УДК 808.5+070

Лариса Деркач

РИТОРИЧНІ ФУНКЦІЇ ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКІВ

У статті йдеться про застосування в публіцистичному стилі комунікативних стратегій і тактик, які ґрунтуються на ефекті участі адресата у формуванні змісту висловлення. З'ясовано, що функція цілеспрямованого впливу на читача безпосередньо пов'язана з використанням риторичних прийомів актуалізації читацької уваги. Досліджено комунікативну природу газетних заголовків як лінгвістичного явища, що поєднує текстовий та фразовий зміст. Зокрема, на матеріалі сучасних газетних заголовків визначено їхні основні риторичні функції в системі «адресант – адресат»: інформативну, оцінну, апелятивну, інтригуючу, провокативну. У статті поняття риторична функція означає мисленнєво-мовленнєву діяльність, спрямовану на ефективну впливову комунікацію, виражену в текстовому повідомленні. Узагальнено основні різновиди заголовків-питань в аспекті активізації уваги читача: запитання-з'ясування, запитання-уточнення, запитання-провокація, запитання-припущення, запитання-ствердження, рито- ричне запитання. На основі аналізу фактичного матеріалу виокремлено мовні засоби увиразнення газетних заголовків. Також схарактеризовано зміну прямої оцінної функції непрямою оцінкою сказаного адресантом. Простежено тенден- цію використання в сучасних газетних заголовках здебільшого інтригуючих та провокативних заголовків.

Ключові слова: комунікативні функції, газетний заголовок, адресант, адресат, риторична функція; інформативна, оцінна, апелятивна, інтригуюча, провокативна функції.

Постановка наукової проблеми та її значення. Публіцистична інформація ХХ ст. є досить чисельною та різноманітною, що й стало причиною її нового теоретичного осмислення. Зокрема, предметом зацікавлення науковців є комунікативний аспект продукування тексту, необхідність урахування авторського проекту читача, а також тексту- альних технологій. Закономірно читача визнано елементом автор- ської, а отже й текстуальної стратегії, що породжує виокремлення таких одиниць дослідження, як автор, текст, читач. У. Еко у праці «Роль читача. Дослідження з семіотики текстів» зазначає: «Читач як активний патрон інтерпретації є частиною картини генеративного процесу тексту» [5, с. 27].

Протягом останніх десятиліть пожвавилося дослідження комунікативної природи монологічних текстів. Оскільки публіцистичний монолог є специфічною, виявленою в письмовому тексті моделлю діалогу між суб‟єктом-адресантом та суб‟єктом-адресатом, то важли- вим елементом розуміння й наукового осмислення його інформативності є вивчення комплексу мовних засобів і риторичних прийомів діалогізації, комунікативних функцій публіцистичних повідомлень.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Теорії діалогічного та моно- логічного мовлення присвячено лінгвістичні дослідження М. М. Бах- тіна, В. В. Виноградова, В. М. Волошинова, Л. В. Щерби та ін. Спроби вивчити діалогічну спрямованість монологічного мовлення простежуються у працях Р. О. Будагова, В. В. Виноградова, В. М. Волошинова, О. О. Холодовича, Л. П. Якубинського.

Значний крок у теорії діалогу зроблено М. М. Бахтіним. Він упер- ше систематизував різні аспекти «двоголосого» мовлення  –     зорієнтованого на чуже слово. Концепція М. М. Бахтіна пов‟язана з рито- ричною традицією. Зокрема, розвинуто дві традиційні риторичні концепції: персоніфікацію та полемічність мовлення в моделі «той, хто говорить – висловлення – слухач». Акцент робиться на під- кресленні сутнісної важливості «іншого» [2].

Монолог як організоване мовлення, орієнтоване на певного адресата, онтологічно пов‟язаний з ораторським мовленням. Публіцис- тичний монолог передбачає адекватне моделювання когнітивно-мовної структури аудиторії. А майстерне виголошення досконалого публіцистичного тексту називають ораторським. Тому можна вважа- ти, що ораторський стиль є усною формою публіцистичного стилю, ці поняття близькі [8, с. 273].

Публіцистичне мовлення завжди зорієнтоване на читача. У такому тексті є показники стимулювання активності адресата: експресивний синтаксис, риторично-питальні речення, звертання, риторичні питання, багатозначна й експресивно-емоційна лексика, неологізми  та алюзії.

Особливістю публіцистичного стилю є застосування комуніка- тивних стратегій і тактик, які ґрунтуються на ефекті участі адресата.  З огляду на це якість комунікативного матеріалу, яким заповнюється інформаційний простір, залежить від уміння враховувати умови спіл- кування, передбачати читацьку реакцію. Функція цілеспрямованого впливу безпосередньо пов‟язана з використанням риторичних прийо- мів актуалізації уваги читача як адресата. А закон ефективної комуні- кації в публіцистичному матеріалі є досить дієвим. Причому не  тільки на рівні тексту, а й на рівні заголовка, який є маркером тексту, виражає водночас і конкретний його зміст, і ставлення автора до висловленого. І саме останнє й виражає риторичну природу публіцис- тичного висловлення як комунікативного акту.

Перші спроби аналізу газетних заголовків було зроблено в 20−30-х рр. ХХ ст. Лінгвістичні дослідження заголовків у науковій літературі переважно стосується їхніх синтаксичних та структурних особливостей, а також аналізу функцій заголовків.

Складність аналізу заголовків полягає в тому, що виокремлюють- ся різні підходи до класифікування їх: семантичний, структурний, стилістичний. Досліджуються способи номінації, критерії вживання частин мови, граматичних форм, способи вираження експресії, особ- ливості синтаксису (В. Ільченко,  О. Козацька, В. Слінчук, К.  Турова, С. Хомінський,Є. Шестакова та  ін.).  Проблему  заголовка  вивчали  В. Виговська, В. Галич, Л. Коробова, А. Кулаков, Е. Лазарева, Д. При- люк, В. Різун та ін. Про інтерес науковців до газетних заголовків свідчать публікації В. Іванова, О. Козацької, В. Солодкої, В. Слінчук, К. Турової та ін.

Р. Барт вважає, що функція заголовка полягає в маркуванні текс- ту, тобто конституюванні тексту як товару. Тому кожен заголовок має кілька одночасних значень.

В. Різун, досліджуючи газетні заголовки, назвав їх «опорними точками», що репрезентують найбільш важливу текстову інформацію і спрямовують читача на розуміння змісту. Саме ці «висунуті» елемен- ти тексту служать опорою для читача в розумінні змісту» [10, с. 53].

Мета і завдання статті. Водночас єдиної теорії заголовка в журналістиці немає. З огляду на це дослідження риторичних функцій газетних заголовків з урахуванням комунікативних стратегій є акту- альним. Мета дослідження визначає її основні завдання: аналіз сучас- них газетних заголовків в аспекті актуалізації читацького сприйняття; визначення основних риторичних функцій зазначених одиниць, а також мовних засобів увиразнення сприйняття матеріалу адресатом.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. Матеріалом дослідження є приклади заголов- ків до статей усіх номерів газети «Волинь-нова» за жовтень 2013 р.

Газетний заголовок водночас пов‟язаний із текстом та особовим денотатом, а тому поєднує текстовий та фразовий предикативний зміст, що і є його специфічною рисою як лінгвістичного явища.

З огляду на інформативність газетних заголовків Е. Лазарєва [7, с. 72] поділяє їх на такі типи: 1) ті, що повно інформують про певний елемент тексту, зрозумілі до прочитання публікації (повноінформа- тивні заголовки); 2) заголовки – знаки певного елемента змісту, які лише сигналізують про нього (пунктирні заголовки); 3) заголовки, що інформують про те значення, яке вербально не виражене в тексті, а введене в підтекст; 4) заголовки, що стають зрозумілими тільки після прочитання тексту і сприймаються ретроспективно.

Крім функції співвіднесення змісту заголовка та змісту статті не менш важливим питанням є з‟ясування риторичної природи заголовка.

Як зазначає Ю. Лотман, «кожен текст виступає в нашій свідомос- ті як риторично організований… і будь-який заголовок твору функ- ціонує в нашій свідомості як риторично позначений» [8, с. 416].

Референтивна функція (денотативна або когнітивна) виявляється в установці на референт, контекст повідомлення. Вона є центральним завданням багатьох повідомлень. Що стосується заголовка, то ця функція відображає предметний зміст тексту, допомагає структуру- вати матеріал.

Конативна функція (апелятивна) спрямована на адресата. Її мета – прямий вплив на співрозмовника. Граматичним виразом цієї функції  є клична форма, наказовий спосіб. Завдяки цій функції досягається зміна в думках чи поведінці аудиторії.

Поетична функція має на меті зосередити увагу читача на власне повідомленні заради нього самого. Таке завдання досягається засто- суванням різноманітних засобів виразності, які сприяють тому, аби текст у цілому відповідав критеріям доречності, краси, правильності та ясності.

Емотивна (експресивна) функція виявляється в установці на адресанта. Її мета – вираження прямого ставлення промовця до того, про що він говорить. Автор намагається постати перед аудиторією як людина, гідна того, щоб говорити й бути почутою.

Функція фатична передбачає контакт, без якого не можна говори- ти про вплив на слухачів. Йдеться про встановлення, продовження або завершення комунікації. Ця функція здійснюється через обмін ритуальними словесними формулами.

Метамовна функція (функція тлумачення) спрямована на код. Її мета – перевірити, чи послуговуються співрозмовники в спілкуванні тим самим кодом (уточнення значень слів, речень тощо). Метамовна функція заголовка реалізується переважно в інформативних статтях, коли завданням є передання інформації.

Багатоманітність комунікативних завдань, що виконує заголовок, урізноманітнює функції газетних заголовків як риторичних одиниць, покликаних зацікавити читача матеріалом, зосередити увагу адресата на повідомленні. Якщо узагальнити названі вище категорії в аспекті активного  словесного  впливу,  то  в  системі  «адресант – адресат» можна виокремити такі риторичні функції сучасних газетних заголов- ків: а) інформативну; б) оцінну (емотивну); в) апелятивну (спонукаль- ну); г) інтригуючу; ґ) провокативну (спонукає до неоднозначного тлу- мачення сказаного, іноді – до узагальнень на основі підтексту). По- няття риторична функція означає мисленнєво-мовленнєву діяльність, спрямовану на ефективну впливову комунікацію, виражену тексто- вим повідомленням. Риторичні функції певною мірою повторюють комунікативні функції Р. Якобсона, водночас увиразнюють риторич- ну природу газетних текстів і заголовків в аспекті активізації впливу на читача.

Заголовки, що виконують інформативну функцію, фіксують основний зміст повідомлення, вони містять опорні елементи, водночас залишаючи поза увагою окремі деталі. Це заохочує читача звернутися до всієї статті. Засобом активізації уваги читачів є інформаційна новизна. Наприклад: «Таємниця про 17 героїв збереглася  у пляшці» (12 жовтня); «Дорога – живий організм, а тому потребує регулярного догляду» (26 жовтня); «Живуть біля газового родовища, але без газу» (17 жовтня).

Оцінна функція полягає в оцінюванні подій адресантом. Таке оцінювання може бути як прямим, так і непрямим. Наприклад, у заголовках «Рокитівська глина – найкраща в Україні», «Комп‟ютер – найкращий подарунок сільській школі» (12 жовтня); «А для душі були «Тіні забутих предків» (22 жовтня) сказане оцінюється словами «най- кращий», «для душі». Непряма авторська оцінка простежується в заголовках «Зламанець – незламний», «Молодий скульптор створює серед лісу казкове містечко» (5 жовтня); «Смітити на своєму озері стало соромно» (10 жовтня) та ін. Таким чином адресант пропонує приєднатися до його бачення описуваного.

Спонукальна функція передбачає цілеспрямований вплив на чи- тацьку аудиторію. Наприклад: «10 найважливіших благодійних справ. Голосуйте і ви!» (10 жовтня); «Хай Панчук із акторами приїдуть до нас у район!» (1 жовтня).

Аналіз сучасних газетних заголовків свідчить про відхід від влас- не інформативної та спонукальної функції й широке використання різного спектру інтригуючих та провокативних заголовків. Також відбувається видозміна прямої оцінної функції непрямою оцінкою сказаного адресантом.

Інтригуючу функцію виконують заголовки, що спонукають чита- ча до такого тлумачення змісту, яке породжує здивування. Водночас заздалегідь зробити висновок про зміст повідомлення неможливо. Наприклад, у деяких заголовках використовується гра слів, в основі якої – переосмислення або об‟єднання співзвучних слів, що привертає увагу читача та створює інтригу: «Ай – діти!» (про айфони  і айпади) (10 жовтня); «Відмінник у своєму класі»    (про трактори) (26 жовтня);

«Навіть Клімчук не видав державної таємниці» (17 жовтня); «Коли башляє Медведчук – грошей не випуС.К.А.Й. із рук» (24 жовтня). Момент очікування інтриги часто виявляється в реченнях із трикрап- кою: «Знижка… за чесність» (26 жовтня); «Янголи, маги і… волин- ські деруни» (22 жовтня); «Із копиці сіна створив… готель» (3 жовт- ня); «Якщо Віктор Федорович нас попросить...» (19 жовтня).

Провокативні заголовки спонукають до неоднозначного тлумачен- ня сказаного, актуалізують підтекст: «Зіпсував подарунок Путіну» (8 жовтня); «Вирішили заробити на смерті» (3 жовтня); «Самі собі окупанти» (17 жовтня); «Попрацюйте на місці директора школи…» (22 жовтня).

Поетична комунікативна функція притаманна всім типам заго- ловків, оскільки в кожному з них уживаються різноманітні засоби виразності.

Особливістю газетного стилю є експресивний синтаксис із рито- рично-питальними реченнями, вставними конструкціями, звертання- ми, імперативами, які мають на меті активно впливати на читачів, залучаючи їх до комунікативної співпраці. Переконання у справед- ливості певної ідеї, спонукання до дій, пропаганда певних поглядів, учень увиразнюють риторичну природу публіцистичного тексту.

Досить часто газетний заголовок є питальним реченням, що спо- нукає адресата самостійно робити висновок щодо сказаного. Заголовки- питання не є однотипними, а тому по-різному актуалізують читацьке сприйняття. Власне питальні речення можуть передбачати уточнення висловленого (запитання-уточнення): «Чи стануть руїни замків туристичними центрами?» (8 жовтня); «Чи потрібні учням елек- тронні картки?» (15 жовтня) та ін. Трапляються заголовки у формі запитань-з‟ясувань:   «Як   порозумітися   з   учителем?»   (5 жовтня);

«Чому Сергій Вдович не ділиться рецептами?» (19 жовтня); «Коли зменшують розмір аліментів?» (24 жовтня). Не менше вживаними є заголовки – питально-риторичні речення. Такі приклади теж неодно- рідні. Відповідно до очікуваних реакцій читачів їх можна структуру- вати за такими різновидами: запитання-провокація («Невже багаті  не вірять, що Бог таки є?» (12 жовтня); «Курячі нечистоти довкіллю вже не загрожують?» (19 жовтня); «Скандальне відео – компромат на депутата?» (3 жовтня)); запитання-припущення («Розбився літак із контрабандою?» (12 жовтня); «Щоб підставити Януковича, Тимо- шенко можуть вбити?» (12 жовтня); «На «хаті Шевченка» відмива- ють гроші?» (22 жовтня)); запитання-заперечення («Чи не стануть «вигідні кредити» кабалою для громад?» (12 жовтня)); запитання- ствердження   («Влада   приховує   бюджетну   кризу?»   (15  жовтня); «Кличка не пускають у президенти?» (26 жовтня)).

У публіцистичному стилі авторське «я» збігається з фактичним мовцем. Але іноді з метою увиразнення емоційного читацького сприй- няття для газетного заголовка використовується цитата – репліка з тексту, яка організовує зміст статті. Наприклад: «Люблю навіть найбільшого негідника» (слова Марії Матіос із статті про презентацію її нового роману) (3 жовтня), «Як пасу корови, то кличу всіх чужих подивитися на маєток Стравінського» (про музей видатного компо- зитора в Устилузі говорить жителька містечка) (5 жовтня), «Зима іде, а наш будинок обвалиться у будь-яку хвилину» (говорить жінка з Ратнівського району) (22 жовтня).

Аналіз матеріалу дозволяє стверджувати, що для встановлення та збереження контакту з читачами газетні заголовки увиразнюються різними мовними засобами. До таких належать: незвичайне поєднан- ня понять («Грабіжник вийшов із… телефона» (26 жовтня)); видозмі- на приказок чи фразеологічних одиниць («Назвався інвестором? Працюй, як ратнівський аграрій» (26  жовтня),  «Не  з  тієї  опери»  (15 жовтня)); інверсія («Згадали волинянина його монгольські діти»  (3 жовтня)).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, сучасний газетний заголовок як обов‟язковий компонент публіцистич- ного твору стисло й інформативно відображає зміст статті, ставлення автора до описуваних подій та явищ, а також функціонує як засіб забезпечення комунікативних інтересів читачів. Він є важливим еле- ментом риторичної стратегії як послідовної системи впливу на адре- сата. В сучасній публіцистиці заголовок виконує низку риторичних функцій, що мають на меті активізацію читацької уваги.

Аналіз газетних заголовків та їхніх особливостей свідчить про те, що основною рисою досліджуваних одиниць є таке семантичне на- повнення, яке інтригує читача або ж актуалізує підтекст. Заголовки вміщують значну кількість інформації, охоплюють сутність багатьох подій та явищ і залишаються при цьому лаконічними.

Джерела та література

1. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика : пер. с фр. / Ролан Барт ; сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. – М. : Прогресс, 1989. – 616 с.
2. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – 2-е изд. –  М. : Искусство, 1986. – 444 с.
3. Галич В. Заголовок у структурі змісту й форми публіцистичних творів Олеся Гончара / В. Галич // Зб. пр. Наук.-досл. центру періодики. – 2003. – Вип. 11. – С. 537–556.
4. Волинь-нова. – 2013. – 1–31 жовт.
5. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Умберто Еко ; пер. з англ. М. Гірняк. – Львів : Літопис, 2004. – 384 с.
6. Кузнєцова І. В. Заголовок-натяк та його види (концептуальний та комуніка- тивно-функціональний аспекти) / І. В. Кузнєцова, Г. В. Кузнєцова // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2010. – № 51. – С. 53–56.
7. Лазарева Э. А. Заголовок в газете : учеб. пособие для  студ.-журналистов /   Э. А. Лазарева. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 2004. – 94 с.
8. Лотман Ю. М. Риторика / Ю. М. Лотман // Об искусстве / Ю. М. Лотман. – СПб., 2004. – С. 404–423.
9. Мацько Л. І. Стилістика української мови : підручник / Л. І. Мацько, О. М. Си- доренко, О. М. Мацько ; за ред. Л. І. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – 462 с.
10. Різун В. В. Аспекти теорії тексту // Нариси про текст. Теоретичні питання комунікації і тексту / В. В. Різун, А. І. Мамалиґа, М. Д. Феллер. – К. : РВЦ «Київський університет», 1998. – С. 5–59.
11. Різун В. В. Теорія масової комунікації : підруч. для студ. галузі 0303 «жур- налістика та інформація» / В. В. Різун. – К. : ВЦ Просвіта, 2008. – 260 с.
12. Якобсон Р. Лінгвістика і поетика / Роман Якобсон // Антологія світової літе- ратурно-критичної думки ХХ ст. / за ред. М. Зубрицької. – 2-е вид., допов. – Львів : Літопис, 2001. – С. 465–487.

Деркач Лариса. Риторические функции газетных заглавий. В статье рассказывается об использовании в публицистическом стиле коммуникативных стратегий и тактик, которые основаны на эффекте участия адресата в высказывании. Выяснено, что функция целенаправленного влияния на читателя непосредственно повязана с использованием риторических приемов актуализа- ции читательского внимания. Исследована коммуникативная основа газетных заглавий как лингвистического явления, которое объединяет текстовый и фра- зовый смыслы. А именно, на материале современных газетных заглавий опре- делены их риторические функции в системе «адресант – адресат»: информаци- онную, оценочную, апелляционную, интригующую, провокационную. В статье понятие риторическая функция означает мыслительно-речевую деятельность, направленную на эффективную влиятельную коммуникацию текстового сообщения. Обобщено основные типы заглавий-вопросов в аспекте активизации внимания читателей: вопрос-изъяснение, вопрос-уточнение, вопрос-провока- ция, вопрос-предположение, вопрос-утверждение, риторический вопрос. На основе анализа фактического материала выделено языковые средства вырази- тельности газетных заглавий. Также охарактеризировано смену прямой оценоч- ной функции непрямым оцениванием сказанного адресантом. Отмечено тенден- цию использования в современных газетных заглавиях в большинстве интригую- щих и провокационных заглавий.