УДК 811.161.2'332/335:81

Світлана Рошко 

ПОРІВНЯЛЬНА СИНТАКСЕМА В СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІЙ СТРУКТУРІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

У статті досліджено функціональне навантаження порівняльної синтак­семи у семантико-синтаксичній структурі простого речення. Показано, що синтаксеми як мінімальні семантико-синтаксичні одиниці виділяють на основі семантико-синтаксичних відношень. Наведені імена вчених, які займаються проблемою вивчення синтаксем та категорії порівняння у семантико-синтак­сичній структурі речення. Мета дослідження – описати основні функціональні типи порівняльних синтаксем та простежити дериваційні перетворення в систе­мі порівняльних одиниць, у результаті яких утворюються складні синтаксеми в позиції детермінантних членів речення. У науковій роботі проаналізовані семантичні різновиди первинних предикатних і субстанціальних порівняльних синтаксем та семантичні і морфологічні варіанти складних, вторинних порів­няльних синтаксем, серед яких можна виокремити, насамперед, вторинні пре­дикатні синтаксеми. Розглянуто такі види адвербіальних порівняльних синтак­сем як порівняльні часові, порівняльні причинові, порівняльні цільові. Зазна­чені засоби вираження атрибутивних та апозитивних синтаксем. Охарактери­зовані семантично неелементарні синтаксеми у позиції детермінантних членів речення, які є найпоказовішим розрядом складних синтаксем, що відображають транспозиційні перетворення аналітичних синтаксичних морфем (сполучник → декон’юнктив) та свідчать про дериваційну похідність у системі порівняльних одиниць.

Ключові слова: порівняння, порівняльна синтаксема, типи порівняльних синтаксем, порівняльні декон’юнктиви, семантико-синтаксичні відношення, підрядне порівняльне речення, синтаксична деривація, трансформація.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. Серед різно­манітних засобів пізнання навколишнього світу чільне місце займає порівняння, яке полягає у виявленні й окресленні зовнішніх і вну­трішніх зв’язків між предметами на основі наявності в них спільних рис, ознак і властивостей. Зовнішні й внутрішні зв’язки між предме­тами і явищами на мовному рівні відображаються і реалізуються фор­мально-граматичною та семантико-синтаксичною структурою речень. Як відомо, речення як основна синтаксична одиниця тісно пов’язана з мінімальними семантико-синтаксичними елементами – синтаксема­ми, що виокремлюються на основі семантико-синтаксичних відно­шень і характеризуються зовнішнім спрямуванням на відображення стосунків між предметами і явищами об’єктивної дійсності [1, с. 245; 2, с. 58; 3, с. 7–9; 6, с. 4–16].

У граматичній структурі української мови функціонують первин­ні порівняльні предикатні та субстанціальні синтаксеми різних типів, а також складні, семантично неелементарні порівняльні синтаксеми у позиції детермінантних членів речення, які функціонують у семан­тико-синтаксичній структурі речення як семантичні варіанти субстан­ціальних та предикатних синтаксем. Такі складні синтаксеми якнай­повніше виступають носіями порівняльного змісту підрядних порів­няльних речень, від яких вони утворені у результаті синтаксичної деривації [3, с. 152–155], транспозиції порівняльних форм.

Тому на сучасному етапі розвитку української мови важливим і актуальним є питання дослідження різновидів порівняльних синтак­сем у семантико-синтаксичній структурі простого речення, а також питання взаємозв’язку порівняльних синтаксем і підрядних порів­няльних речень із точки зору формально-граматичної і семантико-синтаксичної структури речень, дослідження дериваційних перетво­рень у системі порівняльних одиниць.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Проблема семантико-синтак­сичної категорії порівняння та пов’язаних з нею порівняльних син­таксичних одиниць – порівняльних синтаксем, порівняльних зворотів та підрядних порівняльних речень, попри активне вивчення цих явищ в україністиці (пор. студії М. С. Заоборної [5], Н. П. Шаповалової [9], Л. В. Прокопчук [7], Л. В. Голоюх [4]), залишається актуальною і до­тепер. Особливо важливим для сучасного українського мовознавства є дослідження повного репертуару в українській мові синтаксем як мінімальних синтаксичних одиниць і, зокрема, порівняльних синтак­сем та граматичних засобів їх вираження.

Мета наукової роботи – описати основні функціональні типи порівняльних синтаксем у семантичній структурі простого речення та простежити дериваційні перетворення в системі порівняльних одиниць, у результаті яких утворюються складні синтаксеми в позиції детермінантних членів речення.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Порівняльна синтаксема – це синтаксема (мінімальна неподільна семантико-синтаксична одиниця), що шляхом порівняння, тобто виявлення і окреслення спільних рис, ознак і влас­тивостей, відображає стосунки між предметами і явищами об’єктив­ної дійсності. При цьому порівняльна семантика, що поєднується з основним лексичним значенням слова, від якого утворена синтак­сема, є визначальною розрізнювальною ознакою порівняльної синтак­семи. Порівняльна синтаксема як компонент семантичної структури речення виступає носієм порівняльного змісту і характеризується певним набором синтаксичних функцій.

У семантико-синтаксичній структурі речення синтаксеми, як ві­домо, поділяються на первинні, непохідні і вторинні, похідні, складні синтаксеми.

До первинних порівняльних синтаксем простого речення відно­сяться насамперед порівняльні предикатні синтаксеми різних типів (предикати дії, предикати якості, предикати стану і ін.). Порівняльної семантики предикатним синтаксемам надають аналітичні синтаксичні морфеми другого рангу [2, с.138] – порівняльні частки як, мов, немов, наче, неначе, ніби і под., напр.: а) порівняльні предикати дії: Щось діялось навкруги. Мов наближалась градова хмара (М. Коцю­бинський)[1]; І хтось немов схиляється до мене… (Леся Українка); б) порівняльні предикати стану: Небозі ніби полегшало (Т. Шев­ченко); А далі в хижі як би потемніло (Ф. Потушняк); в) порівняльні предикати якості, що оформлюються за допомогою аналітичних синтаксичних дієслівних морфем – зв’язок бути, ставати, робитися [2, с. 206] та порівняльних часток, напр.: Леся була зовсім як очаро­вана (П. Куліш); І ми хотіли воювати з фальшю, та в праведності стали мов чужі… (Д. Кремінь); Задумані хлопці, в задумі і дівчата і ця задумливість робить їх мовби дорослішими… (Олесь Гончар). З‑поміж порівняльних предикатів якості вирізняються предикати якості-відношення, що вимагають іменникової синтаксеми у функції об’єкта порівняння у позиції правобічної валентності [1, с. 255], напр.: Він був високий ростом, вищий від свого брата… (О. Кобилянська); Та хіба не завше молодь молодіша від усіх! (П. Тичина).

Серед первинних порівняльних синтаксем простого речення відзначимо субстанціальні синтаксеми у функції суб’єкта дії, суб’єкта стану, суб’єкта процесу, виражені основним морфологічним варіан­том суб’єктної синтаксеми – називним відмінком іменників та аналі­тичними синтаксичними морфемами – порівняльними частками. Зазначені порівняння завжди ірреальні, напр.: Дивлюся, могила ніби розвернулась, А з неї виходить неначе козак, Уже й сивоусий собі неборак, та і йде до мене… (Т. Шевченко); У хаті стоїть мов чад (Панас Мирний). Специфіка порівняльних субстанціальних синтак­сем такого типу полягає в тому, що ірреальна семантика часток, вживаних безпосередньо перед суб’єктними синтаксемами, охоплює й ірреальність семантики предикатних синтаксем, утворюючи, таким чином, цілком ірреальну порівняльну єдність, напр.: Ще тілько пущіння, а тут уже немовби весна почалася (І. Франко); Неначе смерть з циганами [приблуда. – Р. С.] По селах ходила (Т. Шевченко); І ніби гори оживають… (Т. Шевченко).

Різновидами первинних порівняльних субстанціальних синтаксем є також інструментальні синтаксеми, виражені орудним відмінком іменника в поєднанні з аналітичною синтаксичною морфемою – по­рівняльною часткою, напр.: Штеньо немов плитою грюкнув по дощатій підлозі (І. Чендей) та локативні порівняльні синтаксеми, виражені прийменниково-відмінковими формами та аналітичними синтаксичними морфемами другого рангу – порівняльними частками і вживані як для вираження динамічної локалізації, напр.: …голова сама ніби між дві долоні м’яко втулилася (І. Чендей); …Корнелія Казимирівна мовби з висоти оглядала… будинок… (І. Чендей), так і статичної локалізації, напр.: Тут дивовижно Анна ніби під ногами відчула не долівку якоїсь кухні в багатоквартирному будинку, а істинну і непохитну земну твердь (І. Чендей).

Найбільш поширеним семантико-структурним різновидом порів­няльних синтаксем у сучасній українській мові, за нашими спосте­реженнями, є складні, семантично неелементарні синтаксеми у пози­ції детермінантних членів речення, виражені називним та непрямими відмінками іменників із порівняльними декон’юнктивами як, мов, немов, наче, неначе, ніби[2] і под. Такі складні синтаксеми функціо­нують у семантико-синтаксичній структурі речення як семантичні варіанти субстанціальних та предикатних синтаксем, якнайповніше виступають носіями порівняльного змісту підрядних порівняльних речень, від яких вони утворені в результаті трансформації, згортання формально-синтаксичної структури складного речення і структурної конденсації підрядної частини до члена речення [2, с. 168].

Як детермінантні члени речення, як правило, виступають вто­ринні порівняльні предикатні синтаксеми з обставинною семантикою (адвербіальні порівняльні синтаксеми), які поділяються на ряд різно­видів: порівняльні часові синтаксеми, порівняльні причинові синтак­семи, порівняльні цільові синтаксеми. Порівняльні часові син­таксеми виражають часові відношення у межах вихідного складного речення шляхом порівняння моменту однієї дії з іншою. При цьому один часовий момент виражений підпорядковуючим дієслівним предика­том, а другий – морфологізованим прислівником у поєднанні з по­рівняльним декон’юнктивом. Порівняльні декон’юнктиви, звичайно, доповнюють своїм значенням загальну семантику речення, напр.: Світло горіло, як перше, а в кутку ховалася темнота (О. Коби­лян­ська); «Не розгуби ягнят, як учора, бо на гамуз поб’ю…» (М. Коцю­бинський); Я [Мотря. – Р. С.], наче вперше, побачила сонце (Б. Леп­кий) і под.

Порівняльні причинові синтаксеми «являють собою віддзерка­лення причиново-наслідкових відношень у структурі складного ре­чення, яке є для ускладненого простого речення з названими син­таксемами базовою (вихідною) одиницею» [1, с. 273]. Основним мор­фологічним варіантом порівняльних причинових синтаксем є поєд­нання прийменниково-відмінкових форм і порівняльних декон’юнк­тивів. При цьому семантичний відтінок порівняння виражають декон’юнктиви, а прийменники передають додаткові семантичні від­тінки походження явища, результативної причини, що сприяє здійс­ненню певного наслідку тощо, напр.: У купу вівці збились. Немов із холоду, ягнятко на руки полізло (П. Тичина); Земля застогнала, наче від тяжкого болю (Фольклор); …обі двірські дами…не знали, яка це була пригода, і тому стали хлипати, ніби з великого жалю… (Б. Леп­кий). Зрідка засобом вираження порівняльних причинових синтаксем виступає також іменник у називному відмінку в поєднанні з де­кон’юнктивом як, напр.: Хлопець зжахнувся і розплющив очі, а побачивши свою панночку, зірвався на рівні ноги, як винуватець (Б. Лепкий). До морфологічних варіантів порівняльних причинових синтаксем належать також дієприслівники та дієприкметники, що поєднуються з ірреальними декон’юнктивами мов, немов, наче, неначе, ніби і виражають причинові відношення у відповідних мовленнєвих умовах: …Всі кинулись, мов одурівши… (І. Котлярев­ський); …Чуйкевич подав руку Мотрі. Пішла, ніби не знаючи, де і з ким гуляє (Б. Лепкий); Неначе засоромлений, [Михайло. – Р. С.] перескочив вузький шанець і відійшов скоро (О. Кобилянська).

За нашими спостереженнями, найбільш поширеним морфологіч­ним варіантом порівняльних цільових синтаксем є віддієслівні дери­вати-дієприслівники із порівняльними декон’юнктивами мов, немов, мовби, ніби тощо. У морфологічний структурі дієприслівників від­сутні морфеми на позначення цільових відношень. Проте зазначені порівняльні конструкції на сучасному етапі розвитку мови можна трансформувати в складнопідрядні порівняльні речення з детермі­нантними підрядними частинами, напр.: …[Анна. – Р. С.] сперлася на хвилину об паркан, мов відпочиваючи (О. Кобилянська) → …[Анна. – Р. С.] сперлася на хвилину об паркан, мов вона зупинилася відпочи­ти…або ж…мов вона хотіла відпочити, вона бажала відпочити…, а вживання в підрядній частині модальних лексем зі значенням бажа­ності, волевиявлення, як наприклад: хотіти, бажати, прагнути, намагатися має здатність ускладнювати семантику речення значен­ням бажаного наслідку, напр.: – Анно! – зойкнули її викривлені уста з неописуваним жалем, немов благаючи. – Анно, прийди назад! (О. Ко­билянська) → – Анно! – зойкнули її викривлені уста з неописуваним жалем, немов вона хотіла вблагати дівчину. – Анно, прийди назад!

До вторинних порівняльних синтаксем відносяться атрибутивні синтаксеми, поєднувані з аналітичними синтаксичними морфемами другого рангу – порівняльними частками, напр.: Увечері повернулася Маланка додому весела, сливе щаслива. Вона бігала по хаті немов молодими ногами… (М. Коцюбинський); Микола вглядів під вербами ніби білі плями: то біліли на дівчатах сорочки (І. Нечуй-Левицький); Сонце зизом зазирало в кімнату, зимове, бліде, ніби немічне сонце, подібне до хворого обличчя Мотрі (Б. Лепкий). Порівняльні атрибу­тивні синтаксеми в семантико-синтаксичній структурі речення нерідко функціонують як детермінантні члени речення, поєднуючись при цьому з порівняльними декон’юнктивами, і виступають конкре­тизаторами порівняльних відношень, напр.: Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця (І. Нечуй-Левицький); …ціла його [Мазепи. – Р. С.] стать прибрала знову свій звичайний, спокійний, врівноважений, ніби безпечний, вигляд (Б. Леп­кий). Засобом вираження порівняльних атрибутивних синтаксем у функції детермінантних членів речення є також морфологізовані діє­прикметники, напр.: …[Мотря. – Р. С.] усміхаючись своїм, ніби пози­ченим, усміхом, вийшла на ґанок (Б.Лепкий); Обличчя Петра [царя. – Р. С.], жовтувато-бліде, широке, мов надуте, подобало на місяць уповні… (Б. Лепкий). Семантичним варіантом порівняльної атрибу­тивної синтаксеми, на нашу думку, можна вважати іменники в назив­ному і непрямих відмінках та прийменниково-відмінкові форми з порівняльними декон’юнктивами, які, як правило, вживаються в постпозиції до атрибутивних синтаксем простого ускладненого ре­чення. Такі складні, похідні з семантичного погляду синтаксеми утво­рилися внаслідок трансформації складнопідрядного речення у просте. Порівняльні синтаксеми, виражені називним відмінком іменників, є похідними утвореннями від субстанціальних синтаксем підрядної порівняльної частини складнопідрядних речень, напр.: Веселі, сині, як небо, очі [Лавріна. – Р. С.] світились привітно й ласкаво (І. Нечуй-Левицький) → Веселі, сині, як небо є синім, очі [Лавріна. – Р. С.] сві­тились привітно й ласкаво. У результаті такої трансформації іменни­кова лексема в поєднанні з порівняльним декон’юнктивом набуває порівняльного значення атрибутивної ознаки, напр.: [Докія. – Р. С.] висока й поважна, мов цариця, станула між усіма і запросила їх додому (О. Кобилянська); І хай рожевий, наче мрія, птах мені співає в золотих житах (Д. Кремінь). Порівняльні синтаксеми, виражені непрямими відмінками іменників та прийменниково-відмінковими формами в поєднанні з порівняльними декон’юнктивами, є похід­ними утвореннями від морфологічних варіантів суб’єктних і об’єкт­них синтаксем головної частини складнопідрядних речень, напр.: Продають фіалки, сині, наче очі… (В. Сосюра) → Продають фіалки, сині, наче очі є сині:

Очі є сині → Сині очі → Сині, наче очі;

Фіалки є сині → Сині фіалки → Фіалки сині, наче очі.

Птиця … розпустила розкішний, як у павича, хвіст… (І. Нечуй-Левицький); Ви щасливі, холоднії зорі, ясні, тверді, неначе з кришталю (Леся Українка).

Морфологічним різновидом порівняльних атрибутивних синтак­сем вважаємо також порівняння, виражені прислівниковою словофор­мою з по-, напр.: Краєчок його [Левкової. – Р. С.] повіки набух від спеки і пилу, а чорні, по-дівочому довгі вії виділяються, як в дорос­лого (М. Стельмах); Брунатне, пропечене сонцем обличчя [сотника Підіпригори. – Р. С.] схоже на обличчя простого, трохи вилицюва­того сільського парубійка, в якого тільки й краси, що по-юнацьки свіжоприпухлі вуста (М. Стельмах).

До складних порівняльних синтаксем, на нашу думку, відно­сяться і порівняльні апозитивні синтаксеми, виражені іменниковою словоформою, що виступають об’єктами порівняння до субстанціаль­них синтаксем у функції суб’єкта порівняння, напр.: Чудовий могут­ній ліс! І хмари-мандрівники люблять пролітати над ним, і вітри-розбійники затримуються в ньому… (Ф. Потушняк); …тонкоусий сом Ліниво плеще віялом-хвостом (М. Рильський); …[в хаті. – Р. С.] вечеряли три брати – легіні-орли (П. Скунць). Семантико-структур­ним варіантом порівняльної апозитивної синтаксеми вважаємо син­таксеми, що виражаються іменниками у відповідній відмінковій формі, зумовленій відмінковою формою означуваного слова та порівняльними декон’юнктивами, напр.: …був собі цар і мав він собі жінку царицю, і прижили вони собі сина, як сокола (Фольклор);                – Дивися, як я полечу, Бо я сова…Та й замахала, Неначе крилами, руками. І пострибала через двір… (Т. Шевченко); В душі моїй пісень і мрій моря жага жадань і спомини, мов квіти … (В. Сосюра).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, у семантико-синтаксичній структурі простого речення як первинні, так і вторинні предикатні і субстанціальні синтаксеми характеризуються різноманітністю семантичних і морфологічних варіантів. Найужива­нішими є порівняльні синтаксеми у позиції детермінантних членів речення, утворені в результаті дериваційних перетворень у системі порівняльних одиниць. Подальша розробка проблематики порівнянь в українській мові, зважаючи на складність, розмаїтість та фундамен­тальну вагомість порівняльних конструкцій  для мови в цілому й художнього мовлення, зокрема, залишається актуальною потребою.

Література

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.
2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1992. – 220 с.
3. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / І. Р. Вихова­нець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Наук. думка, 1983. – 218 с.
4. Голоюх Л. В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент худож­нього тексту (на матеріалі сучасної історичної прози) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Л. В. Голоюх ; НАН України. Ін-т укр. мови. – К., 1996. – 20 с.
5. Заоборна М. С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец.10.02.01 «Українська мова» / М. С. Заоборна. – Х., 1997. – 18 с.
6. Золотова Г. А. Синтаксический словарь. Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса / Г. А. Золотова. – М. : Наука, 1988. – 440 с.
7. Прокопчук Л. В. Категорія порівняння та її вираження в структурі простого речення : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Л. В. Прокопчук. – Вінниця, 2000. – 197 с.
8. Рошко С. М. Формально-граматична та функціонально-семантична структу­ра порівняльних синтаксем і підрядних речень у сучасній українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец.10.02.01 «Українська мова» / С. М. Рошко. – Ужгород, 2001. – 21 с.
9. Шаповалова Н. П. Функціонально-семантичний статус порівняльних кон­струкцій у сучасній українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец.10.02.01 «Українська мова» / Н. П. Шаповалова. – Дніпропетровськ, 1998. – 16 с.

References

1. Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys : pidruchnyk / I. R. Vykhovanets. – K. : Lybid, 1993. – 368 s.
2. Vykhovanets I. R. Narysy z funktsionalnoho syntaksysu ukrainskoi movy / I. R. Vykhovanets. – K. : Nauk. dumka, 1992. – 220 s.
3. Vykhovanets I. R. Semantyko-syntaksychna struktura rechennya / I. R. Vykho­va­nets, K. H. Horodenska, V. M. Rusanivskyi. – K. : Nauk. dumka, 1983. – 218 s.
4. Holoiukh L. V. Porivniannia yak strukturno-stylistychnyi komponent khudozh­noho tekstu (na materiali suchasnoi istorychnoi prozy) : аvtoref. dys. ... kand. filol. nauk : 10.02.01 / L. V. Holoiukh ; NAN Ukrainy. In-t ukr. movy. – K., 1996. – 20 s.
5. Zaoborna M. S. Skladnopidriadni porivnialni rechennia v suchasniy ukrain­skii movi : аvtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets.10.02.01 «Ukrainska mova» / M. S. Zaoborna. – Kh., 1997. – 18 s.
6. Zolotova H. A. Sintaksicheskii slovar. Repertuar elementarnykh yedinits russkogo sintaksisa / H. A. Zolotova. – M. : Nauka, 1988. – 440 s.
7. Prokopchuk L. V. Katehoriia porivniannia ta ii vyrazhennia v strukturi pros­toho rechennia : dys. … kand. filol. nauk : 10.02.01 / L. V. Prokopchuk. – Vinnytsia, 2000. – 197 s.
8. Roshko S. M. Formalno-hramatychna ta funktsionalno-semantychna struktura porivnialnykh syntaksem i pidriadnykh rechen u suchasnii ukrainskii movi : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / S. M. Roshko. – Uzhhorod, 2001. – 21 s.
9. Shapovalova N. P. Funktsionalno-semantychnyi status porivnialnykh konstruk­tsii u suchasnii ukrainskii movi : аvtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / N. P. Shapovalova. – Dnipropetrovsk, 1998. – 16 s.

Рошко Светлана. Сравнительная синтаксема в семантико-синтакси­ческой структуре простого предложения. В статье исследуется функцио­нальная нагрузка сравнительной синтаксемы в семантико-синтаксической структуре простого предложения. Показано, что синтаксемы как минимальные семантико-синтаксические единицы выделяют на основе семантико-синтакси­ческих отношений. Приведены имена ученых, которые занимаются проблемой изучения синтаксем и категории сравнения в семантико-синтаксической струк­туре предложения. Целью исследования является описать основные функцио­нальные типы сравнительных синтаксем и проследить деривационные преобра­зования в системе сравнительных единиц, в результате которых образуются сложные синтаксемы в позиции детерминантных членов предложения. В науч­ной работе проанализированы семантические разновидности первичных пре­дикативных и субстанциальных сравнительных синтаксем и семантические и морфологические варианты сложных, вторичных сравнительных синтаксем, среди которых можно выделить, прежде всего, вторичные предикатные синтак­семы. Рассмотрены такие виды адвербиальных сравнительных синтаксем как сравнительные временные, сравнительные причинные, сравнительные целевые. Указанные средства выражений атрибутивных и аппозитивных синтаксем. Охарактеризованы семантически неэлементарные синтаксемы в позиции детер­минантных членов предложения, которые являются показательной разновид­ностью сложных синтаксем, отражающие деривационные преобразования ана­литических синтаксических морфем (союз → деконьюнктив) и свидетель­ствуют о деривационные производности в системе сравнительных единиц.

Ключевые слова: сравнение, сравнительная синтаксема, типы сравнитель­ных синтаксем, сравнительные деконьюнктивы, семантико-синтаксические от­ношения, придаточное сравнительное предложения, синтаксическая деривация, трансформация.

Roshko Svitlana. Comparative Syntaxema in the Semantic-Syntactic Struc­ture of a Simple Sentences. In this article it is examined the comparative functional load of syntaxema in the semantic-syntactic structure of a simple sentence. It is identified that syntaxemes as minimal semantic-syntactic units are selected on the basis of semantic-syntactic relations. It is show thes names of scientists dealing with the problem of studying syntaxemes and categories of comparison in the  semantic-syntactic structure of sentences. The aim of this research is the to describe the main functional types of comparative syntaxemes and to investigate the derivational transformation in the system of comparative units, which leads to the formation of complex syntaxemes in the position of the determinant pacts of the sentence. In scientific work it is analyzed the semantic types of primary predicate and substantial comparative syntaxemes and semantic and morphological variants of complex, secondary comparative syntax within it may be distinguished the secondary predicate syntaxemes. It is considered the following types of comparative adverbially syntaxe­mes as comparative time, comparative reason and comparative target. It is specified the means of expression of attribute and apozytyv syntaxemes. It is characterized the semantic neelementarni syntaxemes in the position of determinant pact of the sentence, which are the most notable category of complex syntaxemes reflect which transpozyional conversions of analytical syntactic morpheme (conjunction → deconjunctive) and witness about derivation in the system of comparative units.

Key words: comparison, comparative syntaxema, types of comparative syntaxe­mes, comparative deconjunctive, semantic and syntax relations, subordinate compa­rative sentence, syntax derivation, transformation.