УДК 811.161.2‟373.45

Ірина Василяйко

СЕМАНТИКО-ТЕМАТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНІВ КІНЕМАТОГРАФА

У статті розглянуто функційну специфіку кінематографічних термінів су- часної української мови як складника терміносистеми в цілому. На основі сучасного  термінознавства   визначено   поняття   «кінематографічний  термін»  та

«терміносистема кінематографа», а також розглянуто співвідношення кінемато- графічних термінів із загальновживаною лексикою. Частково проаналізовано шляхи та способи переходу термінологічних одиниць до складу загально- вживаних слів. У статті подано системність терміна як одну з основних умов існування кінематографічних термінолексем. Проведено детальну семантико-тематичну класифікацію термінів кінематографа, у результаті якої виділено п‟ять головних груп: назви професій; жанри і піджанри фільмів; кінотехніка; процеси кінематографа; назви реалій з історії та теорії кіно. У межах тематич- них груп простежено гіперо-гіпонімічні відношення, через які виявляється системний характер термінології. У тематичній групі назв процесів кінемато- графа виявлено антонімічні та синонімічні відношення. Описано лексичне значення термінів на позначення назв реалій кінематографа.

Ключові слова: кінематограф, кінематографічний термін, терміносистема кінематографа, парадигматичні відношення, гіперонім, гіпонім.

Постановка наукової проблеми і її значення. Початок XXI ст. характеризується масштабними змінами в усіх галузях науки і техні- ки, процесами їх інтеграції й міжнародного кооперування. Будь-які зміни в соціально-економічній та науково-технічній сферах супрово- джуються певними змінами в мовній системі. Науково-технічна тер- мінологія – це значний шар лексики, що інтенсивно розвивається та активно взаємодіє з іншими шарами лексики [6, с. 5]. Терміни кінема- тографа, з огляду на сучасний розвиток кіноіндустрії, активно функ- ціонують у публіцистичних виданнях, спеціалізованій літературі та інтернет-ресурсах, щоразу поповнюючи свій склад новими, головно, іншомовними лексемами. Наповнення термінами є однією з визна- чальних характеристик науково-технічного тексту. Як засвідчують дослідження, у науково-технічних текстах, присвячених кінематогра- фу, частина термінологічної лексики становить 25 %, а загальнонау- кова та загальновживана – 75 %. Визначення поняття «кінематогра- фічний термін» і «терміносистема кінематографа» та аналіз кінемато- графічних термінів варто здійснювати на основі загальнотеоретичних засад сучасного термінознавства, розглядаючи їх крізь призму теорії терміна та термінологічної системи.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Українська термінологія кіномистецтва ще не була об‟єктом ґрунтовного аналізу, проте окремі терміни сфери кіно принагідно досліджували українські мовознавці І. Кочан [4], Н. Яценко [6], Л. Туровська [5].

Мета і завдання статті. Мета розвідки – проаналізувати специ- фіку функціонування термінів кінематографа в сучасній українській мові крізь призму загального термінознавства та розробити їхню семан- тико-тематичну класифікацію. Мета статті передбачає розв‟язання таких завдань:

• визначити поняття «кінематографічний термін» і «терміносис- тема кінематографа»;
• проаналізувати зв‟язок кінематографічних термінів із загально- вживаною лексикою;
• описати   головні   семантико-тематичні    групи   досліджуваних лексем;
• простежити парадигматичні відношення серед кінематографіч- них термінів.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. Через складність та дискусійність питання про формулювання дефініції такого поняття, як термін, у   лінгвістиці існує чимало версій такого визначення. Ірина Квітко вважає, що тер- мін – це «слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з понят- тям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що всту- пають у системні відносини з іншими словами та словесними комп- лексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформа- тивністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральніс-  тю» [2, с. 21]. Важливим для нашого дослідження є твердження Гри- горія Винокура про те, що «термін – це не особливе слово, а слово в особливій функції» [1, с. 21]. Основні властивості терміна (дефіні- тивність, системність, стилістична нейтральність) зумовленні його функцією в тексті та мовленні. Кінематографічні терміни (як спе- ціальні слова чи слова з особливою функцією) є частиною загального лексичного складу мови, тому що акцентологічно, фонетично та структурно-граматично сформовані за законами української мови.

Кінематографічними термінами називаємо слова чи словоспо- лучення, що позначають поняття кінематографа як галузі мистецтва та вживаються в науково-теоретичній, науково-популярній фаховій, методичній та навчальній літературі, у фаховій мові кінематогра- фістів.

Терміни можуть існувати лише як елементи терміносистеми, як- що під останньою розуміти «впорядковану сукупність термінів, які адекватно висловлюють систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності» [5, с. 11]. Систем- ність терміна виявляється двопланово: у змісті та вираженні. У плані змісту відображається суть поняття, а в плані вираження системність досягається однотипністю словотвірних моделей.

Питання системності термінології доволі широко обговорюють у лінгвістичній літературі, адже системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент тер- міносистеми. Терміносистема – це сукупність термінів, що адекватно виражають систему понять теорії, яка стосується певної спеціальної сфери людських знань чи діяльності. Багато науковців дотримуються досить категоричної думки щодо системності термінів: окремо взятий термін сам по собі є фікція; він існує лише в системі термінів, тобто серед інших термінів, з якими він пов‟язаний певними відношеннями. Існує твердження, що системність термінів полягає у зв‟язаності, співвідносності  термінів за формою та  значенням  на різних  мовних рівнях. Отже, терміносистема – це, по суті, пов‟язана з певною сфе- рою знань, проблемою, темою, науковою школою і т. д. сукупність термінів, що взаємодіють між собою на понятійному, лексико-семан- тичному, словотворчому і граматичному рівнях.

Терміносистема кінематографа – упорядкована сукупність тер- мінів на позначення понять кінематографа, які перебувають у різно- манітних зв‟язках і відношеннях. Терміносистема сфери кіно, як і кожна інша, має свої особливості, тому потребує докладного аналізу  й систематизації. Вона викликає неабияке зацікавлення в сучасних науковців, адже є невід‟ємною темою на сторінках засобів масової інформації, що робить значну частину кінематорнафічних термінів широко вживаними серед нефахівців. Отже, дослідження функціону- вання термінів кіно в мові є актуальним питанням.

У зв'язку зі стрімким розвитком культури, науки, техніки та мис- тецтва деякі терміни стають широко відомими та поступово почина- ють використовуватись у повсякденному спілкуванні, наприклад: дублер, екран, каскадер, кіно, комедія, монтаж, перспектива, прем‟є- ра, проба на роль, продюсер, ракурс, режисер, реквізит, серіал, серія, слайд, сюжет, фільм [3, с. 294−302], які часто трапляються у ЗМІ, проте більшість термінів, що є вузько-спеціалізованими, функціо- нують лише в спеціальній літературі та в комунікації фахівців: ана- морфот, афокальна система, вуція, діапозитив, дисторсія, інтер- титр, калігаризм, кінетоскоп, контратипування фільму, мізанкадр, мутоскоп, обтюратор, сінеплекс, теглайн, фільмостат, цейтра-  фер [3, с. 294−302]. Проблема співвідношення термінології із за- гальновживаною лексикою є доволі неоднозначною. У мовознавстві існує два погляди на це питання. Відповідно до першого, «терміно- логія – складова частина загальновживаної лексики, від якої відріз- няється конкретними особливостями» [6, с. 16], а прибічники другого погляду вважають, що «термінологія – зовсім відокремлена від загально- вживаної лексики група слів» [6, с. 16].

У процесі дослідження проаналізовано «Кінословник» Володими- ра Миславського та фаховий журнал «KINO-КОЛО», на основі ана- лізу фактичного матеріалу з яких було розроблено детальну семан- тико-тематичну класифікацію (зібраний термінний матеріал налічує більш ніж півтори тисячі одиниць). На основі аналізу згаданих вище джерел   виокремлено   такі   основні   групи   термінів кінематографа:

1) назви  професій;  2)  жанри  і  піджанри  фільмів;  3)      кінотехніка;

4) процеси кінематографа; 5) назви реалій з історії та теорії кіно.

звукооператор [3, с. 220], каскадер [3, с. 222], монтажер [3, с.    229],

натурщик [3, с. 87], продюсер [3, с. 236], оператор [8, с. 27], режи-

сер [3, с. 239], сценарист [3, с. 244], кінодистрибютор [9, с. 57], кіно-

документаліст [9, с. 66], фасувальник [7, с. 98], кіномеханік [8, с. 15],

автор екранізації [3, с. 303], звукоінженер [3, с. 315], диктор [3, с. 315], редактор сценаріїв [3, 315]. Серед досліджуваних лексем прослідко- вуємо гіперо-гіпонімічні відношення, адже саме у вираженні родо- видових відношень  виявляється  системний  характер  термінології.  У термінах на позначення назв професій спостерігаємо послідовне під- порядкування ступенів конкретизації. Так гіпероніму режисер відпо- відають гіпоніми: режисер монтажу [8, с. 109], режисер-документа- ліст [7, с. 111], режисер-оператор [3, с. 307]. А термін продюсер кон- кретизується гіпонімами: виконавчий продюсер [3, с. 213], співпродю- сер [3, с. 24]. Розвиток гіперо-гіпонімічних відношень відбувається між термінами художник [9, с. 67] – художник-постановник [8, с. 110], художник-мультиплікатор [3, с. 303], художник по костюмах [3, с. 305], художник-декоратор [3, с. 314]; оператор – другий оператор [7, с. 106], головний оператор [3, с. 305]. У цій групі зафіксовано також назви осіб-помічників: асистент оператора [3, с. 303], асистент режи- сера [3, с. 313] тощо.

Чималою за наповненістю є група термінів, які позначають жанри і піджанри кіно. Серед термінів цієї тематичної групи зафіксовано такі номінації: блексплуататорський фільм – напрям в американ- ському кінематографі 70-х років минулого століття [3, с. 136]; жов- тий фільм –  назва  піджанру  італійського  хорору  60−70-х  років  ХХ ст. [3, с. 67]; бурекас фільм – ізраїльський комедійний стиль філь- мів, які критикували й пародіювали ортодоксальних євреїв-сефардів та ашкеназі в 60−70-х роках минулого століття [3, с. 55]; арбайтер фільм – жанр, що з‟явився в Німеччині та приділяв особливу увагу робітничому прошарку, проіснував усього близько семи років (1970−1976) [3, с. 54]. Деякі жанри належать до окремих країн, де вони виникли, а вже потім розповсюдилися в інших державах: англій- ська комедія [3, с. 53], вестерн [3, с. 139], нове індійське кіно [3, с.   94], нінзя фільм [3, с. 176], самурайський фільм [3, с. 112],  японський хорор [3, с. 210]. Серед термінологічних лексем цієї групи є чимало таких, які вказують на особливості змісту та сюжетного наповнення фільму, а саме: біографічний фільм [3, с. 136], бойовик [3, с. 136], воєнний  фільм  [3,  с.  142],  вуличний  фільм  [3,  с.  59], детективний фільм [3, с. 150], документальне кіно [3, с. 16], ексцентрична комедія [3, с. 154], історичний фільм [3, с. 160], кримінальний фільм [3, с. 165], мелодрама [3, с. 168], мультиплікаційне кіно [3, с. 27], ностальгійний фільм [3, с. 176], підліткове кіно [3, с. 181], романтичний фільм [3, с. 189], сльозоточивий фільм [3, с. 192].

Ще одну групу термінології кінематографа становлять номінації, що позначають назви технічного оснащення. Сюди входять наймену- вання камер, приладів для монтажу, звукозапису, освітлення та іншо- го обладнання. Ця тематична група доволі специфічна, адже вказані терміни є вузькоспеціальними, наприклад, бобіна [3, с. 280], діа- проектор [3, с. 282], діафрагма об‟єктиву ірисова [3, с. 309],  камера стіло [3, с. 74], кінопроекційний апарат [3, с. 285], малий прожек-  тор [3, с. 303], мультверстат [3, с. 286], насаджувальна лінза [3, с. 303], обтюратор [3, с. 288], операторський кран [3, с. 305], освітлювальне підвісне риштовання [3, с. 308], проекційний стробоскопічний апа- рат [7, с. 133], турель для об‟єктивів [3, с. 311], цейтрафер [3, с. 293], широковипромінювач [3, с. 304]. Часто компонентом цих термінів ви- ступає терміноелемент -скоп, що має грецьке походження та   означає «прилад для спостереження»: анімаскоп [3, с. 211], біоскоп [3, с. 280], кінетоскоп [3, с. 284], мутоскоп [3, с. 286], праксиноскоп [3, с. 268], стробоскоп [3, с. 290], що є характерною особливістю термінів на позначення технічних приладів та устаткування. Термінологічні оди- ниці цієї групи мають вузьку спеціалізацію і вживаються, головно, серед фахівців сфери кінематографа.

Ще однією тематичною групою термінів сфери кіно є назви про- цесів кінематографа. Сюди належать такі терміноодиниці, як: виве- дення оптичної фонограми [8, с. 57], девелопмент [3, с. 215], дедра-

матизація [3, с. 61], динамічна композиція [3, с. 215], дубляж [3, с. 216], затемнення кадру [3, с. 219], кінопересувка [3, с. 284], колоризація [3, с. 222], контратипування фільму [3, с. 83], панорамування [3, с. 234], подвійна експозиція [3, с. 235], розкадрування [3, с. 239], ретроспекція  [3, с. 240], синхронізація [3, с. 290], стоп-кадр [3, с. 242], переключення проекційних постів [3, с. 305], звукозапис мови [3, с. 306], швидке пано- рамування [3, с. 308], дрібнозернисте зображення [3, с. 308], діапроекція [3, с. 308], монтажна перебивка [3, с. 309]. Серед термінів назв кінема- тографічних процесів поширеними є гіперо-гіпонімічні відношення, які конкретизують певні поняття. Так, термін ефект деталізує своє лек- сичне  значення  лексемами  ефект  запаморочення  [3,  с.  218],  ефект присутності [3, с. 219], комп‟ютерні ефекти у кіно [3, с. 224], меха- нічні ефекти у кіно [3, с. 226], оптичні і візуальні ефекти [3, с. 231], постановочні ефекти [3, с. 236], спецефекти у кіно [3, с. 241], шумові ефекти [3, с. 309]. Гіпероніму монтаж відповідають гіпоніми вну- трішньокадровий монтаж [3, с. 213], монтаж атракціонів [3, с.  298], паралельний монтаж [3, с. 234], монтаж чорновий [3, с. 303], остаточний монтаж [3, с. 308]. Гіпонімічна парадигма формує співвідно- шення між такими термінами, як: зйомка – натурна зйомка [3, с. 230], покадрова зйомка [3, с. 299], зйомка у ракурсі [3, с. 303], зйомка з верхньої точки  [3,  с. 304],  комбінована  зйомка  [3,  с. 305], зйомка з низької точки [3, с. 308], макрозйомка [3, с. 226]. Як синонімічний варіант до терміна зйомка функціонує лексема кінозйомка, яка має такі гіпоніми: комбінована кінозйомка [3, с. 223], стереоскопічна кінозйомка [3, с. 290], цейтраферна кінозйомка [3, с. 250].   Гіперонім план має гіпоніми: задній план [3, с. 303], передній план [3, с. 303], крупний план [3, с. 305], близький план [8, с. 9], великий план [8, с. 9]. У цій тематичній групі прослідковано й антонімічні відношення між термінами-словосполученнями: негатив зображення – позитив зо- браження [3, с. 311], наїзд камери – від‟їзд камери [3, с. 316], наїзд трансфокаторний – від‟їзд трансфокаторний [3, с. 317], зовнішня подієвість – внутрішня подієвість [9, с. 74].

Тематична група назв реалій у кінематографі охоплює терміни на позначення подій, течій, найменувань організацій вітчизняного і світового кінематографа, наприклад, австралійська хвиля – найбільш визначні фільми, зроблені в Австралії за період із 1969 до 1981 рр.; великий німий – образна назва кінематографа в Росії середини 10-х рр. ХХ ст. [3, с. 57]; гіньйоль – назви кінокартин із численними жаха-    ми [3, с. 59]; група тридцяти – об‟єднання французьких кінематогра- фістів, організованих у 1953 р. для захисту й просування на екран короткометражних фільмів [3, с. 60]; дзідайгекі – збірна назва япон- ських фільмів, в основу яких покладено історію і фольклор [3, с. 63]; золота серія – високохудожні італійські фільми 1909−1919 рр. [9, с. 69]; нова хвиля – художній рух, який радикально змінив характер націо- нального кінематографа Франції на межі 50−60-х рр. [8, с. 91]; пальмова гілка – головний приз Канського міжнародного кінофес- тивалю [7, с. 269]. Терміни цієї групи здебільшого характеризують поняття світового кінематографа, адже вітчизняний розвивався по- вільнішими темпами і значну частину часу перебував під «пильним оком влади».

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Підбива- ючи підсумки виконаного дослідження, можна зробити такі висновки. Термінологія кінематографа є частиною загальної терміносистеми української мови, постійно розвивається й перебуває в тісному зв‟язку зі загальновживаною лексикою. Вона є відкритою системою термінів, адже на розвиток і функціонування будь-якої термінології впливають не лише мовні, а й позамовні чинники, які активізують зміни в семан- тиці слів, призводять до значної кількості іншомовних запозичень і творення нових українських слів на позначення нових понять кіне- матографа. Єдність і цілісність цієї динамічної мовної мікросистеми забезпечена лексико-семантичними відношеннями між її елементами. Терміни не існують ізольовано, вони вступають у гіперо-гіпонімічні, антонімічні та синонімічні відношення, тим самим постійно розвива- ючи й удосконалюючи терміносистему кінематографа. Досліджувані лексеми потребують подальшого детального дослідження на всіх мовних рівнях, аналізування нових термінів, які з‟являються внаслі- док запозичення, необхідності найменування новітніх понять галузі.

Джерела та література

1. Винокур Г. О. О некоторых явлениях словооброзования в русской техничес- кой терминологии / Г. О. Винокур // Тр. Моск. ин-та истории, философии и литературы. – М. : Моск. ин-т истории, философии и лит., 1939. – С. 3–54.
2. Квитко И. С. Термин в научном документе / И. С. Квитко. – Львов : Вища шк., 1976. – 127 с.
3. Миславський В. Н. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми / В. М. Ми- славський. – Х. : Харк. приватний музей міської садиби, 2007. – 328 с.
4. Панько  Т.  І.  Українське  термінознавство  :   [підручник]  /   Т.  І.  Панько,  І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. – Львів : Світ, 1994. – 216 с.
5. Туровська Л. В. Військові звання та посади в Україні / Л. В. Туровська. – Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 160 с.
6. Яценко Н. О.  Формування  назв  військового  одягу  в  українській  мові  /  Н. О. Яценко. – К. : Ін-т укр. мови, 2009. – 179 с.

7.  KINO-КОЛО. – 2004. – № 21.

8.  KINO- КОЛО. – 2004. – № 22.

9.  KINO-КОЛО. – 2004. – № 23.

Василяйко Ирина. Семантико-тематическая классификация терминов кинематографа. В статье рассмотрена функциональная специфика кинемато- графических терминов современного украинского языка как составной части терминосистемы в целом. На базе современного терминоведения определено понятия «кинематографический термин» и «терминосистема кинематографа», а также рассмотрено соотношения кинематографических терминов из обществен- нопринятой лексикой. Частично проанализированы пути и способы перехода терминологических единиц в состав общеупотребительных слов. В статье подана системность термина как одного из основных условий существования кине- матографических терминолексем. Проведена детальная семантико-тематичес- кая классификация терминов кинематографа, в результате которой выделено пять главных групп: названия профессий; жанры и поджанры фильмов; кино- техника; процессы кинематографа; названия реалий из истории и теории кино. В пределах тематических групп прослежены гиперо-гипонимические отношения, через которые оказывается системный характер терминологии. В тематической группе названий процессов кинематографа выявлены антонимические и сино- нимические отношения. Описано лексическое значение терминов на обозначе- ние названий реалий.