УДК 811.161.2’366.5

Валентина Фурса 

СЛОВОЗМІННА ПАРАДИГМАТИКА ІНШОМОВНИХ НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

У статті виокремлено й схарактеризовано словозмінні парадигми іншомов­них невідмінюваних іменників у сучасній українській літературній мові. Типи парадигм відмінювання таких іменників систематизовано на основі спільності відмінкових закінчень однини й множини, класифікаційної морфологічної кате­горії роду, семантики, акцентних особливостей, морфонологічних змін та орфо­графії. Словозміна невідмінюваних іменників іншомовного походження стано­вить розгалужену систему щодо морфологічного вираження грамем іменнико­вих категорій, утворюючи відміну з нульовою флексією, або іменникову нульову відміну. На основі класифікаційної категорії роду та семантичних і формальних ознак невідмінювані іменники об’єднано у вісім парадигм: чотири повні та чо­тири неповні. Повні семичленні відмінково-числові парадигми формують не­відмінювані іменники, що мають форми і однини, і множини. Неповні семичленні відмінково-числові парадигми утворюють невідмінювані іменники, представлені системою форм одного ряду – однини або множини.

Ключові слова: невідмінювані іменники, морфологічна парадигма, слово­зміна, грамема, нульова відміна, відмінок, рід, сингулятиви, плюративи.

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. В останні десятиліття морфологічна парадигматика активно розвивається в за­гальнотеоретичному і прикладному аспектах та як «розділ морфології описує парадигми змінних лексико-граматичних класів» [9, с. 13].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Традиційно термін «парадигма» вживають у широкому та вузькому розумінні. У широ­кому розумінні – це будь-який клас мовних одиниць, протиставлених одна одній і водночас об’єднаних за наявністю в них спільної ознаки; модель чи схема організації такого класу. Парадигма ж у вузькому розумінні – сукупність морфологічних форм того самого слова, тобто морфологічна парадигма, для якої характерне: 1) наявність стабільної частини (основи, кореня), що вказує на тотожність лексеми в усіх її граматичних видозмінах; 2) фіксація точного переліку її (лексеми) компонентів-словоформ, що надає парадигмі статусу закритого класу форм; 3) однозначна відповідність кожного компонента-словоформи парадигми і пов’язаного з ним спеціального форманта; 4) закріплений порядок розташування компонентів-словоформ парадигми [6, с. 40].

Морфологічні парадигми мають свою структуру, яка визнача­ється інвентарем морфологічних категорій, що характеризують кожну частину мови. Зокрема, це категорії роду, числа та відмінка, істот/не­істот іменника, співвідносні з іменниковими категорії роду, числа та відмінка прикметника, дієслівні категорії часу, виду, способу, особи, числа, значення яких переважно виражається флексією [4, с. 24]. Па­радигми слів однієї частини мови мають однакове внутрішнє упоряд­кування, однаковий набір закінчень для одного типу відмінювання чи дієвідмінювання.

Словозміна іменників сучасної української літературної мови ре­презентує семичленну семантико-синтаксичну категорію відмінка – називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і клич­ний відмінки, двочленну категорію числа – однина і множина, класи­фікаційну категорію істот/неістот. Якщо структура іменникових пара­дигм визначається категорійними значеннями іменника та кількістю членів граматичної категорії, то критерієм виділення загальної сукуп­ності парадигм іменника певної відміни, групи є різна морфологічна реалізація окремих членів категорії – грамеми називного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого і кличного відмінків, грамеми однини чи множини, істот/неістот, засобами вираження яких є флексія, оскільки в українській мові та сама флексія виражає ряд категорійних значень.

Система відмінювання іменників сучасної української мови охоп­лює шість відмін – традиційно виділювані чотири відміни, V відміну утворюють іменники прикметникового походження, які зберігають ті самі флексії, що й у прикметників, VI відміну формують невідміню­вані іменники. Два останні граматичні класи іменників виділено на підставі властивих їм загальноіменникових граматичних характе­ристик – категорій роду, числа і відмінка, істот/неістот, що мають морфологічне вираження. Як зауважує І. Р. Вихованець, специфіка іменників VI відміни полягає в тому, що вони належать до своє­рідного граматичного іменникового підкласу з морфологічного по­гляду, характеризуються омонімічними відмінковими формами одни­ни і множини, наявністю нульової флексії, тобто ці іменники морфо­логічно належать до відміни з нульовою флексією, або іменникової нульової відміни [6, с. 111].

Мета пропонованої статті – виокремити та систематизувати парадигми відмінювання іншомовних невідмінюваних іменників за кількома диференційними критеріями: 1) спільністю відмінкових закін­чень однини й множини; 2) класифікаційною морфологічною катего­рією роду; 3) семантикою; 4) акцентними особливостями; 5) морфо­нологічними змінами; 6) орфографією. Зауважимо, що з-поміж цих критеріїв визначальним для іменників нульової відміни з омоніміч­ними флексіями є класифікаційна категорія роду, що виражається за умови, якщо вони вступають у семантико-синтаксичні зв’язки з іншими словами у структурі словосполучення або речення, зокрема з атрибутами та формами минулого часу дієслів.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. На підставі зазначених критеріїв у сучасній українській мові іншомовні невідмінювані іменники нульової відміни об’єднано у вісім парадигм: чотири повні та чотири неповні.

До першої повної парадигми належать невідмінювані субстантиви-апелятиви чоловічого роду. За семантикою ці іменники розподілено на три підгрупи: 1) назви осіб чоловічої статі: гідальго, греф’є, гуру, денді, ефенді, імпресаріо, кабальєро, каді, казі, каудильйо, квазімодо, кітароне, комільфо, круп’є, кулі, кулісьє, куртьє, кутюр’є, кюре, маес­тро, макі, мафіозі, мачетере, мачо, мікадо, падке, папараці, портьє, рамолі, рантьє, ранчеро, ребе, рефері, сек’юриті, тифозі, тореро, хаджі, чичероне, шансоньє, якудза, янкі, япі та ін.; 2) назви фауно­німів: агамі, ара, арні, боа, буфало, гризлі, ему, жако, зебу, какаду, карибу, лорі, маго, макі, марабу, нанду, поні, сапажу, фіфі, фламінго, шимпанзе та ін.; 3) назви неживих предметів: кабукі, кавасакі, мачете, комбі, луї, наргіле, романсеро, саламурі, сантурі, чангі тощо.

Друга повна парадигма об’єднує невідмінювані іменники-апеля­тиви жіночого роду, що виступають назвами: 1) осіб жіночої статі: емансипе, інженю, камер-фрау, капокоміко, леді, мадам, міледі, міс, місіс, містрис, пані, пері, фрау, фрейлен, фрекен, фру та ін.; 2) фауно­німів: батерфіш, гурамі, івасі, ківі, окапі, путасу, цеце, чау-чау тощо; 3) неживих предметів: авеню, альма-матер, бере, пастіччо, стради­варі, фейхоа, штрасе та ін.

Третій тип нульових парадигм репрезентують невідмінювані іменники з омонімічними відмінковими формами, які зафіксовані в словниках української мови як грамеми чоловічого і жіночого роду, зокрема: 1) назви осіб: візаві, зомбі, конферансьє, парвеню, протеже, ультра, фольксдойче, хіпі (гіпі); 2) назви фаунонімів: альпака, амха­ра, бібабо, гну, гуанако, гупі, динго, кенгуру, колі, колібрі, окапі, рам­бульє тощо.

Четверту нульову парадигму утворюють невідмінювані субстан­тиви середнього роду, які виступають назвами: 1) рослин: авокадо, алое, какао, каланхое, катеху, квебрахо, манго, мате, сорго та ін.; 2) будівель та частин площі: ательє, бістро, бунгало, депо, іглу, кабаре, інтернет-кафе, казино, кафе, купе, медресе, палаццо, плато, пуебло, ранчо, фойє, шале, шапіто, шосе тощо; 3) взуття, предметів одягу, прикрас: бікіні, боа, болеро, галіфе, кашне, кепі, кімоно, кольє, манто, матине, сабо, сарі, сомбреро, фередже та ін.; 4) музичних інстру­ментів: банджо, кантеле, концертино, піаніно, пікколо, фортепіано, чембало, чонгурі; 5) засобів пересування та машин: авізо (судно), авто, газодинамо, ландо; 6) предметів хатнього вжитку: бра, гале, канапе, саше тощо.

Певна частина іншомовних невідмінюваних іменників сучасної української мови формує неповну, семичленну відмінково-числову парадигму відмінювання. Її мають однинні та множинні іменники, представлені системою форм одного ряду – однини або множини. Сингулятиви виражають значення неозначеної сукупності, колектив­ної єдності, недиференційованого узагальненого поняття, індивідуалі­зації, а плюративи – роздільно-складної (цільної) множинності, пар­ності [3, с. 15].

Як відомо, до сингулятивів належать такі основні групи іменни­ків: а) матеріально-речовинні іменники, які називають необчислювані референти (різні речовини, матеріали, хімічні сполуки, продукти харчування, атмосферні явища, продукти життєдіяльності, залишки тощо); б) абстрактні іменники (назви дій і процесів, властивостей і ознак, почуттів, хвороб, наукових термінів); в) власні назви, оскільки вони виступають індивідуальними найменуваннями окремих одинич­них денотатів; г) субстантиви із значенням збірності та сукупності.

Зважаючи на це, невідмінювані іменники, які мають тільки фор­му однини, об’єднуємо у три неповні відмінково-числові парадигми:

1) загальні (апелятиви) та власні (оніми) іменники чоловічого роду, що номінують: а) іншомовні імена та прізвища, що закінчують­ся на голосний: Анрі, Барб’є, Беранже, Буало, Гальвані, Гюго, Данте, Маріо, Тассо, Фірдоусі, Шоу; б) страви та напої: бефстроганов, брі, каберне, капучино, рістрето, сапераві, сулугуні; в) танці, танцювальні форми та фрагменти балету: бугі-вугі, мамбо, мірзаї, фламенко, хіп-хоп, шимі; г) барвники: індантеблау, метилблау, нейблау; ґ) геогра­фічні об’єкти (острови, півострови, порти, штати): Абу-Дабі, Алікан­те, Бенгазі, Гаїті, Кіпрі, Мапуту, Огайо, Сомалі, Таїті, Теннессі, Хоккайдо; д) вітри: майстро, памперо, сироко, торнадо тощо;

2) невідмінювані загальні (апелятиви) та власні (оніми) іменники жіночого роду, зокрема: а) назви хвороб: бері-бері, мільдью; б) назви різноманітних мов і діалектів: архара, банту, гінді, гіндустані, есперанто, зулу, йоруба, канурі, кечуа, комі, майя, мунда, пехлеві, пушту, сомалі, суахілі, урду, хауса тощо; в) назви географічних об’єк­тів (держави, річки, гори): Ай-Петрі, Арагві, Бангладеш, Вануату, Зімбабве, Конго, Малаві, Малі, Міссурі, Перу, По, Тахо, Бангі, Укаялі, Урарту та ін.;

3) невідмінювані загальні та власні іменники середнього роду, з-поміж яких виокремлюємо такі підгрупи: а) назви страв та напоїв: аліготе, безе, віскі, глясе, драже, ескімо, желе, какао, кліко, консоме, лечо, мартіні, мате, монпансьє, праліне, пюре, рагу, соте, суфле, філе, фрикасе, хачапурі тощо; б) мистецька лексика (театральне, му­зичне, образотворче мистецтво): адажіо, алегрето, альфреско, ам­плуа, анданте, арпеджіо, бельканто, буре, вібратор, кантабіле, крокі, ламенто, ларгето, легато, мецо, ню, паспарту, піано, попурі, престо, ревю, ритенуто, соло, сольфеджіо, сопрано, тремоло, туше, фортисимо, фугато та ін.; в) спортивна лексика: антраша, дербі, дзюдо, карате, краузе, пенальті, ралі, родео, сальто, самбо, сумо тощо; г) комерційні та фінансові терміни: ажіо, альпарі, банко, дам­но, делькредере, дизажіо, жиро, інкасо, камбіо, карго, конто, лоро, порто та ін.; ґ) юридично-правова лексика: алібі, вето, досьє, експо­зе, ембарго, комюніке, модус вівенді, фелоні; д) лексика розваг, кар­тярських ігор: бакара, більбоке, бінго, го, ватерполо, доміно, лото, макао, поло, регбі, серсо; е) назви географічних об’єктів (міста, сели­ща): Аліканте, Апіа, Баку, Бамако, Бенгазі, Ватерлоо, Делі, Кентер­бері, Кіото, Локарно, Мапуту, Нагано, Нагасакі, Осло, Сакраменто, Сухумі, Тбілісі, Тіксі, Токіо, Торонто, Туапсе, Чарджоу, Чикаго тощо.

Невідмінювані іменники, що вживаються тільки в множині, фор­мують одну неповну парадигму і мають спільну сему «сукупна мно­жинність». Більшість невідмінюваних плюративів виступають назва­ми народів, народностей, націй: адиге, архара, банту, басар-бату, басуто, ваорані, зулу, йоруба, канурі, кечуа, комі, лао, майя, малаві, мансі, марі, маратхі, мунда, мяо, малаямі, мандинго, маорі, пуебло, сомалі, суахілі, суомі, удеге, ханти, хауса та ін.

Система морфологічних парадигм відображає не тільки слово­змінні явища, а й поширеність їх у лексичному складі сучасної укра­їнської мови, тобто лексичне наповнення парадигми. Так, з-поміж іншомовних невідмінюваних іменників нульової відміни найбільш продуктивними за кількістю лексичних одиниць є парадигми, репре­зентовані іменниками, які мають тільки форму однини. Це поясню­ється тим, що більшість з цих одиниць – терміни різних галузей знань, що мають корпоративний характер.

Іншомовні невідмінювані іменники нульової відміни зберігають стабільність у наголошуванні та не виділяють парадигм із морфоно­логічними особливостями.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, словозміна невідмінюваних іменників іншомовного походження сучасної української літературної мови становить розгалужену систе­му щодо морфологічного вираження грамем іменникових категорій, утворюючи нульову відміну. На основі класифікаційної морфоло­гічної категорії роду, спільності відмінкових закінчень однини й мно­жини, семантики, акцентних особливостей, морфонологічних змін та орфографії невідмінювані іменники об’єднуються у вісім парадигм: чотири повні та чотири неповні. За своїм наповненням неповні від­мінково-числові парадигми іншомовних невідмінюваних іменників – сингулятивів все-таки переважають над всіма іншими. Це дає під­стави констатувати, що більшість з цих одиниць є термінами різних галузей знань, що мають корпоративний характер.

Література

1. Авдєєва С. Л. Нульова парадигма в сучасній українській літературній мові / С. Л. Авдєєва // Лінгвістичні студії : зб. наук. пр. – Донецьк : ДонНУ, 2003. – Вип. 11. – Ч. І. – С. 11–20.
2. Авдєєва С. Морфологічна парадигматика української мови / Світлана Ав­дєєва // Українська мова. – 2003. – № 3–4. – С. 65–76.
3. Алтицева Л. Ю. Функціонально-семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Алтицева Л. Ю. – К., 2003. – 20 с.
4. Болюх О. В. Парадигматика іменника / О. В. Болюх // Мовознавство. – 1995. – № 4–5. – С. 24−28.
5. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Ви­хованець. – К. : Наук. думка, 1988. – 256 с.
6. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови / Іван Вихованець, Катерина Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 398, [2] с.
7. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Синтак­сис / А. П. Загнітко. – Донецьк : Бао, 2011. – 992 с.
8. Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Кашталян О. М. – Кіровоград, 2010. – 19 с.
9. Ковтюх С. Л. Словозмінна парадигматика українських прізвищ : [моногра­фія] / С. Л. Ковтюх, О. М. Кашталян ; [за ред. С. Л. Ковтюх]. – Кіровоград : ПОЛІСМЕД-Сервіс, 2012. – 258 с.
10.  Тараненко О. О. Словозміна української мови / О. О. Тараненко ; Nyiregyhazi foiskola. Ukran es ruszin filologiai tanszek. − Nyiregyhaza : [б. в.] 2003. – 198 c.

Referenses

1. Аvdieieva S. L. Nulova paradyhma v suchasnii ukrainskii literaturnii movi | S. L. Аvdieieva // Linhvistychni studii : zb. nauk. pr. – Donetsk : DonNU, 2003. – Vyp. 11. – Ch. I. – S. 11–20.
2. Аvdieiеva S. Morfolohichna paradyhmatyka ukpainskoi movy / Svitlana Аvdie­iеva // Ukrainska mova. – 2003. – № 3–4. – S. 65–76.
3. Altytseva L. Yu. Funktsionalno-semantychni parametry imennykiv z nepovnoiu chyslovoiu paradyhmoiu : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / Altytseva L. Yu. – К., 2003. – 20 s.
4. Boliukh O. V. Paraduhmatyka imennyka / O. V. Boliukh // Моvоznavstvo. – 1995. – № 4–5. – S. 24−28.
5. Vykhovanets I. R. Chastyny movy v semantyko-hramatychnomu aspekti / I. R. Vy­khovanets. – К. : Nauk. dumka, 1988. – 256 s.
6. Vykhovanets I. Теоretychna morfolohiia ukrainskoi movy / Іvan Vykhovanets, Каteryna Horodenska ; [zа red. chl.-коr. NAN Uкrainy Іvana Vykhovanetsia]. – К. : Univ. vyd-vo «Pulsary», 2004. – 398, [2] s.
7. Zahnitko A. P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy. Моrfolohiia. Syntaksys / A. P. Zahnitko. – Donetsk : Bао, 2011. – 992 s.
8. Каshtalian О. М. Slovozminna paradyhmatyka ukrainskykh prizvyshch : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / О. М. Каshtalian. – Кіrovograd, 2010. – 19 s.
9. Коvtiukh S. L. Slovozminna paradyhmatyka ukrainskykh prizvyshch : [моnohra­fiia] / S. L. Коvtiukh, О. М. Каshtalian ; zа red. S. L. Коvtiukh]. – Кіrovograd : POLISMED-SERVIS, 2012. – 258 s.
10.  Таrаnеnко О. О. Slovozmina ukrainskoi movy / О. О. Таrаnеnко ; Nyiregyhazi foiskola. Ukran es ruszin filologiai tanszek. − Nyiregyhaza : [б. в.], 2003. – 198 s.

Фурса Валентина. Словоизменительная парадигматика иноязычных неизменяемых имен существительных. В статье выделены и охарактеризо­ваны словоизменительные парадигмы иностранных несклоняемых существи­тельных в современном украинском литературном языке. Типы парадигм скло­нения этих существительных систематизированы на основе общности падеж­ных окончаний единственного и множественного числа, классификационной морфологической категории рода, семантики, акцентных особенностей, морфо­нологических изменений и орфографии. Словоизменение несклоняемых суще­ствительных иноязычного происхождения составляет разветвленную систему морфологического выражения граммем именных категорий, образуя склонение с нулевой флексией, или именное нулевое склонение. На основе классифи­кационной категории рода, семантических и формальных признаков несклоняе­мые существительные объединены в восемь парадигм: четыре полные и четыре неполные. Полные семичленные падежно-числовые парадигмы формируют не­склоняемые существительные, имеющие формы и единственного, и множес­твенного числа. Неполные семичленные падежно-числовые парадигмы обра­зуют несклоняемые существительные, представленные системой форм одного ряда − единственного или множественного числа.

Ключевые слова: несклоняемые существительные, морфологическая па­радигма, словоизменение, граммема, нулевое склонение, падеж, род, сингуля­тивы, плюративы.

Fursa Valentyna. Inflexion Paradigmatic of Foreign Indeclinable Nouns. The article singled out and points inflectional paradigm indeclinable foreign nouns in modern Ukrainian literary language. Types of noun declension paradigms systemati­cally based on common case endings and singular plural morphological classification category of gender, semantics, accent features morphonological changes and spelling. indeclinable inflections of nouns of foreign origin is complex system for the expres­sion of morphological grams of noun categories, creating a contrast with zero inflection, noun zero or contrast. Based on the classification and semantic category of gender and formal characteristics indeclinable nouns merged into eight paradigms: four full and four incomplete. Full seven-membered paradigms of case-numeric form indeclinable nouns have forms and singular and plural. Incomplete seven-membered paradigms of case-numeric form indeclinable nouns are system forms a row − singular or plural.

Key words: indeclinable nouns, word-declinable paradigm, zero declension, case, pluratives, gender, singularives, word declension.