УДК 811.161,2‟367.333

Тетяна Масицька

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ СУБ’ЄКТА ВСЕОХОПНОГО ПРОЦЕСУ

У статті досліджено проблематику синтаксичної залежності та виокрем- лено семантико-синтаксичну залежність у семантико-синтаксичній структурі речення. Особливу увагу зосереджено на аналізі семантико-синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу. Вказано, що здатність предикатних одиниць формувати семантико-синтаксичну залежність впливає на утворення структури семантично елементарного простого речення. Семантика предиката формує  семантико-синтаксичну залежність відповідної  кількості компонентів, які необхідні для повної реалізації реченнєвої структури. Семантико-синтак- сичну залежність суб‟єкта всеохопного процесу утворюють предикати особливих семантичних  груп  на  позначення:  1)  пори  року;  2)  часового  проміжку  доби; 3) природних явищ. Переважно предикати всеохопного процесу вказують на різноманітні природні явища, які відбуваються в навколишній дійсності без участі якогось видимого діяча. Речення з дієслівним предикатом і однією за- лежною синтаксемою становлять найпростіший вияв семантично елементар- ного речення, їх формує тільки предикат всеохопного процесу, стану або про- цесу. Встановлено, що у реченнєвих конструкціях з предикатами всеохопного процесу семантико-синтаксична залежність суб‟єкта всеохопного процесу пере- важно має імпліцитне вираження.

Ключові слова: семантико-синтаксична структура речення, синтаксична залежність, семантико-синтаксична залежність, суб‟єкт всеохопного процесу, предикат всеохопного процесу.

Постановка наукової проблеми та її значення. Одним з важли- вих завдань сучасного мовознавства є функційно-семантичний підхід до дослідження структурного складу семантико-синтаксичного аспек- ту речення. Предикат і семантично залежна від нього суб‟єктна синтаксема формують  усі  типи  речень  сучасної  української  мови. З огляду на це, у функційній лінгвістиці необхідно висвітлити пробле- матику синтаксичної залежності у формально-синтаксичній і семан- тико-синтаксичній структурі речення. Відповідно до організаційної структури речення синтаксичну залежність варто диференціювати на формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну. Виділення семан- тико-синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу перед- бачає виокремлення групи предикатів всеохопного процесу, які формують реченнєві конструкції з цією залежністю. З‟ясування особ- ливостей суб‟єктної семантико-синтаксичної залежності дозволяє ви- значити, як утворена структура речення, його організація, до складу якої входять реченнєві компоненти, виражені предикатом і суб‟єктом всеохопного процесу.

Аналіз досліджень цієї проблеми. В українському синтаксисі проблематика суб‟єкта найбільш вагомо представлена в дослідженнях І. Р. Вихованця [2; 3], А. П. Загнітка [6], К. Г. Городенської [4], Н. Л. Іва-

ницької [7], М. Я. Плющ [15], М. В. Мірченка [11], О. Г. Межова [9; 10] та інших мовознавців. У студіях вчених проаналізовано вияв суб‟єкт- ності у граматичній структурі речення, однак проблематика семантико- синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу перебуває поза увагою лінгвістів і потребує детального висвітлення.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. Здатність предикатних одиниць формувати семантико-синтаксичну залежність впливає на утворення структури семантично елементарного простого речення, на кількісний склад компонентів реченнєвих конструкцій. В. І. Кононенко вказує: «Се- мантичне наповнення предиката настільки багатогранне й насичене, наскільки й слабке в силу його вербальної прив‟язаності при одно- часному втягуванні у сферу його впливу інших морфолого-синтак- сичних засобів, виникнення на цій основі внутрішніх ускладнень у межах як самого предиката, так і в його відношеннях на рівні речен- ня. Неоднозначними виявляються взаємозв‟язки предикатів з суб‟єктним компонентом, що далеко не завжди можуть бути зведені до підпорядкованості одне одному, зокрема, при виявленні актантної предикації» [8, с. 7]

У структурі речення семантико-синтаксична залежність встанов- лює відповідну кількість компонентів, які необхідні для повного розкриття семантики предиката. Семантико-синтаксичну залежність суб‟єкта всеохопного процесу формують предикати особливої семан- тики. Семантичні групи цих предикатів позначають:

1. пору року, напр.: весніти, завесніти, осеніти, повесніти, роз- веснитися, розвеснятися і под.;
2. часовий проміжок доби, напр.: вечоріти, дніти, засвітати, засвітліти, завечоріти, звечоріти, ночіти, обвечоріти, повечоріти, поночіти, завидніти, завиднітися, змеркнути, змеркти, засутеніти, затемнітися, осмеркнути, повидніти, повиднішати, розвиднитися, розвидніти, розвиднятися, розсвітати, світати, світліти, світліша- ти, смеркнути, темніти, темнішати, тьмяніти, тьмянішати, ясни- тися, ясніти, яснішати і под.;
3. стан природи, напр.: вигодинитися, вигодинюватися, випогоди- ти, випогодитися, випогоджувати, випогоджуватися, вияснювати- ся, вияснятися, вітрити, віхолити, дощити, задощити,  задощитися, зазоріти, заметелитися, замрячити, занегодитися, загриміти, за- гримкотіти, задощилося, замжичити, замрячити, занепогодитися, засльотити, затеплитися, затуманити, захмарювати, захурделити, захурделитися, імжичити, мжичити, мигичити, морозити, мрячити, нахмарити, передощити, передощитися, підгрязити, прихмарити, прихмарювати, прояснити, проясніти, пояснішати, розгримітися, роздощитися, розпогодитися, розпогоджуватися, розсльотитися, росити, сльотити, смеркати, смеркатися, сніжити, сушити, теплі- ти, теплішати, туманити, туманіти, холодніти, холоднішати, хма- рити, хмарнішати, хурделити, хурделитися, хуртовинити, шторми- ти, штормувати і под. [13].

У реченнєвих конструкціях з предикатами, що позначають:

• пору року, напр.: А тим часом весніє, весніє (О. Гончар); Вес- ніє вже... (О.  Гончар);  ...осеніє  кругом...  (Є.  Пашковський); А як  зазиміло...  (В.  Дрозд);  Зовсім  повесніло...  (В.  Барка);  А вже завесніло (В. Дрозд);
• часовий проміжок доби, напр.: А вже дніло (В. Дрозд); Зреш- тою смеркає (Є. Гуцало); Вечоріє (Ю. Яновський); Надворі розвиднювалося (Ю. Яновський); Не розвиднялось, і не дніло... (В. Стус); Надворі тільки світає... (А. Дімаров); Вже майже зовсім  смеркло...  (І.  Багряний);  У   лісі   швидко   темніло  (В. Шкляр);
• стан природи, напр.: Цілу ніч виє, мете, хурделить... (О. Гон- чар); Надворі репіжив дощ, гриміло... (В. Шкляр); Надворі дощить (Гр. Тютюнник); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Гр. Тютюнник); Й далі блискало раз по раз (Ю.  Мушкетик);  ...і  знову  дощить  і  дощить...  (В. Сосюра); Певно, випогоджується (А. Дністровий) семан- тико-синтаксична залежність суб‟єкта всеохопного процесу переважно має імпліцитне вираження.

У реченнях такого типу спостерігаємо формальну невираженість компонентів глибинної структури речення. Генетично первинними конструкціями є речення з безособовими дієсловами: морозить; сві- тає; вечоріє. На думку Н. С. Валгіної, раніше ці речення були дво- складними: Дощ дощить; Вечоріє вечір [1, с. 160]. Такі тавтологічні конструкції іноді функціонують в українській мові: Може, саме тим возом він і їздить, як грім гримить? (Б. Грінченко); Грім гримить... (Є. Гуцало); То не грім гримів у захмарених високостях... (Є. Гуцало); Вже вечір вечоріє... (М. Сороколіт); На сіножать сніги сніжать... (М. Вінграновський). Аналізуючи відмінності двоскладних та одно- складних речень, П. С. Дудик вказує: «Якщо в двоскладному реченні виділяється підмет (у граматичному розумінні) і дія, стверджується їх щонайтісніший зв‟язок, то в скільки-небудь типовому односкладному безособовому реченні підкреслюється стихійність дії або ж її ней- тральність у відношенні до особи. Тому-то й недоречним чи, в кращому випадку, помітно штучним виявиться запитання про те, ким реалізуються процеси, дії, стани, які втілюються у моделі безособової конструкції. Через те, що безособові речення вказують на відсутність суб‟єкта дії або стану як активної сили, вони тим самим не можуть бути спонукальними реченнями. Адже ні від кого вимагати, щоб ско- ріше чи пізніше світало, вечоріло, потепліло... Разом з тим, безосо- бові конструкції є лише одним із мовних засобів позначення процесів і станів, які можуть бути відображені і в двоскладному реченні як такі, що пов‟язані з певними суб‟єктами» [5, с. 245]. У деяких пре- дикатах суб‟єкт всеохопного процесу немовби функціонує в основі цього предиката: туманить – туман, дощить – дощ, морозить – мороз, гримить – грім, вечоріє – вечір і под. Л. Теньєр звертав увагу на дієслова виокремлених семантичних груп і називав їх дієсловами без актантів, що позначають процес, «... який розгортається сам по собі і в якому немає учасників. Це стосується в першу чергу дієслів, що  позначають  атмосферні  явища.  Так,  в  латинському  реченні Pluit «йде дощ» дієслово рluit описує дію (дощ) без актанта» [16, с. 121]. Суб‟єктна синтаксема всеохопного процесу є зрозумілою з контексту, із семантики предиката, напр.: Ллє як з відра (про дощ); Надворі хурделить (про хуртовину). О. М. Пєшковський, аналізуючи безосо- бові дієслова, вказував: «І справді, вдумуючись у значення безосо- бових дієслів, ми все-таки відкриємо в них сліди 3-ї особи... До того самого приводить і суто морфологічний аналіз цієї форми... Ясно, що оскільки особа мислиться в дієслові, то вона мислиться тут як третя. Але мислиться вона з мінімальною ясністю» [14, с. 186]. Тому іноді виконавець невідомої чи малозрозумілої сили виражений займенни- ковим словом «воно» напр.: ...вчора воно гриміло громами, блискало блискавицями, періщило холодним дощем (В. Малик); Восени воно як розштормиться... (О. Гончар); ...а воно над ними <...> все зоріло... (О. Гончар); ... воно вже світлішає, рожевіє на сході ... (О. Гончар); Тут, у горах, воно пекло так само безжально, як і внизу, біля  океану, але з далеких снігових верхів тягло приємною прохолодою... (І. Білик); ...а воно як завіяло... (О. Гончар); Якби випогодилось, то краще стало б, але воно випогоджується – тільки в другий бік (Є. Гуцало). На думку В. М. Ожогана, «Важливими показниками у родовій дифе- ренціації прономінативного субстантива середнього роду воно – спів- відносного як із навами істот, так і неістот – відзначаються формальні чинники (флексія -о). Формально-граматичний зміст щодо семантико- граматичного у прономінативної лексеми середнього роду, очевидно, необхідно розглядати як домінанту, оскільки займенниковий іменник воно здебільшого вказує на субстантиви-назви неістот чи персо- ніфіковані предмети» [12, с. 85].

Переважно предикати всеохопного процесу вказують на різно- манітні природні явища, що відбуваються в навколишній дійсності без участі якогось видимого діяча, однак в сучасній українській мові функціонують конструкції, у яких семантико-синтаксична залежність всеохопного процесу вказує на чітко сформований суб‟єкт, напр.: Весніє світ... (В. Стус); Ясніє небо... (О. Гончар); ...небо зусебіч хмарніло... (Є. Пашковський); Зоря розсвітала... (М. Вовчок); Сонце палить  немилосердно  (Л.  Костенко);  Спершу  прояснилося  небо  (І. Багряний); ...а море штормить... (Ю. Мушкетик); Тьмяніє світ (Т. Коломієць); Світ вечоріє (В. Стус); А небо <...> вже світлішає, рожевіє на сході (О. Гончар).

У семантично елементарному реченні (тобто реченні, яке сфор- моване з одного предиката і залежних від нього субстанційних син- таксем) функціонують, як правило, дієслово та іменник (іменники). На цю типову особливість структури речення вказує семантико-син- таксична залежність, яку формує семантика предиката. Предикатові  (у типовому вияві це семантичне, синтаксичне і морфологічне діє- слово) із семантичного погляду не властиво мати нульову семантико- синтаксичну залежність у структурі речення (тобто відсутність сполу- чуваності з назвами предметів – іменниками), тоді як із формально- синтаксичного погляду формально-синтаксична залежність суб‟єкт- ної синтаксеми може мати нульове вираження. Наприклад, у сучасній українській мові предикати, що позначають всеохопний процес, мають лексичне вираження, а пов‟язані з ними в глибинній структурі субстанційні синтаксеми позбавлені лексичного вираження, тобто виражені імпліцитно. Речення з одним дієслівним предикатом і од- нією  залежною  синтаксемою  становлять  найпростіший  вияв семантично елементарного речення, їх переважно формують тільки пре- дикати всеохопного процесу, стану або процесу.

Залежно від семантико-синтаксично залежності суб‟єкта всеохоп- ного процесу, що формує предикат у структурі речення, виділямо наступні реченнєві конструкції:

1. речення з імпліцитною семантико-синтаксичною залежністю суб‟єкта всеохопного процесу, які виражають явища, що відбуваються у природі, у навколишньому середовищі, напр.: Зазоріло (О. Гончар); Вечоріє вже (О. Довженко); Ще  допіру  дніло  (В.  Стус);  Світало (В. Шкляр); З неба уже не мрячить (В. Дрозд); В тропіках темніє одразу... (О. Гончар).
2. речення з варіантним вираженням імпліцитності/експліцитності семантико-синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу, що позначають залежно від ситуації процеси, які відбуваються у природі чи особливості стану людини, напр.: Назагал глобально теплішає («Дзеркало тижня», 2012); У другій половині квітня теп- лішає і в Забайкаллі... (Б. Антоненко-Давидович); Ранувато темніє, як на середину вересня (А. Ірванець); В хаті темніє (В. Винниченко); ...уже темніє раптово... (О. Гончар) і ...йому [Козакову. – Т. М.] наче теплішає в холодній темряві (О. Гончар); ...від запаху Княгині у мене темніє в очах... (С. Андрухович); ... [хлоп‟яті. – Т. М.] в очах темніє (О. Гончар).

Імпліцитне вираження семантико-синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу у структурі речення зумовлена такими ознаками:

1. нереалізованістю у реченні граматично оформленого підмета, який є носієм дієслівної ознаки;
2. відсутністю у дієслові-присудку ознак узгодження з підметом, який не встановлюється ні формою синтаксичного зв‟язку, ні змістом;
3. нульове вираження двобічної залежності (взаємозалежності) між підметом і присудком;
4. співвідносністю значення предиката, який виражає всеохопний процес, що не потребує лексичного вираження суб‟єкта всеохопного процесу.

У реченнєвих конструкціях такого типу суб‟єкт всеохопного про- цесу повністю усунений з розумово-чуттєвої сфери. Імпліцитний вияв семантико-синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу виражає стосунок до особливих процесів всеохопного характеру. Ці процеси  характеризують  усе  навколишнє  середовище,  а  не    який-небудь конкретний предмета в ньому. Стихійність явища визначаємо не як дію, а як всеохопний процес, створений природними силами.

Висновки й перспективи подальших досліджень. У сучасній українській мові семантико-синтаксичну залежність суб‟єкта всеохоп- ного  процесу  формують  предикати,  що  позначають:  1)  пору року;

2) часовий проміжок доби; 3) стан природи. Головна семантична ознака цих предикатів – позначення атмосферних явищ. Імпліцитне вираження семантико-синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу при таких предикатах є більшою мірою семантичним яви- щем, ніж морфологічним. Реченнєві конструкції з нульовим виражен- ням семантико-синтаксичної залежності суб‟єкта всеохопного процесу нерідко мають синонімічні типи із предикатами тотожної семантики, у яких спостерігаємо експліцитне вираження суб‟єктної семантико- синтаксичної залежності. Перспективними вважаємо дослідження се- мантичної диференціації предикатів, що формують семантико-син- таксичну залежність суб‟єкта процесу і суб‟єкта всеохопного проце- су. Окремої уваги щодо означеної проблеми заслуговує всебічний аналіз предикатів всеохопного процесу.

Джерела та література

1. Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка : [учеб. для вузов] / Н. С. Валгина. – М. : Высш. шк., 1973. – 422, [1] с.
2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1992. – 222 с.
3. Вихованець І.  Р.  Граматика  української  мови.  Синтаксис  :  [підручник]  / І. Р. Вихованець.– К. : Либідь, 1993.– 368 с.
4. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць : [монографія] / К. Г. Го- роденська. – К. : Наук. думка, 1991. – 192 с.
5. Дудик П. С. Безособові речення / П. С. Дудик // Сучасна українська мова. Синтаксис / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 244–254.
6. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Синтак- сис : [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2011. – 992 с.
7. Іваницька Н. Л. Сучасні теорії категорійної граматики в лінгводидактиці /   Н. Л. Іваницька. – Вінниця : ВДПУ, 2009. – 260 с.
8. Кононенко В. І. Вступ. Предикатоцентрична теорія в логіко-граматичному вимірі / В. І. Кононенко // Предикат у структурі речення : [монографія] / за ред. В. І. Кононенка. – Київ ; Івано-Франківськ ; Варшава : [б. в.], 2010. – 408 с.
9. Межов О. Г. Суб‟єктні синтаксеми у структурі простого речення : [моногра- фія] / О. Г. Межов. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Укра- їнки, 2007. – 184 с.
10. Межов О. Г. Типологія мінімальних семантико-синтаксичних одиниць : [мо- нографія] / О. Г. Межов. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 464 с.

11. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М. В. Мір- ченко. – [2-ге вид., переробл.]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – 393с.
12. Ожоган В. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови : [монографія] / Василь Ожоган. – К. : [б. в.], 1997. – 231 с.
13. Словник української мови : в 11-ти т. / [редкол. І. К. Білодід (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970–1980.
14. Пешковский О. М. Русский синтаксис в научном освещении / О. М. Пеш- ковский. – [7-у изд.]. – М. : Учпедгиз, 1956. – 511 с.
15. Плющ М. Я. Словоформа у семантично елементарному та ускладненому ре- ченні : [вибр. пр.] / М. Я. Плющ. – К. : Вид-во Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Дра- гоманова, 2011. – 362 с.
16. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса / Л. Теньер ; [пер. с фр. И. М. Бо- гуславский и др. ; вступ. ст., общ. ред. и коммент. В. Г. Гак]. – М. : Прогресс, 1988. – 654с.

Масицкая Татьяна. Семантико-синтаксическая зависимость субъекта всеобъемлющего процесса. В статье исследовано проблематику синтакси- ческой зависимости и выделено семантико-синтаксическую зависимость в се- мантико-синтаксической структуре предложения. Особое внимание сосредо- точено на анализе семантико-синтаксической зависимости субъекта всеобъем- лющего процесса. Установлено, что способность предикатных единиц форми- ровать семантико-синтаксическую зависимость влияет на образование структу- ры семантически элементарного простого предложения. Семантика предиката формирует семантико-синтаксическую зависимость соответствующего коли- чества компонентов, которые необходимы для полной реализации структуры предложения. Семантико-синтаксическую зависимость субъекта всеобъемлю- щего процесса образуют предикаты особых семантических групп для обозна- чения: 1) времени года; 2) временного промежутка времени; 3) природных явлений. Преимущественно предикаты всеобъемлющего процесса указывают  на то, что различные природные явления происходят в окружающей действи- тельности без участия какого-то видимого деятеля. Предложения с глагольным предикатом и одной зависимой синтаксемой составляют семантически элемен- тарное предложение, их формирует только предикат всеобъемлющего процес- са, состояния или процесса. Определено, что в конструкциях с предикатами всеобъемлющего процесса семантико-синтаксическая зависимость субъекта всеобъемлющего процесса преимущественно имеет имплицитное выражение.

Ключевые слова: семантико-синтаксическая структура предложения, син- таксическая зависимость, семантико-синтаксическая зависимость, субъект всеобъемлющего процесса, предикат всеобъемлющего процесса.

Masytska Tetiana. Semantic-Syntax Dependency of the All-Around Action Subject. Problems of syntax dependency were researched in this article, semanticsyntax dependency in semantic and syntax sentence‟s structure was determined. Par- ticular attention is paid on the analyze of semantic-syntax dependency in all-around action subject. Predicate‟s ability to generate the semantic-syntactic dependency has influence on the formation of a simple sentence with basic semantic structure. The predicate‟s semantic forms a semantic-syntax dependence between appropriate number of components, which are necessary for the full realization of a sentence‟s structure. Predicates from specific semantic groups which describe: 1) season; 2) day time period; 3) atmospheric effects form semantic-syntax dependency of the all- around action subject. Mainly the all-around action predicates specify on the fact, that the various natural phenomena‟s take place in surrounding reality without partici- pation of visible figure. The sentences with one verbal predicate and one dependent syntaxema are the simplest expression of semantic elementary sentence. The predica- te of condition or process or all-around action predicate forms this type of sentence. Semantic-syntax dependency of the all-around action subject preferably has implicit expression at the sentence structure with all-around action predicate.