УДК   811.161.2‟373:82.09«190/192»

Руслана Жангазінова

ТИПОЛОГІЯ ЛЕКСИКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ СТАТЕЙ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

У статті на матеріалі вибірки лексем проаналізовано різні типи лексичних одиниць, які функціонували в літературознавчих статтях початку ХХ ст. Описа- но  процеси  детермінізації  та  термінізації,  а  також  якісні  зміни,  які  при них відбувались у значеннях загальновживаних слів та термінів. Досліджено місце метамовних (вставних) одиниць у лексичному наповненні вказаних вище ста- тей. Подано зразки лексем, які виконують термінну функцію, тобто функціо- нують у різних галузях науки, але не мають чітко сформованої дефініції і досі не набули статусу термінів, так званої лексики на позначення наукових понять. Частково звернено увагу на чотири аспекти значення, які відбивають зміну семантики загальновживаних слів у терміносистемах: сигніфікативний, денота- тивний, парадигматичний і синтагматичний, а також на власне денотативне значення слова, зумовлене матеріальною сутністю реалії (предмет, явище, дія тощо), та сигніфікативне – спричинене її поняттєвим відображенням і їхню  роль у процесі розуміння сутності семантичного довантаження тієї чи тієї лексичної одиниці.

Ключові слова: термін, літературознавчий термін, термінологія, термінна лексика, метамовні одиниці, загальновживана лексика.

Постановка наукової проблеми та її значення. «Літературо- знавство належить до однієї з найдавніших сфер наукового осмис- лення і пізнання культурного світу, тобто тих феноменів, які постали внаслідок творчої діяльності людини» [1, с. 6]. Як наукова  галузь воно дало велику кількість матеріалу для розвитку різних дисциплін: філософії, історії, лінгвістики і т. ін. Ми у своїй праці розглянемо тексти літературознавчих статей початку ХХ ст., зосередивши свою увагу на лексичному наповненні таких текстів.

Актуальність теми зумовлена необхідністю поглибленого ви- вчення типологічних особливостей лексики в літературознавчих статтях періоду раннього модернізму.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Різні типи лексики та їхня здатність взаємодіяти між собою неодноразово були об‟єктом дослі- дження у працях науковців, це зокрема публікації М. Грушевського, О. Михалевич, О. Жирик, Н. Цісар, Н. Кузькіна, Д. Якимович-Чапран  і т. д. Проте дослідження потребує саме питання функціонування таких одиниць у літературознавчих статтях початку ХХ ст.

Мета і завдання статті – описати різні типи лексичних одиниць (власне терміни, термінну лексику, метамовні одиниці, загальновжи- вані слова), які функціонували в українській літературознавчій термінології, на матеріалі літературознавчих статей початку ХХ ст.

Матеріалом нашого дослідження є набір зі ста сімдесяти термін- них одиниць та власне термінів і приклади вставних одиниць, а джерелом – літературознавчі статті 1900−1920 рр. із журналів «Літера- турно-науковий вістник» і «Українська хата» та з багатотомних видань праць І. Франка і Лесі Українки.

Використання загальновживаних слів у науковій термінології є відображенням вищого наукового етапу пізнавальної діяльності лю- дини. У значеннях загальновживаних слів, які функціонують у науко- вій термінології, при цьому відбуваються якісні зміни. При дослі- дженні процесу функціонування слів загального вжитку в терміно- логічних підсистемах звернено увагу на значні відмінності між їх за- гальнонародним і термінним значеннями. Вивченню питання пере- ходу слів з пласту загальновживаної лексики до термінної присвячено низку праць, наприклад: О. Жирик «Стилістична транспозиція термі- нологічної лексики в сучасній українській мові (кодифікаційний аспект)», О. Михалевич «Термінологізація та детермінологізація в економічній терміносистемі», Н. Місяць «Особливості формування української технічної термінології» та ін.

У ролі термінів виступають загальновживані назви на позначення абстрактних понять, пов‟язаних із повсякденною діяльністю людини (мова, думка (Леся Українка), вірш (І. Франко), пісня (І. Франко)), тварин (бджола, кінь), природних явищ (дощ, хвиля), предметів одягу та побуту (сорочка, пояс), рослин (береза, стебло), окремих органів чи частин тіла людини (рука, ніс) і т. д. Як ми вже говорили вище, слова, що переходять у нові системи функціонування, внаслідок семантичного донавантаження частково змінюють своє значення.

Є чотири аспекти значення, які відбивають зміну семантики за- гальновживаних слів у терміносистемах: сигніфікативний (мову роз- глядають як засіб спілкування, де найважливішим є психологічний аспект), денотативний (який вказує на щось, щось називає, означає чи визначає), парадигматичний (який розглядає мовні одиниці як сукуп- ність структурних елементів) і синтагматичний (що стосується смисло- вих значень словосполучень). Денотативне значення слова зумовлене матеріальною сутністю реалії (предмет, явище, дія тощо),   сигніфікативне – її поняттєвим відображенням. Обидва значення формують семантику на рівні побутового і на рівні теоретичного (наукового) мислення [11, с. 197].

Щоб зрозуміти сутність семантичного довантаження, потрібно зіставити денотативно-сигніфікативні значення однозвучних терміна й загальновживаного слова, оскільки це явища одного плану, що від- різняються глибиною відображення. Для цього порівнюємо тлумачен- ня загальновживаних слів і дефініцію термінів. Наприклад: журнал  (І. Франко) – загальноприйняте значення – періодичне видання у вигляді книжки [3, с. 371]. Як літературознавчий термін – друковане періодичне видання, яке є одним з основних засобів масової інфор- мації і пропаганди, впливає на громадську думку, формуючи її відпо- відно до інтересів певних ідеологічних груп, суспільних класів, полі- тичних партій і організацій [17, с. 265]. Можна зробити висновок, що значення загальновживаного слова в новій системі функціонування є значно ширшим, воно не тільки описує журнал як друковане видання, а й вказує на його основні функції та призначення. У новому термін- ному значенні слово журнал може приєднувати до себе семи:

• за читацьким призначенням − жіночий, для чоловіків, дитячий, молодіжний;
• за змістом – громадсько-політичний, літературно-художній, науковий, науково-популярний, технічний, інформаційний, ре- феративний, бібліографічний, сатиричний, спортивний, фахо- вий, історичний, медичний, хімічний, фізичний, математичний та ін.;
• за періодичністю – тижневик, двотижневик, місячник, квартальний.

Таке явище є свідченням відмінності між загальновживаною лексемою і терміном.

Зміна сигніфікативних значень у термінології, реалізація пара- дигмо- і синтагмозначень дають змогу вбачати сутність термінної спеціалізації у звуженні значення словесного знака через включення в його семантику нових компонентів – термінних сем, які поглиблюють її з проекцією на конкретну мікросистему термінів. Закріплення за мовними одиницями термінних значень викликає певний резонанс на семантичному рівні лексики загального вжитку, оскільки значення окремих мовних знаків формуються за допомогою наукової інфор- мації [11, с. 198−200].

Слід зазначити, що з розвитком науки та появою нових понять терміни також мають здатність переходити у розряд загальновжива- ної лексики, втрачаючи донавантаження лексичного значення поглиб- леною термінною семантикою. Тобто терміни детермінізуються або змінюють свої фахові призначення, стають одиницями інших семан- тичних полів [17, с. 224−227], наприклад: роман (І. Франко), драма (Леся Українка), комедія (Леся Українка) і т. д. Таким чином, втра- чаючи своє термінне значення, лексеми-терміни вживаються вже як лексеми на позначення повсякденних загальнозрозумілих понять і починають входити не лише до спеціалізованих, а й до складу за- гальномовних тлумачних словників.

Важливим елементом літературознавчих статей також є мета-мовна лексика. Метамовні одиниці в науковій літературі по-іншому називають вставними. Вставність в українській мові є поширеною, зокрема в науковому стилі. Дослідники розглядають метамовні оди- ниці як синтаксично нечленовані семантично невизначені та грама- тично незв‟язані з реченням елементи [2, с. 124]. Такими метамов- ними одиницями насичені тексти літературознавчих наукових статей. Сутність явища вставності закладена у спільній характеристиці всіх вставних одиниць: здатності виражати ставлення мовця до пові- домлюваного. На основі такої функції всі вставні одиниці можна об‟єднати в одну семантичну категорію й навести  їх класифікацію. Н. Непийвода пропонує наступну класифікацію метамовних одиниць,

залежно від мети автора [10, с. 118−119]:

• одиниці, якими на чомусь наголошують, привертають увагу читача до основних елементів змісту (особливо важливо вказа- ти на те, що…; перейдімо до питання…; навіть; лише; тільки; аж ніяк не; розглянемо тепер приклад; цікаво, що…), наприклад: «І, що цікавіше, ті прояви йдуть менше на політичнім полі, як то бувало давніше...» (І. Франко), ;
• одиниці для вислову оцінки, впевненості чи сумніву (очевидно; мабуть, очевидно, що; зрозуміло; ясна річ; напевно; без сум- ніву; безсумнівно; самоочевидно), наприклад: «Мабуть, в українській літературі ще не настав час роману»   (І. Франко), «Певна річ, бувала там більшина полови…» (І. Франко);
• одиниці для пояснення, уточнення, виділення чогось (напри- клад; так, наприклад; зокрема; а саме;тільки; навіть; адже; точніше  кажучи;  словом;  крім  того;  справа  от  у       чому; йдеться про те, що…), наприклад: «Зате більшість молодих звертає на іншу ниву, а саме, – до новели» (І. Франко), «Але були між нашими критиками також люди доброї волі та обмеженого кругозору, яким здається, приміром, що німецька поезія скінчилася зі смертю Гете…» (І. Франко);

• одиниці, якими автор прагне щось узагальнити і зробити ви- сновки (отже; словом; що й треба було довести; можна зробити висновок, що…; у результаті можна прийти до висновку, що…; на завершення скажемо ще про…; є всі підстави твердити, що…; на основі цього ми переконуємося в тому, що…), наприклад: «На закінчення отсеї передмови вважаю своїм милим обов‟язком висловити щиру подяку всім тим добродіям, що своїми порадами та вказівками помогли мені доконати сеї праці…» (І. Франко);
• одиниці для розчленування інформації (по-перше; по-друге; з іншого боку; з одного боку);
• одиниці, які вказують на час і послідовність (тепер; тоді; потім; перш ніж; спершу; передусім почнімо з того, що…; перейдімо до питання про…; ще раз; на закінчення; перш за все), наприклад: «Тепер, роздивляючи готову цілість, бачу, що вона значно виросла» (І. Франко);
• одиниці для зіставлення чи протиставлення частин інформації, які вказують на причину і наслідок (і; а; але; проте; однак; і все-таки; з іншого боку; таким чином; між тим; на противагу цьому; це інша справа; бачимо, проте, що..; тим самим; зна- чить; внаслідок цього; в такому разі ), наприклад: «Однак, хоч поему в цілому слід вважати хибною, окремі її частини відзначаються легкістю…» (І. Франко);
• одиниці для поєднання частин інформації (також; при цьому; крім того; цікаво відзначити; одним словом; як уже зазнача- лося; як було доведено; відповідно до цього; згідно з цим), на- приклад: «Крім того, слід тут згадати видання першої части- ни чудового дослідження професора Шухевича…» (І. Франко).

Будучи синтаксично незалежними від тексту, вставні одиниці утворюють особливий потік семантики, паралельний основному. Унаслідок цього кожен науковий текст є єдністю основної і допоміж- ної інформації – метатексту. Метатекстова інформація розрахована насамперед на адресата наукового твору, інакше кажучи, метамовні одиниці відображають комунікативну спрямованість наукового повідомлення. Вони виконують як функцію зв‟язку компонентів речення, так і функцію передання інформативного змісту. Відрізняються такі одиниці цілісністю семантичного змісту [2, с. 124−126].

Також завдяки вставним одиницям створюється особлива мо- дальна рамка кожного речення. Це знаходить відображення в записі семантичною мовою смислу окремих висловлень, зокрема часток, сполучників, прислівників і є специфічною ознакою метамовних одиниць [2, с. 163−167].

Деякі метамовні одиниці є відповідниками певної семантично завершеної частини тексту. Тож Н. Непийвода ці одиниці пропонує ділити за таким принципом:

− одиниці, які використовують для констатації відомого або наявного (як відомо; як добре відомо; як стверджує такий-то; давно доведено те, що…; дослідження у цій галузі; у наш час; останнім часом; свого часу), наприклад: «Звісна річ, що в українській мові є акцент движимий» (С. Людкевич);

− одиниці, що означають критичний аналіз відомого або наяв- ного (автор доводить; посилається на…; розглядає зміст; критично ставиться до…; виходить з того, що; ставить завдання; в статті викладено погляд на; суперечливі істини; цінні відомості; звернуто увагу; сутність цього зводиться до того, що…; необхідно підкреслити; дотримуватися тієї ж думки; відзначити недоліки; випускати з уваги; суперечити фактам; загальноприйнято; звичайно), наприклад: «Сею дум- кою кермувалась редакція «Літературно-наукового вісника», даючи в попередніх у рубриці «Наш альбом» більше, ніж звичайно бувало досі…» (І. Франко), «…передусім слушно звер- нути увагу на нові драми…» (І. Франко);

• одиниці для обґрунтування потреби змінити відоме або наявне (досить актуальною залишається проблема; більшість публікацій стосується; ніде не ставили питання про…; назріла необхідність; пропонуємо новий підхід; метою розробки є…), наприклад: «Пропоную таким «писателям» зробити висновки  з цієї тези відносно себе» (А. Товкачевський);
• одиниці, що означають опис нового (у роботі описано; є мож- ливість; перевага у тому, що…);
• одиниці, які висловлюють прогноз щодо нового (це забезпечує та- кі основні можливості; ефективне застосування) [10, с. 114−115].

У словниковому складі мови велике місце належить термінній лексиці, кількість якої постійно зростає. Велика кількість термінів наявна й у літературознавчих статтях. Зазвичай під термінною лекси- кою розуміють сукупність чітко зафіксованих термінів. Проте слід зауважити що в лінгвістиці існує й інший погляд. Н. Кузькін гово- рить, що термінна лексика це не тільки термінологія, це «сукупність слів, що використовуються для позначення специфічних об‟єктів, без будь-якого обмеження» [11, с. 141], тобто можна зараховувати до термінної лексики поняття, які функціонують у різних галузях науки, але не мають чітко сформованої дефініції. Цієї ж думки дотримується і Д. Якимович-Чапран, яка пише, що «термінологічна лексика, окрім власне термінології, тобто термінів у повному розумінні, з їхніми дефініціями та місцями у системі, об‟єднує також і лексеми з різним ступенем термінізації, які не відповідають усім параметрам терміна – не мають чітко сформульованої дефініції, не кодифіковані, мають надто багато варіантів та дублетів, уживаються поза вузько галузе- вими контекстами, поєднуючись між собою, становлять лише фрагменти, зачатки системи» [18, с. 37]. Також дослідниця пропонує синонімний відповідник до поняття термінна лексика – лексика на позначення наукових понять.

Під час вивчення термінолексики літературознавчих статей по- чатку ХХ ст. ми натрапили на кілька прикладів найменувань на позначення наукових понять, які досі не стали термінами. До них належать: критична  думка  (Леся  Українка),  літературна  думка (М. Євшан), літературна течія (М. Євшан), літературне життя  (М. Євшан), літературне поле (І. Франко), літературний рух (М. Єв- шан), поетична імпровізація (Леся Українка).

Як бачимо, термінологічну лексику в літературознавчих статтях початку ХХ ст. становлять словосполучення, які дуже часто    трапляються в різних літературознавчих дисциплінах. Також можна гово- рити про те, що термінній лексиці властиве явище гіперо-гіпонімії, наприклад гіпонімні  пари  лексеми  думка  –  літературна  думка  (М. Євшан), критична думка (Леся Українка). Слово «думка» не є ні терміном, ні термінною лексемою в літературознавстві, проте у словосполученні воно певною мірою термінізується і стає елементом лексики на позначення спеціальних понять. Також можна говорити про високу абстрактність указаних понять, оскільки, наприклад, тер- мін оповідання (І. Франко) має своє певне вираження, а термінні лексеми на зразок літературне життя (М. Євшан), літературний рух (М. Євшан) не мають жодного конкретного денотата.

Літературознавча термінологічна лексика часто трапляється в наукових статтях початку ХХ ст., проте значно поступається кіль- кістю власне термінам.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Підсумо- вуючи, слід зазначити, що кожен з описаних вище пластів лексики є цікавим для подальшого вивчення його функціонування в літера- турознавчих статтях різних періодів публікації.

Джерела та література

1. Білоус П. В. Вступ до літературознавства / П. В. Білоус. – К. :  Академія, 2011. – 336 с.
2. Богдан С. К. Семантична визначеність вставних одиниць у науковому тексті / С. К. Богдан // Українське мовознавство. – К. : Вища шк., 1988. – Вип. 15. – С. 124–129.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
4. Євшан М. Боротьба генерацій і українська література / М. Євшан // Україн- ська хата. – 1911. – № 1. – C. 30–43.
5. Євшан М. Добролюбов і його критична школа / М. Євшан // Українська хата. – 1911. – №. 48. – C. 550–565.
6. Євшан М. Здобутки української літератури за 1911 рік / М. Євшан // Вістник. – 1912. – Т. 60. – C. 103–108.
7. Кузькин Н. П. К вопросу о сущности термина / Н. П. Кузькин // Вестник ЛГУ. – 1962. – № 20. – Вып. 4. – С. 136−146.
8. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром‟яка, Ю. І. Ковалева, В. І. Теремка. – К. : Академія, 2007. – 752 с.
9. Людкевич С. Основа і значінє сьпівности в поезиях Т. Шевченка / С. Люд- кевич // Молода Україна. – Львів : Друкарня Удїловая, 1901. – С. 305–316.
10. Непийвода Н. Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціо- нально-стилістичний аспект) / Н. Ф. Непийвода. – К. : Міжнар. фінансова агенція, 1997. – 303 с.
11. Панько Т. І. Українське термінознавство / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Ма- цюк. – Львів : [б. в.], 1994. – 290 с.
12. Товкачевський А. Література і наші народники / А. Товкачевський // Україн- ська хата. – 1911. − № 9. – С. 417–433.

13. Українка Леся. Утопія у белетристиці / Леся Українка // Українка Леся. Зібрання творів у дванадцяти томах. – К. : [б. в.], 1997. – Т. 8. – C. 155–198.
14. Франко І. Я. Наша поезія в 1901 році / І. Я. Франко // Франко І. Я. Твори :     у 50 т. – К. : [б. в.], 1982. – Т. 33. – C. 172–198.
15. Франко І. Я. Переднє слово / І. Я. Франко // Франко І. Я. Твори : у 50 т. – К. : [б. в.], 1982. – Т. 33. – C. 144–145.
16. Франко І. Я. Українська література за 1899 рік / І. Я. Франко // Франко І. Я. Твори : у 50 т. – К. : [б. в.], 1982. – Т. 33. – C. 10–17.
17. Цісар Н. Ономасіологічні аспекти вивчення метафори (на матеріалі медич- ної термінології) / Н. Цісар // Вісн. Львів. Нац. ун-ту ім. Івана Франка. Сер. філологічна. – 2008. – № 620. – С. 224–227.
18. Якимович-Чапран Д. Б. Лексика на позначення наукових понять з мовознав- ства у пам‟ятках української мови XVI–XVII ст. : дис. канд. наук : 10.02.01 / Д. Б. Якимович-Чапран. – Львів, 2008. – 433 с.

Жангазинова Руслана. Типология лексики литературоведческих ста- тей начала ХХ века. В статье на материале выборки лексем проанализированы различные типы лексических единиц, которые функционировали в литературо- ведческих статьях начала ХХ века. Описаны процессы взаимодействия и пере- хода общеупотребительной лексики в термины и обратного явления (детерми- низации и терминизации), а также качественные изменения, которые при этом происходили в значениях общеупотребительных слов и терминов. Исследовано место метаязыковых (вставных) единиц в лексическом наполнении вышеука- занных статей. Представлены образцы лексем, выполняющих функцию терми- нов, то есть таких, которые функционируют в различных областях науки, но не имеют четко сформированной дефиниции, до сих пор не получили статус тер- минов, так называемой лексики для обозначения научных понятий. Частично обращено внимание на четыре аспекта значения, отражающие изменение се- мантики общеупотребительных слов в терминосистемах: сигнификативный, денотативный, парадигматический и синтагматический, а также на собственно денотативное значение слова, которое обусловлено материальной сущностью реалии (предмет, явление, действие и т. п.) и сигнификативное – вызвано ее понятийным отражением и их роль в процессе понимания сущности семанти- ческой нагрузки той или иной лексической единицы.

Ключевые слова: термин, литературоведческий термин, терминология, терминная лексика, метаязыковые единицы, общеупотребительная лексика.

Zhangazinova Ruslana. The Typology of Vocabulary in the  Literary Articles at the Beginning of the ХХ Century. The present article gives the detailed analysis of different types of lexemes that functioned in the literary articles at the beginning of the ХХ century. The processes of determinization and terminization and qualitative changes that occurred within the meanings of common words and terms have been analyzed in the article. The position of metalinguistic (parenthetic) units in the abovementioned articles has been investigated. The samples of lexemes with term functions, namely, functioning in different branches of science but do not have a clearly formulated definitions and do not acquire the status of terms, so called the vocabulary of scientific concepts are represented. It was partly paid attention to four aspects of the meaning that reflect the change of semantics of the common words in terminological systems: significative, denotative, paradigmatic and syntagmatic, and to the denotative meaning of a word, driven by the material essence of reality (object, phenomenon, action, etc.) and significative one, driven by its conceptual reflection and their role in understanding of the semantic nature of a lexical unit.