УДК 811.161.2‟366.5

Олександр Межов

ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОРЕЛЯТИВІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

У статті здійснено системне дослідження семантичних варіантів кореляти- вів – адвербіальних синтаксем відповідності та невідповідності, співвідношення їх з підрядними частинами. Описано прийменникові відмінки як морфологічні засоби вираження категорії відповідності/невідповідності в неелементарних простих реченнях. Теоретичну проблематику розглянуто на тлі морфологічної і синтаксичної структури сучасної української літературної мови. Визначено син- таксичний адвербіальний потенціал відмінкових і прийменниково-відмінко- вих форм, його поповнення за рахунок іменників і їхніх функціональних еквівалентів. Проаналізовано співвідношення синтетизму й аналітизму в грама- тичній системі мови, зовнішньої (адвербіальної) спрямованості вихідних імен- никових слів. З‟ясовано характер симетрії/асиметрії семантико-синтаксичної та формально-синтаксичної структури речень зі значенням відповідності.

Ключові слова: корелятив, вторинний предикат, адвербіальна синтаксема, синтаксема відповідності/невідповідності, прийменник, відмінок.

Постановка наукової проблеми та її значення. До найважливі- ших завдань сучасної синтаксичної теорії належить виділення і функціональний аналіз семантичних категорій речення, які знаходять свій вияв у мінімальних семантико-синтаксичних одиницях – синтак- семах. Адвербіальна семантика як одна з найбільш поширених в реченнєвій структурі представлена в мові сукупністю мінімальних одиниць, серед яких особлива роль відведена так званим кореляти- вам, тобто синтаксемам відповідності/невідповідності, виділюваним на основі змістових відношень зумовленості з предикативним ядром речення. Корелятиви у функції відповідності/невідповідності харак- теризуються похідністю від підрядної частини складного речення, специфікою значеннєвих відтінків, розгалуженою системою засобів вираження, детермінантною формально-синтаксичною позицією в структурі простого ускладненого речення. Вони разом із предикатом і субстанційними компонентами формують значну кількість семантич- но неелементарних речень української мови, тому без їх усебічного дослідження не можна глибоко пізнати природу речення як основної синтаксичної одиниці, а без цього неможлива побудова викінченої синтаксичної теорії.

Аналіз досліджень цієї проблеми. У сучасній українській грама- тиці проблеми корелятивів (або мінімальних семантико-синтаксичних одиниць у функції відповідності/невідповідності) досліджували І. Р. Ви- хованець [1; 2], Г. О. Золотова [3], К. Г. Городенська [4], Н. В. Гуйва- нюк [5], А. П. Загнітко [6], М. В. Мірченко [8], О. В. Кульбабська [7]. Синтаксеми відповідності/невідповідності, на думку І. Р. Вихованця, можна розглядати з двох боків: або як семантичні варіанти однієї син- таксеми з узагальненим значенням (що охоплює значення відповід- ності і значення невідповідності), або як синтаксеми різнофункціо- нальні (з відмінним семантичним навантаженням, яке дозволяє виді- ляти компоненти з функцією відповідності і невідповідності як дві окремі функціонально-семантичні одиниці). Вибір однієї з двох квалі- фікацій залежить від ступеня узагальнення, покладеного в основу ви- ділення синтаксем [1, с. 213]. У статті взято за основу перший підхід.

Семантико-синтаксична категорія відповідності/невідповідності відображає структуру відношень між двома ситуаціями, одна з яких (виражена синтаксемою із значенням відповідності або невідповід- ності) являє собою явище, що пов‟язане з певним наслідком іншою ситуацією,   вираженою   реченнєвою   конструкцією. М. В. Мірченко слушно зауважує, що семантико-синтаксична категорія відповідності / невідповідності характеризується стосунком до часової перспективи – часової попередності, а також планом реальної модальності [8, с. 145]. Синтаксеми відповідності / невідповідності зараховують в сучасних дослідженнях до вторинних предикатів. Г. О. Золотова кваліфікує ці одиниці як корелятиви, що окреслюють зіставлення зображуваних явищ у якісному або кількісному планах [3, с. 148]. Корелятиви, як слушно зазначає О. В. Кульбабська, розрізняються єдиною диферен- ційною ознакою – характером події або явища, що відповідає наслід- кові (значення відповідності) / що не відповідає наслідкові (значення невідповідності) [7, с. 291]. За твердженням Н. В. Гуйванюк, у цій підсистемі вторинних предикатних синтаксем української мови ще не завершився процес їхнього становлення [5, с. 256]. Незважаючи на посилену увагу лінгвістів до проблем функціонування корелятивів відповідності/невідповідності, вони все ж не отримали вичерпного висвітлення у семантико-синтаксичному й формально-граматичному аспектах.

Мета і завдання статті. Метою пропонованої статті є системний аналіз адвербіальних синтаксем відповідності/невідповідності в су- часній українській мові. Заявлена мета зумовлює необхідність розв‟я- зання таких завдань: 1) детальний опис семантичних відтінків кореля- тивів  відповідності/невідповідності,  їхніх  дериваційних особливостей;

2) аналіз прийменниково-відмінкових та інших засобів вираження се- мантики відповідності/невідповідності в ускладнених простих речен- нях сучасної української літературної мови; 3) з‟ясування впливу морфолого-синтаксичних варіантів на семантичну диференціацію синтаксеми відповідності/невідповідності та її лексичне   наповнення;

4) визначення ролі прийменників у семантичній варіантності катего- рії відповідності/невідповідності. Дослідження побудовано на речен- нєвих конструкціях, дібраних з різностильових текстів сучасної укра- їнської літературної мови.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре- зультатів дослідження. Порівняно з іншими вторинними предикат- ними синтаксемами корелятиви відповідності / невідповідності не підлягають чіткій семантичній диференціації. Окремі прийменники в поєднанні з відмінковими формами абстрактних іменників можуть вносити лише додаткові семантичні відтінки до основного значення. Семантичну  функцію  відповідності  передають  первинні  і вторинні прийменники за, на, з, відповідно до, виходячи з, залежно від, у світлі, у дусі, згідно з, залежно від разом з іменниками (здебільшого відпредикатними). Засобам вираження відповідності протиставляєть- ся із значенням невідповідності прийменник у розріз з (урозріз з потребами, у розріз з вимогами, у розріз з наукою). Напр.: Погода була якнайкраща, все зложилося відповідно до бажань матері й Дори... (О. Кобилянська); ...і Гайдашеві згідно з програмою належало втовкмачити у наші голови певні знання з цього відрізку часу (Р. Фе- дорів); ...мов за командою, здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Яновський); Та безглузда атака на Росі, яку він з наказу Дев’ятого очолив, справді багато чого навчила Спартака (О. Гончар); ...а на вимогу імператора зійшлися в тронно- му залі бамберзького палацу (П. Загребельний); Архітектор Максим Колот, виходячи з власного досвіду, може порівняти особливості   й «переваги» однієї й другої тоталітарних систем (І. Багряний); Справ- ді, мені слід у помсту Вам написати листа у Вашому дусі (О. Іва- ненко); В школі галицькі професори та старшини виховували нас у суто націоналістичному дусі (В. Сосюра); ...пори року, тижні, місяці, роки відмічаються тільки залежно від дрібних гаремних  подій та змін погоди (П. Загребельний); У розріз з усталеною традицією вчений висловлює нові погляди на граматичні категорії («Мовознавство»).

Корелятиви відповідності / невідповідності репрезентовані тільки морфолого-синтаксичними варіантами – прийменниково-відмінкови- ми формами. Основними засобами вираження функції відповідності виступають конструкції відповідно до + родовий відмінок і згідно з   + орудний відмінок, які здебільшого використовуються в науковому, офіційно-діловому і публіцистичному мовленні, однак іноді їх вжи- вають деякі письменники і в художніх творах. Напр.: Згідно з умова- ми Андрусівського договору про перемир‟я між Росією і Польщею (1667 р.), Січ знаходилася у подвійному підпорядкуванні обох держав («Історія України»); Відповідно до чинного законодавства України діти-сироти зараховуються поза конкурсом («Урядовий кур‟єр»); Згідно зі спеціальними нормативними актами, дисциплінарну від- повідальність несуть прокурори, слідчі, судді, державні службовці («Правознавство»); Стара мати нещасної задля свого віку відповідно до звичаю найбільше шанована між циганами, хоронила її диким криком і лайкою... (О. Кобилянська).

Морфолого-синтаксичним варіантам із значенням відповідності протиставляється сполука урозріз з + орудний відмінок, що виражає значення невідповідності: Табачник пішов у розріз із «картою» Януковича («Українська правда»); Але в обмін на кошти парламент висунув королю вимоги, які йшли  у розріз з  його   абсолютистськими прагненнями («Всесвітня історія»); Подібні дії йдуть у розріз з їхніми заявами про прихильність принципам демократії («Дзеркало тижня»); Новий закон про місцеві вибори іде в розріз з Конституцією України («Право України»). Вона дещо зближується з морфолого-синтаксич- ними варіантами, спеціалізованими на вираженні допустових семан- тико-синтаксичних відношень, про що свідчить співвіднесеність при- йменниково-відмінкової форми урозріз з + орудний відмінок з допус- товою синтаксемою та підрядною допустовою частиною складного речення, пор.: Події висвітлено в розріз з прийнятими уявленнями («Наука і суспільство») і Події висвітлено всупереч прийнятим уявленням; Події висвітлено, незважаючи на те що існують певні уявлення.

Незважаючи на певні відмінності морфолого-синтаксичні варіан- ти об‟єднуються рядом спільних ознак: дериваційною співвідносніс- тю прийменників як складників вторинних предикатних синтаксем,    з одного боку, і сполучників як показників семантико-синтаксичних відношень у складному реченні – з другого; лексичним складом імен- ників (поєднанням прийменників у функції відповідності/невідпо- відності з іменниками абстрактного значення); детермінантною пози- цією синтаксеми відповідності/невідповідності. Характерну рису прийменників із функцією відповідності/невідповідності становить їхня формально-граматична і функціонально-семантична неоднорід- ність: поряд із функціонуванням первинних щодо граматичної струк- тури сучасної української мови прийменників виникають нові при- йменники, які чіткіше виражають семантико-синтаксичні відношення відповідності/невідповідності та їх відтінки. Як видно з наведених прикладів, у сфері відповідності/невідповідності в основному функ- ціонують прийменники-новотвори. Процес становлення прийменни- ково-відмінкових засобів вираження семантико-синтаксичних функ- цій відповідності та невідповідності ще не завершився.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Лінгвістичний аналіз корелятивів відповідності/невідповідності засвідчив своєрідність їхньої семантики, розчленування на семантичні варіанти, дериваційні відношення з підрядними умовними частинами складно- го речення, ускладнення відтінками часу, причини або допустовості та різнотипність прийменниково-відмінкових засобів вираження в реченнєвій структурі. Подальші наукові розвідки передбачають ґрун- товне вивчення позиційних (формально-синтаксичних і  комунікативних)   варіантів   синтаксем    відповідності/невідповідності,   що   дасть змогу здійснити їхній системний функціональний аналіз.

Джерела та література

1. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови [Текст] : [монографія] / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1992. – 222 с.
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис [Текст] : [підруч- ник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993.– 368  с.
3. Золотова Г. А. Синтаксический словарь: репертуар элементарных единиц русского синтаксиса [Текст] / Г. А. Золотова. – М. : Наука, 1988. – 440 с.
4. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць [Текст] : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Наук. думка, 1991. – 192 с.
5. Гуйванюк Н. В. Слово – Речення – Текст : вибр. пр. [Текст] / Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2009. – 664 с.
6. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис [Текст] : [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662  с.
7. Кульбабська О. В. Вторинна предикація у простому реченні [Текст] : моно- графія / О. В. Кульбабська. – Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2011. – 672 с.
8. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій [Текст] : [монографія] / М. В. Мірченко. – [2-ге вид., переробл.]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – 393 с.

Межов Александр. Средства репрезентации коррелятивов в современ- ном украинском языке. В статье проведено системное исследование семанти- ческих вариантов коррелятивов – адвербиальных синтаксем соответствия / несоответствия современного украинского литературного языка на материале разностилевых текстов, соотношение их с подчинительными частями сложных предложений. Описаны предложные падежи как морфологические средства выражения категории соответствия/несоответствия в неэлементарных простых предложениях. Теоретическую проблемматику рассмотрено на фоне морфологи- ческой и синтаксической структуры современного украинского литературного языка. Определен синтаксический адвербиальный потенциал падежных и пред- ложно-падежных форм, его пополнение за счет существительных и их функцио- нальных эквивалентов. Проанализировано соотношение синтетизма и аналитиз- ма в грамматической системе языка, внешней (адвербиальной) направленности исходных именных слов. Выяснено характер симметрии / асимметрии семантико- синтаксической и формально-синтаксической структуры предложений из значе- нием соответствия.

Ключевые слова: коррелятив, вторичный предикат, адвербиальная син- таксема, синтаксема соответствия/несоответствия, предлог, падеж.

Mezhov Alexander. Means of Representation Correlative in the Modern Ukrainian Language. In the article of semantic variants correlative – of adverbial syntaxems accordances and disparities on material of texts modern literary Ukrainian, correlation  with  subordinate  clause  complex  sentences  is  analysed. Prepositional cases, how morphological facilities of expression of category of accordances / disparities are in the simple sentences are described. Theoretical problems have been examined against the background of the modern Ukrainian morphological and syntactic structure. The problem of transposition syntactic adverbiale potential of  case and preposition-case forms, principles of classification, varieties of transposition have been ascertained. Correlation of syntrtism and analylism in the modern Ukrainian grammatical system, external (adverbiale) orientation of initial noun word classes has been analyzed. Character of symmetry/asymmetry of semantic-syntactic and formal-syntactic structures of a sentence of accordances is elucidated.