УДК 811.161.2 [371+373.7]

Наталія Венжинович

Анна Чаварга 

КОНЦЕПТИ ВОГОНЬ І ВОДА У ФРАЗЕМІЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У статті проаналізовано фраземний складник архетипових концептів ВОГОНЬ і ВОДА, який ще не став предметом окремого дослідження в україн­ській лінгвоконцептології. Проведена суцільна вибірка досліджуваного матеріа­лу зі «Словника української мови» в 11 томах, відібрані фразеологізми зі струк­турними компонентами вогонь і вода у складі відповідних тематичних (функ­ціональних) груп, з’ясовано їхнє походження. Аналіз ґрунтується на твердженні про те, що концепт – практично невичерпний комплекс культурно зумовлених уявлень про предмет, явище чи ознаку в певній мовній спільноті. Сукупність концептів у ній веде до створення картини світу. Унаслідок проведеного дослі­дження окреслено межі фраземного складника концептів ВОГОНЬ і ВОДА в сучасній українській літературній мові. Перспективу подальших наукових сту­дій вбачаємо в описі концептів ПОВІТРЯ та ЗЕМЛЯ, що дасть змогу схаракте­ризувати сприйняття українцями всіх чотирьох першостихій за допомогою фразеологічних одиниць і побудувати відповідні лінгвоконцептуальні моделі.

Ключові слова: архетиповий концепт, фразема, вогонь, вода, мовна кар­тина світу.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. Сучасні пара­дигми лінгвістичних досліджень пов’язані з вивченням різноманітних концептів. У лінгвістиці наявна ціла низка праць, у яких автори на­магаються осягнути грані концепту. Багато зробили в цій галузі гер­маністи Б. Ажнюк, Г. Манушкіна, Р. Охштат, Н. Філіппакі, Н. Щер­бань та русисти М. Алефіренко, Н. Арутюнова, А. Бабушкін, В. Кара­сик, В. Колесов, О. Кубрякова, Д. Лихачов, В. Маслова, З. Попова, Г. Слишкін, Ю. Степанов, Й. Стернін, В. Телія. Вивчення концептів в українському мовознавстві лише набирає обертів. На думку В. Уж­ченка та Д. Ужченка, концепт – практично невичерпний комплекс культурно зумовлених уявлень про предмет, явище чи ознаку в пев­ній культурі [14, c. 239]. У праці Ю. Степанова «Константи: Слов­ник російської культури» подано таке визначення концепту: «згусток культури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини..., і те, завдяки чому звичайна, пересічна людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї» [13, с. 43]. У кожному концепті поєднані принципово важливі для носія мови знання про світ, а разом з тим відкинуті несуттєві уявлення. Система концептів створює картину світу (світобачення, світосприйняття), у якій відображено розуміння людиною реальності. Концепт утілюється в слові, саме тому назва концепту стає «згустком значень», носієм уявлення не тільки про поняття, що означене сло­вом, але і про емоційні елементи, оцінки, асоціації, образи, характерні для цієї культури [10, с. 275].

Аналіз досліджень цієї проблеми. Вербалізацію природних стихій вогню й води досліджували З. Адамія, Н. Бабич, Н. Венжинович, Т. Космеда, З. Мацюк, В. Мокієнко, Т. Осипова, О. Пальчевська, І. По­кровська, В. Сліпецька, О. Слюніна, О. Федосов, М. Фенко, О. Чайка, І. Яковенко. Сакральність цих стихії стала предметом зацікавлення К. Дубровіної, А. Охоцимського, а також В. Войтовича та В. Жайво­ронка.

Мета пропонованої статті – виявити й проаналізувати фраземний складник архетипових концептів ВОГОНЬ і ВОДА, який ще не став предметом окремого ґрунтовного дослідження в українській лінгво­концептології. Саме в цьому полягає актуальність та новизна нашої роботи. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: про­вести суцільну вибірку фраземного матеріалу зі «Словника україн­ської мови» в 11 т., розподілити відібрані фразеологізми зі структур­ними компонентами вогонь і вода у відповідні тематичні (функціо­нальні) групи, з’ясувати походження цих сталих одиниць, установити чи спростувати факт мовної спорідненості таких першостихій, як вогонь і вода, звернути увагу на мовне вираження низки спільних ознак, притаманних стихіям вогню та води, та на їхню реалізацію у фраземіці сучасної української мови.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Вода як першоелемент завжди привертала до себе увагу всіх представників людства. Адже існування всього жи­вого на планеті Земля залежить від неї. У її владі дарувати життя й відбирати його. Недаремно в сакральних книгах багатьох народів говориться про воду, як про те, що існувало ще до створення неба й землі, а у фольклорних джерелах зазначається її здатність магічно впливати на людину та навколишній світ.

Вогонь у наших предків-слов’ян насамперед асоціювався із са­кральною силою, даром, посланим богом Сварожичем, а вже потім із домашнім вогнищем, тобто родиною. Від вогню, як і від води, зале­жала доля людини, а отже і збереження її життя. У такій сакральній книзі, як Біблія, вогонь часто виконує волю Господню, виступає Його слугою. Все це говорить нам про надзвичайно важливу роль вогню в житті та свідомості людини, тому і це явище не могло залишитися поза увагою вчених-мовознавців.

О. Левченко наголошує на важливості аналізу фразеологізмів для лінгвокультурологічного дослідження. Як зауважує вчена, когнітивна лінгвістика має низку напрямів та методик дослідження, застосовних для вивчення фразеологічних одиниць у лінгвокультурологічному аспекті [8, с. 12–16]. Як вказує Н. Бабич, «через свою віддаленість від природи і слабкі знання, або й взагалі незнання таких архіважливих для життя людини компонентів буття, як вогонь та вода, нині спостерігаємо численні катаклізми, у яких значною мірою винна сама людина. Нівельована роль такого феноменального вчителя, як мова, рідна – у першу чергу, зокрема тих її скарбів, у яких сконденсований багатовіковий досвід народу. Сучасна людина – як на загал – погано знає мовні символи і фразеологізми (разом із прислів’ями, приказ­ками, афоризмами та ін.), описи прикмет, вірувань і т. д. Дослідження вчених – народознавців, лінгвістів, психологів – відомі у вузьких колах спеціалістів, бо це не винахід матеріального удосконалення світу». Дослідниця зауважує, що загальна кількість фразеологізмів із компонентом вогонь в українській мові становить 120 одиниць, а з компонентом вода – 202 [2, с. 396–407]. Із названої кількості у «Слов­нику української мови» в 11 т. нами зафіксовано тільки 14 фразео­логізмів із компонентом вогонь. Ми поділили їх на такі тематичні групи:

1) фраземи на позначення дії, що відбувається в повну силу або понад міру, характеризується крайністю: боятися (стерегтися) як вогню – ‘дуже боятися, стерегтися’ [11, Т. I, с. 715–716]; вогнем і ме­чем – ‘з нещадною жорстокістю, знищуючи все’ [11, Т. I, с. 715–716]; з вогню [та] в полум’я – ‘з однієї неприємності в іншу, ще більшу’ [11, Т. I, с. 715–716];

2) фраземи на позначення дії, яка супроводжується небезпекою чи є небезпечною як така: гратися (грати) з вогнем – ‘поводитися не­обережно, здійснювати що-небудь небезпечне’ [11, Т. I, с. 715–716]; між двох вогнів – ‘про безвихідне, скрутне становище, коли небез­пека загрожує з обох боків’ [11, Т. I, с. 715–716];

3) фраземи, які вказують на родинні зв’язки, а також відобража­ють особливості стосунків між людьми: домашнє (родинне, сімейне) вогнище – ‘своя оселя, родина, сім’я’ [11, Т. I, с. 715–716]; вогнем ди­хати на кого – ‘дуже сердитися на кого-небудь’ [11, Т. I, с. 715–716]; іти (йти, піти) [і] у вогонь і [у] воду за ким, з ким – ‘іти на все, на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь’ [11, Т. I, с. 715–716]; кидати вогнем (блискавицею) – ‘сердитись на когось, погрожувати’ [11, Т. I, с. 715–716]; підливати (підлити) масла у вогонь (в огонь) – ‘підсилювати, розпалювати які-небудь почуття, переживання і т. ін., збуджувати чимось’ [11, Т. VI, с. 449]; як (мов і т. ін.) вогонь з водою хто з ким – ‘хтось перебуває в непримиренних стосунках з кимсь’ [11, Т. I, с. 715–716];

4) фраземи, які характеризують життєвий досвід людини, вказу­ють на певні світоглядні цінності або їх відсутність: диму без вогню не буває (немає) – ‘на все є своя причина’ [11, Т. I, с. 715–716]; пройти вогонь і воду – ‘багато всього пережити, зазнати; мати складне, небез­доганне минуле’ [11, Т. I, с. 715–716]; чужими руками вогонь загорта­ти – те саме, що чужими руками жар загрібати [11, Т. III, с. 86], тобто ‘непорядно користуватися результатами чужої праці’ [11, Т. II, с. 508].

Також нам вдалося виявити всього 40 фразеологізмів, які пред­ставляють фраземне поле концепту ВОДА в «Словнику української мови» в 11 т., які ми поділили на такі функціональні групи:

1) фраземи на позначення дії чи, навпаки, бездіяльності, здійсненої суб’єктом безвідносно до когось або чогось, і дії, яка спрямована на об’єкт, стосується його, вчиняється над ним суб’єктом: товкти воду в ступі – ‘робити що-небудь марно’ [11, Т. I, с. 716–717]; [і] за холодну воду не братися (не взятися) – ‘нічого не робити’ [11, Т. I, с. 716–717]; вилами [по воді] писано – ‘про те, здійснення чого викликає сумнів’ [11, Т. I, с. 419]; як (мов і т. ін.) риба у (в) воді бути (почувати себе і т. ін.) – ‘поводитися невимушено, добре, вільно’ [11, Т. VIII, с. 526–527]; каламутити воду [в криниці] – ‘вносити неспокій, розлад; створю­вати безладдя’ [11, Т. IV, с. 74]; холодною водою облити (обдати) – ‘вгамувати чийсь запал’ [11, Т. I, с. 716–717]; як (мов і т. ін.) води в рот набрати – ‘вперто мовчати, нічого не говорити’ [11, Т. I, с. 716–717]; як (мов і т. ін.) у воду впасти – ‘зникнути безслідно; пропасти’ [11, Т. I, с. 716–717]; проти води плисти – ‘йти проти загального на­пряму’ [11, Т. I, с. 716–717]; виводити (вивести) на чисту (на свіжу) воду – ‘викривати кого-небудь в підступних, нечесних і т. ін. діях’ [11, Т. I, с. 366]; виходити (вийти) сухим з води – ‘уміло уникати по­ка­рання, нарікань і т. ін., будучи виним’ [11, Т. I, с. 531]; кінці [у воду] ховати (заховати і т. ін.) – ‘не залишати ніяких слідів злочину, вчинку’ [11, Т. IV, с. 164]; ловити рибу (рибку) в каламутній воді – ‘мати вигоду з чого-небудь, користуючись з неясності обставин, чиїхось труднощів і т. ін.’ [11, Т. IV, с. 538]; як (мов, наче і т. ін.) з гуски вода – ‘нічого не впливав, не діє на кого-небудь, байдуже комусь’ [11, Т. II, с. 198]; лити воду – ‘вести пусту, беззмістовну розмову’ [11, Т. IV, с. 494]; лити воду на чий млин (чиє колесо) – ‘діяти на чиюсь користь’ [11, Т. IV, с. 494]; пройти вогонь і воду – ‘багато всього пережити, зазнати; мати складне, небездоганне минуле’ [11, Т. I, с. 716–717]; посадити на хліб та на воду кого – ‘не давати нічого, крім хліба й води’, ‘ув’язнити’ [11, Т. VII, с. 306];

2) фраземи, які характеризують особливості стосунків між людь­ми: водою не розлити (не розіллєш) кого – ‘хтось із кимсь дуже дружить’ [11, Т. I, с. 716–717]; як (мов і т. ін.) риба з водою з ким – чим – ‘нерозлучний з ким-, чим-небудь’ [11, Т. VIII, с. 526–527]; іти (йти, піти) [і] у вогонь і [у] воду за ким, з ким – ‘іти на все, на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь’ [11, Т. I, с. 716]; як (мов і т. ін.) вогонь з водою хто з ким – ‘хтось перебуває в непри­миренних стосунках з кимсь’ [11, Т. I, с. 716]; варити воду з кого – ‘постійно, без причини виявляти незадоволення кимсь, ставити непо­слідовні, суперечливі вимоги’ [11, Т. I, с. 292]; нема промитої води кому від кого – ‘немає просвітку (життя, спокою)’ [11, Т. I, с. 716–717]; втопив би (втопила б, втопили б) у ложці води кого – ‘із ненависті міг би (могла б, могли б) погубити кого-небудь будь-яким способом’ [11, Т. I, с. 775]; сьома (десята) вода на киселі – ‘про далеке спорід­нення’;

3) фраземи з атрибутивним значенням: хоч водою розливай – ‘затятий, упертий (про бійку, сварку і т. ін.)’ [11, Т. I, с. 716–717]; хоч з лиця воду пити (пий) – ‘дуже гарний (гарна, гарне) на вроду’ [11, Т. I, с. 716–717]; як (мов і т. ін.) крапля (дві краплі) води подібний  (схожий) на кого – ‘дуже подібний (схожий) на когось’ [11, Т. I, с. 716–717]; як (мов і т. ін.) у воду опущений – ‘похмурий, сумний’ [11, Т. I, с. 716–717]; чистої води хто, що – ‘справжній, справжнісінь­кий’ [11, Т. I, с. 716–717]; нижче трави ходити; нижчий [від] трави, тихіший (тихший) [від] води; тихіший (тихший) [від] води, нижчий [від] трави – ‘про того, хто поводиться дуже скромно, виявляє по­кірність, є тихим, непомітним’ [11, Т. X, с. 219];

4) фраземи з часовим значенням: як (мов і т. ін.) у воду дивитися – ‘неначе наперед знати, точно передбачати події’ [11, Т. I, с. 716–717]; багато (чимало) води утекло (утече) – ‘минуло (мине) багато часу’ [11, Т. I, с. 716–717]; піти (збігти) за водою –‘минути без вороття (про час)’ [11, Т. I, с. 716–717]; як (мов і т. ін.) вода змила (умила) – ‘зник (зникла і т. ін.) швидко й безслідно’ [11, Т. I, с. 716–717]; як (мов і т. ін.) з води йде (росте) – ‘дуже легко, гарно й  швидко’ [11, Т. I, с. 716–717].

Надзвичайно цікавим є з’ясування походження цих виразів. На­приклад, фразема іти (йти, піти) у вогонь і воду, на думку В. Мокі­єнка, пов’язана з фразеологізмом пройти вогонь і воду (і мідні труби), яка походить від ритуалу «Божого суду» – стародавнього звичаю перевіряти невинність звинуваченого, змусивши його тримати руку у вогні або кинувши у воду. Фразема з вогню та в полум’я є калькою з грецької. Вираз пов’язаний із випробуванням вогнем, при якому звинувачений у злочині повинен був деякий час тримати руку у вогні. Із цим випробуванням пов’язаний і фразеологізм боятися як вогню. Книжне вогнем і мечем, яке часто можна побачити в Біблії, дослідники пов’язують із стародавнім способом лікування ран: уражені місця на тілі вирізали й припікали вогнем. Вираз гратися з вогнем учені пов’язують з такою прикметою: погасне вогонь або свічка – чекай на гостя [3, с. 489–492].

Також добре відомим є біблійний фразеологізм неопалима купи­на, який має такі значення: «щось вічне»; «те, що не можна зруйну­вати»; «вічний вогонь»; «прообраз Богоматері» [5, с. 394]. Неопалима купина – це терновий кущ, побачений Мойсеєм у пустелі на горі Хорив, з якого він почув голос Бога [6, с. 394].

Вислів хоч водою розливай походить від боїв навкулачки, коли такий бій як спортивне змагання переходив у справжню бійку, то спортсменів доводилося розливати водою, щоб вгамувати їхній запал. Фразеологізм товкти воду в ступі походить від того, що в дуже бідних сім’ях батьки варили воду доти, доки діти не засинали, забув­ши про їжу. Фразема вилами по воді [писано] вживається на позна­чення абсолютно беззмістовної дії. Вилами по воді нічого не напи­шеш. Вислів міг виникнути тоді, коли наші предки вже навчилися письму. Так у польській мові замість слова «вила» використовують слово «палець» [1, с. 107].

Вираз сьома/десята вода на киселі відомий ще з часів Київської Русі та пов’язаний із виготовленням киселю в селі. Його готували зі змолотого вівса, муку якого декілька раз промивали. Природно, сьома (десята і т. д.) вода мала в своєму складі дуже мало кисільної речовини і тому надто відрізнялася від нього. В основі фразеологізму лежить також числовий код культури (використання магічного числа 7, а також 10 і т. ін.) [4, с. 199–200].

А. Устюжаніна з’ясувала, що зв’язок води й вогню, вербалізова­ний у давньогерманських мовах, сягає своїм корінням індоєвропей­ської культури. Вчена говорить про єдність цих двох понять, вказу­ючи на мовні праформи. Наприклад, давньоісландське vagr – «вогонь» і «море» водночас. Ще цікавішим є той факт, що в давньоіндійських міфах бог вогню Agni був народжений у воді. Реконструйовані міфи про «народження вогню у воді», про «бога вод», який охороняє озеро, джерело, у якому знаходиться сліпучий вогонь, тільки підтверджують гіпотезу дослідниці.

Вербалізований зв’язок води й вогню, на думку А. Устюжаніної, можна пояснити низкою спільних ознак: рухливість, нестійкість, відсутність чітко визначеної форми, активне переміщення, небез­печність, неконтрольованість [15, с. 118].

Спільність між цими двома стихіями виявляється також у проти­ставленні «живої» та «мертвої» води та вогню «одухотвореного» і вогню «неживого» у мовному вираженні. Уявлення про «два вогні» наявне вже у вченні Геракліта, який відрізняв вічно живий першово­гонь від вогню, що був лише звичною формою стану першоречовини, і носив назву «престер» [12, с. 443]. «Престер», за однією з версій, – це ураган, який супроводжується вогненно-водяним смерчем або ж смерч, який супроводжуться блискавкою, за іншою, – це синонім до вогню-блискавки [7, с. 117].

В. Мокієнко наголошує на тому, що оцінка води як цілющої і водночас смертельної стихії знайшла своє відображення як у казко­вих мотивах живої та мертвої води, так і у фразеології. Багато ру­систів вважають ці вирази своїм національним фольклорним надбан­ням. Справді, у багатьох російських казках жива вода позначає чарівну, «життєдайну», воду, яка має здатність воскрешати мертвих, а мертва – «цілющу», що може гоїти будь-які тілесні рани. Але зіставлення з іншими мовами вказує на те, що ця фразеогідрологічна пара є широко відомою в багатьох мовах, зокрема, й в українській, білоруській, болгарській, словацькій, чеській, англійській, французькій та турець­кій. Цікавим є той факт, що в сучасному вживанні фольклорна семан­тика нерідко сплутується і вираз вживається у протилежному значен­ні: жива вода на позначення мертвої, а мертва – на позначення живої [9, с. 9].

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Наші спостереження підтверджують те, що й нині вогонь і вода як основні елементи, потрібні для життя людини, є предметом вивчення бага­тьох учених, зокрема й мовознавців. Нам вдалося окреслити межі фраземного складника концептів ВОГОНЬ і ВОДА у «Словнику української мови» в 11 т., а також з’ясувати, що в цих двох стихій є багато спільних ознак, відтворених засобами фраземіки української мови.

Перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо в описі концептів ПОВІТРЯ та ЗЕМЛЯ, що дасть змогу схарактеризувати сприйняття українською нацією всіх чотирьох першостихій за допо­могою фразеологічних одиниць і побудувати відповідні лінгвокон­цептуальні моделі.

Література

1. Адамия З. К. О сопоставительном анализе славянских фразеологизмов с ком­понентом вода (с привлечением материала из грузинского языка) // «Вода» в славянской фразеологии и паремиологии. Коллективная монография. Ч. 2. / науч. ред. А. Золтан, О. Федосов, С. Янурик. – Будапешт : Тинта, 2013. – С. 105–109.
2. Бабич Н. Обсяг фразеологізованих значень лексем-антитез вогонь – вода / Н. Бабич // Мова у дзеркалі особистості. Філологічні дослідження, присвя­чені 80‑річчю професора, академіка НАПН України Кононенка Віталія Івановича / Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. – Івано‑Франківськ: Місто НВ, 2013. – С. 396–407.
3. Бирих А. К. Русская фразеология. Историко-этимологический словарь: ок. 6000 фразеологизмов / А. К. Бирих, В. М. Мокиенко, Л. И. Степанова ; СпбГУ ; Межкаф. словарный каб. им. Б. А. Ларина ; под ред. В. М. Мокиен­ко. – 3‑е изд., испр. и доп. – М. : Астрель ; АСТ ; Люкс, 2005. – 926, [2] c.
4. Венжинович Н. Ф. Актуалізація концепту «вода» у фраземах російської та української мов: лінгвокультурологічний аспект / Н. Ф. Венжинович // «Вода» в славянской фразеологии и паремиологии. Коллективная монография. Ч. 2 / Науч. ред. А. Золтан, О. Федосов, С. Янурик. – Будапешт : Тинта, 2013. – С. 196–201.
5. Дубровина К. Н. Энциклопедический словарь библейских фразеологизмов / К. Н. Дубровина. – М. : Флинта ; Наука, 2010. – 808 с.
6. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В. В. Жайворонок. – К. : Довіра, 2006. – 703 с.
7. Кессиди Ф. Х. Гераклит / Ф. Х. Кессиди. – М. : Мысль, 1982. – 200 с.
8. Левченко О. П. Етнолінгвістика та лінгвокультурологія: специфіка об’єкта і завдання / О. П. Левченко // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. – 2007. – Вип. 52. – № 787. – С. 12–16.
9. Мокиенко В. М. Вода как фразеологическая субстанция / В. М. Мокиенко // «Вода» в славянской фразеологии и паремиологии : кол. моногр. Ч. 1 / науч. ред. А. Золтан, О. Федосов, С. Янурик. – Будапешт : Тинта, 2013. – С. 7–19.
10.  Надолинська А. Словник концептів української культури як ключова проблема навчальної лексикографії / А. Надолинська // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. філологічна. – 2010. – Вип. 50. – С. 274–280.
11.  Словник української мови. В 11 т. / [уклад. А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, А. В. Лагутіна та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. I–IV, VI–VIII, X.
12.  Слюніна О. В. Лінгвософське осмислення природної стихії вогонь: етимо­логічний та семантичний аспекти / О. В. Слюніна // Філологічні студії : наук. вісн. Криворіз. держ. пед. ун-ту : зб. наук. пр. – Вип. 6. – Кривий Ріг : Вид. дім, 2011. – C. 438–448.
13.  Степанов Ю. С. Константы: Словарь русской культуры / Ю. С. Степанов. – М. : Академ. проект, 2001. – 990 с.
14.  Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : посіб. для студ. філол. ф-тів вищ. навч. закл. / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – 400 с.
15.  Устюжанина А. К. Древнегерманские концепты «огонь» и «вода», их взаимо­связь и отражение в языке и культуре / А. К. Устюжанина // Вестн. Новгород. гос. ун-та. – 2013. – № 72. – С. 117–121.

References

1. Adamiia Z. K. O sopostavitelnom analize slavianskikh fraseologizmov s kompo­nentom voda (s privlecheniiem materiala iz gruzinskogo yasyka) / Z. K. Adamiia // «Voda» v slavianskoi frazeologii i paremiologii. Kollektivnaia monografiia. Ch. 2 / nauch. red. A. Zoltan, O. Fedosov, S. Yanurik. – Budapesht : Tinta, 2013. – S. 105–109.
2. Babych N. Obsiah frazeolohizovanykh znachen leksem-antytez vohon-voda / N. Babych // Mova u dzerkali osobystosti. Filolohichni doslidzhennia, prysvia­cheni 80-richchiu profesora, akademika NAPN Ukrainy Kononenka Vitaliia Ivanovycha / Prykarpatskyi natsionalnyi universytet imeni Vasylia Stefanyka. – Ivano-Frankivsk:Misto NV, 2013. – S. 396–407.
3. Birikh A. K. Russkaia frazeologiia. Istoriko-etimologicheskii slovar: ok. 6000 frazeologizmov / A. K. Birikh, V. M. Mokiienko, L .I. Stepanova ; SpbGU ; Mezhkaf. Slovarnyi kab. im. B. A. Larina ; pod. red. V. M. Mokiienko. – 3-e izd., ispr. i dop. – M. : Astrel: AST: Liuks, 2005. – 926, [2] s.
4. Venzhynovych N. F. Aktualizatsiia kontseptu «voda» u frazemakh rosiiskoi ta ukrainskoi mov:linhvokulturolohichnyi aspect / N. F. Venzhynovych // «Voda» v slavianskoi frazeologii i paremiologii : kollektivnaia monografiia. Ch. 2 / nauch. red. A. Zoltan, O. Fedosov, S. Yanurik. – Budapesht : Tinta, 2013. – S. 196–201.
5. Dubrovina K. N. Entsiklopedicheskii slovar bibleiskikh fraseolohizmov / K. N. Du­brovina. – M. : Flinta ; Nauka, 2010. – 808 s.
6. Zhaivoronok V. V. Znaky ukrainskoi etnokultury : slovnyk-dovidnyk / V. V. Zhai­voronok. – K. : Dovira, 2006. – 703 s.
7. Kessidi F. Kh. Heraklit / F. Kh. Kessidi. – M. : Mysl, 1982. – 200 s.
8. Levchenko O. P. Etnolinhvistyka ta linhvokulturolohiia: spetsyfika obiekta i zavdannia / O. P. Levchenko // Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia filolohiia. – 2007. – Vyp. 52. – № 787. – S. 12–16.
9. Mokiienko V. M. Voda kak frazeologicheskaia substantsiia / V. M. Mokiienko // «Voda» v slavianskoi frazeologii i paremiologii. Kollektivnaia monografiia. Ch. 2 / nauch. red. A. Zoltan, O. Fedosov, S. Yanurik. – Budapesht : Tinta, 2013. – S. 7–19.
10.  Nadolynska A. Slovnyk kontseptiv ukrainskoi kultury yak kliuchova problema navchalnoi leksykohrafii / A. Nadolynska // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filolohichna. – 2010. – Vyp. 50. – S. 274–280.
11.  Slovnyk ukrainskoi movy. V 11 t. / [uklad. A. A. Buriachok, H. M. Hnatiuk, A. V. Lahutina ta in.]. – K. : Nauk. dumka, 1970–1980. – T. I–IV, VI–VIII, X.
12.  Sliunina O. V. Linhvofilosofske osmyslennia pryrodnoi stykhii vohon: etymolo­hichnyi ta semantychnyi aspekty / O. V. Sliunina // Filolohichni studii Naukovyi visnyk Kryvorizkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu : zb. nauk. pr. – Vyp. 6. – Kryvyi Rih : Vydavnychyi Dim, 2011. – S. 438–448.
13.  Stepanov Yu. S. Konstanty: Slovar russkoi kultury / Yu. S. Stepanov . – M. : Akademicheskii Proekt, 2001. – 990 s.
14.  Uzhchenko V. D. Frazeolohiia suchasnoi ukrainskoi movy : posibnyk dlia stu­dentiv filolohichnykh fakultetiv vyshchykh navchalnykh zakladiv / V. D. Uzh­chenko, D. V. Uzhchenko. – Luhansk : Alma-mater, 2005. – 400 s.
15.  Ustiuzhanina A. K. Drevniegermanskiie kontsepty «ogon» i «voda», ikh vzaimo­svias i otrazeniie v yazyke i kulture / A. K. Ustiuzhanina // Vestnik Novgorod­skogo gosudarstvennogo universiteta. – 2013. – № 72. – S. 117–121.

Венжинович Наталия, Чаварга Анна. Концепты ОГОНЬ и ВОДА во фраземике украинского языка. В статье проанализирована фразеологическая составляющая архетипических концептов ОГОНЬ и ВОДА, которая не стала еще предметом отдельного исследования в украинской лингвоконцептологии. Проведена сплошная выборка исследуемого материала со «Словаря украин­ского языка» в 11 томах, отобраны фразеологизмы со структурными компонен­тами огонь и вода в составе соответствующих тематических (функциональных)  групп, установлено их происхождение. Анализ базируется на утверждении о том, что концепт – практически неисчерпаемый комплекс культурно обуслов­ленных представлений о предмете, явлении или признаке в конкретной языко­вой общности. Совокупность концептов в ней приводит к образованию картины мира. В результате проведеного исследования установлены границы фраземной составляющей концептов ОГОНЬ и ВОДА в современном украинском литера­турном языке. Перспективу дальнейших научных изысканий видим в описании концептов ВОЗДУХ и ЗЕМЛЯ, что даст возможность охарактеризовать восприя­тие украинцами всех четырех первостихий с помощью фразеологических единиц и построить соответствующие лингвоконцептуальные модели.

Ключевые слова: архетипический концепт, фразема, огонь, вода, язы­ковая картина мира.

Venzhynovych Nataliya, Chavarha Anna. Concept FIRE and WATER in Phraseology of the Ukrainian Language. The article focuses on the analysis of the phrasemic constituent of archtypical concepts FIRE and WATER which so far has not become a subjects-matter of a special study in Ukrainian linguoconceptology. A solid corpus of the material under investigation has been extracted from «The Dictionary of the Ukrainian Language» in 11 volumes, phraseologisms with structural compo­nents fire and water have been singled out within appropriate thematic (functional) groups, their origin has been ascertained. The analysis proceeds from the assumption that concept is practically an inexhaustible complex of culturally motivated ideas about a thing, phenomenon or an indication in a certain language community. A set of concepts in it leads to the formation of a world model. On account of the results obtained the limits of the phrasemic constituent of concept FIRE and WATER have been outlined in Modern Ukrainian literary language. The prospective of further scholarly studies is in the concepts AIR and EARTH that will enable characterization how Ukranianians perceive all four primary elements by means of phraseological units and form corresponding linguoconceptual models.

Key words: archtypical concept, phraseme, fire, water, language world model.