УДК 811.161.2’373.611

Євгенія Волянська

 МОРФОНОЛОГІЧНІ ПОЗИЦІЇ в НОВИХ СЛОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У статті розглянуто різні погляди мовознавців щодо опису модифікацій фонемного складу морфем, виокремлено закономірності морфонологічних альтернацій у нових словах української мови, проаналізовано морфонологічні позиції в нових лексичних одиницях, з’ясовано закономірні/незакономірні морфонологічні позиції в нових словах відповідно до норм сучасної української літературної мови, виявлено особливості у творенні загальномовних нових слів та авторських новотворів (оказіоналізмів), визначено специфіку їхнього функціонування в сучасній українській мові, схарактеризовано засоби творення нових лексем сучасної української мови та їхній вплив на морфонологічні позиції в цих словах, виокремлено характерні морфонологічні позиції в нових словах відпо­відно до їхньої частиномовної належності.

Ключові слова: морфонологічні закономірності, морфонологічна позиція, консонантні альтернації, позиція палаталізації/депалаталізації, зміна фонем, поняття субморфа.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. Словотвірна морфонологія нових слів є перспективною ділянкою наукової роботи. Останнім часом в україністиці увагу мовознавців привертає вивчення словотвірної та словозмінної морфонології, зокрема на матеріалі відіменникових, віддієслівних, відприкметникових похідних одиниць (М. В. Кравченко, І. В. Козленко, Л. І. Комарова, Л. О. Кондакова, М. Ю. Федурко, І. М. Демешко, Г. В. Пристай, Г. М. Потапова та ін.). Актуальність зумовлена відсутністю системного дослідження описо­вої морфонології нових слів української мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження, прове­дені на матеріалі різних мов, довели, що морфонологічні явища зазви­чай є регулярними, вони охоплюють цілі групи слів, взаємодіючи з певними афіксами. Тому не відповідає мовній реальності твер­дження, що морфонологічні явища стосуються тільки окремих слів, є асистем­ними, хоч і нормативними. Звичайно, модифікації фонемного складу морфем можна (і треба) характеризувати з огляду на норми сучасної мови. Однак системний підхід до аналізу морфонологічних змін передбачає також з’ясування ролі модифікацій у формо- та словотвірних процесах. Залежно від того, як розв’язують це питання морфонологи, вони поділяються на дві групи. Частина мовознавців уважає морфонологічні явища одним із формо- та словотворчих за­собів у сучасній мові. Таких поглядів дотримуються Є. В. Клобуков, О. С. Кубрякова, Ю. Г. Панкрац, В. В. Лопатін, Т. В. Попова, С. М. Толстая. Інші морфонологічними називають такі модифікації, які тільки супроводжують формо- та словотвірні процеси, проте не виражають ніяких значень. В. Б. Касевич зазначає: «Морфонологія – це фоно­логічні явища і процеси, що супроводжують морфологічні» [3, с. 83]. Фонемні модифікації належать «до класу явищ, у яких відмінності у плані вираження сигналізують про наявність відмінностей і у плані змісту» [4, с. 16].

Мета і завдання статті. Мета статті – установити морфоно­логічні позиції в нових словах сучасної української мови. Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: 1) розглянути погляди мо­вознавців щодо виокремлення закономірностей морфонологічних альтернацій, відповідності / невідповідності морфонологічних альтер­нації в нових словах нормам української мови; 2) проаналізувати морфонологічні позиції в нових лексичних одиницях української мови; 3) виявити спільні та відмінні риси, характерні для морфоноло­гічних позицій у нових загальномовних та оказіональних словах.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Ідею про функційний характер альтернацій (одного з найпоширеніших типів морфонологічних явищ) та їхню морфологічну зумовленість висунув ще І. Бодуен де Куртене. Він визначив відношення між різними морфами однієї морфеми як таке «альтернаційне відношення фонем, за якого з фонетичною відмін­ністю буває пов’язана (асоціюється) яка-небудь психічна відмінність форм і слів, тобто яка-небудь морфологічна чи семасіологічна відмін­ність» [1, т. 1, с. 136]. Відстоюючи такий підхід до характеристики морфонологічних явищ, мовознавці розходяться щодо визначення функцій цих змін у системі мови. Деякі вчені, зокрема Л. О. Конда­кова, М. В. Кравченко, вважають, що модифікації служать тільки для усунення невластивих мові сполук фонем на стику морфем, підпо­рядковуючись законам комбінаторики фонем чи закономірнос­тям морфотактики. Інші (Є. В. Клобуков, П. П. Коструба, Є. С. Куб­ря­кова, Ю. Г. Панкрац, Е. Станкевич) визнають за ними властивість передавати ті чи ті значення. Т. В. Попова зазначає: «Змінні сегменти морфів, формуючи в межах морфеми морфонологічне чергування, виступають носіями цілком визначеної граматичної інформації й бе­руть участь у протиставленні словоформ одного слова» [5, с. 5]. У де­риваційній морфонології переважає твердження, що фонемні зміни – тільки додатковий засіб, який «супроводжує афіксацію» [2, с. 110].

Морфонологічні явища підтримують існування похідних певного словотвірного типу. Функціонування омонімічних чи патронімічних лексем без морфонологічних модифікацій посилює роль останніх у вираженні деяких лексико-граматичних значень. Вони слугують формальним засобом семантичного розподібнення різних дериватів. Наприклад, прикметники і дієприкметники, утворені за допомогою суфікса ‑н- від дієслівних основ, формально розріз­няються тільки морфонологічним явищем усічення суфіксальної голосної /а/ кінця основи (порівняймо прив’язний – прив’язаний, відкидний – відкиданий тощо). Елізія кінцевих голосних фонем у дієслівних основах – характерна риса творення віддієслівних прик­метників. Пор. також існування патронімічних лексем із суфіксом -н- та його нарощеними варіантами -ив-, -ічн-, -альн-: вегетативний – вегетаційний, декора­тивний – декораційний, гармонійний – гармо­ніч­ний, музикальний – музичний тощо. Переважна більшість морфоно­логічних модифікацій бере участь в утворенні певних словоформ чи нових лексем разом з афіксальними засобами. У таких випадках граматичне навантаження фонемних змін менш виразне, проте властиве таким модифікаціям. Морфонологічні явища такі ж обов’язкові для формо- та словотвор­чого процесу, як і зміна флексій чи додавання афікса, проте не пе­реймають на себе всіх функцій.

Умови, необхідні для функціонування морфонологічних явищ, створюються взаємодією основи слова і флексії (при словозміні) та твірної основи і дериваційного суфікса (при словотворенні). Для ха­рактеристики цих умов існує поняття позиція, запозичене з фоно­логії. Поняття позиції змістовніше за оточення, оскільки воно «не тільки визначає дистрибуцію, але й охоплює ідею залежності від оточення, тобто не випадковості зв’язку одиниці, яка вивчається, із сусідніми одиницями, зумовленості їх сусідства чи заборони на сполучення» [6, с. 129]. У морфонологічних дослідженнях використо­вують терміни морфологічна, морфонологічна позиції.

Найпоширенішим серед них є поняття морфонологічна позиція, яке вживають у двох значеннях: під нею розуміють або характер фонем на міжморфемному (словотвірному) шві (М. В. Кравченко, Т. В. По­пова, В. Г. Чурганова), або умови поєднання одиниць певного грама­тичного характеру та фонемного складу (О. А. Земская, Н. Є. Ільїна, С. М. Толстая). У другому значенні вживають також поняття морфо­но­логічно релевантна позиція (Т. В. Попова). Оскільки морфоноло­гічні явища пов’язані з передаванням певних граматичних значень, взаємодіють з афіксами, але водночас залежать від фонемного складу морфем (основ), що беруть участь у формо- та словотворенні, то точ­ніше умови реалізації таких модифікацій передає поняття морфоно­логічна позиція. Проте в деяких випадках, особливо при усіченні, нарощенні, важко встановити залежність між фонемним складом морфем і тими морфонологічними явищами, які беруть участь у про­цесах формо- та словотворення. Для опису таких явищ використо­вують поняття граматична позиція – «поєднуваність з одиницями певного граматичного характеру» (О. А. Земская, Н. Є. Ільїна, М. В. Па­нов). Узагальнюючи поняття морфонологічної та граматичної позиції, звертаємо увагу на умови функціонування морфонологічних явищ. Цим терміном позначають сполучення основи (твірної основи) та афіксів із певною фонемною будовою та граматичним значенням. Для опису морфонологічних модифікацій важлива характеристика тих фонемних сполук, які перебувають у зоні поєднання морфем під час формо- та словотворення (так званій контактній зоні). До­сліджуючи словотвірну морфонологію, необхідно зважати на морфо­нологічну сполучуваність твірної основи та словотворчого афікса. При цьому вирішальне значення мають кінцева фонемна сполука твірної основи (фіналь) і початкова фонема чи сполука фонем слово­творчого суфікса (ініціаль). Установлення фонемної структури мор­фем (основ) у контактній зоні є першим етапом опису морфоноло­гічних явищ, які функціонують у системі формо- та словотворення сучасної мови. Фонемні зміни приводять до утворення морфів – мор­фонологічних варіантів основного морфа, який виступає у вихідній формі. Саме тому проблема ідентифікації морфів в одній морфемі близька морфонології, хоч і не становить безпосередньо предмета її дослідження.

Для морфонологічного дослідження важлива проблема вихідної форми, із якою безпосередньо пов’язане питання спрямованості мо­дифікацій фонемного складу морфем (насамперед чергування). Мор­фонологічні явища тісно пов’язані зі змістовим аспектом мови, проте залежать і від фонемної будови морфем (основ). Формальним суб­стратом морфонологічних модифікацій є фонеми, тому для морфо­нології важлива фонологічна теорія. Кожна морфонологічна теорія ґрунтується на фонологічній основі, оскільки межа між морфоно­логією та фонологією «проводиться залежно від прийнятої дослідни­ком концепції фонеми» [6, с. 99].

У сучасному мовознавстві термін морфонема використовують із різним значенням представники різних мовознавчих шкіл, зокрема американські дескриптивісти, послідовники концепції «сильних» і «слабких» фонем Р. І. Аванесова. Проблемним залишається питання про наявність окремого морфонологічного рівня мови. Відстоюючи самсотійний морфонологічний рівень, такі мовознавці, як Н. Є. Ільї­на, В. В. Лопатін, С. М. Толстая, М. Ю. Федурко, трактують морфо­нему як основну його одиницю, протиставляючи чотири одиниці: фонема – морф, морфонема – морфема, зазначаючи, що для фонеми і морфа властиві «лінійність, контекстність, поверховість», для морфо­неми і морфеми – «парадигматичність, інваріантність, глибинність» [6, с. 118]. Отже, у морфонологічних концепціях, що використовують поняття морфонема, нечітко розрізняються мова і мовлення як два аспекти лінгвальної дійсності. Тому термін морфонема є багатознач­ним. Для позначення фонем, які чергуються у складі тієї самої фоне­ми, багато дослідників (С. Б. Бернштейн, О. С. Кубрякова, Ю. Г. Пан­крац, Т. В. Попова, С. М. Толстая) використовують поняття альтер­наційний ряд.

За своєю роллю та важливістю морфонологічні явища утворюють ієрархічну систему, головне місце в якій посідають альтернації. Саме функційний аналіз дає можливість виявити не тільки специфіку мор­фонологічних явищ, а й їхню системність та прослідкувати тен­денції розвитку морфонологічної системи конкретної мови. Ха­рактерними морфонологічними явищами для віддієслівних новотво­рів (деверба­тивів) є: 1) альтернації за ознакою пала­тальності / де­палатальності (закалькований – закалькованість (н//н′): «Укладеному О. Аврамен­ком збірникові текстів для диктантів … можна закинути багато що. І закалькованість (чи не з кожного зі 100 поданих текстів…)» (ЛУ, 19/10, с. 8), збабíти – збабúння; 2) консонантні альтернації (зна­йóмити – роззнайóмлення (м/мл); 3) консонантні альтернації + аль­тернації за ознакою палатальності / депалатальності (недолюблювати – недолюбець (б/бл′). Визначення твірного слова для останнього наведеного новотвору-девербатива становить лінгвістич­ну проблему. Проблема мотивації нових слів перспективна для подальшого ви­вчення й дослідження в морфонологічному аспекті.

У деад’єктивах спостерігаємо такі морфонологічні явища: 1) аль­тернації за ознакою палатальності / депалатальності (анти­подний – антиподність (н//н'): «…кожен під своїм кутом зору – гостро­соціальні поети, «каліграфічні» й емоційно-експресивні, все далі – антиподність» (ЛУ, 38/10. с. 1), білохалатний – білоха­латність (н//н'): «Щоб ваша білохалатність не мала нічого спільно­го з просто халатністю!» (ЛУ, 47/11, с. 12), побутовий – побутовізм (в//в’), дро­тяний – здротяніти (н//н'), отарний – отарність (н//н'): «Безпо­радність, почуття меншовартісності, боягузтво, кріпацтво, бруд­ний побут, деспотична влада «старшака» в родині, гніт уряду – усе це викликало рабську отарність москвина-росіянина» (ЛУ, 39/10, с. 6), слабоалкогольний – слабоалкоголка (л'//л): «Закон про вживання слабоалкоголки від сьогодні вже діє» (1+1: ТСН, 15.02.10), пле­беїзований – плебеїзованість (н//н'): «Плебеїзованість українських державників плюс відсутність характеру – зіграли зловісну роль у тому, що маємо державу на курячих ніжках» (ЛУ, 41/10, с. 3).

Характерною особливістю творення нових слів, переважно автор­ських оказіоналізмів, є черезкроковий словотвір. Цей спосіб слово­тво­рення поширений у публіцистичному, художньому та розмовному стилях мовлення і є достатньо продуктивним. Розглянемо приклади новотворів, утворених таким шляхом: мураха – «змурашити» – змура­шений (х//ш), скіф – «оскіфити» – оскіфлений (ф//фл), поляк – «припо­лячити» –  приполячений (к//ч): «Карту поляка дають не всім, а тільки тим, хто приполячений» (СТБ: Вікна, 03.08.11), наркотик – «знаркотити» – знаркочений (к//ч), чумак – «вчума­чити» – вчумаче­ний (к//ч): «Й скрипить розпеченим залізом На кризі неба – рідне слово, вчумачене чумацьким возом І шаблі сизим ковом» (Г. Булах), ґуґл – «ґуґлізувати» – ґуґлізація (л//л′): «…по-друге, в умовах ґуґлізації вже цілому поколінню може здатися, ніби воно все знає або може миттєво дізнатися» (ЛУ, 49/11, с. 2), все можна – «всеможний» – всеможність (н//н'): «Така творча активність буває хіба що в моло­дих людей, яких живить прекрасна ілюзія всемож­ності, коли здаєть­ся: тобі не вистачає лише точки опори, щоб перевернути світ» (ЛУ, 6/10, с. 2), під фотошопом – підфотошопле­ний (п//пл): «Підфото­шоплені світлини актриси і політиків…» (1+1: ТСН, 09.03.11).

Утворені префіксальним способом, способами основоскладання, основоскладання із суфіксацією: без книги – безкнижник (г//ж), зелень їсти – зеленоїд (н//н'), воскресіння Христа – воскресохрист (с'//с), Верховна Рада – верховнорадівський (д//д′).

Помітно активізувалося вживання відабревіатурних утворень (переважно від літерних і звукових) із суфіксом -ець/-івець на позна­чення представників та прибічників певних міжнародних, міждержав­них союзів, спортивних організацій, ліг, конфесійних угруповань і те­чій, а також новостворених в Україні партій, рухів, об’єднань, блоків, комітетів та ін.: МВФ – емвеефівець, СНД – есендівець/СНДівець, КПСС – капеесесівець – відбувається консонантні альтернації на мор­фемному шві (д//д′, с//с′).

Поступово зростає продуктивність відсубстантивних інновацій СТ із демінутивним суфіксом -ят-(а): беркутята (представники ди­тячої спортивної секції, яка діє при загоні міліції швидкого реагу­вання «Беркут»), суменята (юні прихильники СУМу – Спілки україн­ської молоді), «Снігурята» (назва мультфільму) (від снігур) тощо [6, с. 130], наприклад: «Усе наше членство поділене на п’ять катего­рій. Є так звані «соменята» – це діти у віці від 4 до 6 років» (Народ­на газета, 37, вересень, 1993).

У лінгвальній практиці української публіцистики останнього де­сятиліття активно утворюються оказіональні іменники на -ізацій-/‑изацій- від назв континентів, регіонів, держав, народів, прізвищ відо­мих діячів та ін.: югославізація, балканізація, афганізація, білору­сизація, сербізація, лукашенкізація, суркісизація, макдональдизація тощо.

Різноманітні новотвори в українській мові, зокрема модель тво­рення іменників на позначення процесів та їхніх результатів утво­рюються за допомогою суфіксів -ізацій-/-изацій-, пор. такі новотво­ри, як: баналізація, зомбізація, маргіналізація, офіціалізація, ритуалі­зація, сакралізація. За правилами дериваційної граматики української мови основи іншомовного походження тяжіють до іншомовних су­фіксів. Порушення цього припису, творення дериватів-гібридів, у яких основа питома, а суфікс іншомовний, спричинює появу оцінних номі­націй, здебільшого з яскравою пейоративною семантикою, наприклад, гривенізація, жебракізація, колгоспизація, кучмізація, лівизація, перевертнізація, тінізація. У деяких наведених новотворах спосте­рігаємо морфонологічні альтер­нації фонем за ознакою палатальності/ депалатальності: маргінал – маргіналізація (л//л'), ритуал – ритуаліза­ція (л//л'). У деяких прикладах трапляється зміна акцентної позиції та консонантні альтернації фонем (застосування альтернацій н//н' (Бал­кáни – балканізáція) і с'//с (Білорýсія – білорусизáція).

Проведене дослідження морфонологічних особливостей творення нових слів української мови засвідчує наявність нормативних морфо­нологічних позицій. Зокрема, характерною особливістю творення нових слів є домінування такого морфонологічного явища, як альтер­нація, а саме консонантні альтернації фонем за ознакою палатальність/ депалатальність та консонантні альтернації фонем. Чергування фонем за ознакою палатальність/депалатальність помітна серед інновацій­них субстантивів, що позначають найменування осіб (СТ із суфіксом -ець/-івець): Жадáн – жадáнівець (н//н′), Свобóда – свобóдівський (д//д′), Хáус – хáусівство (с//с′), подані приклади засвідчують альтер­націю фонем за ознакою палатальність/депалатальність; есéсівець – есесеня' (зміна наголосу та альтернація фонем за ознакою палаталь­ність/депалатальність с′//с). Паралельно з ними існують назви осіб-послідовників цих лідерів із суфіксами -ист/-іст (гамсахурдист, єльциніст, кучміст, кравчукіст) та -ець (вітренківець, костенківець, кравчуківець, кучмівець, марчуківець, морозівець, пинзениківець, си­мо­ненківець) чи членів злочинних угруповань (савлохівець). Консо­нантні чергування відбуваються переважно при творенні похідних оказіоналізмів субстантивної зони: н//н′: все можна – «всеможний» – всеможність. Усічення + консонантне чергування: вождь падає – вождепад (д′//д). Усі­чен­ня + вокалічне чергування (v//v) + перемі­щення наголосу: зерно летіти – зерноліт (о//і). Усічення + консо­нантне чергування: обабіти – обаблення (б//бл), обсусідити – обсу­сіджений (д//дж), проштра­фитися – «проштрафленик» – про­штрафлениця (ф//фл). Усічен­ня + кон­со­нантне чергування + перемі­щення наголосу: людей сікти – людосічка (к//ч), усиновити – «розусиновити» – розусиновлення (в//вл).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. У прове­деному дослідженні розглянуто різні погляди мовознавців щодо виокремлення закономірностей морфонологічних альтернацій, відпо­відності/невідповідності морфонологічних альтернації в нових словах нормам української мови, досліджено й проаналізовано морфоноло­гічні позиції в нових словах української мови, виявлено спільні та відмінні риси, характерні для морфонологічних позицій у нових за­гальномовних та оказіональних словах. Частіше трапляються альтер­нації фонем за ознакою палатальність/депалатальність у відносних прикметниках, субстантивах на позначення назв осіб. Консонантні альтернації переважно трапляються в оказіональних новотворах.

Перспективу подальшого дослідження словотвірної морфонології девербативів нових слів убачаємо у встановленні словотвірних типів неолексем, аналізі морфонологічно маркованих ознак коренів десуб­стантивів, девербативів, деад’єктивів нових слів, визначенні морфо­нологічних моделей нових слів у сучасній українській мові.

Джерела та література

1. Бодуэн де Куртенэ И. А. Опыт теории фонетических альтернаций / Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию : В 2-х т. – М. : Изд-во АН СССР, 1963. – Т. 1. – 384 с. – Т. 2. – 391 с.

2. Земская Е. А. Современный русский язык. Словообразование : [учеб. пос.]. / Е. А. Земская. – М. : Просвещение, 1973. – 304 с.

3. Касевич В. Б. Морфонология / В. Б. Касевич. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 160 с.

4. Кубрякова Е. С. Морфонология в описании языков / Е. С. Кубрякова, Ю. Г. Панкрат. – М. : Наука, 1983. – 119 с.

5. Славянская морфонология. Субстантивное словоизменение / Н. Е. Ананьєва, М. И. Ермакова, Т. В. Попова, С. М. Толстая / [отв. ред. Т. В. Попова]. - М. : Наука, 1987. - 264 с.

6. Толстая С. М. Морфонология. Морфемика / С. М. Толстая // Обзор работ по современному русскому литературному языку за 1974–1977 гг. Сло­вообразование : [материалы для обсуждения]. – М. : Наука, 1982. – С. 89–141.

Волянская Евгения. Морфонологические позиции в новых словах современного украинского языка. В статье рассмотрены различные взгляды языковедов относительно описаний, касающихся модификаций фонемного состава морфем; выделены закономерности морфонологических альтернаций в новых словах украинского языка, проанализированы морфонологические пози­ции в новых лексических единицах; выяснены закономерные/незакономер­ные морфонологические позиции в новых словах в соответствии с нормами современного украинского литературного языка; выявлены особенности в образовании общеязыковых новых слов и авторских новых словообразований (оказионализмов), определена специфика их функционирования в современном украинском языке; охарактеризованы средства образования новых лексем современного украинского языка и их влияние на морфонологические позиции в этих словах; выделены характерные морфонологические позиции в новых словах в соответствии с их принадлежностью к определенной части речи.

Ключевые слова: морфонологические закономерности, морфонологическая позиция, консонантные альтернации, позиция палатализации/депалатализации, изменение фонем, понятие субморфа.

Volianska Ievgeniia. Morphonological positions in new words in modern ukrainian language. The article outlines different linguists’ views on approaches regarding modifications phonemic structure of morphemes, the patterns morphono­logical alternations of the new words in Ukrainian language are singled out, the morphonological positions in the new words are analyzed, regular and irregular morphonological positions in the new words in accordance with the norms in modern Ukrainian language are found, the features of word-building of common new words and the authors’ new words (occasionalisms) are found, the specific features of their functioning in the modern Ukrainian language is established. The means of creating new words in modern Ukrainian language and their impact on morphonological positions in these words are characterized, the typical morphonological positions in new words according to their parts of speech are distinguished.

Key words: morphonological patterns, morphonological position, consonantal alternations, palatalization/depalatalizatsiyi position, phonemes changing, submorf

concept.