючи слова із зовсім новими значеннями). У новітніх мас-медіа новоутворення суспільно-політичної сфери концентруються навколо понять, пов’язаних із тенденціями сучасного політикуму, політич­ними кампаніями, рухами, доктринами: правоцентристський (який стосується правого центру – проміжної між правими і лівими полі­тичної сили, – що характеризується помірною реакційністю), неоаван­тюрний (для якого характерні нові ризиковані й сумнівні дії), політ­структуризація (процес чіткого оформлення політичних структур), підмандатний (який діє за мандатом ООН), політиканство (безприн­ципна політична діяльність заради власних інтересів), деолігархізація, деокупація, етнополітика, державотворення, націобудівництво, де­кому­нізація, євроспільнота, євротрансформація, багатовекторність. Пор.: «Екс-президент України Леонід Кучма, який протягом десяти років свого президентства реалізовував політику «багатовектор­нос­ті», орієнтуючись одночасно і на Захід, і на Росію, прийшов до ви­сновку, що Сполучені Штати – найбільш надійний союзник України» («Дзеркало тижня», № 23, 26.06.2014); «Етнополітика Української держави ніколи не була консервативною структурою з ортодок­саль­ними традиціями, навпаки, в ній завжди вгадувалася толерантність і миролюбне ставлення до всіх представників нацменшин» («Високий Замок», № 86, 19–25.06.2014); «Необхідна термінова деолігархізація країни «зверху», щоб не допустити її «знизу», бо тоді вона може бу­ти з вилами та ломаччям, а головне – з вогнепальною зброєю в широ­ко­му асортименті» («Українська правда», 06 січня 2015 року). Новоутво­рення виконують не тільки номінативну, а й експресивну функцію. Експресивно-стилістичне насичення лексичної одиниці у більшості випадків пов’язане з її семантичним оновленням і розширенням кон­тексту її вживання.

У мові публіцистики суспільно-політичного спрямування серед лексем-неологізмів розрізняємо семантичні неологізми – слова, у яких нове значення передається формою, наявною в мові. У семан­тичній структурі таких лексичних одиниць виникає ще один лексико-семантичний варіант при збереженні всіх попередніх. Прикладом мо­жуть слугувати такі семантичні неологізми: соціальний ліфт, парла­ментські канікули, урядова штаб-квартира,  міністерський порт­фель, партійний капітал, нормандська четвірка, стратегічна сімка, політичний притулок, фракційні торгита ін.

Варто зазначити, що лексеми-неологізми сучасної доби, активно функціонуючи в мові новітніх мас-медіа, міцно входять у життя, реалізують свою семантику, озвичаюються в мовній практиці, втра­ча­ють свою новизну, перетворюються в одиниці загальномовного слов­ника. Переважна більшість таких інновацій ввійшли або мають пер­спективи входження в спеціальні та загальномовні словники. Неабияку роль у цьому процесі відіграють і смаки мовців, певним чиним – мов­на мода, що її пропагують сучасні засоби масової інформації.

Текстові інновації також пов’язані з усвідомленням соціально-політичних процесів, що відбуваються у світі та Україні, проте не ма­ють статусу потенційно кодифікованих лексем. Такі лексеми політо­логічного характеру, як коаліціант, доларизація, непідписант, біло­сердечні, опоблоківці, ударівці та ін. належать до тектових інновацій. Це терміни ідеології, політики, частково військової справи, також пе­рифрази, загальновживані найменування, метафори, навіть власні імена, за якими може стояти певний комплекс політичних уявлень і понять, асоціацій. Сюди ж належать і такі широко вживані останнім часом інновації політологічного характеру, як тушка (термін, що вживається, коли народний депутат Верховної Ради України пере­ходить з однієї політичної сили, від якої він балотувався до Верховної Ради України, в іншу. Такого перебіжчика називають «тушкою». Тер­мін також вживається щодо депутатів, котрі у важливих питаннях го­лосують за постанови на боці фракцій, до яких не входять і до яких їх виборці не обирали); тітушки (термін з’явився в травні 2013 року і походить від прізвища спортсмена Вадима Тітушка; набув широкого поширення з листопада 2013, у період Євромайдану) – збірна назва найманців, часто люмпенізованих кримінальних елементів, гопників, молодиків, спортсменів, які українська влада використову­вала для за­стосування фізичної сили й участі в масових сутичках, зокрема, для пе­решкоджання діяльності опозиційних активістівта для дій про­ти вуличних протестів: провокацій, підпалів машин, залякування, по­биття та розгону демонстрацій, впливу на процес голосування на ви­борах тощо, кнопкодав та ін. Саме вони й становлять текстові інно­вації, у яких слово набуває додаткового значення в публіцистичному стилі. Наприклад: «Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) вдруге погіршив прогноз розвитку української економіки і тепер очікує її зниження на 0,5 %. А також вважає, що ризиками для стабільного розвитку української економіки залишаються проб­лем­ні банківські кредити і значна доларизація фінансового сектора» («Дзеркало тижня», № 16, 10.05.2013); «Спікер українського парла­менту Володимир Гройсман обіцяє зайнятися «кнопкодавами». Він збирає робочу групу з депутатів та профільних фахівців щодо напра­цювання змін для унеможливлення неперсонального голосування» («Українська правда», 02 лютого 2015 року).

Кількісно обмежену групу тектових інновацій у зібраному фак.­тичному матеріалі становлять трансформації – слова, у яких нова форма поєднується із значенням, яке передавалося раніше іншими лексичними засобами (слова, у семантичній структурі яких виникає ще один лексико-семантичний варіант при збереженні всіх поперед­ніх). Прикладом можуть слугувати інновації ленінопад, іллічепад, пре­м’єріада, коаліціада. Пор.: «Хоч у депутатів вистачило совісті не явити перед Джо Байденом напівпорожню залу, та від звички «щоб то його зробити, коли нічого робити (газети почитати, мобілкою побавитись чи подрімати?)» народні обранці під час сеансу байдено­терапії відмовились. Слухали уважно» («Високий Замок», № 137, 10–16.12.2015); «Наталя Балюк, головний редактор видання «Високий Замок»: «Коли спостерігаєш за тим, як розгортається брудна по­літична інтрига навколо прем’єріади, складається враження, що на­ші доморощені політики надихнулися сюжетом популярного амери­кан­ського серіалу «Картковий будинок» про закулісся американської політики, зокрема про те, як головний герой безжалісно знищує полі­тичних конкурентів» («Високий Замок», № 31, 17–23.03.2016).

У мові підстилю засобів масової інформації досить інтенсивно функціонують індивідуально-авторські неологізми, або, як їх ще на­зивають, оказіоналізми. Процес демократизації в мові новітніх мас-медіа, розкутий стиль працівників ЗМІ, знання іноземних мов сприя­ють творенню індивідуально-авторських неологізмів, напр.: владовер­шитель, недолюстрація, золотобатонник та ін. Їх варто розглядати, як «складне явище системного (реалізація словотвірних можливостей, закладених у системі певної мови) і асистемного (ненормативність, функціональна й емоційно-експресивна зумовленість, створення для ситуативних потреб) характеру» [10; 47]. Оказіоналізми творять ху­дожники слова, публіцисти тощо з певною стилістичною метою – посилення експресивності тексту, увиразнення ситуації, образу, фраг­менту дійсності. На відміну від мовних неологізмів, індивідуально-авторські неологізми частіше виконують не номінативну, а когнітив­ну, експресивно-оцінну функції, рідко закріплюються у літературній мові, не потрапляють до загальномовних словників. Пор.: «Народні обранці леліють думки не лише про «догройсманівські» зарплати, а й про дармові депутатські квартири» («Високий Замок», № 137, 10–16.12.2015); «Одна річ – жорстка розмова за зачиненими дверима (що це таке у виконанні Джо Байдена, відчули і президент Поро­шен­ко, і прем’єр Яценюк), інша – публічний прочухан для українських «владовершителів» («Високий Замок», № 137, 10–16.12.2015).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, сфера сучасних українських засобів масової інформації засвідчує: мо­ва живе, еволюціонує. Досліджені джерела віддзеркалюють такі лекси­ко-семантичні процеси, які відбуваються в мові новітніх мас-медіа політичного спрямування, як неологізація; поява значної кількості ін­шомовних термінів, зокрема англіцизмів, що надто швидко адапту­ються в сучасній українській мові. Інтенсивне використання в новіт­ніх українських мас-медіаінновацій політологічного спрямування свідчить про пошук нових свіжих найменувань, прагнення до точ­ності, об’єктивності, емоційності та експресивності.

Література

1.     Жайворонок В. В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць / В. В. Жайворонок // Мовознавство. – 1999. – № 6. – С. 32–46. 

2.     Клименко Н. Ф. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі : [монографія] / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк. – К. : Видав. Дім Дмитра Бураго, 2008. – 336 с. 

3.     Колоїз Ж. В. Семантичні неологізми як результат семантичної деривації / Ж. В. Колоїз // Вісник Харківського  національного університету ім. В. Н. Ка­разіна. – Сер. : Філологія. – 2005. – № 659. – Вип. 44. – С. 6–11.

4.     Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту : [навч. пос.] / І. М. Кочан. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання, 2008. – 423 с.

5.     Кочерга О. Українські термінологічні словники довоєнного періоду в біб­ліо­теках Києва та Львова / Ольга Кочерга, Володимир Кулик // Вісник Академії наук України. – 1994. – № 4. – С. 55–61. 

6. Навальна М. Динаміка лексикону української періодики  ХХІ ст. : [моногра­фія] / Марина Навальна. – К. : Інститут української мови; Видавничий Дім Дмитра Бураго,  2011. – 328 с.
7. Нещименко Г. П. Динамика речeвого стандарта современной публичной вер­бальной коммуникации : Проблемы. Тенденции развития / Г. П. Нещименко // Вопросы языкознания. – 2001. – № 1. – С. 98–132.
8. Сербенська О. Інновації у мові сучасних українських мас-медіа / Олександра Сербенська // 125 років Наукового товариства імені Шевченка : [зб. наук. пр. і матеріалів, присвяч. ювілею тов-ва]. – Львів, 2001. – С. 158–177.
9. Ставицька Л. О. Дискурс помаранчевої пристрасти / Л. О. Ставицька. – К. : Критика. – 2005. – № 3. – С. 3–16.
10.  Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації) / О. А. Стишов. – [2-ге вид., переобл.]. – К. : Пугач, 2005. – 388 с.
11.  Фаріон І. Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова : [монографія] / І. Д. Фа­ріон. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. – 328 с.

References

1. Zhaivoronok V. V. Leksychna pidsystema movy i znachennia movnykh odynyts / V. V. Zhaivoronok // Movoznavstvo. – 1999. – № 6. – S. 32–46.
2. Klymenko N. F. Dynamichni protsesy v suchasnomu ukrainskomu leksykoni : [monohrafiia] / N. F. Klymenko, Ye. A. Karpilovska, L. P. Kysliuk. – K. : Vydav. Dim Dmytra Buraho, 2008. – 336 s.
3. Koloiz Zh. V. Semantychni neolohizmy yak rezultat semantychnoi deryvatsii / Zh. V. Koloiz // Visnyk Kharkivskoho  natsionalnoho universytetu im. V. N. Ka­razina. – Ser. : Filolohiia. – 2005. – № 659. – Vyp. 44. – S. 6–11.
4. Kochan I. M. Linhvistychnyi analiz tekstu : [navch. pos.] / I. M. Kochan. – [2-he vyd., pererob. i dop.]. – K. : Znannia, 2008. – 423 s.
5. Kocherha O. Ukrainski terminolohichni slovnyky dovoiennoho periodu v bib­liotekakh Kyieva ta Lvova / Olha Kocherha, Volodymyr Kulyk // Visnyk Akademii nauk Ukrainy. – 1994. – № 4. – S. 55–61.
6. Navalna M. Dynamika leksykonu ukrainskoi periodyky  KhKhI st. : [monohrafiia] / Maryna Navalna. – K. : Instytut ukrainskoi movy; Vydavnychyi Dim Dmytra Buraho,  2011. – 328 s.
7. Nieshchimienko G. P. Dinamika rechievogo standarta sovriemiennoi publychnoi vierbalnoi kommunikatsi : Problemy. Tiendientsii razvityia / H. G. Nieshchimienko // Voprosy yazykoznaniia. – 2001. – № 1. – S. 98–132.
8. Serbenska O. Innovatsii u movi suchasnykh ukrainskykh mas-media / Oleksandra Serbenska // 125 rokiv Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka : [zb. nauk. pr. i materialiv, prysviach. yuvileiu tov-va]. – Lviv, 2001. – S. 158–177.
9. Stavytska L. O. Dyskurs pomaranchevoi prystrasty / L. O. Stavytska. – K. : Krytyka. – 2005. – № 3. – S. 3–16.
10.  Styshov O. A. Ukrainska leksyka kintsia KhKh stolittia (na materiali movy zasobiv masovoi informatsii) / O. A. Styshov. – [2-he vyd., pereobl.]. – K. : Puhach, 2005. – 388 s.
11.  Farion I. D. Movna norma: znyshchennia, poshuk, vidnova : [monohrafiia] / I. D. Fa­rion. – Ivano-Frankivsk : Misto NV, 2010. – 328 s.

Полищук Наталия. Инновации политического характера в языке сов­ременной публицистики (на материалах газет «Дзеркало тижня», «Україн­ська правда», «Газета по-українськи», «Високий Замок»). Рассмотрено общественно-политическую лексику и терминологию, которая является неотъемлемым компонентом языка современных средств масовой информации; проанализировано лексико-семантические процессы, отображающиеся в языке СМИ начала ХХІ века; виявлено тематические группы общественно-политической лексикии терминологии; проиллюстрировано особенности упо­требления политических инноваций в авторском тексте.

Ключевые слова:  украинский язык,общественно-политическая лексика, термин, инновация, семантика, публицистический текст.

Polishchuk Nataliya. Innovations are political character of language of modern publicism. In this the article consider the social and political vocabulary and terminology, which is an essential component of the language of modern means of information hour all year round; It analyzed the lexical-semantic processes that appear in the language of the media beginning of the XXI century; viyavleno thematic groups of political lexicon of terminology illustrated in particular the use of political innovations in the author’s text.

Key words: Ukrainian language, terminology of socio-political, term, innovation, semantics, publicistic text.