УДК 811.161.2’373.611

Інна Демешко  

 Типи консонантних альтернацій у словотворенні девербативів сучасної української літературної мови

У статті проаналізовано еволюцію поглядів на аспекти вивчення сло­вотвірної морфонології, з’ясовано поняття сильних і слабких морфонологічних позицій; спрогнозовано можливі морфонологічні зміни у творенні девербативів; виявлено особливості морфонологічних альтернацій приголосних в українській мові; визначено типи консонантних альтернацій у словотворенні девербативів у сучасній українській літературній мові. Установлено, що фінальні елементи дієслівної основи, які зазнають змін під впливом ініціалі форманта, сигна­лізують про можливі морфонологічні операції (усічення, консонантні, вокалічні альтернації, нарощення суфіксальної чи кореневої морфем, модифікації наго­лосу) у віддієслівному похідному. З’ясовано, що словотвірна спроможність твірних основ залежить від їхньої семантичної структури (непохідні слова є словотвірно спроможніші, ніж похідні), частиномовної належності твірного, ступеня словотворення. Виявлено, що для всіх девербативів загальною морфо­нологічною операцією є усічення дієслівної фіналі, що супроводжує зміну акцентної позиції, у поєднанні з альтернаціями (переважно консонантними).

Ключові слова: словотвірна морфонологія, девербативи, морфонологічна позиція, морфонологічні операції, типи консонантних альтернацій у словотворі девербативів.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. Опис сло­вотвірної морфонології девербативів сучасної української літера­турної мови з огляду на її функційний характер, динамічні процеси в мові, зрушення, що відбулися в її корпусі протягом останнього часу, дає вагомі підстави визначення нових класифікаційних принципів морфонологічного аналізу девербативів. Дослідження й опис фор­мальних ознак мовних одиниць структурної лінгвістики залишається актуальним, тому що вони присвячені проникненню у внутрішні за­кони розвитку мови. Питання внутрішньої організації слова, комп­лексний аналіз семантичних, словотвірних і граматичних ознак де­вербативів залишається актуальною проблемою граматики україн­ської мови. Концептуальний апарат морфонології потребує по­дальшо­го вдосконалення й аналізу, упорядкування й узгодження з по­нятійними і термінологічними системами суміжних лінгвістичних дисциплін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для української мови, як і для всіх слов’янських мов, характерні морфонологічні модифі­кації, що функціонують у формо- і словотвірній системах. Питання альтернації розроблено в працях І. О. Бодуена де Куртене, М. В. Кру­шевського, Г. Улашина, М. С. Трубецького. Морфоноло­гічна пробле­ма­тика була об’єктом дослідження багатьох мовознавців, зокрема О. О. Потебні, Л. Блумфілда, О. О. Реформатського, Д. С. Уорта, І. І. Ко­валика, Р. І. Аванесова, О. А. Земської, Н. Є. Ільїної, В. Б. Касевича, В. В. Лопатіна, В. Г. Чурганової, Л. Е. Калнинь, Е. А. Макаєва, О. С. Кубря­кової, Ю. Г. Панкраца, Н. Є. Ананієвої, Т. В. Попової, Т. В. Булигіної, Л. М. Полюги, Н. Ф. Клименко, Л. О. Родніної, В. О. Горпинича, К. Г. Го­роденської, З. С. Сікорської, В. В. Ґрещука, О. Ф. Пінчука, Л. І. Ко­марової, І. В. Козленко, М. В. Кравченко, М. Ю. Федурко, К. Кова­лик, С. М. Толстої, І. Б. Іткіна, О. Г. Антипова, Н. П. Русаченко, Г. М. Потапової, Г. В. Пристай та ін.

Однак питання про завдання морфонології, статус морфоноло­гічних одиниць, морфонологічні концепції, вивчення валентності від­дієслівних похідних ще залишається відкритим. Суперечлива природа морфонологічних явищ породжує різні погляди на їхню роль у су­час­ній українській мові. Ця проблема ускладнюється впливом на морфо­нологічні концепції різних фонологічних шкіл. Зокрема М. В. Крав­ченко, описуючи морфонологічні явища в системі українського сло­вотвору, спирається на фонологічні погляди П. П. Коструби. Л. О. Кон­дакова, І. В. Козленко – на фонологічні погляди Л. В. Щерби та Н. І. Тоцької. Т. В. Попова, досліджуючи морфонологічні типи суб­стантивних парадигм у сучасній українській мові, використовує тео­рію «сильних» і «слабких» фонем Р. І. Авансова.

Мета і завдання статті. Метою пропонованої розвідки є дослід­ження особливостей морфонологічних кореляцій приголосних і з’ясу­вання типів консонантних альтернацій у процесах словотво­рення віддієслівних дериватів сучасної української літературної мови. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) з’ясувати поняття сильних і слабких морфонологічних позицій; 2) спрогнозувати можливі морфонологічні зміни у процесі творення девербативів; 3) установити особливості морфонологічних кореляцій приголосних в українській мові; 4) визначити типи консонантних альтернацій у процесі творення девербативів у сучасній українській мові.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Досліджуючи типи консонантних альтер­націй при творенні девербативів у сучасній українській мові, не­обхідно з’ясувати поняття сильних і слабких морфонологічних по­зицій. Н. Є. Ільїна пропонує розрізняти перцептивні (сильні і слабкі) і сигнифікативні (сильні і слабкі) морфонологічні позиції. У запро­по­нованій класифікації враховуються фонетичні позиції, роз­роблені О. О. Реформатським. Запропонований опис перцептив­них позицій О. О. Реформатського базується на функціях фонем і врахо­вує реалізацію фонеми в головному вияві або варіантах фонем [5, с. 56]. Під поняттям сильної сигніфікативної позиції автор визначає позиції якнайменшої зумовленості наступним афіксом фонеми, що реалізує морфонему, а під поняттям слабкої – позиції найбільшої обумовле­ності [5, с. 57]. С. М. Толстая під поняттям сильної позиції (дистри­бутивної) визнає позицію максимального розрізнення і найменших обмежень, а під слабкою – позицію не­розріз­нення, що обмежує вживання тих чи тих видів морфем або фонем. Опера­ційна сильна позиція та, що диктує певні модифікації морфем або фонем, а слабка – та, яка залишає їх незмінними [6, с. 84]. Наприклад, якщо операцій­на сильна позиція вимагає палаталізації твердих приголосних (пор. перед суфіксом -ій (водій, носій), -іль (заметіль, купіль), ‑іж (платіж, падіж)), породжена нею дистри­бутивна слабка позиція буде обмежувати тверді приголосні. Так, позиція перед суфіксом -ар дистрибутивно сильна, оскільки допускає і тверді, і м’які приголосні: креслити – кресляр, свердлити – свердляр, пекти – пекар; володіти – володар (депалаталізація). Їй відповідає три різних операційних позицій: 1) зберігає твердий і м’який приголосний осно­ви; 2) палата­лізує твердий приголосний; 3) викликає депалата­лізацію приго­лосно­го. Підтримуємо думку С. М. Толстої, що завдання морфо­нологічного опису полягає в тому, щоб виявити регулярність чергу­вань і пред­ставити їх у вигляді певної системи і набору морфоно­логічних правил [6, с. 80].

Істотною ознакою українського віддієслівного словотворення є взаємодія морфонологічних позицій, наприклад, усічення, консо­нантні альтернації і модифікація наголосу (переміщення з тематич­ного голосного на дериваційний суфікс): садúти – садíння (д//д′), говорúти – говорíння (р//р′).

Необхідно враховувати, що консонанти /б/, /п/, /в/, /м/, /ч/, /ш/ перед суфіксом -ін'н'- зазнають лише часткової палаталізації, вони тільки пом’якшуються і реалізуються в комбінаторному варіанті (30): дробити – дробіння, ловити – ловіння, волочити – волочіння, сушити – сушіння. Палаталізуючу дію на мотиватора можуть мати суфікси -інн(я) (лагодити – лагодіння, творити – творіння), -ій (водити – водій, возити – возій, носити – носій), -іж (платити – платіж, падати – падіж). У процесі творення девербативів на -ін'н'-, ‑ій, -іль, -іж, крім палаталізації, може відбувається і зворотне чергу­вання с//т', с//д' (прясти – прядіння, переплести – перепле­тіння, класти – кладій, замести – заметіль). Дослідження сло­вотвір­них парадигм девербативів на -ен'н'-, -ін'н'-, -ій, -іль, -іж дає можливість зробити висновок, що морфонологічні альтернації розши­рюють валентні властивості словотворчих морфем, роблять можли­вими утворення похідних будь-якої словотворчої структури. Ха­рактер впливу суфікса на похідну основу залежить від фонологічної струк­тури суфікса (наприклад, суфікси, що починаються з голосного пе­реднього ряду, впливають на попередній приголосний твірної основи (в більшості похідних), унаслідок чого виникають консо­нантні альтернації. Проте ця залежність не абсолютна, суфіксальні морфеми з тим же фонемним складом можуть по-різному впливати на похідну основу (якщо тотожні граматичні і морфонологічні характе­ристики).

І. В. Козленко, аналізуючи морфонологічну систему словозміни дієслова в сучасній українській літературній мові, зазначає, що мор­фонологічна структура дієслова зумовлює та прогнозує реалізацію морфонологічних процесів [3, с. 17]. Вивчення морфонологічної структури дієслова дає можливість з’ясувати глибинні закономірності організації словотвірних парадигм і словотвірних гнізд, особливості контактних зон при творенні девербативів субстантивної, ад’єктивної зон, морфонологічні процеси, що супроводжують процес деривації. Під морфонологічною структурою дієслова розуміємо фонологічні особливості мотивувальної основи, які характеризують фонологічний субстрат і вказують на його функціональне використання.

Отже, кожна конкретна морфонологічна трансформація у фонем­ному вияві оснóвних (кореневих) та афіксальних морфем при їхній взаємодії відбувається за наявності певних умов. Загально­відомо, що морфонологічні явища – це формальні зміни основи моти­вувального слова в структурі мотивованого. При творенні деверба­тивів субстан­тивної та ад’єктивної зон переважають комплексні морфонологічні операції (охоплюють два і більше видів морфоноло­гічних операцій). Таким чином, морфонологічні зміни при словотво­ренні девербативів субстантивної та ад’єктивної зон використо­вуються зазвичай комплексно.

Морфонологічний аналіз девербативів у сучасній українській мові необхідно виконувати, враховуючи морфонологічно релевантні ознаки оснóвних (кореневих) та афіксальних морфем (фонологічну структуру), фонемну характеристику структурних типів дієслівних основ, тип контактної зони (фіналь мотивувальної основи, ініціаль форманта), акцентну потужність, морфонологічну позицію, критерії напряму мотивації віддієслівних похідних, множинність мотивації, специфіку словотвірного гнізда (СГ), особливості словотвірної пара­дигми (СП). Вивчення морфонологічної структури дієслова дає можливість розкрити закономірності організації віддієслівних похід­них і встановити умови реалізації морфонологічних процесів у тво­ренні девербативів в українській мові. Морфонологічна структура дієслова становить співвіднесення варіативної частини основи дієсло­ва і незмінної. Елементи дієслівної основи, які зазнають змін під впли­вом ініціалі форманта, сигналізують про можливі морфоноло­гічні зміни (усічення, консонантні, вокалічні альтернації, нарощення су­фіксальної чи кореневої морфем, модифікації наголосу) у від­дієслів­ному похідному. О. Г. Антипов, досліджуючи морфонологію росій­ських говорів, зазначає, що «морфонологічна маркованість дери­ватів свідчить про розвиток сигніфікативних функцій звукової форми в мор­фодериваційній структурі похідного слова. Морфоно­логічні одиниці звужують мотиваційно-асоціативний простір лексе­ми, уточнюють еталонний та операційний для мовної свідомості статус одиниць фор­мальної структури похідного слова» [1, с. 92].

У процесі творення девербативів загальною морфонологічною операцією є усічення дієслівної фіналі, що супроводжує зміну акцент­ної позиції, у комплексі з іншим морфонологічним засобом (консо­нантні чергування на морфемному шві, вокалічні – у кореневій морфемі [2, с. 79–104], інтерференція, інтерфіксація виявлена при творенні складних слів, між кореневими морфемами). Кожна морфо­нологічна трансформація у фонемному вияві оснóвних (кореневих) та афіксальних морфем при їхній взаємодії відбувається за наявності певних умов. Н. П. Русаченко зазначає, що «чергування виявляють специфіку за типами і видами альтернацій, умовами виникнення, сфе­рою функціонування та змінами» [4, с. 20].

Необхідно зазначити, що словозмінні та словотвірні парадигми мають свою систему морфонологічних операцій. На морфемному шві при творенні морфонологічно маркованих девербативів відбуваються такі типи консонантних альтернацій: 1) чергування задньоязикових, глоткового г із шиплячими приголосними: /г/– /ж/: бíгти – біжáк, бíженець, біжкóм; перебíгти – перебíжчик; могтú – мóжучи, можлúвий; /к/– /ч/: пекти – піч, сікти – січ, втекти – втеча; 2) чергування передньоязикових зубних приголосних із передньоязиковими шипля­чими: /з/ – /ж/: відобразити – відображення, відображений; зобра­зити – зображення, гризти – грижа; /с/ – /ш/: запросити – запро­шення, запрошений; прикрасити – прикрашати, виносити – вино­шувати; /д/ – /ж/: будити ² (7) (коптúти) – бужанúна, буженúна, бужúна; садити – сажа, уродити – урожай; /т/ – /ч/: закрутити – закручувати, сколотити – сколочувати; прати – прачка, сві­тити – свічка; 3) чергування передньоязикових зубних приголосних із пе­редньоязиковими проривними: /с/ – /т/: плестú – плетéння, переплестú – переплéтення; /с/ – /д/: їсти – їда; /зд/ – /ж /: об’їздити – об’їжджати; класти – кладник; /ст/ – /шч/: перемістити – пере­міщати, пестити – пещений; 4) чергування твердих і м’яких пе­ред­ньоязикових приголосних (морфонологічна позиція палаталізації): /д/ – /д'/: садити – садіння, водити – водій, падати – падіж;

/т/ – /т'/: молотити – молотіння; /з/ – /з'/: возити – возіння, зав’язатися – зав’язь; /с/ – /с'/: просити – просьба, носити – носій, гасити – гасіння; /р/ – /р'/: варити – варіння, бурити – буріння; /с/ – /д'/: вести – ведіння, розповісти – розповідь, прясти – прядіння, класти – кладій; /с/ – /т'/: плести – плетіння, цвісти – цвітіння, замести – заметіль; 5) чергування м’яких і твердих передньоязи­кових відповідників (морфонологічна позиція депалаталізації): /д'/ – /д/: садити – сидіти; /т'/ – /т/: мерехтіти – мерехтливий, /н'/ – /н/: обміняти – обмін, здатний – здатність; 6) чергування м’яких передньоязикових приголосних із твердими передньоязиковими шиплячими (морфонологічна позиція депалаталізації: /д'/ – / /: сидіти – засиджений; збудúти – збýджувати, збýджений; пробудúти – пробуджений; /т'/ – /ч/: вертіти – верчений, коптіти – копчений. Для девербативів не характерне чергування двох однотипних фонем з однією фонемою, воно властиве для десубстантивів, пор.: /д'д'/ – /д'/: суддя – судей, міжряддя – міжрядь, знаряддя – знарядь, тиховоддя – тиховодь; /т'т'/ – /т'/: заняття – занять, поняття – понять, суцвіття – суцвіть; /з'з'/ – /з'/: галуззя – галузь, пониззя – понизь; /с'с'/ – /с'/: узлісся – узлісь; різноголосся – різноголось; /л'л'/ – /л'/: весілля – весіль, зусилля – зусиль; /н'н'/ – /н'/: бажання – бажань, звання – звань, планування – планувань; /жж/ – /ж/: узбережжя – узберіж, подружжя – подруж, побережжя – поберіж; /чч/ – /ч/: обличчя – облич, наріччя – наріч, передпліччя – перепліч; /шш/ – /ш/: узвишшя – узвиш, піддашшя – піддаш; 7) чергування однієї фонеми з двома різнотипними: /б/ – /бл'/: виробити – виробляти, любити – люблячи, дробити – дроблячи; /п/ – /пл'/: затопити – затопляти, затоплювати; захопити – захоплювати; ліпити – ліплячи; /в/ – /вл'/: ловити – виловлювати, ловити – ловлячи, прáвити – правління; /м/ – /мл'/: заломити – заломлювати, повідомити – повідомляти; кор­мúти – кормлíння, оформити – оформляння, сурмúти – сурмління; /ф/ – /фл'/: розграфити – розграфлювати, розграфляння, графлячи; /б/ – /бл/: дробити – дроблення; оздобити – оздоблення, оздоблений, оздоблено; /п/ – /пл/: розчепити – розчеплення, розчеплений, розчеплено; захопити – захоплення, захоплений, захоплено; /в/ – /вл/: направити – направлення, направлений, направлено; зіставити – зіставлення, зіставлений; /м/ – /мл/: оформити – оформлення, оформлений, оформлено; усвідомити – усвідомлення, усвідомлений, усвідомлено; заломити – заломлення, заломлений; відокремити – відокремлення, відокремлений, відокрем­лено; /ф/ – /фл/: розграфити – розграфлений, розграфлено; /б/ – /бй/: любити – люб’язний; бити – б’ючи /бйучи/; /п/ – /пй/: пити – п’ючи /пйучи/.

Отже, у процесі творення девербативів виявляються специфічні для віддієслівного словотворення консонантні альтернації. Трансфор­мації зазнають кінцеві консонанти кореневих морфем. Процес дери­вації уможливлюють морфонологічні операції, які трансформують твірну основу в похідну.

Виходячи зі специфіки дієслова як базового (вершинного) слова СГ, стверджуємо, що найчастотнішою з усіх морфонологічних опе­рацій є усічення, консонантні чергування та модифікації наголосу. Морфонологічні засоби інформують про формальні властивості поєд­нуваних у дериваційному акті морфем, зокрема про особливості кон­тактної зони (фонемну конфігурацію фіналі твірної основи та ініціалі суфікса), про поскладову організацію твірної основи, про тип акцентної позиції слова, акцентні потенції словотворчих засобів, ди­ференціювати утворення від питомих і від запозичених слів певно­го граматичного класу. Проведене дослідження дає змогу з’ясу­вати й прогнозувати морфонологічні операції і встановити трансформації девербативів, передбачити морфонологічну структуру дериватів СГ з вершинним дієсловом із ще не зреалізованим дериваційним потен­ціалом, враховуючи специфіку синхронної морфонологічної системи.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Аналіз морфонологічних особливостей словотвірних гнізд із вершинними дієсловами та словотвірних парадигм у сучасній українській літера­турній мові дає можливість зробити такі висновки: 1. Кожна конкрет­на морфонологічна трансформація у фонемному вияві кореневих (оснóвних) та афіксальних морфем при їх взаємодії відбувається за наявності певних умов. Характер дії форманта на похідну основу залежить від його фонологічної структури. 2. Тип морфонологічної позиції (палаталізації, депалаталізації) визначає характер консонант­них альтернацій при творенні девербативів в українській мові. 3. Найбільш активно морфонологічно марковано перший ступінь сло­вотворення, а для префіксальних дієслів – другий, оскільки вони вхо­дять до складу тризонних девербативів; на подальших ступенях мор­фонологічні процеси згасають. Морфонологічна маркованість СГ залежить від його словотвірного потенціалу. 4. Для всіх девербативів загальною морфонологічною операцією є усічення дієслівної фіналі, що супроводжує зміну акцентної позиції, у поєднанні з альтернаціями (переважно консонантними).

Перспективу подальшого дослідження словотвірної морфонології девербативів убачаємо у встановленні морфонологічних класів девер­бативів сучасної української літературної мови, оскільки вони мають свою специфіку і не досліджені в українському мовознавстві.

Джерела та література

1. Антипов А. Г. Морфонологические модели русского словообразования (на материале метаязыковой фантазии коммуникантов) / А. Г. Антипов // Вестник КемГУ. – № 2 (42). – 2010. – С. 89–93.

2. Демешко І. М. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. Фо­нологія. Морфонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Таблиці, схеми : [навч. посіб.] / І. М. Демешко. – Кіровоград : ПП «Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2013. – 328 с.

3. Козленко И. В. Морфонология словоизмения глагола в современном украин­ском литературном языке : автореф.  дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 «Украинский язык» / И. В. Козленко. - К., 1992. - 19 с.

4. Русаченко Н. П. Особливості функціонування чергувань приголосних у про­цесах словозміни сучасної української літературної мови / Н. П. Русаченко // Укр. мова і літ. в школах України. – 2014. – № 3 (131). – С. 20–24.

5. Реформатский А. А. Фонологические этюды / А. А. Реформатский. – М. : Наука, 1975. – 134 с.

6. Толстая С. М. Морфонология в структуре славянских языков / С. М. Толстая. – М. : Индрик, 1998. – 318 с. : Бібліогр. с. 311–318.

Демешко Инна. Типы консонантных альтернаций в словообразовании девербативов современного украинского литературного языка. В статье проанализирована эволюция взглядов на аспекты изучения словообразова­тельной морфонологии, выяснено понятие сильных и слабых морфонологических по­зи­ций; спрогнозированы возможные морфонологические изменения в образо­ва­нии девербативов; обнаружены особенности морфонологических альтерна­ций согласных в украинском языке; определены типы консонантных альтернаций в словообразовании девербативов в современном украинском литературном языке. Установлено, что финальные элементы глагольной основы, которые испытывают изменения под влиянием инициали форманта, сигнализируют о возможных морфонологических операциях (усечение, консонантные, вокали­ческие альтернации, наращивания суффиксальной или корневой морфем, мо­дификации ударения) в отглагольном производном. Выяснено, что слово­обра­зо­вательная возможность образующих основ зависит от их семантической структуры, принадлежности части речи образующего, степени словообра­зо­вания. Обнаружено, что для всех девербативов общей морфонологической опе­ра­цией является усечение глагольной финали, которая сопровождает изменение акцентной позиции, в сочетании с альтернациями (преимущественно консо­нант­ными).

Ключевые слова: словообразовательная морфонология, девербативы, морфо­нологическая позиция, морфонологические операции, типы консонантных альтернаций в словообразовании девербативов.

Demeshko Inna. The types of the consonantal alternations in word-building of verbal derivatives in modern ukrainian language. The article analyzes the evolution of views on aspects of the study of word-building morphonology, founds the concept of strong and weak morphonological positions; morphonological possible changes in the creation of verbal derivatives are predicted; the features of the morphonological consonantal alternations in Ukrainian language are found. The types of consonantal alternations of verbal derivatives in modern Ukrainian literary language are defined. It was established that the final elements of the verbal stem, which are changing under the influence of formant initials, signals possible morpho­nological operations (truncation, consonantal, vocalic alternations, augmentation of the suffixal or root morphemes, accent modification) in verbal derivatives. It was found that the ability of derivational stems depends on their semantic structure (derivative words are more capable than the original words), the part of speech of the derivate, the derivational degree. It was found that truncation of verbal finals is total morphonological operation for all deverbatives which accompanying the changing of the accentual position combined with the alternations (usually consonantal).

Key words: word-building morphonology, deverbatives, morphonological position, morphonological operations, types of the consonantal alternations in word-building of verbal derivatives.