УДК 81’367.51

Наталія Рула 

Формально-граматична та семантико-синтаксична організація складносурядних речень зі сполучником а

У статті систематизовано та ієрархізовано вже описані аспекти формально-граматичної та семантико-синтаксичної організації складносурядних речень зі сполучником а, запропоновано власне бачення деяких формальних та семан­тичних ознак цих мовних одиниць. Проаналізовано семантико-синтаксичну організацію досліджуваних речень і виокремлено їхні семантико-синтаксичні типи. Установлено, що речення зі сполучником а є основним репрезентантом зіставних складносурядних конструкцій. Частотні вони і в групі протиставних речень. Виявлено, що складні конструкції зі сполучником а можуть функцію­вати й у сфері приєднувальних, пояснювальних та інколи єднальних відношень. За формальними параметрами (тип синтаксичного зв’язку, засоби його вира­ження, кількість предикативних частин, їхні граматичні характеристики та особливості поєднання у реченні) виокремлено такі складні конструкції  зі спо­лучником а: формально елементарні та неелементарні, із закритою та відкри­тою структурою, з вільним та фіксованим порядком розташування предикатив­них частин, типові та специфічні складносурядні речення.

Ключові слова: складносурядне речення, формально-граматична організа­ція речення, семантико-синтаксичні відношення, предикативна частина, семан­тичний сполучник, асемантичний сполучник.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасній граматиці спостерігаємо інтерес до поглибленого вивчення кожного конкретного явища. Хоч система складносурядних речень загалом описана, але кожен різновид зазначених конструкцій потребує де­тального вивчення. Опис складносурядних речень зі сполучником а на сьогодні є неповним, що зумовлено постійним розвитком теорії про граматичну систему української мови, а також складністю самих досліджуваних конструкцій. У традиційних мовознавчих працях, при­свячених вивченню складносурядних речень загалом, не розмежовано формально-граматичні та семантико-синтаксичні ознаки конструкцій зі сполучником а, так само не достатньо висвітлені їхні семантичні різновиди. Тому виникає потреба у чіткому багатовимірному дослі­дженні цих синтаксичних одиниць.

Аналіз досліджень цієї проблеми. До 90-х років ХХ ст., ще від часів граматики М. І. Греча, вивчення складносурядних речень із досліджуваним сполучником здебільшого обмежувалось описом зміс­тових відношень між предикативними частинами, причому ці конструк­ції розглядали в межах суто зіставно-протиставної семантики [5; 7; 11; 12; 14]. Семантико-граматичні чинники формування зіставного значення у складносурядному реченні висвітлила М. М. Греб [4].               З часом під час дослідження змістових відношень складних речень зі сполучником а починають виділяти й інші його функції: приєдну­вальні [1−3; 6], пояснювальні [9], пояснювально-приєднувальні [1; 6], побіжно єднальні [2].

І лише на межі ХХ−ХХІ ст. змінено підхід до вивчення складно­сурядних речень зі сполучником а, що пов’язано з появою нової функційно-категорійної граматики сучасної української мови, яка акцентує увагу на багатовимірності речення як синтаксичної одиниці. Тому за аналізу складносурядних конструкцій звертають увагу не тільки на їхню семантику, але й на формально-граматичні особли­вості та комунікативну організацію [2; 13].

Метою цієї розвідки є аналіз формально-граматичної та семанти­ко-синтаксичної структур складносурядних речень зі сполучником а. Основні завдання статті: систематизувати та ієрархізувати вже опи­сані аспекти формально-граматичної організації складносурядних ре­чень; запропонувати власне бачення деяких формальних та семантич­них ознак речень зі сполучником а.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Складносурядні речення зі сполучником а спеціалізовані на вираженні зіставних семантичних відношень. М. М. Греб зазначає, що такі складносурядні зіставні речення функ­ціюють в окремих різновидах, лише один із яких можна визначити як власне-зіставний, інші ж отримали назви речень невідповідності та поширювальних (приєднувальних). Останні, як наголошує мовозна­вець, є найбільш складним семантичним різновидом [4, с. 71]. Проте, як показав зібраний фактичний матеріал, у багатьох випадках семан­тика зіставлення може ускладнюватися іншими типами змістових відношень. Зокрема, ми виявили, що між зіставлюваними пропози­ціями можуть виникати відношення одночасності, послідовності по­дій або явищ, причини-наслідку, умови-наслідку, обмеження, допусту, компенсації, тотожності, уточнення, результату дії, висновку, оцінки. Частотними також є складні конструкції зі сполучником а, яким влас­тиві протиставні змістові відношення.

Зіставно-протиставний сполучник а традиційно відносять до се­мантичних сполучників. Він є двофункційним, оскільки не тільки поєднує предикативні частини у реченні, а й виражає змістові відно­шення між ними: І він тепер як жертва її підступності й лице­мірства (стільки років прикидалася доброю і хорошою), буде за життя канонізований, долучений до святих, ідеалізований, а вона – дезертирка й порушниця суспільних приписів – приречена на остра­кізм (Т. Белімова) – сполучник виражає протиставні відношення, вказує на контрастність описуваних явищ; Адже ровесники тоді сахалися від мене, а вчителі роздратовано покашлювали та пере­зиралися з ними (І. Роздобудько) – сполучник вказує на зіставлення та співіснування двох неконтрастних явищ.

Однак, як показує фактичний матеріал, іноді сполучник а може бути асемантичним, коли зазнає переходу у сферу приєднувальних чи єднальних відношень. У таких реченнях він лише оформлює суряд­ний зв’язок, поєднуючи між собою предикативні частини, а за зміс­тове наповнення відповідають лексичний склад частин, а також гра­матичні форми деяких слів: Я закляк, усмішка сповзла з мого обличчя, а чоло вкрилося холодним потом (І. Роздобудько) → Я закляк, усмішка сповзла з мого обличчя, і чоло вкрилося холодним потом – у реченні передано значення одночасності дій, сполучник а нейтралізує своє значення, натомість він наближається до асемантичного сполуч­ника і, про що свідчить можливість заміни його цим сполучником без втрати або зміни змістового наповнення; Потрібні гроші, а де вона їх візьме? (Т. Белімова) – у реченні наявні приєднувальні відношення.

Конструкції зі сполучником а можуть бути репрезентовані фор­мально елементарними та формально неелементарними реченнями. Причому семантичний сполучник а, який виражає значення зістав­лення або протиставлення, формує елементарні речення, бо поєднує тільки дві предикативні частини: Пояснюю зовсім популярно, а ви стежте за руками (А. Кокотюха). Формально неелементарні склад­носурядні речення структурує асемантичний сполучник а. Закцентує­мо увагу на тому, що семантичні відношення між предикативними частинами в таких реченнях можуть бути тільки однотипними: Я професор і син професора, а мій батько теж був сином професора ще царського, а той теж був сином професора… (П. Загребельний). Крім того, предикативна частина, приєднана сполучником а, може входити до формально неелементарного речення, у якому вже є інші сполучники між предикативними частинами: Я щосили втираю мазь, і його ноги поволі теплішають, а мої долоні просто-таки горять вогнем (І. Роздобудько).

У семантико-синтаксичному аспекті формально елементарним реченням відповідають як семантично елементарні, так і семантично неелементарні конструкції. Так, наприклад, речення Ти йди, а я спу­щуся… (Т. Белімова) є семантично елементарним, бо в ньому поєднані одним семантико-синтаксичним відношенням тільки дві предика­тивні частини, які так само є семантично елементарними. Семантично неелементарні речення можуть мати дві предикативні частини, одна з яких або обидві з яких є семантично неелементарними: Вона не ква­пилася, а я знемагала від цікавості (І. Роздобудько) – у другій предикативній частині наявні дві пропозиції – «я знемагала» і «бо мені було цікаво». Речення зі сполучником а, у яких три й більше предикативних частини, завжди формально і семантично неелементарні.

Ще однією ознакою складносурядних речень зі сполучником а є відкритість / закритість структури. Складносурядні речення з семан­тичним сполучником а мають закриту структуру, за якої можуть бути поєднані тільки дві предикативні частини, між якими виникають зіставні або протиставні відношення: В одну мить вся четвірка впала в воду, а візок якимсь дивом застряг на самому краю обриву (І. Роздо­будько); Твоє все найголовніше вже сталося – прожилося – від­страждалося – перегоріло, а в нього все ще тільки має бути – про­ектується – планується −конструюється (Т. Белімова). А. П. Загніт­ко звертає увагу на те, що в таких реченнях можна приєднати третю або декілька частин, але таке приєднання аж ніяк не створює роз­ширення єдиного смислового цілого, а зумовлює створення інших смислових відношень і трансформацію речення зі складного в склад­не ускладнене [5, с. 341], пор.: Вам, можливо, здасться це непри­родним, а ці люди були мені так само дорогі, як і моя родина (І. Роздобудько) – Вам, можливо, здасться це неприродним, а ці люди були мені так само дорогі, як і моя родина, і я не можу спокійно за цим спостерігати.

Речення з асемантичним сполучником а можуть мати як закриту, так і відкриту структуру. Про це побіжно згадує І. Р. Вихованець, який говорить про зіставні складносурядні речення як про перехідні конструкції між складносурядними реченнями закритої структури і відкритої [2, с. 307]. Якщо сполучник а втрачає своє зіставно-проти­ставне наповнення і набуває єднальних функцій, він відкриває суряд­ний ряд предикативних частин: Йому білі ноги позаковані, а білії руки назад зв’язані, а чорнії очі позасклеплені (українська народна пісня «У неділю пораненько»). За вираження сполучником а приєднувальних відношень структура є закритою: Він не усвідомлює цього і досі, а я…я була лише дитиною, пересічною дівчинкою, дуже тихою, спокій­ною, врівноваженою… (Н. Шевченко).

Розрізняють також вільні та зв’язані парадигми складного речен­ня, у яких співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків чи головних членів односкладних предикативних частин виступає граматичним засобом зв’язку. Складносурядна конструкція зі сполучником а має вільну парадигму, якщо за зміни цих форм зберігаються граматичне значення речення та наявні у ньому об’єк­тивні відношення: Але ось минув (минає, минатиме, буде минати, мине, минув би) січень, добігав (добігає, добігатиме, буде добігати, добіжить, добігав би) кінця лютий, а вона й не думала (думає, дума­тиме, буде думати, подумає) повертатися (Т. Белімова). Зв’язаними у досліджуваних реченнях є парадигми, коли набір форм присудків залежить від граматичного значення складної конструкції: У війну мій батько переховував тут пів міста, а нині син улаштовує дискотеки (І. Роздобудько). Причиною зв’язаної парадигми цього речення є тем­поральні відношення.

Предикативні частини складносурядного речення бувають одно­типними й різнотипними. Ми виявили, що сполучник а частіше поєднує однотипні предикативні частини таких різновидів: 1) обидві частини повні двоскладні: Таксі привезло мене додому, а водій допо­міг дійти до дверей (М. Іванцова); 2) обидві частини повні односклад­ні: Десять разів відміряй, а раз відріж (українське народне прислів’я); Пізно, а мені не спиться; 3) одна з частин неповна, а друга повна: Магда відразу пішла вкладати дітей спати  у дальній кімнаті, а жін­ки – готуватися до гостини у саду під яблунею (Г. Вдовиченко); У початкових класах вчать англійську, а далі – французьку. Рідше спо­лучник а поєднує різнотипні частини: 1) одна частина є двоскладною, а інша – односкладною: Я маю залишитися сам, а мені цього так не хочеться! (І. Роздобудько); Зрештою, вдома він буває мало, майже не смітить, а зараз можна і Лару попросити, заодно перевірити… (Т. Белімова); 2) одна з частин є нечленованою конструкцією (словом-реченням), а друга – членованою: Гаразд, а до кого я можу підійти?

Порядок розташування предикативних частин у складносурядно­му реченні зі сполучником а може бути як вільним, так і фіксованим. За вільного порядку предикативні частини можна переставляти, при­чому таке переставлення не впливає на семантико-синтаксичні відно­шення у реченні [13, с. 175]. У конструкціях з вільним порядком частин описані події, явища, стани відбуваються одночасно та неза­лежно один від одного, пор.: Безтурботні пташки з фасаду співають про райську насолоду, а безсонні круп’є за столиками знай припро­шують робити ставки (Т. Белімова) – Безсонні круп’є за столиками знай припрошують робити ставки, а безтурботні пташки з фасаду співають про райську насолоду. За фіксованого порядку розташуван­ня предикативних частин, поєднаних сполучником а, їхнє перестав­лення неможливе. Це може бути зумовлене двома факторами: 1) зміс­товими відношеннями між предикативними частинами; 2) формаль­ними особливостями предикативних частин. У першому випадку зіставлювані події, явища, стани певною мірою залежать одне від одного, співвіднесені між собою, і переставлення предикативних час­тин порушує логіку думки. Зокрема це речення, у яких: 1) передано зв’язок зіставлюваних подій у часовому вимірі: Спочатку вона ходить поміж рядів безтямно, а згодом загальна метушня поглинає її (І. Роздобудько); 2) зіставлювані події, явища перебувають між собою у відношенні причини та наслідку: Сховай, а то заберуть (І. Роздобудько) → Сховай, бо заберуть; 3) між зіставлюваними по­діями, явищами виникають відношення умови та наслідку: Ну, запла­кала б, сказала б щось примирливе, а там уже б і він не витримав (серце ж не камінь!) (Т. Белімова) → Коли заплакала б, сказала б щось примирливе, там уже б і він не витримав (серце ж не камінь!); 4) між зіставлюваними подіями, явищами наявні протиставно-обме­жувальні відношення: Батько вже був у літах, колишній військовий, умів тримати в руках чимало людей, а тут у власній родині все захиталося й затріщало (М. Іванцова); 5) між зіставлюваними по­діями, явищами маємо протиставно-допустові відношення: Дехто боїться літати, а я могла б відкинути люк і легко пробігти по небесах (І. Роздобудько) → Хоч дехто боїться літати, а я могла б відкинути люк і легко пробігти по небесах; 6) друга предикативна частина протиставлена першій і компенсує негативну дію в першій частині: Не щастить у коханні, а на роботі (за законом сполучених посудин) – навпаки! (Т. Белімова); 7) між зіставлюваними подіями, явищами наявні пояснювально-ототожнювальні відношення: «Мрія» будуватиме свій бізнес за всіма міжнародними стандартами, а це означає відповідальне ставлення до працівників, до природних ресур­сів, сплата податків та офіційне працевлаштування усіх членів ко­лективу («Високий замок», 6–8 березня 2015 р.); 8) між зіставлюва­ними подіями, явищами виникає відношення невідповідності: Хо­четься тепла, а тут сіра крига закритого погляду, тестування, анкетування... (Т. Белімова); 9) друга предикативна частина уточнює подію, явище у першій частині: Я – «покоївка», а точніше – ранковий прибиральник (І. Роздобудько); 10) друга предикативна частина міс­тить результат дії: Але щоразу його розповіді про закордонне життя ставали яскравішими, а зрештою прозвучала рішуча пропозиція обміркувати шляхи відступу (М. Іванцова); 11) друга предикативна частина є висновком, який випливає з першої частини: …говорити про «тривалість» інвестиції не доводиться, а отже, майно україн­ських фізичних і юридичних осіб на території Криму не може вважа­тися «інвестицією», здійсненою на території Росії («Дзеркало тижня», 6 червня 2014 р.). У другому випадку переставленню предикативних частин перешкоджають такі формальні особливості: 1) контекстуаль­на неповнота другої предикативної складової: Чому чоловіки запа­м’ятовують одні анекдоти, а жінки – інші? (Г. Вдовиченко); 2) наяв­ність у другій частині займенника, співвідносного з іменником пер­шої частини: У ресторані Джо Сміт і Роджер Смерджак розпові­дали історію свого життя, а було воно у них одне на двох (Л. Кли­менко); 3) лексичні конкретизатори розгортання подій, які можуть бути або в обох предикативних частинах, або тільки в другій: Одних, розумієш, виносять з чорного ходу, а інші самі йдуть (А. Кокотюха); Зазвичай це триває три–чотири години, а потім городяни сходяться на нейтральній території між своїми містами й затято спере­чаються (І. Роздобудько).

Р. О. Христіанінова виділяє ще одну визначальну формально-граматичну й семантико-синтаксичну характеристику складносуряд­них речень – спосіб оформлення незалежної предикації. Мовознавець ввела це поняття за характеристики складнопідрядних речень, але розширила його й на складносурядні [13, с. 176]. У проаналізованому фактичному матеріалі за кількістю значно переважають складносу­рядні речення, поєднані сполучником а, у яких реалізований резуль­тат мислення, а описані ситуації усвідомлені ще до моменту мов­лення. Услід за Р. О. Христіаніновою, зараховуємо такі речення до ти­пових: Тільки замість лав і матів за його периметром розташовува­лися різні знаряддя для куховарства, включно із вогнищем для запі­кання туш, а на стінах висіли мідні пательні і каструлі різнома­нітних конфігурацій і розмірів (І. Роздобудько). Рідше трапляються речення, друга частина яких доповнює першу, є висновком чи оцін­кою сказаного, виникає у свідомості мовця пізніше порівняно з ос­новним висловлюванням, завжди стоїть у постпозиції. Це специфічні складносурядні речення. Можна погодитися з С. П. Бевзенком, який акцентує на певній нерівноправності предикативних частин, поєд­наних приєднувальними сполучниками [1, с. 171]: Марґа була його дружиною і нізащо не погодилася б стриміти в пабі до ранку, а на менше, мабуть, Аль і не розраховував (І. Роздобудько).

Іноді в складних реченнях зі сполучником а одна із змістових ланок буває імплікованою. У таких конструкціях кількість грама­тичних та змістових ланок не збігається, що призводить до зміщення синтаксичного зв’язку, він виникає між структурними компонентами, які не мали б бути поєднаними безпосередньо, унаслідок чого змі­нюється його характер. Ці речення побудовані за принципом складно­сурядних, предикативні частини поєднані сполучником а, але такі конструкції є трансформами складнопідрядних. Сполучник а втрачає притаманні йому семантико-синтаксичні відношення зіставлення, протиставлення, приєднання тощо, а друга предикативна частина вка­зує на непередбачувані дії, явища: У листопаді він мені освідчився, я в березні приходжу на Головпошту отримувати від нього листа, і з конверта випадає розворот із рівненської газети, а там – «Вірші для Ольги» («Україна молода», 25 січня 2011 р.) – У листопаді він мені освідчився, я в березні приходжу на Головпошту отримувати від нього листа, і з конверта випадає розворот із рівненської газети, і я бачу: там – «Вірші для Ольги»; А нині поїхала в село, а там подруга-однолітка вже пенсію одержує («Дзеркало тижня», 21 січня 2011 р.) – А нині поїхала в село і дізналася: там подруга-однолітка вже пен­сію одержує; Світ став жорстоким, а він не вмів пристосуватися до нього (І. Роздобудько) – Світ став жорстоким, тому він мав би змінитися, а він не вмів пристосуватися до нього.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Конструк­ції зі сполучником а являють собою групу складносурядних речень, що має різну семантику та формально-граматичні особливості. Спо­лучник а у таких реченнях традиційно постає семантичним, але може асемантизуватися, транспонуючись у сферу єднальних та приєдну­вальних відношень. Установлено, що складні конструкції зі сполуч­ником а є основним репрезентантом зіставних складносурядних ре­чень. Частотні вони і в групі протиставних. Виявлено, що складні конструкції зі сполучником а можуть функціювати у сфері приєдну­вальних, пояснювальних та інколи єднальних відношень. Складносу­рядні речення зі сполучником а репрезентовані формально елемен­тарними та формально неелементарними, семантично елементарними та семантично неелементарними структурами. Частіше складносуряд­ні речення мають закриту структуру, рідше – відкриту. Порядок роз­ташування частин у складносурядних реченнях зі сполучником а буває вільним та фіксованим, а самі частини – однотипними і різно­типними. За способом оформлення незалежної предикації складносу­рядні конструкції зі сполучником а можуть входити до групи типових та специфічних складносурядних речень. Перспективу дослідження вбачаємо в подальшому дослідженні складносурядних речень із пози­цій функційної граматики.

Література

1. Бевзенко С. П. Сучасна українська мова. Синтаксис : [навч. посіб.] / С. П. Бев­зенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – 270 с.
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [підруч. для студ. філол. ф-тів вузів] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.
3. Городенська К. Граматичний словник української мови: сполучники / Кате­рина Городенська. – Херсон : ХДУ, 2007. – 340 с.
4. Греб М. М. Семантико-граматичні чинники формування зіставного відно­шення у складних конструкціях сучасної української мови : [монографія] / Марія Греб. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2007. – 188 с.
5. Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літератур­ній мові : [монографія] / А. П. Грищенко. – К. : Наук. думка, 1969. – 155 с.
6. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : [моно­графія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с.
7. Мойсієнко А. К. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис : [підруч­ник] / А. К. Мойсієнко, І. М. Арібжанова, В. В. Коломийцева. – К. : Знання, 2010. – 374 с.
8. Синтаксис современного русского язика : [учебник] / [под ред. С. В. Вятки­ной]. – СПб. : СПбГУ ; М. : Академия, 2009. – 346 с.
9. Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: проблемні питання : [навч. посіб.] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К. : Вища шк., 1994. – 670 с.
10. Современный русский язык : [учеб. для филол. спец. ун-тов] / [под ред. В. А. Белошапковой]. – М. : Высш. шк., 1989. – С. 532–792.
11.  Сучасна українська літературна мова : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / [за заг. ред. С. О. Карамана]. – К. : Літера ЛТД, 2011. – С. 445–450.
12.  Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / [за заг. ред. І. К. Біло­діда]. – К. : Наук. думка, 1972. – 516 с.
13.  Христіанінова Р. О. Формально-граматична організація складносурядних речень / Р. О. Христіанінова // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Філологічні науки : [зб. наук. ст.] / [гол. ред. В. А. Зарва]. – Бердянськ : ФО–П Ткачук О. В., 2014. – Вип. ІV. – С. 171–179.
14.  Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 408 с.

References

1. Bevzenko S. P. Suchasna ukrainska mova. Syntaksys : [navch. posib.] / S. P. Bev­zenko, L. P. Lytvyn, H. V. Semerenko. – K. : Vyshcha shk., 2005. – 270 s.
2. Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys : [pidruch. dlia stud. filol. f-tiv vuziv] / I. R. Vykhovanets. – K. : Lybid, 1993. – 368 s.
3. Horodenska K. Hramatychnyi slovnyk ukrainskoi movy: spoluchnyky / Kateryna Horodenska. – Kherson : KhDU, 2007. – 340 s.
4. Hreb M. M. Semantyko-hramatychni chynnyky formuvannia zistavnoho vidno­shennia u skladnykh konstruktsiiakh suchasnoi ukrainskoi movy : [monohrafiia] / Mariia Hreb. – Donetsk : TOV “Iuho-Vostok, Ltd”, 2007. – 188 s.
5. Hryshchenko A. P. Skladnosuriadne rechennia v suchasnii ukrainskii literaturnii movi : [monohrafiia] / A. P. Hryshchenko. – K. : Nauk. dumka, 1969. – 155 s.
6. Zahnitko A. P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys : [mono­hrafiia] / A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2001. – 662 s.
7. Moisiienko A. K. Suchasna ukrainska literaturna mova. Syntaksys : [pidruchnyk] / A. K. Moisiienko, I. M. Aribzhanova, V. V. Kolomyitseva. – K. : Znannia, 2010. – 374 s.
8. Syntaksys sovremennogo russkogo yazyka : [uchebnyk] / [pod red. S. V. Viatky­noi]. – SPb. : SPbHU ; M. : Akademyia, 2009. – 346 s.
9. Slynko I. I. Syntaksys suchasnoi ukrainskoi movy: problemni pytannia : [navch. posib.] / I. I. Slynko, N. V. Huivaniuk, M. F. Kobylianska. – K. : Vyshcha shk., 1994. – 670 s.
10.  Sovremennyi russkyi yazyk : [ucheb. dlia filol. spets. un-tov] / [pod red. V. A. Be­loshapkovoi]. – M. : Vyssh. shk., 1989. – S. 532–792.
11.  Suchasna ukrainska literaturna mova : [navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakl.] / [za zah. red. S. O. Karamana]. – K. : Litera LTD, 2011. – S. 445–450.
12.  Suchasna ukrainska literaturna mova. Syntaksys / [za zah. red. I. K. Bilodida]. – K. : Nauk. dumka, 1972. – 516 s.
13.  Khrystianinova R. O. Formalno-hramatychna orhanizatsiia skladnosuriadnykh re­chen / R. O. Khrystianinova // Naukovi zapysky Berdianskoho derzhavnoho pe­da­hohichnoho universytetu. Filolohichni nauky : [zb. nauk. st.] / [hol. red. V. A. Zar­va]. – Berdiansk : FO–P Tkachuk O. V., 2014. – Vyp. IV. – S. 171–179.
14.  Shulzhuk K. F. Syntaksys ukrainskoi movy : [pidruchnyk] / K. F. Shulzhuk. – K. : VTs «Akademiia», 2004. – 408 s.

Рула Наталия. Формально-грамматическая и семантико-синтаксичес­кая организация сложносочиненных предложений с союзом а. В статье систематизированы и иерархизированы уже описанные аспекты формально-грамматической и семантико-синтаксической организации сложносочиненных предложений с союзом а, предложено собственное видение некоторых фор­мальных и семантических признаков этих языковых единиц. Проанализирована семантико-синтаксическая организация исследуемых предложений, выделены их семантико-синтаксические типы. Установлено, что предложения с союзом а является основным репрезентантом сопоставительных сложносочиненных конструкций. Частотные они и в группе противопоставительных предложений. Выявлено, что сложные конструкции с союзом а могут функционировать и в сфере присоеди­нительных, объяснительных и иногда соединительных отноше­ний. По формальным параметрам (тип синтаксической связи, средства ее вы­ражения, количество предикативных частей, их грамматические характеристи­ки и особенности сочетания в предложении) выделены такие сложные кон­струкции с союзом а: формально элементарные и неэлементарные, с закрытой и открытой структурой, со свободным и фиксированным порядком расположения предикативных частей, типичные и специфические сложносочиненные предло­жения.

Ключевые слова: сложносочиненное предложение, формально-граммати­ческая организация предложения, семантико-синтаксические отношения, пре­дикативная часть, семантический союз, асемантический союз.

Rula Nataliia. Formal-Grammatical and Semantic-Syntactical Organization of the Compound Sentences with Conjunction a. There are systematized and structured aspects of formal-grammatical and semantic-syntactical organization of the compound sentences with conjunction a which have already been described, offered own vision of some formal and semantic features of linguistic units in the article. Author analyzed the semantic-syntactical organization of researched sentences and determined their semantic-syntactical types. It was determined that a sentence with the conjunction a is the main representant of comparable complex constructions. They are frequently encountered in the group of adversative sentences. Was revealed that complicated constructions with the conjunction a can function in the field of connecting, explanatory and sometimes copulative relations. According to formal parameters (type of syntactic communication, means of its expressing, the number of predicative parts, their grammatical characteristics and features of combination of the sentence) were singled out such complex constructions with the conjunction a: formal-elementary and non-elementary, with closed and open structure, with free and fixed order of predicate parts, typical and specific.

Key words: compound sentence, formal-grammatical organization of the sen­tence, semantic-syntactical relations, predicate part, semantic conjunction, asemantic conjunction.