УДК 811.161.2‟373.46:52

Оксана Богуш

МЕТАФОРА Й МЕТОНІМІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ АСТРОНОМІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

У статті розглянуто метафору й метонімію як cпособи лексико-семантичного словотворення української астрономічної термінології першої  третини  ХХ ст. Проаналізовано загальновживану лексику, що є джерелом метафоризації й метонімізації, а також базою розвитку української астрономічної терміносистеми, витоком її формування. Описано однослівні терміни, терміни-словосполучення, терміни-власні назви, які внаслідок метафоризації отримали спеціаль- ні значення в досліджуваній термінології і серед яких переважає метафоричне найменування за зовнішньою подібністю порівнюваних об'єктів. Визначено продуктивні моделі метонімії, установлено, що метонімічне зіставлення предметів відбувається за ознакою суміжності, тобто належності їх до одного кола явищ, до понять одного порядку, пов'язаних часовими, просторовими, при- чинно-наслідковими та іншими відношеннями. Творення нових значень слів,  що номінують астрономічні поняття, шляхом метонімії менш поширене порівняно з метафоризацією, однак вивчення механізмів вторинної номінації є актуальним для систематизації, стандартизації та уніфікації української астро- номічної терміносистеми, а також необхідне для подальшої розбудови української термінології.

Ключові слова: українська астрономічна термінологія, вторинна номінація, метафора, метонімія, загальновживана лексика.

Постановка наукової проблеми та її значення. Словниковий склад мови відкритий і постійно змінюється, зокрема її одиниці набувають нових значень. Одним із способів національного терміно- творення є вторинна номінація, яку визначають як «використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції – на- йменування» [7, с. 161]. Метафора й метонімія як основні різновиди вторинної номінації нерідко стають засобом називання нових астрономічних понять. Ці способи вторинної номінації ще не були об‟єктом спеціального аналізу в астрономічній терміносистемі, що й зумовлює актуальність пропонованої розвідки і є важливим для упо- рядкування досліджуваної терміносистеми.

Аналіз досліджень цієї проблеми. На сьогодні в науковій літе- ратурі є багато праць, у яких порушується питання про розвиток семантичної структури слів, зокрема термінів, і виникнення   терміно-логічних значень. Метонімічному й метафоричному процесам особ- ливу увагу у своїх працях приділили Христина Дацишин [1], Оксана Кримець [3], Станіслава Овсейчик [6], Ірина Процик [8], Оксана Романова [9], Ольга Степанова [10], Наталія Цісар [11] та ін.

Мета і завдання статті. Мета статті – дослідити метафоричне та метонімічне найменування в українській астрономічній термінології першої третини ХХ ст. Мета передбачає розв‟язання таких завдань: з‟ясувати роль метафори й метонімії як елементів становлення й розвитку астрономічної термінології, виокремити тематичні групи слів, що внаслідок метафоризації набули нових значень, визначити продуктивні моделі метонімії.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. Метафора як тип переносного вживання слова ґрунтується на виділенні в певному новому предметі, явищі схожих чи однакових ознак з ознаками вже існуючих, названих об‟єктів, тобто на порівнянні й ототожненні за спільними рисами пев- них предметів, явищ [8, с. 89]. Метафора передає когнітивну інформа- цію та нове розуміння відношень між старим і новим знанням. Мета- фора не лише формує уявлення про об‟єкт, а й зумовлює спосіб та стиль мислення про нього [10].

За допомогою метафоричної номінації термінізують загальновжи- вані слова літературної мови, пов‟язані з життям та побутом людей. Здатність метафори синтезувати конкретне й абстрактне, гіпотетичне й реальне, образно представляти як реальні відчутні об‟єкти, так і невидимі й навіть неіснуючі робить її одним із найпопулярніших засобів номінації в галузі науки [10].

Верства загальновживаної лексики, одиниці якої внаслідок мета- форизації отримали спеціальні значення в астрономічній терміноло- гії, представлена різноманітними назвами, що дає можливість виокре- мити такі тематичні групи:

1. предмети побуту: верцадло (заг. – те саме, що дзеркало – від- шліфована поверхня, що відображає предмети, які перед нею знахо- дяться, а також спеціально виготовлений предмет із такою поверх- нею; терм. – поверхня чого-небудь (ВТССУМ, с. 292)), мітла (заг. – великий віник, часто прикріплений до довгої палиці; терм. – те саме, що комета (ВТССУМ, с. 680));
2. деталі машин та механізмів: вісь (заг. – дерев‟яний або мета- левий стрижень, на кінці якого насаджують колеса; терм. – уявна пряма лінія, що проходить через середину якого-небудь тіла чи простору (ВТССУМ, с. 190)), чіп (заг. – конусоподібна дерев‟яна пробка для закупорювання отвору в якійсь посудині (перев. в бочці); терм. – стержень, на якому що-небудь ходить, гойдається, крутиться (у две- рях, машині, приладі (ВТССУМ, с. 1603));

3. частини тіла людей, тварин: висок (заг. – те саме, що скроня – бокова частина черепа від вуха до лоба (ВТССУМ, с. 1339); терм. – прилад, який складається зі шнурка й підвішеного до нього тягарця та використовується для вимірювання вертикальності положення у будівництві (ВТССУМ, с. 152)), вічко (заг. – зменш.-пестл. до око; терм. – невеличке віконце в чому-небудь для спостереження; глипка, візитерка (ВТССУМ, с. 191)), ручка (заг. – зменш. до рука; терм. – пристрій для приведення в рух машини, апарат і т. ін. обертанням, крутінням рукою (ВТССУМ, с. 1280)), хвіст (заг. – придаток на зад- ній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки; терм. – світла, яскрава, довга смуга, яку лишає за собою рухоме тіло, предмет (комета, ракета і т. ін.) (ВТССУМ, с. 1559)), язик (заг. – рухливий м‟язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості; терм. – те, що має подовжену, витягнуту форму (ВТССУМ, с. 1646));
4. споруди: канал (заг. – наповнене водою штучне річище для судноплавного сполучення між водоймищами, зрошування ґрунтів, осушування боліт, відводу або стоку води; терм. – вузька порожнина  в чому-небудь, що має форму трубки (ВТССУМ, с. 518)), стовп (заг. – колода або товстий брус, установлені вертикально; терм. – база, опора, основа чого-небудь; підвалина (ВТССУМ, с. 1395));
5. вироби: облямівка (заг. – вишивка або смужка тканини, хутра    і т. ін. для оздоблення; терм. – те, що смугою оточує що-небудь (ВТССУМ, с. 809)), ядро (заг. – внутрішня частина плоду (горіха, зерна, насіння і т. ін.), покрита оболонкою або шкарлупою; терм. – внутріш- ня, центральна частина чого-небудь (ВТССУМ, с. 1646)) тощо.

Метафоризації зазнали також слова: борозна (заг. – довга, рівна заглибина в землі, проведена плугом; терм. – поздовжня заглибина в чому-небудь; зморшка, складка (ВТССУМ, с. 93)), віха (заг. – тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, по- значають межі ділянки тощо; терм. – те, що становить етап у роз- витку кого-, чого-небудь (ВТССУМ, с. 191)).

Отож, найпоширенішою серед астрономічних термінів є метафо- ричне найменування за зовнішньою подібністю порівнюваних об‟єктів.

За допомогою метафоричної номінації в українській астрономіч- ній термінології утворилася велика кількість термінів-словосполу- чень, до складу яких входить головний компонент (іменник) і залеж- ний компонент (прикметник чи іменник у Р. в. однини). Метафориза- тором у таких конструкціях є головний компонент, наприклад: ази- мутне кільце, астрономічна вежа, бігунове сяйво, бічна нитка, важкороздільна пара, виправний ґвинт, відкритий рій, відхилова вісь, воздушна обгортка, вузол виступу, геометрична сітка, годинна гол- ка, годинне гасло, годинне крило, голе око, голова комети, годинна стрілка, границя похибок (межа похибок), денний лук (денна дуга), дифракційне кружальце, дорога Сонця, екваторіяльна смуга, захисне скло, звіздна купа, звірокружний знак, земна труба, земний промінь, зложене дзеркало, зоряна хмара, кільцева гора, кінцевий брус, коло висоти, коловий обруч, кометна намітка, кометне зерно, конус тіні, космічний пил, лучистий вінець, межизірний простір, межипланетне середовище, метеорний потік, мірничий стіл, мітла комети, місяч- ний серп, нитковий хрест, обертова вісь, перстень метеоритів, південникова світлиця, півтіневий стіжок, планетарні рої, планетна петля, поземе колесо, поле видження, правильна міра, припливна хви- ля, рижові зернята, рискова лата, сонцева пляма, сонцевий диск, со- нячна громада, углевий мішок, чорна крапля. Термін-словосполучен- ня, що має метафоричне навантаження, виступає як одна номінативна одиниця, оскільки за розпаду воно втрачає не тільки семантичну єдність компонентів, але й вторинне забарвлення.

Серед астрономічних термінів досліджуваного періоду зафіксова- но чимало термінів-власних назв, утворених лексико-семантичним способом від загальновживаних слів. Ці іменники-оніми є назвами зірок, сузір‟їв, планет. Вони утворені від: назв тварин (Баран, Бик, Вовк, Вуж, Гадюка, Голуб, Дельфин, Жирафа, Журавель, Заєць, Змій, Квочка, Кентавр, Кит, Козерог, Коні, Крук (Ворон), Лебідь, Лев, Лис, Лисичка, Лоша, Медведюк, Муха, Орел, Павич, Рак, Риби, Рись, Скор- піон, Тукан, Хорти, Ящірка), назв предметів та їхніх частин (Війя, Вітрила, Годинник, Компас, Корабель, Корма, Косинець, Криниця, Меч, Престіл (Жертовник), Піч (Горен), Сітка, Стріла, Хрест, Цир- куль, Чаша, Щит), назв професій чи назв людей за родом занять (Візник, Водолій, Воляр (Волопас), Змієдержець, Кометник, Косарі, Маляр, Різьбар, Стрілець (Мисливець)).

На основі метафоризації утворено й астрономічні терміни-слово- сполуки, серед яких можна виділити такі групи:

1. назви сузір’їв: Велика Ведмедиця, Велика Хмарина,  Великий Віз, Великий Лев, Великий Пес, Золота Риба, Качине Гніздо, Квочка з курчатами, Корабельний Компас, Корабель Арґо, Коса Береніки,  Мала Ведмедиця, Мала Гідра, Малий Віз, Малий Лев, Малий Пес, Медузина Голова, Мисливі Пси, Перстень Сатурна, Південна Риба, Південний Вінець (Південна Корона), Північний Вінець (Північна Корона), Полуднева Риба, Полудневий Хрест, Пояс Оріона, Столова Гора, Шлях Богів;
2. назви морів: Австральське Море, Гумбольдтове Море, Лагідне Море, Море Випарів, Море Злив, Нектарне Море, Парне Море, Пів- денне Море, Плідне Море, Погідне Море, Прибрежне Море, Скрайнє Море, Солодке Море, Спокійне Море, Східнє Море, Тихе Море, Хмарне Море, Холодне Море;
3. назви озер: Озеро Смерти, Сонне озеро;
4. назви заток: Веселкова Затока, Серединна Затока;
5. назви боліт: Гниле Болото, Імлисте Болото, Сонне Болото.

Як бачимо, термінізація значення загальновживаних слів відігра- ла важливу роль для поповнення астрономічної терміносистеми нови- ми поняттями.

Крім метафоричного, українській термінології досліджуваного періоду властиве й метонімічне перенесення. Творення нових значень слів, що номінують астрономічні поняття, шляхом метонімії менш поширене порівняно з метафоризацією.

Метонімічне зіставлення предметів відбувається за ознакою су- міжності, тобто належності їх до одного кола явищ, до понять одного порядку, пов‟язаних часовими, просторовими, причинно-наслідковими та іншими відношеннями. Метонімія відображає постійні контакти між об‟єктами й типізується, створюючи семантичні моделі багато- значних слів [11, с. 58].

Одним із перших теорію про метонімію в термінології розробив Дмитро Лотте. Самого терміна «метонімія» дослідник не вживає, а називає цей процес творення термінів «перенесенням за суміжністю» та виділяє кілька типів такого перенесення залежно від категорій по- нять, між якими відбувається транспозиція: властивість або процес → кількісний показник; предмет ↔ одиниця виміру; властивість → предмет; процес → стан, властивість, предмет; матеріал → виріб, напівфабрикат; ціле ↔ частина [5, с. 52−57].

Метонімічні перенесення в астрономічній термінології початку ХХ ст. відбувалися за такими схемами:

1. дія, процес – величина, кількість, що характеризує цю дію, процес, стан, властивість: заломлення (дія за знач. заломити; вели- чина (ВТССУМ, с. 403)), коливання (дія за знач. коливати і колива- тися; несталість, мінливість (ВТССУМ, с. 554)), сполучення (дія за знач. сполучити, сполучати; можливість зв‟язку з ким-, чим-небудь (ВТССУМ, с. 1373));
2. дія, процес – предмет, місце перебування чогось, явище: викривлення (дія за знач. викривити; викривлене місце, викривлена частина чого-небудь (ВТССУМ, с. 138)), виступ (частина чого-небудь, що видається, виступає наперед; заглибина, виїмка в чому-небудь (ВТССУМ, с. 155)), захід (дія за знач. заходити; частина обрію, де заходить сонце (ВТССУМ, с. 433)), оберт, оборот (повне коло руху чого-небудь навколо власної осі; заворот, закрут (ВТССУМ, с. 802)), перехід, проходження (дія за знач. переходити; час, коли що-небудь змінюється; ланка, що зв‟язує явища, які переходять одне в інше (ВТССУМ, с. 933)), покрив, покриття (дія за знач. покрити; те саме, що покрівля – те, що прикриває собою що-небудь (ВТССУМ, с. 1029)), схід (дія за знач. сходити; частина обрію, де сходить сонце (ВТССУМ, с. 1421));
3. дія, процес – наслідок, результат дії, стан: випромінювання (дія за знач. випромінювати; те, що випромінене (ВТССУМ, с. 146)), відплив (дія за знач. відпливати і відпливти; послаблення якогось про- цесу, дії, руху, що чергуються з їх піднесенням (ВТССУМ, с. 177)), відхил, відклонення (дія та її результат за знач. відхилити; результат  дії (ВТССУМ, с. 183)), затемнення (дія і стан за знач. затемнити; астро- номічне явище, яке полягає в тому, що одне небесне тіло або його  тінь закриває інше небесне тіло (ВТССУМ, с. 427)), збільшення (дія за знач. збільшити; результат за знач. збільшитися (ВТССУМ, с. 441), збу- рення (дія і стан за знач. збурити і збуритися; різке порушення віднос- но спокійного стану в окремих ділянках атмосфери; відхилення руху небесного тіла від своєї траєкторії під дією притягання іншого небесного тіла (ВТССУМ, с. 443)), миготіння (дія і стан за знач. миготіти (ВТССУМ, с. 666), мигтіння (дія і стан за знач. мигтіти (ВТССУМ, с. 666), піднесення (дія за знач. підносити, піднести; запал, натхнення, душевне піднесення (ВТССУМ, с. 959)), світання (дія за знач.   світати;   початок,   ранній   період,   зародження    чого-небудь (ВТССУМ, с. 1299)), сполучення (дія за знач. сполучити, сполучати; можливість зв‟язку з ким-, чим-небудь (ВТССУМ, с. 1373)), спосте- реження (дія за знач. спостерегти, спостерігати; те, що виявили, помі- тили після уважного розглядання, вивчення, дослідження кого-, чого- небудь і т. д. (ВТССУМ, с. 1375)), стиск (дія за знач. стискати, сти- скувати; дія  і  стан  за  знач.  стискатися,  стискуватися  (ВТССУМ,  с. 1392−1393)).

Унаслідок метонімічного найменування утворюється багатознач- ність термінів, що в термінології не завжди є позитивним явищем. Проте в умовах контексту термінна полісемія нейтралізується [8, с. 96].

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, за- гальновживана лексика відіграла важливу роль у становленні астро- номічної терміносистеми. Велика кількість астрономічних термінів досліджуваного періоду виникла в результаті метафоричного та мето- німічного найменування, що спричинило появу нових астрономічних термінів, а також нових значень слів, які вже існували в мові. Біль- шість термінів, що утворилися в українській астрономічній терміно- логії першої третини ХХ ст. унаслідок метафоризації та метонімізації, функціонують у ній і до сьогодні. Отже, на початку ХХ ст. було закладено ґрунтовну основу української астрономічної термінології, збагачено її лексичний склад, насамперед завдяки використанню пи- томих засобів, які, номінуючи астрономічні поняття, збагатили своє значення термінним змістом унаслідок вторинної номінації. Дослі- джуваний матеріал є актуальним для систематизації, стандартизації  та уніфікації української астрономічної терміносистеми.

Джерела та література

1. Дацишин Х. П. Метафора в українському політичному дискурсі (за матеріа- лами сучасної періодики) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / Х. П. Дацишин. – Львів,   2005. – 18 с.
2. Калинович Ф. Словник математичної термінології (Проєкт). Ч. ІІІ. Астроно- мічна термінологія й номенклятура / Ф. Калинович, Г. Холодний. – Х. : Рад. шк., 1931. – ХІ + 117 с.
3. Кримець О. Метафора й метонімія як чинники творення й розвитку україн- ської технічної термінології / Оксана Кримець // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Проблеми української термінології. – 2010. – № 675. – С. 23–27.
4. Левицький В. Акустика і оптика. Астрономія і космографія. – Ч. 4 / В. Ле- вицький // Материяли до фізичної термінольоґії : зб. математично-природо- писно-лікарської секції НТШ. – Львів : [б. в.], 1902. – Т. 8. – Вип. 2. – С. 1−12.
5. Лотте Д. С. Основы построения научно-технической терминологии: Вопро- сы теории и методики / Д. С. Лотте. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 160 с.

6. Овсейчик С. Метафора в українській екологічній термінології / Станіслава Овсейчик // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. пр. – К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 16. – Кн. 2. – С. 3–6.
7. Панько Т. І. Українське термінознавство / Таміла Панько, Ірина Кочан, Гали- на Мацюк. – Львів : Світ, 1994. – 216 с.
8. Процик І. Українська фізична термінологія на зламі ХІХ–ХХ століть / Ірина Процик. – Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – 252 с.
9. Романова О. Метонімія в українській швацькій термінології / Оксана Рома- нова // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Проблеми української тер- мінології. – 2011. – № 709. – С. 47–50.
10. Степанова О. Метафора у сфері сучасної терміносистеми / Ольга Степанова // Актуальні проблеми сучасної філології : мовознавчі студії. – 2008. – Вип. 15. – режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_ Gum/Apsf/2008_16/articles/ article18.pdf
11. Цісар Н. Метонімічні транспозиції у медичній терміносистемі / Наталія Ці- сар // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Проблеми української термі- нології. – 2007. – № 593. – С. 57−60.

Список умовних скорочень лексикографічних джерел

ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови /  уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

Богуш Оксана. Метафора и метонимия в украинской астрономи- ческой терминологии первой трети ХХ века. В статье рассмотрено метафору и метонимию как способ лексико-семантического словообразования украин- ской астрономической терминологии первой трети ХХ в. Проанализировано общеупотребительную лексику, что является источником метафоризации и метонимизации, а также базой развития украинской астрономической термино- системы, витком ее формирования. Описаны однословные термины, термины- словосочетания, термины-имена, которые вследствие метафоризации получили специальные значения в исследуемой терминологии и среди которых преобла- дает метафорическое наименование по внешнему сходству сравниваемых объек- тов. Определены продуктивные модели метонимии, установлено, что метони- мические сопоставления предметов происходят по признаку смежности, т. е. принадлежности их к одному кругу явлений, к понятиям одного порядка, свя- занных временными, пространственными, причинно-следственными и другими отношениями. Создание новых значений слов, номинируфющих астрономичес- кие понятия, путем метонимии менее распространено по сравнению с метафоризацией, однако изучение механизмов вторичной номинации является акту- альным для систематизации, стандартизации и унификации украинской астро- номической терминосистемы, а также необходимо для дальнейшего развития украинской терминологии.

Ключевые слова: украинская астрономическая терминология, вторичная номинация, метафора, метонимия, общеупотребительная лексика.