УДК 811.161.2’282.2’373.2(477.8)

Руслана Омельковець

 СЕМАНТИЧНА ДЕРИВАЦІЯ ЯК СПОСІБ НОМІНАЦІЇ ФІТООБ’ЄКТІВ У ЗАХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРКАХ

У статті проаналізовано таку давню і цінну для вивчення історії мови лек­сико-тематичну групу, як назви рослин, зокрема розглянуто семантичну трансформацію як наслідок метафоричних перенесень на основі ботанічної лексики західнополіських говірок, визначено основні семантичні моделі, за якими відбувається переосмислення.

Встановлено, що семантичні деривати є наслідком метафоричних перене­сень на підставі подібності до добре відомих предметів, які оточують людей у повсякденному житті. Найширші зв’язки назв рослин із тематичною групою назв тварин. Значний відсоток припадає і на перенесення всередині цієї лекси­ко-тематичної групи. Метафоричне перенесення найменувань інших реалій на назви рослин найчастіше відбувається за зовнішніми ознаками: формою квітки чи суцвіття, будовою плоду, формою листя та стебла.

Ключові слова: лексема, фітономени, західнополіські говірки, способи номінації, семантична трансформація, метафоричні перенесення, семантичні моделі.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. На сучасному етапі розвитку мови семантична деривація – один із продуктивних способів номінації. Процес перенесення готових одиниць із одного референта на інший є досить не простим. Людина здатна сприймати нову інформацію на основі вже наявної, тобто коли знайома назва, є тим містком, який у свідомості людини з’єднує відоме з невідомим. [6, с. 80] Цей тип номінації ґрунтується на різних видах перенесення та змін значення. У мовознавчій літературі найчастіше аналізуються метонімічні співвідношення значень слів. Метафоричні співвідно­шення, на думку З.Петрової і О.Тараненко, визначаються як регу­лярні, проте характеризуються як окремо взяті, оскільки ці співвідно­шення не утворюють єдиної дериваційної системи. [4, с. 120].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На семантичну транс­формацію як наслідок метафоричних перенесень на основі ботанічної лексики вказують ряд дослідників. Л.А. Москаленко зауважує, що у степових говірках 60 % фітономенів виражають властивості рослин опосередковано, тобто утворюються шляхом семантичної трансфор­мації на підставі подібності рослин або їх частин до інших флорис­тичних чи не флористичних об’єктів або їх частин [2, с. 39]. У східно­поліських [5] та західнополіських [3] говірках семантична деривація як спосіб номінації флорооб’єктів також поширена.

Мета і завдання статті. Мета розвідки – розглянути семантичну трансформацію як наслідок метафоричних на основі ботанічної лек­сики західнополіського говору. Завданням цієї статті є встановлення основних семантичних моделей, за якими виникають нові номіна­тивні утворення на позначення рослин в українських західнопо­ліських говірках.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Проблема лексико-семантичної еволюції лексики за певними моделями як процес творчий та активний зали­шається бути актуальною і на сьогодні. Створення нової номіна­тив­ної одиниці може здійснюватися двома шляхами: створення фор­мально нової одиниці та через надання готовій номінативній одиниці нової семантичної функції (прямий та опосередкований способи номінації) [1, с. 99].

За рахунок метафоричного перенесення значною мірою по­повнюється ї ботанічна лексика. Розглянемо процес метафоризації за такими семантичними моделями, не виокремлюючи ускладнень деривацією (процес перенесення розглянуто на основі мотиваційних ознак за монографією Р. С. Омельковець «Номінація лікарських рослин в українському західнополіському говорі» [3, с. 28–63]:

Модель 1 – ‘рослина’ → ‘рослина, яка в цілому або якоюсь своєю частиною подібна до цієї рослини’;

Модель 2 – ‘предмет’ → ‘рослина, яка в цілому або якоюсь своєю частиною подібна до цього предмета’;

Модель 3 – ‘тварина (частина тіла тварини)’ → ‘рослина, яка в цілому або якоюсь своєю частиною подібна до цієї тварини’.

Модель 1 – ‘рослина’ → ‘рослина, яка в цілому або якоюсь своєю частиною подібна до цієї рослини’: л’ісовúй розмарúн ‘багно звичайне (Ledum palustre L.)’ (перенесення назви розмарину лікар­ського (Rosmarinus Officinalis) на іншу рослину на основі властивості гарно пахнути); бе^ир’íз^ска ‘березка польова (Convolvulus arvensis L.)’ (мотивація цього флорономена та його фонетико-морфемних ва­ріантів асоціативна: респонденти пояснюють цю номінацію схо­жістю березки польової й берези за формою листя й гнучкістю стебел); грýшечка ‘галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora Cav.)’ (які ознаки подібності галінсоги дрібноквіткової та груші покладено в основу номена, пояснити важко); осóт ‘грицики звичайні (Capsella bursa pastoris (L.))’ (найменування – результат перенесення назв інших бур’янів, зокрема осоту сивого Cirsium incanum Tisch. та осоту польового Cirsium arvense (L.) Scop., які також мають назви грúцки, грúцьки); гор’íшок ‘конюшина повзуча (біла) (Trifolium repens L.)’ (найменування  на позначення конюшини можна розглядати, по-перше, як перенесення назви однієї рослини на іншу, конкретніше – як перенесення назви дерева на трав’янисту рослину, і, нарешті, як перенесення назви плоду на цілу рослину); лýковиц’а ‘лепеха звичайна (аїр звичайний). (Acorus calamus L.)’ (мотивація номену прозора: кореневище нагадує цибулину (рос. луковица)); Vвóники ‘медунка темна Pulmonaria obscura Dumort.)’ (за схожістю форми квітів медунки з квітами рослин роду дзвоники (Campanula L.)); лимóнка ‘меліса лікарська (Melissa officinalis L.)’ (якщо потерти листки меліси, то вони мають запах лимона, що лягло в основу найменувань, лимóн:а мйáта, лимóн:а травá); кадúло (перенесення назви кадила мелісолистого (Melittis melissophyllys L.) на мелісу лікарську, бо обидві рослини мають схожі властивості); сóн’ашнички ‘оман високий (Inula helenium L.)’ (результат перенесення назви соняшника однорічного (Helianthus annus L.) на оман високий, оскільки квіти обох цих рослин схожі за формою й кольором); Vвóники ‘первоцвіт весняний (Primula veris L.)’ (результат перейменування на основі зовнішньої подібності (родина дзвоникові (Campanulaceae L.) та адóн’іс ‘горицвіт весняний (Adonis vernalis L.)’ медýнка ‘медунка лікарська (Pulmonaria officinalis)’); горобúна ‘пижмо звичайне (Nnacetum vulgare L.)’ (назва утворилася на підставі близькості морфологічної будови рослин, зокрема схожості листків пижма звичайного та горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.)); жидíвська лепéха, к’íн’с’ка лепéха ‘півники болотні (Iris pseudoacorus L.)’ (назви, очевидно, підкреслюють відмінність півників болотяних від аїру звичайного – лéпеху справедлúвого); к’íн’с’ка лепéха ‘плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L.)’ (за схожістю до представ­ників відділу мохоподібні (Bryophyta)), пл’ушч, бер’íз^ска (оскільки стебло повзуче, як у плюща звичайного (Hedera helix L) та березки польової (Convolvulus arvensis L.)), вод’анúй хвошч, вод’анá сóсонка (за особливостями листкорозміщення, як у хвоща польового (Equisetum arvense L.)); сáж^шка ‘ріжки (Claviceps purpurea L.)’ (результат перенесення назви іншого гриба, який належить до порядку сажкових (Ustilaginales)); кукóл’ (результат перенесення назви кукілю зви­чайного (Agrostemma githago L.), плоди якого, як і ріжки, мають отруйні властивості собáча м’áта ‘собача кропива (Leonurus quinquelobatus L.)’ (означення сигналізує те, що рослина, на яку вка­зує означуване, несправжня, але схожа на представників роду м’ята (Mentha)); грéчка ‘спориш звичайний (Polygonum aviculare L.’(результат перенесення назви гречки їстівної (Fagopirum esculentum Moench) за схожістю насіння); подорóжник (результат перенесення назви із родини подорожникових (Plantago L.) за місцем проростання росли­ни); г’íрчак – загальна родова назва споришу), гóрец’ – із рос. назви роду, до якого відноситься ця рослина (горец), за смаковими власти­востями; калачики –  калачики круглолисті (Malva rotundifolia L.) за схожістю будови); йалúнка, сóсонка ‘хвощ польовий (Equisetum arvense L.)’ (назви зумовлені зовнішньою подібністю хвоща до хвой­них); земл’ан’í гор’íхи ‘хвощ польовий (Equisetum arvense L.)’ (на підземному стеблі (кореневищі) хвоща є дрібні кулясті бульбочки, де запасаються поживні речовини, тому ця рослина, очевидно, має таку назву); г’ім’ілá ‘чага (Inonotus obliquus Pil.)’ (результат перене­сення назви омели білої (Viscum album L.), яка також є паразитом дерев); мате^ирúнка ‘чебрець повзучий (Thymus serpyllum L.)’. (результат перенесення назви за схожістю будови та властивостей до материнки звичайної (Origanum vulgare L.), тмин (рос. назва кмину звичайного (Сarum carvi L. ) – за ароматичними властивостями, вéрес – за подібністю будови та місця проростання до вересу звичайного (Calluna vulgaris L.)); боб’íвник ‘бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata L.) (назва  похідна від bobъ ‘біб’, оскільки вона зумовлена подібністю листків цієї рослини до бобових); двокомпонентній назві жáбйач’і ог’ірóчки, а означуване слово – результат перенесення найменування культурної рослини; дúкий виногрáд ‘бузина чорна (Sambucus nigra L.)’ (результат перенесення назви культурної рослини за деякою схожістю в зовнішньому вигляді плодів); чóрна горобúна (наслідок перенесення назви горобини чорноплідної або аронії (Aronia melanocarpa Elliot.), тому що обидві рослини мають схоже суцвіття й плоди); горобúнка ‘валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.)’ (за схожістю будови суцвіття та листків валеріани й горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.)); вéрус ‘вероніка лікарська (Valeriana officinalis L.)’(очевидно, результат перенесення назви вересу звичайного (calluna vulgaris L.), хоча з деякими фонетичними змінами); конвáл’ійа дúка, конвáл’ійа неспрáвжн’а, конвáл’ійа малéн’ка, дúкий лáндиш ‘веснівка дволиста (Majantheum bifolium (L.)’ (означуване слово у двокомпонентних номенах – перенесення назви конвалії звичайної (Cjnvallaria majalis) та російського її найменування ландыш майский (за подібністю суцвіття)); пташúний виногрáд – результат перенесення назви культурної рослини (винограду) за схо­жістю плодів, де означення вказує на те, для кого хорошим кормом є плоди цієї рослини (їх охоче їдять лісові птахи); грýшечки ‘веснівка дволиста (Majantheum bifolium (L.)’. (похідне утворення від грýша, ймовірно, такий номен зумовлений деякою схожістю листя цієї рослини й груші); молочáй ‘золотушник звичайний (Solidago virgaurea L.)’ – (результат перенесення назв рослин роду молочаї (Euphorbia L.); дрок крас’íл’ний (перенесення назви дроку кра­сильного (Genistra tinctoria L.), оскільки квіти цих рослин жовтого кольору); кукурýзка ‘конвалія звичайна (Convallaria majalis L.)’ (подібність у будові листя конвалії звичайної й кукурудзи звичайної (Zae majus L.); пол’ов’í волóшки ‘коронарія зозуляча (Coronaria flos-cuculi (L.)’ (перенесення назви волошки лучної (Centaurea jacea L.), за схожістю кольору та будови чашечок квітів); Оскільки в коронарії немає гострих (колючих) частин, якими пояснюється назва осóт, то мотивація цього номена для неї затемнена; майрáн ‘материнка звичайна (Origanum vulgare L.)’ (результат перенесення назви рослин роду майоран (Majorana), зокрема майорану садового (Majorana hortensis), що мають схожі з материнкою властивості, на основі яких їх часто навіть об’єднують в один рід. Найменування майорáн – засвоєне з нлат. ботанічної номенклатури); дивинá л’íкарс’ка ‘парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.)’ (результатом перенесення найме­нування дивини залізняковидної (Verbascum phlomoides L.), що мотивується як схожістю будови суцвіття та кольору квітів цих рослин, так і уявленнями про чудодійні властивості, які надзвичайно популярні в народній медицині, через що існує припущення про їх походження від псл. divo ‘диво’); рýта ‘рутка лікарська. (Fumaria officinalis L.)’. (результат перенесення назви рути запашної (Ruta graveolens L.), тому що обидві ці рослини гіркі на смак і мають схожі лікувальні властивості); грéц’ка валерйáнка ‘синюха голуба (Polemo­nium coerulem L.)’ (витяжки з коренів синюхи голубої у 8-10 разів активніші, ніж витяжки валеріани. Звідси, очевидно, й назва, яка є результатом перенесеня найменування валеріани лікарської, а означення служить засобом розрізнення цих рослин); ромáшки, ромáшка луговá ‘стокротки багаторічні (Bellis perennis L.)’ (ре­зультат перенесення назви ромашки лікарської (Chamomilla recutita L.) за схожістю будови квітів, одувáнчик – кульбаби лікарської (Taraxacum officinale Wigg), едел’вéйси – едельвейсу альпійського (Leontopodium alpinum Cass.), п’ідсн’íжник – підсніжника звичайного (Galanthus nivalis L.), нечýйв’íтер – нечуйвітру волохатенького (Hieracium pilosella L.)); марóна болóтна ‘сухоцвіт болотяний (Gnaphalium uliginosum L.) (за схожістю будови сухоцвіту болотяного до маренки красильної (Asperula tinctoria L.), а означення болóтний служить засобом розрізнення цих рослин, оскільки маренка не росте на болотах); л’онóк ‘чаполоч пахуча (Hierochloe odorata Wahlb)’ (похідне від льон, що зумовлено частковою подібністю цих рослин, а номен конопéл’ки, очевидно, утворений від лексеми конóпля, хоча причина такого перенесення, на наш погляд, не зрозуміла).

Модель 2 – ‘предмет’ → ‘рослина, яка в цілому або якоюсь своєю частиною подібна до цього предмета’: блошн’áк ‘багно звичайне (Ledum palustre L.)’ (використання рослини для боротьби з пара­зи­тичними комахами зумовило появу назви); йазúчки ‘березка польова (Convolvulus arvensis L.)’ (за формою листя); свúнки жóвт’і, кобúл’аче копúто ‘глечики жовті (Nuphar lutea L.)’ (за будовою квітки); вéприки ‘глід колючий (Сrataegus oxyacantha L.)’ (за особливостями будови плода); вухáч, свин’áче вýхо ‘лопух справжній (Arctium lappa L.)’ (за особливостями будови листка); н’íг^хтик’и^і, кот’áч’і лáпки, пазýрчик’е ‘нагідки лікарські (Calendula officinalis L.)’ (за по­дібністю сім’янок квітки цієї рослини до кігтів тварин); баранц’í, барáнчики ‘первоцвіт весняний (Primula veris L.)’ (за особливостями будови квіток); гýс’ач’і лáпк’и, лáпки, лапчáтка ^і ‘перстач гусячий (Potentilla anserine L.)’ (за особливостями будови листя рослини, хвостáч (за способом існування, оскільки стебла повзучі, завдовжки 10-15 см); пíвник / пíвники, бýслики, зáйчики, вóлик’и^і, собáчки, ужачк’ú^і, бýслики ‘півники болотні (Iris pseudoacorus L.).’ (за особ­ливостями будови стебла та суцвіття рослини); йіж’í, ол’éн’ач’і рóг’і ‘плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L.)’ (за особли­востями зовнішньої будови); óрлики ‘розхідник звичайний (Glechoma hederacea L.)’ (за формою квітів); собáчки, п’íвник’е, кот’áч’і сл’óзи ‘рутка лікарська (Fumaria officinalis L.)’ (за особливостями будови квітів);  кýрочк’и^і і п’íвник’і ‘чаполоч пахуча (Hierochloe odorata Wahlb)’ за особливостями будови суцвіття).  

Модель 3 – ‘предмет’ → ‘рослина, яка в цілому або якоюсь своєю частиною подібна до цього предмета’: кап’іл’ýшики, калáчики ‘березка польова (Convolvulus arvensis L.)’ (за формою квітів); кувшúнки, кувшúнчики, кубúшка, глéчики, горлáчики, гладúшечки, збанóчок, бóче^ички, бáнки, кашпел’ýхи, че^ире^ивúчки ‘глечики жовті (Nuphar lutea L.)’ (за формою плодів та квітки); м’ішéчки, калúточ­ник, в’íнички, мúсочки, лопатк’ú^і ‘грицики звичайні (Capsella bursa pastoris (L.)’ (за формою плода); кáшка ‘деревій звичайний (Achillea millefolium L.)’, ‘живокіст лікарський (Symphytum officinale L.)’ (кáшкою називають ті рослини або їх частини, які при перетиранні в руках утворюють щось подібне до крупи); драбúнка ‘живокіст лікарський (Symphytum officinale L.)’, ‘конюшина повзуча (біла) (Trifolium repens L.)’ (за особливістю розміщення листків); па­ра­шýтики ‘кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg)’ (за особ­ливістю будови плода); збан, збанóчке, бáнки, кувшúнки ‘латаття біле (Nymphaea alba L.)’ (за особливістю будови квітки); шаби^ел’кú ‘лепеха звичайна (аїр звичайний) (Acorus calamus L.)’ (за зовнішнім виглядом листків); капел’уш’í, вухáч, свин’áче вýхо ‘лопух справжній (Arctium lappa L.)’ (за зовнішнім виглядом листя); мил’н’áнка ‘мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.)’ (утворення від мúло, оскільки в корені цієї рослини є сапонін, завдяки якому її вживають для прання); калáчики ‘нагідки лікарські (Calendula officinalis L.)’ (за особливостями будови плодів); драбúнки, рабрú^ени ‘перстач гусячий (Potentilla anserine L.)’ (за особливісю будови листка; в’íнич’:а ‘полин гіркий (Artemisia absinthium L.)’ (за особливостями зовнішнього вигляду рослини); з’íрочка ‘собача кропива (Leonurus quinquelobatus L.)’ (за особливістю будови квітки); товкáчик ‘хвощ польовий (Equisetum arvense L.)’ (за особливостями будови рослини); стрíлочник, стр’íлки ‘череда трироздільна (Bidens tripartita L.). (за особливістю будови плода); корáл, корáли ‘шипшина собача (Rosa canina L.) (за особливістю будови плода); черевúчки  ‘вероніка лікарська (Veronica officinalis L.)’ (за особливостями будови квітки); кам’íнчики, камйанúчки, каменúц’і ‘веснівка дво­листа (Majantheum bifolium (L.)’ (за особливостями будови плодів), качáлки (за особливістю будови суцвіття веснівки дволистої); Vвóник’і ‘коронарія зозуляча (Coronaria flos-cuculi (L.)’ (за дзвонико­подібною формою чашечки квітки); калáчики, варéнички ‘стокротки багаторічні (Bellis perennis L.)’ (за особливостями будови квітки); Vвóники, звóн’ік’і, звонкú ‘тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe L.)’ (за дзвоникоподібною формою чашечок рослини), св’ічýрник (за особливістю будови квітконосного стебла); батогú ‘цикорій звичайний (Cichorium intybus L.)’ (за особливістю будови стебла).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, семантичні деривати є наслідком метафоричних перенесень на під­ставі подібності до добре відомих предметів, які оточують людей у по­всякденному житті. Найширші зв’язки назв рослин із тематичною групою назв тварин. Значний відсоток припадає і на перенесення всередині цієї лексико-тематичної групи. Метафоричне перенесення найменувань інших реалій на рослину найчастіше відбувається за зовнішніми ознаками: формою плода, формою квітки чи суцвіття, формою листя та формою стебла.

Джерела та література

1. Блинова О. И. Лексическая мотивированость и некоторые проблемы ре­гиональной лексикологии / О. И. Блинова // Вопросы изучения лексики рус­ских народных говоров. Диалектная лексика. 1971. – Л. : Наука, 1972. – С. 9.
2. Москаленко Л. А. Подібність рослини до іншої рослини як джерело номі­нації / Л. А.  Москаленко // Українська мова. – 2002. – № 3. – С. 39–50.
3. Омельковець Р. С. Номінація лікарських рослин в українському західнопо­ліському говорі / Р. С. Омельковець. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – 301 с.
4. Петрова З. Ю. Регулярная метафорическая многозначность в русском языке как проявление системности метафоры / З. Ю. Петрова // Проблемы структурн. лингвистики 1985–1987. – М., 1989. – С. 120–133.
5. Поістогова М. В. Номінаційні прцеси у ботанічній лексиці східнополіських говірок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. В. Поістогова. – К., 2005. – 23 с.
6. Скорофатова А. О. Ономасіологія та лінгвогеографія фітономенів в україн­ських східнослобожанських говірках / А. О. Скорофатова. – Луганськ : Елтон-2, 2009. – С. 79.

Руслана Омельковец. Семантическая трансформация как способ номинации фитообъектов у западнополесских говорах. В работе проанали­зирована такая древняя и ценная для изучения истории языка лексико-тема­тическая группа, как названия растений, в частности рассмотрено семанти­ческую трансформацию как следствие метафорических переносов на основе ботанической лексики западнополесского говора, определены основные се­ман­тические модели, по которым происходит переосмысление. Установлено, что семантические дериваты являются следствием метафорических переносов на основании сходства с хорошо известными предметами, окружающими людей в повседневной жизни. Наиболее широкие связи названий растений с темати­ческой группой названий животных. Значительный процент приходится на перенос внутри этой лексико-тематической группы. Метафорический пере­нос наименований других реалий на названия растений чаще всего происходит по внешним признакам: форме цветка или соцветия, строению плода, форме листьев и стебля.

Ключевые слова: лексема, фитономены, западнополесские говоры, спо­собы номинации, семантическая трансформация, метафорические переносы, семантические модели.

Ruslana Omelkovets. Semantic derivation as the way of nomination of phytological objects in westernpolissyan dialects. The article deals with the lexical and topical group of the names of plants which is an ancient and worth of studying in the history of language; in particular semantic transformation as a result of metaphorical changes based on botany lexics; the main semantic models are determined. It is set that semantic derivation is considered as a result of metaphorical transfomations based on the similarity to the well-known objects that surround people in everyday life. The names of plants are closely connected with the names of animal.  Transfomation in this lexical and topical group presents us a significant percentage. The metaphorical transformation of other types of nominations mostly takes place on external features: by the form of flower or inflorescence, structure of fruit, form of leaves and stem.

Keywords: lexeme, phytological nominations, westernpolissyan dialects, methods of nomination, semantic transformation, metaphorical transformation, semantic models.