УДК 811.161.2’367                                               

     Раїса Христіанінова

 СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНИМ ЗВ’ЯЗКОМ  У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Стаття продовжує низку праць, присвячених безсполучниковим складним конструкціям у сучасній українській мові. Зокрема, у ній комплексно дослі­джено безсполучникові складні речення з недиференційованим зв’язком,  закцентовано увагу на специфіці їхньої формально-граматичної та семантико-синтаксичної організації. Констатовано, що найпосутнішою з ознак цих речень постає нечіткий синтаксичний зв’язок між предикативними частинами, названо основні чинники, які впливають на втрату визначеності синтаксичного зв’язку. Виокремлено два формально-граматичні підтипи складних речень із неди­фе­ренційованим зв’язком: 1) типові конструкції з нейтралізованим протиставлен­ням сурядності / підрядності і 2) специфічні конструкції. Останні поділено на два різновиди: 1) конструкції, у яких недиференційований зв’язок не пов’яза­ний із нейтралізацією опозиції «сурядність / підрядність»; 2) конструкції зі змі­ще­ним синтаксичним зв’язком. 

Ключові слова: недиференційований синтаксичний зв’язок, складне речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком,  типові складні речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком, специфічні складні речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком, конструкції зі зміщеним син­таксичним зв’язком.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. Ідея виокрем­лення речень із недиференційованим синтаксичним зв’язком нале­жить О. М. Пєшковському. Визначаючи три типи засобів поєднання частин складного речення – сполучники, сполучні слова та сполучні паузи, основною ознакою яких він уважав інтонацію, учений наго­лошував, що в безсполучниковому складному реченні інтонація (певні її характеристики) виконує ті самі функції, що й сполучні засоби в сполучникових складних реченнях. Сполучникові складні речення О. М. Пєшковський чітко розподіляє на складносурядні й складнопідрядні. У безсполучникових реченнях, на його думку, усе залежить від того, «наскільки значення тієї чи тієї інтонації тотожне значенню тієї чи тієї групи сполучників» [8, с. 470]. Із цього погляду безсполучникові речення розподілено на три групи: 1) склад­но­су­рядні, у яких тип інтонації відповідає єднальним сполучникам;                  2) складнопідрядні, у котрих значення інтонації тотожне значенню  причинових і пояснювальних сполучників; 3) недиференційовані, у яких інтонація не відповідає значенню тієї чи тієї групи сполучників, а отже, зняте протиставлення підрядність / сурядність. Проте вже в 50-х роках минулого сторіччя російський синтаксист М. С. Поспє­лов запропонував нове витлумачення безсполучникових складних кон­струкцій як окремого структурно-семантичного класу складних речень, що протиставлений складносурядним та складнопідрядним реченням [9]. Під впливом наукових розвідок цього вченого безспо­лучникові речення так само розглядають багато українських син­таксистів другої половини ХХ – початку ХХІ ст. [4; 5; 7; 11; 13 та ін.]. Окремі лінгвісти кваліфікують безсполучникові складні речення як власне-текстові утворення (комунікати), що не набули адекватного мовно-системного виміру [10]. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток ідеї про не­ди­ференційований синтаксичний зв’язок у безсполучникових склад­них конструкціях на матеріалі сучасної української мови знаходимо в працях І. Р. Вихованця [3], староукраїнської мови – у працях В. М. Барчука [1], М. П. Ковальчука [6], сучасної російської мови – у ро­ботах Ю. І. Бєляєва [2]. Постулюючи, що «визначальні для склад­них речень сурядний і підрядний зв’язки поширюються на спо­лучниковий і безсполучниковий різновиди цих конструкцій» [3, с. 304], І. Р. Вихованець визнає «належність деякої частини безсполучни­кових конструкцій до складносурядних і складнопідрядних речень» [Там само, с. 348]. Певні безсполучникові конструкції вчений зара­ховує до складних речень зі взаємозалежними частинами. Але, на думку дослідника, основна й типова маса безсполучникових кон­струк­цій, їхнє ядро – це складні речення з недиференційованим син­таксичним зв’язком, що становлять окремий формально-граматичний тип у системі як безсполучникових, так і в загальній системі складних речень [Там само, с. 347–349]. У таких конструкціях «нейтралізується протиставлення сурядного й підрядного зв’язків» [Там само, с. 33].

Мета і завдання статті. Мета студії – удокладнити відомості про складні речення з недиференційованим зв’язком, виокремити й опи­сати їхні формально-граматичні та семантико-синтаксичні типи. Для досягнення поставленої мети маємо розв’язати такі наукові завдання: 1) з’ясувати основні ознаки недиференційованого зв’язку; 2) визна­чити специфіку формально-граматичної структури складних речень, предикативні частини яких поєднані недиференційованим зв’язком; 3) схарактеризувати семантику розгляданих речень.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Сурядний і підрядний зв’язки в сполучни­кових складних реченнях постають здебільшого чітко диференційова­ними, оскільки саме сполучники, а в складнопідрядних реченнях і сполучні слова, є їхніми [названих синтаксичних зв’язків] експлікато­рами. У безсполучникових складних реченнях тип зв’язку визначає тільки граматична рівноправність / нерівноправність предикативних частин. Безсполучникові конструкції бувають відкритої і закритої структури. Безсполучникові складні конструкції відкритої структури мають таку саму формально-синтаксичну й семантико-синтаксичну організацію, що й сполучникові складні конструкції відкритої структури, – і ті, і ті є складносурядними реченнями. Безсполучникові складні конструкції закритої структури можуть бути репрезентантами складнопідрядних речень або речень зі взаємозалежними частинами, вони побудовані за моделями відповідних сполучникових речень. Однак синтаксичне ядро безсполучникових складних конструкцій закритої структури становлять складні речення з недиференційо­ваним синтаксичним зв’язком між предикативними частинами. Спе­цифіка цих речень виявляється в їхній формально-граматичній – недиференційований синтаксичний зв’язок – та семантико-синтаксич­ній організації – невиразно окреслені семантико-синтаксичні відно­шення між предикативними частинами.

Саме поняття «недиференційований зв’язок» дотепер не має єди­ного покваліфікування. Одні дослідники визначають його як окремий тип, хоч і периферійний, у системі синтаксичних зв’язків [3, с. 33]. Інші підкреслюють, що «недиференційованість безсполучникових речень – не вказівка на тип зв’язку, а ознака перехідного характеру семантико-синтаксичної організації безсполучникових конструкцій щодо існуючих синтаксичних зв’язків» [1, с. 20], через відсутність формальних засобів у безсполучникових реченнях лише вказують на недиференційований синтаксичний зв’язок, натомість його грама­тичні ознаки не знаходять достатнього теоретичного висвітлення. Прихильники такого погляду не визнають окремішності не­дифе­ренційо­ваного зв’язку, а поняття «недиференційований зв’язок» витлумачують як перехідний між сурядним і підрядним, сурядним і дворядним, підрядним і дворядним типами синтаксичного зв’язку [1; 6]. Отже, щоб визначити лінгвальний статус недиференційованого син­таксичного зв’язку як окремого типу треба окреслити його дифе­ренційні ознаки. Такими ознаками, на нашу думку, можуть бути: 1) нейтралізація опозиції спрямованість / неспрямованість зв’язку, унаслідок чого не можна однозначно визначити, чи предикативні частини є граматично рівноправними, чи одна залежить від іншої та 2) закритість зв’язку. Невизначеність спрямування зв’язку  спричи­нюють два фактори: 1) відсутність сполучних засобів, які увиразню­ють синтаксичний зв’язок, пор.: Прийшла весна – все навколо забуяло – недиференційований зв’язок; Прийшла весна, і все навколо забуяло – сурядний зв’язок; Прийшла весна, так що все навколо забуяло, Коли прийшла весна, все навколо забуяло – підрядний зв’язок; 2) наявність імплікованої семантичної ланки, що спричиняє зміщення синтаксич­ного зв’язку й утрату ним чіткої визначеності, пор.: І знову з далеких доріг До моря я сивим прибрів: Шумить воно, грає, гуде (М. Луків) – недиференційований зв’язок; І знову з далеких доріг До моря я сивим прибрів і переконався (побачив, почув): шумить воно, грає, гуде – підрядний зв’язок. 

Визнання недиференційованого синтаксичного зв’язку як окре­мого типу дає підстави для виокремлення в системі базових складних речень безсполучникових речень із недиференційованим синтаксич­ним зв’язком. Розглядані речення охоплюють: 1) типові конструкції з нейтралізованим протиставленням сурядності / підрядності; 2) специ­фічні конструкції. Останні так само мають два різновиди: 1) кон­струк­ції, у яких недиференційований зв’язок не пов’язаний із нейтралізацією опозиції «сурядність / підрядність»; 2) конструкції зі зміщеним син­таксичним зв’язком.

Відсутність сполучних засобів, які є не тільки виразниками син­таксичного зв’язку, але здебільшого й семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами часто спричиняє й неви­разну окресленість семантико-синтаксичних відношень у складних реченнях із недиференційованим зв’язком, пор.: Новаторським є і принцип побудови етимологічного аналізу як наукової основи то­поніміки: етимологізований матеріал подано не за функційно-се­мантичним наповненням топоформанта, а за алфавітно розта­шованим типом ойконіма в окремій словниковій статті (Українська мова, 2011, №3) – Новаторським є і принцип побудови етимоло­гічного аналізу як наукової основи топоніміки, адже етимологізований мате­ріал подано не за функційно-семантичним наповненням топо­форманта, а за алфавітно розташованим типом ойконіма в окремій словниковій статті; Новаторським є і принцип побудови етимоло­гічного аналізу як наукової основи топоніміки, а саме: етимологі­зований матеріал подано не за функційно-семантичним наповненням топоформанта, а за алфавітно розташованим типом ойконіма в окремій словниковій статті; Думка думку обганяла, душу пік неспокій (М. Луків) – Думка думку обганяла, і душу пік неспокій;  Думка думку обганяла, а душу пік неспокій; Думка думку обганяла, коли душу пік неспокій;  Думка думку обганяла, бо душу пік неспокій. Саме в таких реченнях особливо важливу роль для диференціації їхнього значення відіграє інтонація. Оскільки ж інтонація є одиницею мовленнєвого рівня, то складні безсполучникові речення з недифе­рен­ційованим зв’язком можна вважати перехідними «між узусними та віртуально-системними утвореннями, що й засвідчує можливість їх аналізу на рівні мовної системи» [5, с. 419–420]. Крім інтонації, на ви­раження семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами розгляданих речень упливають й інші чинники: 1) порядок розташування предикативних частин, пор.: Світло фар більше не було потрібне, саме світання відкривало їм шлях крізь степи (О. Гончар) – Світло фар більше не було потрібне, бо саме світання відкривало їм шлях крізь степи але Саме світання відкривало їм шлях крізь степи, світло фар більше не було потрібне – Саме світання відкривало їм шлях крізь степи, і світло фар більше не було потрібне; Саме сві­тання відкривало їм шлях крізь степи, так що світло фар більше не було потрібне; 2) порядок розташування слів у другій предикативній частині, пор.: Грядуще кличе таїною, Минуле спогади снує  (М. Луків) – Грядуще кличе таїною, і минуле спогади снує; Грядуще кличе таїною, а минуле спогади снує; Якщо грядуще кличе таїною, то минуле спогади снує але Грядуще кличе таїною, снує спогади минуле – Грядуще кличе таїною, і снує спогади минуле; Глухо гуркоче прибій, Гори мовчать таємниче (М. Луків) – Глухо гуркоче прибій,і гори мовчать таємниче; Глухо гуркоче прибій, а гори мовчать таємниче; Глухо гуркоче прибій, але гори мовчать таємниче але Глухо гуркоче прибій, таємниче мовчать гори – Глухо гуркоче прибій, і таємниче мовчать гори;  3) співвідношення видо-часових і способових форм дієслів тощо, пор.: В садах шаліють пізні птиці, У відрах плавають зірки (М. Луків) – В садах шаліли пізні птиці, у відрах плавали зірки; В садах шалітимуть пізні птиці, у відрах плаватимуть зірки.

Відповідно до семантико-синтаксичних відношень між предика­тивними частинами І. Р. Вихованець вирізняє кілька семантичних класів безсполучникових складних речень із недиференційованим зв’язком: зіставні, протиставні, часові, причинові, наслідкові, умовні, пояснювальні [3, с. 351]. За нашими спостереженнями, недифе­ренційо­ваний синтаксичний зв’язок не завжди дає змогу чітко визна­чити семантико-синтаксичні відношення, що виникають на його основі, тому, на нашу думку, варто говорити і про недиференційовані семантико-синтаксичні відношення.

У типових безсполучникових реченнях із нейтралізованим про­тиставленням сурядності / підрядності виявлено такі семантико-синтаксичні відношення:

1. недиференційовані зіставно-єднально-часові, пор.: Вторила співові луна, Земля од щастя мліла (М. Луків) – Вторила співові луна, а земля од щастя мліла; Вторила співові луна, і земля од щастя мліла; Тоді як вторила співові луна, земля од щастя мліла; Станційна вежа ледь мріяла в далечі, цегла споруди холодно червоніла в при­західнім сонці (О. Гончар) – Станційна вежа ледь мріяла в далечі, а цегла споруди холодно червоніла в призахіднім сонці; Станційна вежа ледь мріяла в далечі, і цегла споруди холодно червоніла в призахіднім сонці; Тоді як станційна вежа ледь мріяла в далечі, цегла споруди холодно червоніла в призахіднім сонці. Споріднена синтаксична бу­дова й однотипне морфологічне вираження головних членів предика­тивних частин створює паралельність структурних схем та увиразнює зіставне значення: Жилаві зачіплянські акації ждуть ночами нового цвіту, чиєсь кохання жде сріблястих акацієвих ночей (О. Гончар);
2. недиференційовані зіставно-єднальні: На горищі було вікно, У вікні голубіло небо (М. Луків) – На горищі було вікно, і в вікні голубіло небо; На горищі було вікно, а в вікні голубіло небо; Чайка над плесом Дніпра, в небі печаль  журавлина (М. Луків) – Чайка над плесом Дніпра, а в небі печаль  журавлина; Чайка над плесом Дніпра, і в небі печаль  журавлина;
3. причинові, у яких друга частина вказує на причину дії, стану першої частини або обґрунтовує думку, висловлену в першій частині, пор.: Полярник вирішив ще раз уважно розглянути наскельний сту­дентський витвір: чимось-таки він приваблював (О. Гончар); Бігти було легко: дорога спускалася до річки (І. Роздобудько); Не треба заздрити Шекспіру, він жив у дуже темний час (Л. Костенко); Найці­кавішими були зелені двері: з них я завжди виходила з кишенями, вщерть наповненими печивом, цукерками і сушеними фруктами (І. Роздо­будько); Жаль бодай хвилинку змарнувати всує, День весня­ний, кажуть, цілий рік годує (М. Луків). Із-поміж речень обґрунтування вирізняються конструкції, у другій частині яких ужиті займенникові слова: Це було схоже на якесь причащання, так неквапливо, уро­чисто орудували вони ложками (О. Гончар); А на подвір’ях мешканці будинків беруться рити щілини, схованки від бомб – такий наказ штабу ППХО (О. Гончар); Дітвора ловила їх ледве що не голими руками – такі вони були важкі, ситі й ліниві в ту пору (О. Гончар); І хочеться спинити мить – Така вона чудова! (М. Луків); 
4. наслідкові. Змістове співвідношення частин безсполучни­кових речень наслідку відповідає формулі «причина – наслідок». Перший компонент таких речень констатує факт або дію, що спри­чиняють результат, висновок, побажання, прохання і навіть наказ: Старі листи – як вигасла зола, Не жди від них ні світла, ні тепла  (М. Луків); Вітром війнуло – було і нема (М. Луків); Хурделиця мете, крутить снігом, все довкруги заволокло сивою каламуттю – не впізнати нашого степу (О. Гончар). Значення наслідку можуть посилювати факультативно вживані в таких реченнях частка то та займенникове слово тому: Кінь його загруз у снігу, то німець по­вернув назад (А. Шиян); Інші об’єкти, нижчих рангів, репрезентовані широкими шарами іменникової лексики (назвами людей, тварин, рослин, явищ природи, конкретних предметів, абстрактних понять тощо), тому вони індивідуалізовані меншою мірою (О. Межов); Своєрідність знахідного у функції об’єкта полягає в тому, що йому властиве сполучення переважно з дієсловами, зрідка – предика­тивними прислівниками, тому найширше представлений знахідний об’єкта дії або стану… (О. Межов);
5. недиференційовані єднально-наслідкові, пор.: Цілу ніч шале­ніла битва, в залізних гуркотах здригалась земля (О. Гончар) – Цілу ніч шаленіла битва і в залізних гуркотах здригалась земля; Цілу ніч шаленіла битва, так що в залізних гуркотах здригалась земля;
6. недиференційовані наслідково-часові, пор.: Вітерець дмух­нув: забриніли стебельця сіна, забриніла тирса тонко (О. Гончар) – Вітерець дмухнув, так що забриніли стебельця сіна, забриніла тирса тонко; Вітерець дмухнув – і забриніли стебельця сіна, забриніла тирса тонко; Коли вітерець дмухнув, забриніли стебельця сіна, забриніла тирса тонко; Зірка Полин засіяла – Інша епоха настала (М. Луків) – Зірка Полин засіяла, й інша епоха настала; Зірка Полин засіяла, так що інша епоха настала; Коли зірка Полин засіяла, інша епоха настала;
7. недиференційовані причиново-наслідкові: Бо у весни свої за­кони – І вибухнуть безлисті крони Зеленим листям в небеса: Прийде нова пора й краса (М. Луків) – Бо у весни свої закони – І вибухнуть безлисті крони Зеленим листям в небеса, адже прийде нова пора й краса; Бо у весни свої закони – І вибухнуть безлисті крони Зеленим листям в небеса, так що прийде нова пора й краса;
8. часові, у яких перша предикативна частина позначає час дії, протягом якої чи в час якої або після якої здійснилася, здійснюється чи здійсниться інша дія, виражена дієсловом-присудком наступної частини:  Настане пора – нагряне зима… (М. Луків); Заклечає тра­вень військкомати, Новобранці встануть на зорі (М. Луків);
9. умовні, у яких один із компонентів вказує на потенційно реальну чи ірреальну умову завершеної або необхідної дії, реалізація якої дає або може дати реальний чи сподіваний, можливий, але не реалізований наслідок:  Хочеш – броди у траві, Хочеш – у річці ку­пайся, Квіти збирай лугові, Теплим дощем умивайся (М. Луків);  Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне. Вселюдське замовчиш – обчухраним зростеш (П. Тичина);
10. порівняльні: Подивилась ясно – заспівала скрипка (П. Тичина).

Специфічні складні конструкції, у яких недиференційований зв’язок не пов’язаний із нейтралізацією опозиції сурядність / підряд­ність, охоплюють безсполучникові конструкції з пояснювальними та узагальнювальними семантико-синтаксичними відношеннями між пре­дикативними частинами. Такі відношення майже не притаманні складносурядним і складнопідрядним реченням (трапляються тільки в синкретичних складних реченнях зі сполучниками тобто, цебто, себто), натомість вони властиві простим ускладненим реченням.

Пояснювальні безсполучникові складні речення – це конст­рукції, у яких друга предикативна частина або конкретизує дещо загальніше повідомлення першої частини, або уточнює висловлене в ній, або коментує повідомлюване [3, с. 351]. Вони репрезентовані такими конкретнішими семантичними різновидами:

1. уточнювального значення, у яких перша частина має в своєму складі слова і словосполучення, позбавлені конкретного значення, котрі потребують уточнення, конкретизації.  Специфіка цих слів у то­му, що вони позбавлені вказівності: …життя  машиніста відомо яке: вдома не засиджується, побув і подавсь, знову десь там одержує маршрут і, як завжди, перед рейсом проходить медогляд…  (О. Гончар); У дворі діялося щось несусвітне: всі сусіди висипали на вулицю і протягли білі стрічки від під’їзду до дерев, від дерев – до пісочниці й знову до під’їзду, таким чином замкнувши простір (І. Роздобудько). Такі безсполучникові речення можуть мати структуру, подібну до простих речень з узагальнювальним словом перед однорідними членами:  Куди не глянеш – все мов нереальне: Стоїть край шляху дерево печальне, Гудуть дроти високовольтних ліній, Чорніє човен між розквітлих лілій, Лежить село, неначе на картині, Біліючи хатами по долині (М. Луків), пор.: Куди не глянеш – все мов нереальне: дерево, дроти, човен, село;
2. коментувального значення. Перша частина в цих реченнях позбавлена будь-якого синтаксичного елемента, який би прогнозував другу частину: Надворі літо уповні – Липень (М. Луків); Під хатою в неї темніла постать: хтось стояв (О. Гончар); А потім я почула неприємний звук – скрегіт металу об метал: старигань замикав люк на замок… (І. Роздобудько). Коментувальна частина може містити вказівні займенники це (оце), то (ото), те (оте) тощо, які  тісніше пов’язують її з попереднім компонентом: Та ось вдарило громом: це найближчий з гігантів, наглухо задраївшись, відкинувши трап, стосило ревнув на місці, ударив довкруг грізним, дзвенючим гуркотом (О. Гончар);  
3. доповнювального значення. Означені речення характери­зуються тим, що друга частина в них становить додаткове заува­ження, доповнення щодо змісту першої:  Він, цей факультетський вільнодум і філософ, який залюбки студіював навіть позапрограмні науки, так до ладу й не міг збагнути мудрість статуту караульної служби, так досі й не навчився як слід ні козиряти, ні ходити з компасом по азимуту: на заняттях у Лісопарку Духнович щоразу збивався з за­даного напрямку, викликаючи сміх товаришів і невдоволення викладача (О. Гончар); Усе мінливе, наче настрій жінки: Не добереш, чого чекать за мить (М. Луків); Біля студентського гуртожитку Гіганта побачили  маленького червоноармійця: з квачем у руці, він саме наклеював на стіні будинку свіжо віддруковане, набране чорним великим шрифтом оголошення (О. Гончар); …їх [млинці] можна полити кленовим сиропом, – ці солодкі приправи різних ґатунків стоять у пляшечках на кожному столику (О. Гончар).

Узагальнювальні безсполучникові речення вирізняються усклад­неною структурою: перший їхній компонент містить не одну, а кілька предикативних частин, на підставі яких подано узагальнення в дру­гому компоненті. Такі речення побудовані за схемою простих усклад­нених речень з узагальнювальним словом, яке стоїть після однорід­них членів речення: Луг буйнотрав’я зелене колише, Ліс призабутою казкою дише, Небо високе, погідне, рахманне – Все тут на диво якесь первозданне (М. Луків).

Конструкції зі зміщеним синтаксичним зв’язком мають спе­цифічну структуру – у них кількість граматичних ланок не збігається з кількістю змістових, оскільки одна із змістових ланок імплікована  [4, c. 104–108; 12]. Характеризуючи подібні речення, С. І. Дорошенко акцентував на  тому, що в них опорне слово першої частини лише підводить до сприймання, а  семантична ланка, яка позначає сам процес сприймання, пропущена [4, c. 105]. Однак учений наголошує, що «відсутність дієслова, яке вказує на процес сприймання, успішно компенсують слова, що націлюють на сприймання висловленого в другій частині, не потребуючи ніяких інших лексем», та й у низці випадків «пропущені» слова можна визначити надто непевно                [Там само, с. 106]. Пропуск семантичної ланки не впливає на повноту змісту конструкції, але спричиняє зміщення синтаксичного зв’язку: у синтаксичний зв’язок вступають предикативні частини, які не мали б бути безпосередньо пов’язаними між собою, унаслідок чого цей синтаксичний зв’язок послаблюється і втрачає диференційованість: Поглянь: у землю падає насіння І умирає задля воскресіння (М. Луків); Гляну на поле чи ліс – Перед моїми очима Все мені миле до сліз (М. Луків); Солдат саме пробігав побіля окопчика – лице заюшене кров’ю, і рука його перебита бовтається, теж уся у свіжій крові… (О. Гончар); Ілля глянув ліворуч: вздовж шляху з клунками, плугами, обарками на плечах ішли чоловіки, жінки і діти (О. Десняк). Між предикативними частинами виникають відношення розгортання.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Речення із недиференційованим синтаксичним зв’язком становлять окремий формально-граматичний тип в системі базових складних речень сучасної української мови. Вони репрезентовані тільки безсполучни­ковими структурами. Розглядані речення охоплюють: 1) типові кон­струкції з нейтралізованим протиставленням сурядності / підрядності та 2) специфічні конструкції, що бувають двох різновидів: а) кон­струкції, у яких недиференційований зв’язок не пов’язаний із нейтра­лізацією опозиції «сурядність / підрядність»; б) конструкції зі зміще­ним синтаксичним зв’язком. Між предикативними частинами типо­вих конструкцій можливі диференційовані (причинові, наслід­кові, умовні, часові, порівняльні) та недиференційовані (зіставно-єднально-часові, зіставно-єднальні, єднально-наслідкові, наслідково-часові, причиново-наслідкові) семантико-синтаксичні відношення. У специ­фічних конструкціях із недиференційованим зв’язком, що не пов’яза­ний із нейтралізацією опозиції «сурядність / підрядність», між кон­ституантами виникають пояснювальні або узагальнювальні се­манти­ко-синтаксичні відношення. Між предикативними частинами специ­фічних конструкцій зі зміщеним синтаксичним зв’язком постають лише семантико-синтаксичні відношення розгортання. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в дослідженні особливостей функціювання розгляданих речень в різних дискурсах.     

Джерела та література

1. Барчук В. М. Складні безсполучникові речення староукраїнської мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / В. М. Барчук. – Івано-Франківськ, 1996. – 24 с.
2. Беляев Ю. И. Синтаксис современного русского литературного языка : учеб. пособие [для студ. филол. спец. пед. высш. учеб. заведений] / Ю. И. Беляев. – Херсон : Айлант, 2001. – 494 с.
3. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підруч. [для студ. філол. фак. вуз.] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.
4. Дорошенко С. І.   Наукові простори : [вибр. праці] / С. І. Дорошенко. – Харків : «Новое слово», 2009. – 488 с.
5. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : [мо­нографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с.
6. Ковальчук М. П. Складні речення з недиференційованими типами зв’язку в староукраїнській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. П. Ковальчук. – Івано-Франківськ, 2007. – 29 с.
7. Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис / Б. М. Кулик. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Рад. школа, 1965. – 282 с.
8. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении / А. М. Пеш­ковский. – [7-е изд.]. – М. : Гос. учеб.-пед. изд-во Мин. просв. РСФСР, 1956. – 511 с.
9. Поспелов Н. С. О грамматической природе и принципах классификации бессоюзных сложных предложений / Н. С. Поспелов // Вопросы синтаксиса современного русского языка. – М. : Изд-во АН СССР, 1950. – С. 11–19.
10. Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання : [навч. посіб.] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К. : Вища школа, 1994. – 670 с.
11. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1972. – 516 с.
12. Шувалова С. А. Смысловые отношения в сложном предложении и способы  их выражения / С. А. Шувалова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 160 с.  
13. Шульжук К.Ф.  Синтаксис української мови : [підруч.] / К. Ф. Шульжук. – К. : Видавничий центр «Академія», 2004. – 408 с.

Христианинова Раиса. Сложные предложения с недифференциро­ванной связью в современном украинском языке. Статья является про­должением цикла работ, посвященных бессоюзным сложным конструкциям в современном украинском языке. В частности, в ней комплексно исследуются бессоюзные сложные предложения с недифференцированной связью, сосредо­тачивается внимание на специфике их формально-грамматической и семанти­ко-синтаксической организации. Констатируется, что наиболее существенным из признаков этих предложений является нечеткая синтаксическая связь  между предикативными частями, названы основные причины, влияющие на потерю четкой определенности синтаксической связи. Выделяются два формально-грамматические подтипа сложных предложений из недиференцированной связью: 1) типичные конструкции с нейтрализованным противопоставлением сочи­нения / подчинения и 2) специфические конструкции. Последние разде­ляются на две разновидности: 1) конструкции, в которых недиференцированная связь не связана с нейтрализацией оппозиции «сочинение / подчинение»; 2) конструкци со смещенной синтаксической связью. 

Ключевые слова: недиференцированная синтаксическая связь, сложное предложение с недифференцированной синтаксической связью, типичные сложные предложения с недифференцированной синтаксической связью, специфические сложные предложения с недифференцированной синтакси­ческой связью, конструкци со смещенной синтаксической связью.

Khrystianinova Raisa. Complex Sentences with Undifferentiated Connection in Modern Ukrainian Language.This article continues a series of works dedicated to the asyndetic complex structures in the modern Ukrainian language. In particular, the asyndetic complex sentences with undifferentiated connection were investigated comprehensively; attention was focused on the specifics of their formal-grammatical and semantic-syntactic organization. It was stated that the most important point of the signs of these sentences is presented by the indistinct syntactic connection between predicative parts; it was pointed the main factors that affect the loss of certainty of syntactic context. It was determined two formal-grammar subtypes of complex sentences of undifferentiated connection: 1) typical constructions with the neutralized opposition of coordination / subordination and 2) specific constructions. Latest ones were divided into two types: 1) constructions, in which undifferentiated connection is not associated with neutralizing of the opposition of «coordination / subordination»; 2) constructions with a displaced syntactic connection.

Key words: undifferentiated syntactic connection, complex sentence with undifferentiated syntactic connection, typical complex sentences with undifferentiated syntactic connection, specific complex sentences with undifferentiated syntactic connection, constructions with a displaced syntactic connection.