УДК 392(477.82+438.14):27-565.4

Григорій Аркушин

ПРО ПІДЛЯСЬКЕ СЕРЕДОПІСТЯ ТА ДЕЯКІ ІНШІ РЕГІОНАЛЬНІ СВЯТКУВАННЯ

У статті подані відомості про регіональне святкування деяких дат пра- вославного календаря, що характерне для окремого регіону або навіть одного населеного пункту (Зеленéцʹ на Берестейщині та Підляшші, Крук на Холмщині, Колóдка на Волині, Жижóк та Жижчúха у населених пунктах Любешівського району Волинської області, Грáда у с. Положево Любомльського району та ін.). До кожного такого святкування існує  низка заборон: на Грáда не працюють      у городі, щоб град не вибив посіви, на Жижкá і Жижчúху заборонено жати зер- нові, бо блискавка може спалити копи, і т. д.

На православному Підляшші по-особливому відзначають і середину Ве- ликого посту: парубки стукають у стіну хати, тобто «ламають» піст, вимазують вікна глиною або фарбою та кидають у хату, де є дівчата, горщик із попелом. Використання таких атрибутів, як горщик, у якому варили щоденну страву, та попіл із домашнього вогнища свідчить про давність цього звичаю. Очевидно, його перейнято від католиків, адже сáме так вони відзначають Попільну середу, якою починається піст.

Ключові слова: Підляшшя, зимові свята, регіональні святкування, Ве- ликий піст, Середопістя.

Постановка наукової проблеми та її значення. Зимово-весня- ний період, особливо січень – березень, як стверджують психологи, важкий для людського організму: день ще короткий, густі хмари заступають сонце, обмаль вітамінної їжі, крім того, на цей час при- падає і найсуворіший Великий піст. Усе це могло бути причиною стресів, нервових зривів, погіршення самопочуття, загострення хро- нічних хвороб та ін.

Однак давніше серед сільських жителів не було помічено цих негативних проявів, а кількість сварок між сусідами чи членами  однієї сім‟ї, навпаки, різко зменшувалася. На нашу думку, цьому є дві причини: 1) жіноцтво мало невідкладну роботу – прядіння, ткання і вся хатня робота, а чоловіцтво – молотіння, догляд за худобою, виготовлення знарядь праці і плетіння постолів, якими треба було забезпечити сім‟ю принаймні на півроку; 2) очікування свят, яких у цей період багато, готування до них та їхнє відзначення (зауважимо, що іноді очікування свята буває більш хвилюючим, ніж саме свято); а вночі перед деякими зимовими святами ще й було веселе дійство, яке молодь супроводжувала бешкетуванням. Сáме на цей період припа- дають такі найбільші православні свята: Різдво Господа Бога і   Спаса

нашого Ісуса Христа (народні назви Риздво́ || Руздво́ || Колʹадá || Кóлʹади) (7.01), Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (народна назва Водо́ хришче || Водо́ хрешча || Йордáнʹ || Колʹадá на водʹí) (19.01), Стрітення Господа нашого Ісуса Христа (народні назви Стри́ тенʹ:е || Громни́ цʹі) (15.02), Благовіщення Пресвятої Богородиці (Благови́ шченʹ:е)  (7.04),  Вéрбна  недíлʹа  ||  Вéрбницʹа  (за  тиждень  до Великодня).

«Менше» свято – при́ сʹваток або при́ сʹвато – відзначають не так урочисто: все залежить, що приписують особі, яку вшановують того дня, наприклад, у народі остерігаються Йевдо́ хи, бо то, на думку поліщуків, мстиве свято (День Преподобної мучениці Євдокії – 14.03), а от на Олексʹíйа (Преподобний Олексій – 30.03) уже можна починати хліборобську працю: Голексʹíĭ – гове́ с сʹіĭ; Олексʹéĭ – горóх сʹеĭ; Гуликсʹíĭ – йачм’íнʹ сʹіĭ; Приĭшо́ в Вликсʹíĭ, то ни стиĭ, а хлʹіб сʹіĭ. Те саме свято можуть по-різному – то скромно, то врочисто і пишно – відзначати в різних населених пунктах, порівняйте, напр., відзна- чення празника, тобто храмового свята, того самого дня, коли в інших селах це звичайний присвяток.

Але ще є й «регіональні» свята, які іноді супроводжують певними обрядодіями. Наприклад, відзначення свят Жижо́ к і Жижчи́ ха поширене тільки в окремих селах Любешівщини (7–8.08) [2, с. 110]; на  Берестейщині  і  Підляшші  у  четвер  через  півтора  тижня   після

Трійці відзначають Зелене́ цʹ, про якого на Волинському Поліссі і не чули (див. ще [8, с. 105]); пор. також давніші свята: Крук, яке відзна- чали холмщаки за тиждень до Великого посту [3, с. 38], Коло́ дка, яку відзначали на Волині в останній четвер М‟ясниць [4 І, с. 237] (див. також [8, с. 117]) та ін. Є й відзначення свята одним якимось насе- леним  пунктом:  у  с. Городище  Ківерцівського  району   Волинської

області другого дня після свята Великомученика Юрія Переможця (Великомученика Георгія Побідоносця) відзначають Йу́ рового бáтʹка (7.05), а після Свята Славних і Всехвальних Первоверховних  Апосто-

лів Петра і Павла – Петро́ вого ба́ тʹка (13.07), хоч у сусідньому селі Сильно – це звичайні робочі дні; у с. Положево Шацького району Волинської області святкують Косʹтʹанти́ на Гра́ да або просто Гра́ да (<„Рівноапостольного царя Костянтина і матері його цариці   Єлени‟)

(3.06), у цей день нічого не роблять на полі, остерігаючись, щоб град не вибив посіви; у с. Забужжя Любомльського району у кінці Русал- чиного тижня робили проводи русалок – обходили поля, на чолі процесії ішов священик, інші несли церковні хоругви, зупиняючись проти кожного поля, молилися. На жаль, досліджувати цю тему за комуністичного режиму було напівзаборонено і не схвалювалося тодішньою керівною науковою елітою, тому є лише окремі публікації представників української діаспори.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Таким регіональним малодослідженим святкуванням є відзначення середини Великого посту на північному і південному Підляшші. Знаходимо лише окремі згадки про святкування Середопістя в таких публікаціях: «Календарні обряди українців Холмщини і Підляшшя» Є. Рижик [6], «Nominacja obrzędów dorocznych w gwarach  ukraińskich  południowego  Podlasia» А. Дудек-Шумігай [10] та «Z materiałów folklorystycznych Lubelszczyzny. Obrzędy і zwyczaje wiosenne» Й. Петери [12]. Як бачимо, ці дослід- ження проведені здебільшого за матеріалами з південного Підляшшя, хоч цей звичай «живучий» навіть більшою мірою на північному Підляшші.

Мета і завдання статті. Отже, метою статті є аналіз звичаїв відзначення середини Великого посту і використання для цього побутових предметів, а також попелу з родинного вогнища.

Для досягнення мети передбачено виконати такі завдання:

• зафіксувати розповіді діалектоносіїв про Середопістя;
• встановити вплив католицьких обрядодій на відзначення православного Середопістя;
• з‟ясувати роль побутових предметів у православних обрядодіях. Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. У православних церквах із нагоди середини Великого посту,  коли минає три  з половиною  тижні  семитижневого

посту, у «переломну» середу пра́ влʹатʹ Службу Божу, яка довга і сумна  (повідомлення  В. Рожка).  Цей   день   називають   Сеиреидух ре́ снойу сири до́ йу [4 ІІ, с. 141], а четверту неділю Великого посту    –

Середохре́ снойу нидʹíлʹойу [4 ІІ, с. 141].

У «Полесском народном календаре» С. Толстая подає, як давніше

відзначали Середопóстье на Українському і Білоруському Поліссі: пекли хрещики і зберігали, а навесні клали, щоб через них пе- реступала скотина, коли їхали вперше орати або коли вперше вига-

няли худобу на пасовище, а ще такі хрещики клали в кошіль, починаючи  сівбу  [8,  с. 230].  Порівняйте  два  свідчення О. Воропая:

«Четвертий тиждень Великого посту  –  «середохресний».  В  середу на цьому тижні – свято хреста. В цей день господині печуть «хрести» з маком і мастять їх медом. Частину «хрестів» зберігають на час сівби» [5, с. 354]; «...В середу – «середопістя» чи ще інакше – «поклони».   На Київщині та на Лівобережжі колись господині на цей день пекли хлібини у формі хреста – «хрестопоклінний хліб». Одну частину тих хлібин споживали, а другу – зберігали в коморі, зариваючи в зерно- насіння аж до часу посіву» [5, с. 246]. І ще таке повір‟я: «Хто чесно постує у Великий піст, той на Хрестопоклінному тижні, опівночі з се- реди на четвер, може почути шум і тріск – це піст переламався» [5, с. 248].

Половину посту здавна відзначають і на Підляшші (Республіка Польща). Опис такого сучасного відзначення на південному Підляш- ші знаходимо в докторській праці А. Дудек-Шумігай (А. Dudek- Szumigaj) [10, с. 130–134], у дослідженні Є. Рижик «Календарні обря- ди українців Холмщини і Підляшшя» [6, с. 251] і коротеньке пові- домлення у статті Я. Петери [12, с. 291]. Ми ж подамо деякі свідчення православних українців як з південного, так і з північного Підляшшя, вміщені у збірці текстів «Голоси з Підляшшя» [1], щоб наочніше уявити цей цікавий процес.

Нами зафіксовано декілька назв для переломного періоду посту: Пул|посту (В і СБ) [1, сс. 38, 42] (список умовних скорочень назв населених пунктів див. у кінці статті), Середо|пус′т′а (М-К) [1, с. 124], Середо|пос′т′е (Р) [1, с. 334], Середо|пус′т′е (Д-Т) [1, с. 296], Сирит′|п’іс′т′а || Сирид′|п’іс′т′е (Ст) [1, с. 164]. З цих назв найменш відома перша  (пор.  «Полесский  народный  календар»  С. Толстой  [8, с. 229–230]).

Таке відзначення супроводжується бешкетуванням молоді, що характерно і для деяких інших зимових свят у різних регіонах України. Однак підляські парубки виконують певні дії, які, судячи з наших записів та за доступною нам літературою, можемо трактувати як вузькорегіональні. Насамперед це спеціальне повідомлення, що дочекалися половини Великого посту: пізно увечері парубки     підхо-

дять переважно до тих хат, де живуть дівки на виданні, і голосно сту- кають у стіну або вугло хати, тобто ла|мал′і пRст (В) [1, с. 42] або середо|пос′т′е переб’і|вал′і, пор.: середо|пос′т′е переб’і|вал′і // п|р′ідут

/ п|р′ідут і с|тукайут в´с′т′і|ну (Р) [1, с. 334].

Другою «обов‟язковою» дією було замальовування шибок у тих хатах, де були дівчата:

// і |окна мал′о|вал′і // ну´то ко|л′іс′′ ко|л′іс′′ то шче |вапном там помал′о|вал′і чи г|л′ін′іийу то´шче бу|ло пул|б’іди // а´|потом йак |тейу о|л′еĭнийу |фарб’ійу зача|л′і мал′у|вати / |боже! // (В) [1, с. 42].

Порівняйте діалог:

/ там де |д′`вка бу|ла / а не´приш|л′і / не... / то´то би|ла / ну... //

/ йіĭ ни´|варто ка|зал′і // приĭ|ти ĭ |окна за|мазати // ну //

/ йа йак бу|ла |д′івку / то йа сто|йала ми с′е / оĭ! шче не´|мажутʹ / шче не´|мажут′ //

/ то ви вже ждали?] /

/ а|йакґже / (сміється)

/ при|дут′ х|лопц′і // а´там де ни´пуш|л′і / е! / то |д′івка там к|л′ари за|мазан′і // (СБ) [1, с. 38].

Хоч є свідчення, що у Польщі сáме в знак покарання дівчатам, які не вийшли заміж, хлопці замазували вікна вапном або фарбою [7, с. 673], а от у с. Старий Брус (СБ), виявляється, це добра ознака.

Була ще й третя «обов‟язкова» дія:

/ а´|часом і о|чин′ат д|вер′і то´ĭ до´|с′ін′ув |к’інут / збан|ка до´|с′ін′ув |к’інут там дес′ / с´|попелом чи ш´чим // та|койе би|ло што... / |к’інут / |к’інут з´горч|ком // (Р) [1, с. 334];

// о! / та|к’і д′ісцип|л′анти // и |горшчикы с´поп|йолом |кидал′і // до ха|лупи |кидал′і // (СБ) [1, с. 38];

/   ко|л′іс′′   то   |киідал′і!   //   наби|рут′   |попилу   в´|горшчик   та|к’іеĭ

|кинут′ / і тоĭ |горшчик розоб|йец′:а на´|цалу |хату |пуĭде / же х|рис′т′е

|пан′е! / хоч ти вже маж од|разу / бо шо та|ка |курава / та|к’е все  но... / |киідал′і // оĭ п|соти / оĭ м|ниго п|сотиĭ // (В) [1, с. 42];

/ ко|л′іс′ то був та|киій з|вичай же / ста|рал′іс′а до´ко|гос′  до´|хати  із´горш|чком   |попелу  і  в´|бал′ок  с|тукнути  /  коб      |попел

|висипавс′а // (сміється) / та|киǐ з|вичаǐ те|пер |того ние|ма: бо... // коб

те|пер |тойе зро|бив то поса|дил′і´би // (Д-Т) [1, с. 296].

Один раз трапився спогад, що попіл сипали не в горщик, а на ско- вороду:

/ а´|тийі с|тарши х|лопц′і тих молодш... / тих молод′а|ков на|мов’іл′і і пе|тел′н′у / |попелу нак|лал′і / і с´|туйу пе|тел′н′у с´|попелом / і там до´од|нейі |хати / там д′ів|чата / там |д′івчина би|ла / там х|лопц′і би|л′і / |тойе... / и´очи|н′ів д|вери йак |пус′т′і / то´|то / у:|йе! / |диму

|повно с|тало // оĭ см’і|йал′іс′а! // (М-К) [1, с. 124].

Є свідчення, що давніше підляські дівчата та хлопці перевдяга- лися циганами чи жебраками і ходили від хати до хати, випрошуючи милостиню, а коли вдавалося, то й дещо крали. А ввечері посеред  села палили солому і стрибали через вогонь, щоб швидше минув піст [6, с. 251].

Про давність цього обряду свідчить опис С. Мілковського (S. Miłkowski) з 1858 року: «W dzień połowy postu jest zwyczaj przebijać go, to jest, że młode chłopaki, czasami dziewczyny, a najczęściej sąsiadka sąsiadce, rozbija o dom garnek z popiołem, mówiąc: «srodopość, srodopość!». Robią przy tem różne psoty, to bijąc kamieńmi w okiennice, to rzucając jeden na drugiego worki lub pończochy napełnione popiołem» [13, с. 146].

Яке ж походження цього перебивання посту? І чому вико- ристовують сáме попіл? На нашу думку, це взаємопов‟язано, адже такі дії здійснювали насамперед на православно-католицькому погра- ниччі, де православне населення майже однаково святкує як пра- вославні, так і католицькі свята, бо тут здавна було толерантне став- лення до віри.

[Як ви свята святкуєте? От Великдень.] / правос|лавниĭ // а в´|мене то д|войе // |мене нап|риклад (сміється) като|л′іцк’іĭ і правос|лавниĭ // си|нова бо син... / като|л′ічка / бо / и´|тийі с′вйа|туйемо и´|тийі с′вйа|туйемо // [...] / |боже наро|ʒен′е |ниґди ни´|разом // |ниґди ни´|разом // а ви|л′іґден′ шо´п|йатиǐ р|к |разом // то вже |тейе ĭ´|тейе с′а с′вйа|туйем // ну бо йак? / ние´|буду ро|бити йак си|нова като|л′ічка

/ а во|на знов не´|буде ро|бити / йак |наше св’е|та // (Г) [1, с. 54].

Про спільне відзначення православних і католицьких свят див. ще у: [9, с. 140]. Або такий факт: православний священик із центру ґміни Словатичі Люблінського воєводства повідомив переказ, як 1938 року – початок масового руйнування церков  – ксьондз із  католиками став на захист місцевої православної церкви, не допустивши її нищення, і тепер на одному майдані й далі сусідять костел і церква. А під час служби в православній церкві м. Володави (Влодави) Люблінського воєводства перед науковими конференціями, організованими Закла- дом української філології Університету Марії Кюрі-Склодовської, католицький священик першим підходить цілувати православний хрест. Повертаючись до Середопістя, зауважимо, що в католицькій тра- диції обрядове використання попелу навіть дало назву свята, яке відзначають першого тижня Великого посту, – Попільна середа, нею, власне, і починається піст (пор. назви: п. Popielec, ч. Popelec,   словац.

Popolná, словен. і хорв. Pepelnica) [7, с. 666, 670]. Цього дня в като- ликів благословляли попіл, священик малював попелом хрест на лобі віруючих на знак того, що починається піст [7, с. 671], і в знак того, що «человек из праха родился и в прах обратися» [7, с. 666].

Але оскільки у православних Великий піст починається в поне- ділок, то й відсутня традиція відзначати Попільну середу [7, с. 673], через що, на нашу думку, на православно-католицькому пограниччі обрядодії католицької Попільної середи були перенесені на пра- вославне Середопістя, яке й припадає на середу четвертого тижня посту. Серед усіх безчинств, що робить парубота напередодні деяких зимових свят, лише на Підляшші існував звичай кидати до хати гор- щик із попелом. Очевидно, це теж перейнято від поляків. Адже на Ма- зовші у Попільну середу парубки, тобто кавалʹéри, і дівчата одні од- ним кидали під ноги горщики з попелом [7, с. 668]. Крім цього, в ін- ших регіонах Польщі так карали старих дівок: у ніч на Попільну середу розбивали об стіни їхніх хат горщики із журом, попелом або гноєм [7, с. 673]. І протилежне значення: горщик із  попелом     розби-

вали об підводу нареченої заради благополуччя молодих [7, с. 668].

Порівняйте такий опис святкувань Попільної середи на Підляшші 1842 року, зроблений К. В. Вyйціцьким (K.W. Wójcicki): «W Środę Popielcową, uwiązawszy bałwana z grochowin, ubierają go w odzienie ludzkie. Takowy na wózku o dwóch kółkach obwożą po wsi wstępując od chaty do chaty. […] Wpośród tego grona są wyznaczeni co noszą garnki z popiołem, drudzy na długim kiju pończochy podobnież popiołem wypełnione.

To całe zgromadzenie młodzieży wiejskiej przechodzi kolejno domostwa sioła całego. Przyszedłszy przed którą chatę, zostawiają z wózkiem bałwana, a sami tłumnie wchodzą do świetlicy. Tam się gospo- darstwu kłaniają i proszą o podarek. Jeżeliby przypadkiem nie otrzymali żadnego daru, występują ci co mają pończochy z popiołem i gospodarstwo uderzając po głowach obficie zasypują popiołem. Lecz nie dosyć na tym: z wrzaskiem porywają przygotowany spory garnek pełen popiołu, uderzają nim w stół, tłuką i całą świetlicę nieprzejrzanym tumanem kurzu  zasypują» [13, с. 47].

Чому саме попіл? Насамперед узимку це «підручний» матеріал, і, по-друге, це субстанція, на яку переносять властивості спалених предметів, а також загальновідомо, що попіл підвищує урожайність рослин і плодовитість тварин, його часто використовують і в ліку- вальній магії. Отже, все це сприяло широкому використанню попелу  в різних обрядодіях ще й тому, що він був узятий із домашнього вог-

нища. І, звичайно, багато значило, що для цього брали посудину, у якій варилася щоденна страва, тобто все це свідчить про магічне дійство.

Як уже було сказано, під час деяких зимових святкувань парубки робили й інші збитки. За нашими матеріалами, найбільш «збиточ- ними» є такі відзначення: ніч перед Андрієм (12–13.12) у західній частині Волині (Іваничівський і Локачинський райони Волинської та Радехівський і Сокальський райони Львівської областей), ніч перед старим Новим роком (13–14.01) (майже все Західне Полісся), а також ніч перед Купалою. І лише на Підляшші це робили ще й у Сере- допістя.

Зауважимо, що в цілому в Україні, як пише О. Воропай, «в ніч під Андрія хлопці мають найбільші права – єдина ніч у році, коли паруб- кам за бешкети люди вибачають. [...] Що зробиш? Парубоцьке право, на те й «Андрій»!» [5, с. 31]. А чим далі на захід такі бешкетування, як уже зазначали, були й перед іншими святами (найбільше – зимовими).

Отже, крім трьох «обов‟язкових» названих вище дій, у деяких підляських селах робили такі збитки:

/ рик |тому то ту поуд´ґ|м’іну / ту ґ|м’іна у´|нас / то прит′аг|нул′і ш|тири во|зиі / сто|йат′ / пос|тавил′і о|д′он |коло д|ругого // ви|ходит′ ґос|подар / ни|ма |воза // ну / |коло ґ|м’іни сто|йат′ / поста|вал′і |л′уди см’і|йуц′:а / ну йід|ному зат′аг|нул′і аж на´дах // так / розоб|рал′і / зат′аг|нул′і на´дах // (СБ) [1, с. 38];

/ |устемп вста|в’ел′і теш // |устемп то под´ǯв’і пши|н′ес′′е / н′екту|реґо н′е´л′у|б’іл′і цос′ |барʒо // |устемп то ви|ходок // о! // (СБ) [1, с. 38];

/ с|тарши чоло|в’Eк и|шов / |завше бив // то... / то в|з′ал′і дес′ наш|л′і |бан′ку од моло|ка / од′ц′он|ґачку |туйу / і´|та |душжка /  ка|м’ен′а нак|лал′і і... / і´приш|л′і та|ко зда|л′ека / н′е´так зда|л′ека / о|так... / (показує) / роскру|т′іл′і / ба|бах! / а´вун |сам’е ви|ход′ів // у:! шоп  т′і|бе!  /  ти|бе  |б’ів´би  за|б’ів  /  |бачиш?..  /  |бачиш  |каже  шчо

|робиц′:а? // (М-К) [1, с. 124];

/ бу|ло / ну то бу|ло / то´шо´ш // де диў|чата йе / то |воз′′ме на|маже

/ на|робит′ |попелу / п|риĭде |в’ікна за|маже і´вфс′о // а|бо шче´ĭ до´|хати гар|нишка с´|поп’ілом |кинут′ // ше та|к’і бу|лие / (Я) [1, с. 82].

Отже, навіть на цій невеликій території, як православне Підляшшя, засвідчено, що парубоцькі збитки могли робити тільки на Середо- пістя або тільки під Новий рік, але часто бешкетували і в обидва ці свята: у Мельниках (Підляське воєводство) усі збитки кавалʹéри роби-

ли тільки у Середохресну середу, а в сусідньому селі Мощона-Коро- лівська в цей вечір тільки малювали вікна і кидали горщик з попелом, а на Гоготу́ ху (Багатуху) інші збитки, тобто ці дії були розділені в ча-

сі.   Хоч   К. Косьцєвич   (K. Kościewicz)   зауважує,   що на Підляшші

«większość tradycyjnych psikusów noworocznych zanikła bezpowrotnie» [11, с. 32], однак на Волинському Поліссі і Берестейщині в останні десятиліття помічено навіть деяке відродження цих звичаїв, що пов‟я- зано, очевидно, із певною легалізацією церкви.

Отже, є одна дія чи не обов‟язкова у таких «псотах» – знімати ворота чи хвіртки. Це, на думку К. Косьцевич, свідчило про прихід Нового року [11, с. 32] чи, ймовірніше, відчинені ворота давали можливість вільно прийти Новому року.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Право- славні українці ревно оберігають свої свята, які відзначають за старим стилем, і лише на Підляшші бачимо деяке зближення у святкуванні пра- вославних і католицьких свят, про що і свідчить описане Середопістя та згаданий Зеленець (за твердженнями деяких респондентів, це уніатське свято). Подальші польові записи, очевидно, подадуть ще не один цікавий епізод регіонального відзначення православних свят.

Список умовних скорочень назв підляських населених пунктів

В – Вирикі, ґміна Вирикі-Полуд, повіт Влодава, Люблінське воєводство  Віт – Вітово, ґміна Дубичі-Церковні, повіт Гайнівка, Підляське воєводство Г – Горостита, ґміна Вирикі-Полуд, повіт Влодава, Люблінське воєводство Д-Т – Дубичі-Тофіловці, ґміна Дубичі-Церковні, повіт Гайнівка, Підляське

воєводство

Д-Ц – Дубичі-Церковні, ґміна Дубичі-Церковні, повіт Гайнівка, Підляське воєводство

М-К – Мощона-Королівська (Мощона-Крулевська), ґміна Мельник, повіт Сем‟ятичі, Підляське воєводство

Р – Райки, ґміна Більськ-Підляський, повіт Більськ-Підляський, Підляське воєводство

СБ – Старий Брус, ґміна Старий Брус, повіт Влодава, Люблінське воєводство Ст – Ставище, ґміна Черемха, повіт Більськ-Підляський, Підляське воєводство Я – Янівка, ґміна Словатичі, повіт Влодава, Люблінське воєводство

Джерела та література

1. Аркушин Г. Голоси з Підляшшя : тексти / Григорій Аркушин ; Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, ономастико-діалектол. лаб. – Луцьк : Вежа, 2007. – 533 с.
2. Аркушин Г. Деривати як джерело реконструкції втрачених твірних основ / Григорій Аркушин // Język ukraiński : współczesność – historia. – Lublin, 2003. –

S. 109–119.

3. Аркушин Г. Деякі діалектизми в мові переселенців з Холмщини / Григорій Аркушин // Ze studiów nad gwarami wschodniosłowiańskimi w Polsce. – Rozprawy Slawistyczne. 12. – Lublin, 1997. – S. 33–38.
4. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок: у 2-х т. / Г. Л. Аркушин. – Луцьк : Ред. -вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000.
5. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний нарис / О. Воропай. – Ч. І. – Мюнхен, 1958. – 456 с.
6. Рижик Є. Календарні обряди українців Холмщини і Підляшшя / Є. Рижик // Холмщина і Підляшшя : історико-етнографічне дослідження. – К. : Родовід, 1997. – С. 251–269.
7. Славянские древности : Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под общей ред. Н. И. Толстого. – Т. 3. – М. : Международные отношения, 2004. – 704 с.
8. Толстая С. М. Полесский народный календарь / С. М. Толстая. –  М. : Индрик, 2005. – 600 с.
9. Dudek A. Przenikanie elementów kultury ludowej pogranicza na przykładzie obrzędów I zwyczajów dorocznych / A. Dudek // Treści і  mechanizmy przenikania kultur na pograniczu polsko-ukraińskim. – T. II. – Ryki, 2003. – S.139–146.
10. Dudek-Szumigaj A. Nominacja obrzędów dorocznych w gwarach ukraińskich południowego Podlasia / A. Dudek-Szumigaj. – Lublin, 2005. – 332 s. + 20 map. (Maszynopis rozprawy doktorskiej).
11. Kościewicz K. Ohotucha / K. Kościewicz // Над Бугом і Нарвою. – 2007. – ғ 1. – С. 32.
12. Petera J. Z materiałów folklorystycznych Lubelszczyzny. Obrzędy і zwyczaje wiosenne / J. Petera // Język і kultura na pograniczu polsko-ukraińsko- białoruskim. – Lublin, 2001. – S. 285–305.
13. Ruś podlaska : Podlasie w opisach romantyków / Wyboru dokonał i opracował Jerzy Hawryluk. – Bielsk Podlaski, 1995. – 148 s.

Аркушин Григорий. О подляшском Средипостье и некоторых других региональных празднованиях. В статье подаются сведения о региональном праздновании некоторых дат православного календаря, характерных для отдель- ного региона или даже одного населенного пункта (Зеленéцʹ в Брестской  области и в Подляшье, Крук на Холмщизне, Колóдка на Волыне, Жижóк и Жижчúха в населенных пунктах Любешовского района Волынской области, Грáда в с. Положево Любомльского района и др.). К каждому такому праздно- ванию существует ряд запретов: на Грáда не работают в огороде, чтобы град не выбил посевы, на Жижкá и Жижчúху запрещено жать зерновые, потому что молния может сжечь копны, и т. д.

На православном Подляшье по-особенному отмечают и средину Великого поста: парни стучат в стену хаты, то есть «ломают» пост, вымазывают окна глиной или краской и бросают в дом, где есть девушки, горшок с пеплом. Использование таких атрибутов, как горшок, в котором варили ежедневное кушанье, и пепел из домашнего очага свидетельствует о давности этого обычая.