УДК 811.161.2’373.47

Ірина Процик 

 ОБСЦЕННА ЛЕКСИКА В СОЦІОЛЕКТІ УКРАЇНСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ ФАНАТІВ

 

У статті розглянуто ненормативну лексику, що її зафіксовано в мовленні українських футбольних фанатів, а саме проаналізовано кількісно невелику гру­пу обсценних слів, які функціюють у фанатському дискурсі, з’ясовано похо­дження цих лексем, а також особливості семантики, якої вони набувають у фа­натських контекстах. Зосереджено увагу на аналізі одного із текстів фанат­ського фольклору, що зазнав трансформації в мовленні українських футбольних ультрас після національної Революції Гідності та початку російської окупації Криму навесні 2014 року, набувши політичного звучання та ставши гаслом-інвективою, а потім поширився серед загалу українських мовців під евфеміс­тичними назвами «Пісня про Путіна», «Народний хіт про Путіна». Запропо­новано лінгвістичну та культорологічну оцінку обсценної інновації із соціолекту українських футбольних ультрас, за допомогою якої українське суспільство висловлює своє ставлення до президента країни-агресора. У розвідці наведено приклад того, як текст із фольклору українських футбольних ультрас увійшов до комунікативної практики широкого загалу не лише в Україні, а й у світі, ставши інтернет-мемом – одиницею культурної інформації, та який було вне­сено до словникових реєстрів кількох лексикографічних видань.

Ключові слова: соціолект українських футбольних фанатів, фанатський фольклор, обсценна лексика, обсценізм, «Пісня про Путіна».

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. В україн­ському суспільстві поширений стереотип щодо ненормативності мовлення членів різних субкультур. Особливо стійко в свідомості широкого загалу мовців цей стереотип пов’язаний із соціолектом футбольних фанатів, який, на думку багатьох українців, всуціль складається з ненормативної лексики. Завданням цієї розвідки буде простежити функціювання обсценного пласту ненормативної лексики в мовленні українських футбольних фанатів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасному мово­знавствів останні десятиріччя посилився інтерес до розгляду мов­лення як частини діяльності людини. Проте навіть попри активне зацікавлення у дослідженнях людиною-мовцем, поза увагою сучас­них українських мовознавців, на думку соціолінгвістки Лесі Ставиць­кої, перебуває «реальна мовленнєва діяльність української людини в аспекті соціопсихологічних, прагматичних інтенцій її мовного існу­вання в сучасному світі. … Слід говорити також про відсутність у фі­лологічному і загальнокультурному просторі адекватної метамовної рефлексії щодо забороненого плоду обсценної, еротичної лексики» [9, с. 11–12]. У монографії «Арґо, жарґон, сленґ» Леся Ставицька, на­рікає на «невротичні пуристичні тенденції» [9, с. 11] в українському суспільстві, які виявляються «не тільки у власне комунікативних аспектах, а й, на превеликий жаль, у сфері професійної та наївно-лін­ґвістичної метамовної рефлексії» [7, с. 14].

Термін «обсценна лексика» (від латинського слова оbscenus – «брудний, непристойний, бридкий, противний, ганебний», що через посередництво французької мови потрапило в англійську (obscene–«непристойний, неподобний, брудний» [1, с. 359]), а згодом – у сло­в’янські мови) порівняно недавно ввійшов у метамову лінгвістичного опису. Власне непристойні, нецензурні слова та вислови, на які на­кладена заборона, табу, приховані в обсценному пласті ненорматив­ної лексики. Обсценну лексику, попри те що вона здебільшого має прозору семантику, зазвичай іґнорують автори лінгвістичних дослі­джень та укладачі лексикографічних видань.

За «Малим словником термінів зі сфери соціолінгвістики і мовної прагматики» Альдони Скуджикової, до обсценної лексики належать «назви частин тіла, одягу, фізіологічних процесів, назви еротичної сфери» [3, с. 142]. Наведений вище перелік обсценного лексикону, який подала польська мовознавець, українські соціолінгвісти конкре­тизували та покласифікували обсценізми в такі групи: 1) слова та ви­рази, пов’язані зі сексуальною діяльністю людини, статевим актом; 2) лексичні одиниці, які позначають фізіологічні функції організму (зокрема дефекаційні процеси та сечовипускання) і їх результати; 3) стилістично знижені найменування розпусної жінки.

Мета розвідки – проаналізувати обсценний пласт ненормативних лексем, що його зафіксовано в мовленні українських футбольних фа­натів. Сформульована мета передбачає розв’язання таких завдань: 1) вияви­ти обсценізми, які використовують у комунікації футбольні фана­ти; 2) описати етимологію цих лексем та з’ясувати, як транс­фор­мується семантика обсценних лексем у контекстах, що їх вживають футбольні фанати; 3) розглянути феномен поширення інвективи україн­ських футбольних ультрас, більш відомої серед широкого загалу мов­ців як «Пісня про Путіна», поза межі фанатського дискурсу та дати лінгвістичну й культурологічну оцінку функціювання цієї обсценної інновації в сучасній українській мові.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Cтереотип ненормативності мовлення фут­больних фанатів в українському суспільстві дуже стійкий. Його об­стоює й авторитетна дослідниця соціальних діалектів Леся Ставиць­ка: «Говорячи про соціяльні прошарки лихослів’я, слід згадати й футбольних уболівальників» [9, с. 53], зазначаючи, з-поміж іншого, що «загальна атмосфера збудження довершує сублімативний процес у вербалізованій найнепристойнішій (сексуальній) лайці з неодмі­нним присмаком чоловічого групового лихослів’я» [9, с. 53]. Проте спробую в цій розвідці, полемізувати з таким твердження, проаналізу­вавши пласт обсценної лексики, яку вдалося зафіксувати в усному мовленні українських футбольних фанатів та на сторінках фанатських інтернет-форумів.

Отож у соціолекті українських футбольних фанатів функціює та­ка обсценна лексика:

гівно – лексема на позначення результату акту дефекації.

Уживається у таких фанатських висловленнях антонімічного ха­рактеру – махач з гівном і махач без гівна.

У цих висловленнях лексема гівно має значення «підручні засоби, які фанати використовують під час бійок – ножі, кастети, палиці, каміння, пляшки, бейсбольні бити, арматура, молотки тощо». Відо­мо, що «способом протистояння в одвічних міжклубних конфліктах є бійки між футбольними фанатами – махачі, які можуть бути двох видів: 1) без застосування будь-яких засобів під час бійки – махач на чистих руках, махач без аргументів або махач без гівна, та 2) із ви­ко­ристанням у бійці підручних засобів (ножів, кастетів, ключів, палиць, каміння, пляшок, арматури тощо) – махач з гівном, махач на аргу­мен­тах. В історії українського футбольного фанатизму відомі найжор­стокіші бої українських фанатів із московськими суперниками, насамперед бійки ультрас київського «Динамо» з візаві із москов­ського «Спартака», проте зафіксовано й кілька жорстких сутичок між фанатами вітчизняних клубів, зокрема, бійки угруповань хуліганс «Динамо» (Київ) і «Чорноморця» (Одеса)» [4, с. 237–238].

Обсценізм гівно вживається вще одній парі антонімічних слово­сполучень із соціолекту українських футбольних фанатів – атака на сектор (як правило, гостьовий) з гівном і атака на сектор без гівна.

Обсценна лексема гівно в цих висловленнях має семантику «під­ручні засоби, які можна використати для того, щоб кидати ними у фанатів-супротивників, котрі перебувають у секторі для гостей». Такими засобами, відповідно, найчастіше є дрібні предмети, які фа­нати можуть безперешкодно пронести зі собою на стадіон (переважно в кишенях одягу): монети, ключі, запальнички, невеличкі камінці, корки від пляшок, смажене насіння, горішки тощо. Хоч інколи для та­ких атак використовують і більші предмети, наприклад, мобільні те­лефони, у форс-мажорних ситуаціях – пластикові стільці, видерті в секторі. Навіть попри те що гостьові сектори завжди оточені щіль­ним кордоном стюардів чи поліції, атаки з гівном є непоодинокими (наприклад, під час матчів українських команд із візаві з Туреччини).

З-поміж інших обсценізмів лексема гівно є доволі частотною в ко­мунікації футбольних фанатів. Леся Ставицька наголошує, що це обсценне слово «особливо поширене у Shit-культурах, де концепція «випорожнення», «заднє місце» домінують (напр., німецька, чеська, українська)» [10, с. 127].

Коли простежити лексикографічну фіксацію обсценних слів, то варто констатувати, що лише деякі українські словники мають у своє­му реєстрі обсценізми, зокрема, Словник Грінченка подає таке тлумачення цієї лексеми: «гівно – каль, пометъ, говно. Не займати гівна, і вонять не буде. Номис» [6, т. 1, с. 284], а Етимологічний слов­ник української мови в 7-ми тт. пропонує таку довідку про похо­дження цього слова: «Від праслов. govьno, яке має індоєвропейські корені; розглядається як пов’язане чергуванням голосних з русько-церковнослов’янським огавити «псувати, обтяжувати, завдавати неприємности», словен. ogaven «мерзенний, мерзотний». Пор.: рос., болг. – говно, біл. гаўно, пол. – gόwno, чеськ., словацьк. – hovno, нлуж. – gowno, влуж. – howno, серб. – говно» [2, т. 1, с. 512].

Найвичерпніше всі значення обсценізма гівно зафіксовано у слов­нику Лесі Ставицької «Українська мова без табу», де в словниковій статті до цього реєстрового слова подано чотири його значення, у кож­ному з яких виокремлено ще від двох до чотирьох конкретизованих тлумачень [10, с. 127–134]. Якщо проаналізувати весь семантичний спектр лексеми гівно в цій словниковій статті, то до контекстів із мов­лення футбольних фанатів найвідповіднішим є четверте зі запро­по­нованих значень та третє з конкретизованих його тлумачень (підкреслення моє – І. П.): «4. Ніщо: На касеті – пусто, а з гонорару гівно! (Ю. Андрухович, Дванадцять обручів); 4.1 Нічого: Гімно хлопу не зиґарок, коли не знає, котра година – кепкування з неписьменного чоловіка, який не може визначити, котра година; 4.2 Брак або відсут­ність розумових здібностей у людини: В голові не мозок, а куряче гівно (курячі гівна) – хто-небудь недотепний, нерозумний; 4.3 Що-небудь дрібне, нецінне: Купа гівна – дуже велика кількість того, що нікому не потрібне і не становить жодного інтересу; 4.4 Те, що зовсім непридатне для будь-якого перетворення, на що не може бути спря­мована інструментальна діяльність людини: Як із гівна юшка – зовсім не добрий» [10, с. 131–132].

У висловленні з інтерв’ю фаната-супортера (уболівальника, який керує діями фанатів у секторі, дає їм команди про початок співу, скан­дувань тощо): «Але нічого, все приходить з досвідом, та й врахо­вуючи, що шиза й так гівно була, то особливо не переймався з цього приводу» [12], аналізований обсценізм вжито в значенні (підкреслення моє – І. П.): «2. презирл. Що-небудь погане, нікудишнє, огидне. 2.1 Поганий за якістю (про матеріал, харчові продукти, напої, одяг та ін.) Я був в Ленінграді. Я пив там вино – Вино в Ленінграді – Це справжнє гівно! (Ю. Позаяк, Шедеври)» [10, с. 129], тобто вболівання було поганим, незлагодженим, не на рівні. Отже, у фанатському соціо­лекті лексема гівно функціює у двох із чотирьох значень, зафіксо­ва­них у Словнику нецензурної лексики та її відповідників Лесі Ставицької.

У вербальній комунікації українські футбольні фанати вико­ристовують дві універсальні вигадані власні назви на позначення будь-яких невідомих їм, неідентифікованих, зазвичай провінційних, населених пунктів, через які уболівальники проїжджають, мандруючи на виїзні матчі своїх улюблених команд. Це містифіковані узагаль­нені назви міст чи сіл – Мухосранськ та Пердяївка, для номінування яких використано обсценні лексеми срати і пердіти. Срати – слово на позначення фізіологічного акту дефекації. Пердіти – лексема на позначення фізіологічного акту випускання газів.

Номінація топоніма Мухосранськ виникла за знаною в україн­ській ономастиці моделлю творення топонімічних назв (аналогічно до Бер­дянськ, Луганськ, Слов’янськ) шляхом основоскладання, усклад­неного суфіксацією, від лексем срати, сраний і муха; має таку семан­тику: «невідомий широкому загалові населений пункт, чимала за кіль­кістю мешканців агломерація, здебільшого місто чи містечко, нічим не особливе, де хіба-що срають мухи».

Словник української мови в 11 тт. та Великий тлумачний словник сучасної української мови лексем срати, сраний, від яких утворено згаданий вище топонім-оказіоналізм, у реєстрі не мають. У Словнику Бориса Грінченка подано значення лексеми срати – «испражняться, срать» [6, т. 4, с. 193]. Етимологічний словник української мови у 7‑ми тт. тлумачить походження цього слова так: «Від праслов. sьrati; очевидно, споріднене з латиськ. särni (мн.) «покидьки, бруд», перськ. sargїn «гній, кал», діндєвр. śárdhatĕ «випускати гази». Пор.: рос. срать, біл. сраць, пол. srać, чеськ. sráti, словацьк. sraṫ, болг. сера» [2, 5, с. 386–387]. За словником Лесі Ставицької «Українська мова без табу» лексема має три значення: «1. Вивільняти кишечник; випорож­нюватися (про людей і тварин): Й кружлятиме нас до нестями Вогненна танцю благодать, Аж поки знов (даруйте, дами!) Добродій не захоче срать (Ю. Позаяк, Шедеври); 2. Дуже боятися: У ріжок срати – боятися; 3. Зневажати кого-, що-небудь, з презирством ста­ви­тися до когось, чогось: Да я срав на тебе, на твого брата і на твою прокуратуру! (А. Дністровий, Пацики)» [10, с. 356–358]. Саме в пря­мому значенні вжито обсценізм срати для творення оказіонального оніма Мухосранськ, зафіксованого у фанатському лексиконі.

Обсценна номінація Пердяївка у фанатському вокабулярі має таку семантику: «вигадана узагальнена власна назва будь-якого ма­ло­го населеного пункту». Цей універсальний містифікований онім у со­ціолекті футбольних фанатів створено на зразок однієї з найпро­дук­тивніших словотвірних моделей, за якою в українській мові утворено чимало ойконімів, здебільшого власних назв малих населених пунктів – сіл, селищ (ідентично до Андріївка, Врадіївка, Гамаліївка, Лапаївка) [5, с. 124]. Онім Пердяївка (зредукований варіант – Пердь) утворено від твірної основи обсценного слова пердіти. Номінація Пердь має й інше значення, це – зредукована форма образливої перекрученої влас­ної назви футбольного клубу «Дніпро» із Дніпропетровська, який фанати команд-суперниць називають «Пердо» із Пердовська (відпо­відно – дніпряни – пердяни). Тлумачні словники української мови ХХ – поч. ХХІ ст., за винятком Словника Бориса Грінченка, слів пердіти та пердь не фіксують; Грінченків словник подає обидві словникові статті зі згаданими вище номінаціями: «пердіти – испускать вћтры» [6, т. 3, с. 108] і «пердь – испусканіе вћтровь» [6, т. 3, с. 108]. За Ети­мологічним словником української мови у 7-ми тт.: «пердіти (перд) – «випускання шлункового газу»; рос. пердеть, білор. пярдзець, пол. pierdzieć, чеськ. prdĕti, словацк. prdieṫ, влуж. pjerdźeć, нлуж. pjerźeć, полаб. pardĕ, болг. пърдя, м. прди, схрв. прдjети, словен. prdéti – споріднене з лит. Pérsti «пердіти», лтс. pirst, дінд. párdatĕ (3 ос. одн.), гр. πέρδοματ (1 ос. одн.), дангл. feortan, двн. ferzan, зводиться до іє. perd – «голосно випускати гази» [2, т. 4, с. 338]. Леся Ставицька у словнику «Українська мова без табу» зафіксувала такі значення обсценної лексеми пердіти: «1. Голосно випускати гази з кишечника: Рахував і плакав, пердів беззахисно (Лесь Подерв’янський, Король Лір); 2. презирл. Говорити яку-небудь дурницю, щось недоречно: Срав, пердів і ще хотів (примовка), вульг.-просторозм. – про бала­куна, базіку, який викликає презирство» [10, с. 274–275] (підкреслення моє – І. П.). Обсценізм, що його вжито як твірну основу для фанатської оказіональної номінації Пердяївка, використано в прямому значенні.

Окрему групу обсценної лексики в соціолекті футбольних фана­тів становлять лексеми, які вербалізують образу. На думку Лесі Ставицької, «головне завдання образи – знизити соціальний статус опонента і таким чином ствердити свою перевагу» [9, с. 24]. Під час футбольних матчів із фанатських трибун нерідко чутно образи на адресу команд-супротивниць, їхніх фанатів, суддів, футбольних функ­ціонерів тощо. Ось кілька таких прикладів:

підарас – слово на позначення нетрадиційної сексуальної орієн­тації людини. У сучасних фанатських скандуваннях, адресованих футбольним суддям, на зміну застарілому образливому вигукові «Су­ддю на мило!» чи давньому галицькому вигукові «Суддя – кальош!», з’явилася кричалка «Суддя – підарас!» з обсценним словом у складі. Це висловлення функціює щоправда поряд із синонімічними: «Суддя – редиска!», «Суддя – Валєра!» (де лексеми редиска та Валєра є евфе­мізмами номінації підарас) та «Суддя – три, два, раз!», що є ко­рект­ною спробою заступити обсценну лексему подібним за звучанням поєднанням ланцюжка слів.

Футбольні фанати Центральної та Західної України були у свій час також авторами скандування «Спасибо жителям Донбасса за пре­зидента пидараса» (про Януковича) та натхненно виконували його за кожної слушної нагоди.

За Вікісловником слово «підарас» – розмовне, лайливе, походить від терміна «педераст» – гомосексуаліст [11]. Вважається, що в такому вигляді ця лексема поширилася в мові під впливом кримінального арго, адже багато кримінальних злочинців в колишній радянській ім­перії були малограмотними і не могли вимовити та запам’ятати чужо­мов­ну лексему «передарст», тому перекрутили її на «підарас» чи «підерас».

Етимологічний словник української мови в 7-ми тт. з’ясовує се­мантику та походження лексеми педераст: «той, хто займається мужолозством», жаргонізм – підарас або підерас. Через західно­єв­ро­пейські мови запозичено з грецької – «любитель хлопчиків». Утворе­но зі слів «хлопчик» і «палко закоханий, шанувальник, прихильник» [2, т. 4, с. 327). За Коротким словником жаргонної лексики Лесі Ста­вицької: «підарас –  мол.; зневажл. Те саме, що підер 2. Моя б воля — я побудував би яку-небудь ідеальну Китайську народну республіку, так щоб Китай, але без підараса Мао <···> (С. Жадан, Біг Мак). Підер, підар – 1. жрм, зневажл. Гомосексуаліст: <···>Але ти дав мені того підара перечитати. – Лорда Уайльда? (Р. Кухарук, Любити хлопчика). 2.мол., жрм; зневажл., лайл. Нікчемна людина, дії і вчин­ки якої викликають роздратування, обурення: – Нє, – знову засміявся наркоман. – Ти не казьол. Ти підер, поняв? Я тебе знаю, ти з восьмого училища. Підер! (Ю. Андрухович, Рекреації)» [8, с. 205–206]. У пізні­шому за часом виходу словнику Лесі Ставицької «Українська мова без табу» зафіксовано ще два значення цієї лексеми: «підарас – вульг.-просторозмовне. 1. Гомосексуаліст; 2. презирл. Нікчемна лю­дина: У порівнянні з смертю кожен з нас Всього лиш мєлкій і трус­лівий підарас (Лесь Подерв’янський, Блєск і ніщєта підарасів); 3. презирл., лайл. Негідник, мерзотник: [Сінєглазка (ікаючи):] Вже всю штукатурку оббив, підарас <···> (Лесь Подерв’янський, Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя); 4. жарґ. (мол.), вульґ. Кросівки Аdidas» [10, с. 291]. Саме семантичний нюанс, що вказує на людську негідність, нікчемність (підкреслення моє – І. П.), спонукав фанатів використати цей обсценізм для називання суддів-негідників, дії яких суттєво впли­вають на результати футбольних матчів.

Ще однією лексемою з фанатського соціолекту, яка впродовж ос­танніх двох років з’являлася на вустах навіть найінтелігентніших українців, є обсценізм ху@ло (слово утворене від обсценної лексеми ху@, що є назвою соціально табуйованої частини тіла, із додаванням суфікса -л- , який має семантику знаряддя дії, а також надає лексемам відтінку згрубілості (подібно як в інших лексемах, утворених за зна­ною в українській мові словотвірною моделлю: брехло, мурло, трєпло, триндло, хамло)). Вікісловник подає таке значення слова ху@ло – «1. дурна, плюгава, неприємна людина; 2. чоловічий стате­вий орган великого розміру» [11].

Лексему вжито в загальновідомому тепер в українському суспіль­стві хіті «Путін – ху@ло! Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла», який у березні 2014 (одразу після анексії Криму) вперше заспівали фанати харків­ського «Металіста», а вслід за ними почали виконувати фанати інших українських клубів і широкий загал українського соціуму (найбільшу радість громадськості викликав тодішній міністр закордонних справ України Андрій Дещиця, який 14 червня 2016 року наспівав цю фразу з фанатського репертуару перед телевізійними камерами).

Первісний варіант цього хіта раніше звучав у фанатському вико­нанні як кричалка «Суркіс – ху@ло!» і був популярним до 2010 року (доки відомий спортивний функціонер Григорій Суркіс очолював Фе­дерацію футболу України, рішення якої нерідко були тенденційними, за що, власне, Суркіс і став адресатом такого лихослів’я). Загалом, Григорій Суркіс запам’ятався українським футбольним уболіваль­ни­кам кількома гучними корупційними скандалами, пов’язаними то з під­купом суддів у міжнародних матчах (відома справа із шубами, які вручили як подарунок суддівському корпусу за сприяння в отриманні позитивного для київського «Динамо» результату в одному з матчів Ліги чемпіонів; звідтоді Суркіс отримав прізвисько Шубкіс (цікавий приклад контамінаційного словотвору)), то з продажем матчів вну­трішнього чемпіонату або невиконанням трансферних зобов’язань стосовно футболістів. Проте з 2010 р., коли завдяки активній діяль­ності Суркіса в Європейській футбольній асоціації (УЄФА) Україна здобула право на проведення Чемпіонату Європи 2012, частотність вигукувань «Суркіс – ху@ло!» на українських стадіонах суттєво зменшилась. Однак справа не в тому, що футбольні фанати перестали це вигукувати, а в тім, що вболівальницький загал перестав цей вигук підтримувати. Адже багатьом українцям ідея проведення в Україні Євро-2012 дуже імпонувала. Натомість футбольні фанати, які завжди категорично висловлюються проти комерціалізації футболу, були й проти проведення європейського чемпіонату в Україні. Це відобра­же­но в соціолекті фанатів, де лексеми ЄВРО та УЄФА доповнено двома початковими звуками, що походять від номінації обсценної лексеми на позначення соціально табуйованої частини тіла – назви чоловічого статевого органа, пеніса – ху@: ХУЄВРО, ХУЄФА.

«Як стверджує Максим («Ковбой»), лідер угруповання харків­ських футбольних фанів «FreeLandUltras», текст пісні – це ремейк старої приспівки вболівальників «Металіста» про екс-президента ФФУ Григорія Суркіса: «Це стара кричалка харківського «Металіста» часів ворожнечі Суркіса з Ярославським (президента ФК «Динамо» з екс-власником «Металіста»). Тільки замість Путіна там був Суркіс. Ярославський його недолюблював. Заміна ворога у зв’язку з ситуа­цією сталася нескладним чином. Тому нинішня приспівка стала наба­гато популярнішою, ніж стара» [13].

Лексему ху@ло не фіксує жоден із цитованих вище українських словників, тому подальшу інформацію почерпнуто з інтернет-ресур­сів, зокрема Вікіпедії:

«Путін – ху@ло!» – спочатку приспівка футбольних уболіваль­ників, яка стала відомою внаслідок російської інтервенції в Україну 2014 року, а пізніше – народна пісня («Пісня про Путіна») та інтер­нет-мем (мем (з англ. meme – одиниця культурної інформації, у куль­торології – одиниця інформації, яка міститься у свідомості, вну­тріш­ня репрезентація знання)), що набув популярності серед противників політики В. Путіна як в Україні, так і за її межами. «Всенародний культурний мем» отримав величезний резонанс в міжнародній пресі, його стали широко використовувати не тільки вітчизняні, а й чис­ленні закордонні виконавці, особливо в акціях протесту. «Пісня про Пу­тіна» згодом поширилась у всіх сферах людського життя: у політиці, в релі­гії, спорті, інформаційній сфері, медіа та народній творчості. Серед філологів мем розглядається як сленговий неологізм й обсценізм в україн­ській мові, який має походження з російського мату [13].

Уперше приспівку документально зафіксовано в Харкові 30 бе­резня 2014 року, коли її виконали на спільному марші фани харків­ського «Металіста» і донецького «Шахтаря».^. 6 квітня під час матчу «Металіста» проти «Шахтаря» на «Олімпійському» фанати повто­ри­ли хіт «Путін – ху@ло!». Згодом пісеньку швидко підхопили вболі­вальники інших футбольних клубів, зокрема виконували її під час матчів Чемпіонату України з футболу 2013 – 2014рр. фанати київ­ського «Динамо», чернігівської «Десни», львівських «Карпат», пол­тав­­ської «Ворскли» та інших клубів. Приспівка стала популярною на від­біркових матчах до Чемпіонату Європи з футболу 2016 року, Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги Європи УЄФА. 6 листопада 2014 р. пісню підхопили також уболівальники литовського баскетбольного клубу «Жальгіріс».^.

Серед інших цікавих фактів, які наведено у словниковій статті «Путін – ху@ло!» із Вікіпедії, варто зацитувати такі: «16 червня бельгійське видання EurActiv у своїй статті дало точне англомовне визначення слову ху@ло – «dickhead» стосовно В. Путіна. 3 липня 2014 року українські астрономи неофіційно назвали зірку KIC 9696936 «Putin – Huilo!» за грошову пожертву одеських активістів. 4 липня українська стаття була визнана «найпопулярнішою в українській Вікіпедії». Згідно з відомостями веб-сайту Wikipedia Trends (Wikitrends) в 2014 році стаття «Путін – ху@ло!» зайняла сьоме місце в українській Вікіпедії за кількістю переглядів 346 464 000. 11 вересня співзасновник Вікіпедії Джиммі Вейлз на питання про мем і його висвітлення у Вікіпедії відповів: «Це не завдання Вікіпедії да­вати визначення Путіну – ху@ло він чи ні. Але якщо це знаменитий вислів, що гуляє в інтернеті, використовується на плакатах, тоді це частина певного культурного обігу, і ми повинні пояснити, звідки взялася ця фраза і хто її популяризував». У травні 2014 цей вираз увійшов до Urban Dictionary (відомого онлайн-словника англомов­но­го сленгу) як синонім В. Путін із визначенням: «Людина, якій не можна довіряти, яка вщерть заповнена брехнею і знає про це, але поводиться так, неначе вірить у свої слова. Також синонім для «В. Путін»». Encyclopedia Britannica ввела нове слово khuilo, додавши приклад «Putin – khuilo!» [13].

Для лінгвістів, без сумніву, переконливим є факт включення обсценізму ху@ло та висловлення «Путін – ху@ло!» до реєстру лек­сикографічних видань. Для культурологів вагомим є трансформація цього висловлення у всенародний культурний мем – одиницю куль­турної інформації. Ось як прокоментував «сакральне» значення фа­натської пісні український журналіст Отар Довженко: «Ми дивилися на російського президента як на злого генія, надприродну деструк­тив­ну істоту, здатну підкорити Україну своєю гігантською силою волі. А потім прийшли футбольні фанати, отак от просто взяли і десакралі­зували імператора зла. Тепер Путін ху@ло, ну, і все». Журналіст Юрій Космина так описав стрімке поширення мема: «Звучання хору харківських фанатів невпинно наростало... Вихлюпнувшись через Ютуб за межі фанатського середовища, мем швидко охопив увесь офлайн України й переможно закрокував світом» [13]. Пропаган­дист­ський характер цього відомого висловлення підкреслює відомий україн­ський письменник Юрій Андрухович, який в інтерв’ю для «Радіо Свобода» (16.05.2015) сказав: «В усьому світі співають відому пісень­ку про Путіна. Це дуже серйозна поразка Росії в пропагандистській війні».

Продовження