УДК 81’367.625(161.2=111):81-115

Наталя Іваницька

 КОНТРАСТИВНА СИНТАГМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ ДІЄСЛІВНИХ СИСТЕМ У РЕЧЕННЄВОТВІРНОМУ АСПЕКТІ

У статті здійснено спробу довести валідність використання моделі речення простої дієслівної будови як основи зіставлення реченнєвотвірного потенціалу української та англійської дієслівних систем. Проаналізовано та систематизо­вано різні підходи до поняття «модель речення» в лінгвославістиці та лінгво­германістиці, означено поняття «предикативний мінімум речення» та «номіна­тивний мінімум речення». Увагу зосереджено на пріоритетності використання в контрастивному аналізі номінативного мінімуму речення як розширеної схе­ми, що містить мінімальну структурну схему речення (головні компоненти) та обов’язкові прислівні поширювачі, необхідні для реалізації реченням номіна­тивної функції. Моделі речень дієслівної будови виділені з опорою на дієслівну синтагматику і ранжовані за сполучувальними ознаками дієслів, поєднаними з узагальненою синтаксичною семантикою експлікаторів синсемантизму. Здійснена типологізація моделей простих речень дієслівної будови, використання якої в установленні синтагматичної кореляції української та англійської дієслівних систем видається надійним підґрунтям для отримання важливих для контрасти­вістики та компаративістики наукових результатів.

Ключові слова: зіставлення, модель речення простої дієслівної будови, синтагматика дієслова, українська та англійська дієслівні системи.

 

Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасній лінг­вістиці важливе значення мають проблеми, пов’язані з комплексним вивченням дієслова як універсального мовного феномену, своєрідно­го щодо лексичної і граматичної семантики, синтаксичної конструк­тивності, функціональної специфіки, а також системних та міжрівне­вих зв’язків і відношень з іншими мовними одиницями. Отримавши статус «центральної» в частиномовній ієрархії, як і в синтаксичних течіях, що ґрунтуються на вербоцентричній теорії, дієслово не пе­рестає «хвилювати» дослідників, постійно перебуваючи в епіцентрі наукових пошуків та дискусій. Перспективним у цьому контексті по­стає не лише всебічне внутрішньомовне осмислення лінгвальної сут­ності дієслівних систем, але й їх дослідження в міжмовних пара­лелях, зокрема українсько-англійській. Одним із можливих аспектів уста­новлення міжмовних співвідношень виступає синтагматичний, реалі­зація якого є найбільш показовою в межах реченнєвих структур. Від­критим для наукових пошуків, а отже й актуальним з огляду на по­треби сьогоденного мовознавства, залишається зіставлення речен­нє­вотвірного потенціалу дієслівних систем української та англійської мов, який видається можливим дослідити в контексті спроможності останніх утворювати моделі простих речень дієслівної будови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідною умовою наукового пізнання мови є створення класифікаційних схем чи мо­делей речень, які об’єктивують наявні в реченнях зв’язки, відно­шен­ня, залежності і відповідають способу відображення в них дійсності. Теорія «моделювання» в синтаксисі вже має певні традиції. Маємо підстави констатувати, що синтаксис кожної із зіставлюваних мов завжди перебував в епіцентрі лінгвістичних пошуків і дістав належне наукове осмислення в межах тих чи тих дослідницьких парадигм, унаслідок чого загалом упорядкована типологія як складного, так і простого речень, виявлено внутрішні зв’язки між основними типами речень та їхніми реалізаціями в мовленні як в лінгвославістиці (Н. Д. Арутюнова, Ф. І. Буслаєв, В. В. Виноградов, А. П. Грищенко, А. П. Загнітко, Г. О. Золотова, Н. Л. Іваницька, О. І. Леута, Т. П. Ломтєв, О. С. Мельничук, М. В. Мірченко, О. М. Пєшковський, М. Я. Плющ, О. О. Потебня, О. О. Шахматов, Н. Ю. Шведова, В. Д. Шинкарук, К. Ф. Шульжук, В. С. Юрченко та ін.), так і в лінгвогерманістиці (Л. С. Бархударов, Л. І. Бєлєхова, В. В. Бурлакова, І. П. Іванова, Е. Я. Мо­роховська, Г. Г. Почепцов, Н. М. Раєвська, Н. А. Слюсарева, J. Anderson, C. Baker, C. Berk, E. K. Brown, Ch. Fillmore, Ch. Fries, T. Givón, M. Halliday, R. Kreyer, J. Miller, P. Matthews та ін.). Водночас зіставний аспект вивчення синтагматичних параметрів дієслів як реченнє­вотвір­ної одиниці на сьогодні залишається відкритим для контрастивістики, особливо коли модель речення постає основою зіставлення (tertium comparationis, t.c.).

Мета і завдання статті. Мета статті полягає в доведенні можли­вості використання моделі речення (зокрема простого речення діє­слівної будови) як основи зіставлення синтагматичних вимірів української та англійської дієслівних систем. Означена мета спряму­вала на розв’язання таких наукових завдань: 1) синтезувати підходи до поняття «модель речення» в контексті двобічного міжмовного аналізу дієслівних систем; 2) обґрунтувати валідність використання моделі речення як основи зіставлення в білатеральному міжмовному описі; 3) типологізувати моделі простих речень дієслівної будови як формальні виразники реченнєвотвірного потенціалу дієслівних систем української та англійської мов.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. «Модель речення» кваліфікують як мовну одиницю, яка «дозволяє генерувати велику й абсолютно не контро­льо­вану ні нашим мозком, ні навіть найскладнішою технікою кількість як конкретних комунікативних побудов, так і нормативних мовленнєвих ланцюгів докомунікативного рівня», – зауважує І.С. По­пова [8, с. 304]. Цілеспрямовані пошуки вчених у сфері моделювання в межах різних наукових парадигм загалом завершувалися встанов­лен­ням більшою чи меншою мірою адекватних моделей на основі узагальнення сукупності диференційних ознак, які відтворювали природу досліджуваних явищ. Із-поміж наукових моделей прийнято виокремлювати загальні, часткові, одиничні, повні, неповні, все­охоп­лю­вальні, точні, неточні, приблизні і т.д. Така детермінація моделей засвідчує орієнтацію на вияв сутнісної природи моделі – стосовно ознак, за якими проводять «моделювання». Ці загальні зауваги сто­суються й моделювання в лінгвістиці, теорія якої як науки про мову постає сукупністю взаємопов’язаних металінгвістичних оди­ниць, утворених на основі моделювального узагальнення сукупності різно­рівневих мовних одиниць у їхній рівневій ієрархії.

Такі ж загальні зауваги стосуються й моделей, релевантних та методично зумовлених у тому чи тому аспектах міжмовного зістав­лення. Але якщо в моделюванні одиниць конкретної мови аналізують мовленнєві репрезентації певних одиниць із метою виявлення в них спільних (відмінних ознак) і на цій основі вста­новлення моделей, здатних узагальнено «покривати» (відтворювати, охоплювати) оди­ниці, які залишилися поза аналізом, але мають такі ж властиві їм ознаки (чи відмінності), то в зіставних дослідженнях моделювання має суттєву відмінність.

Ця відмінність полягає насамперед у тому, що для адекватності та об’єктивності висновків про зіставлювані мовні одиниці виникає необхідність користуватися «моделями моделей» (авторське визна­чення). Металінгвістика такого словосполучення не вирізняється особливою складністю: обирають моделі, які можна інтерпретувати як t.c., який у вигляді наукової моделі (тобто своєрідного узагальнен­ня) відтворює типові ознаки відповідних моделей конкретної мови, а отже, формується на основі диференційних ознак моделей зіставлю­ваних мовних систем.

Якщо взяти до уваги те, що теорія, а отже, і металінгвістичне моделювання мовних одиниць конкретних мов не позбавлені низки суперечностей через складність самої мови, у яких би одиницях і категоріях її не вивчали і в площину якої б наукової парадигми не проектували, то тим більше суперечностей, неоднозначностей і роз­біж­ностей трапляється в т.зв. «моделях моделей» як основі зістав­лення. Так, наприклад, утрадиційненою, «узаконеною» й широко застосовуваною універсальною моделлю, зокрема в лінгвославістиці, є підрядний зв’язок. Використання категорійної ознаки, номінованої «підрядний синтаксичний зв’язок» в англійській мові, спричинило уточнення й деяке переосмислення «драматичності» цієї моделі через вияв певних особливостей зв’язку між словами, ролі порядку слів, службових та дейктичних слів і навіть інтонації. Отже, модель, з од­ного боку, виявляє ознаки суб’єктивізму, відносності, «відкри­тості», з іншого, – завжди слугує підґрунтям для поглибленого ви­вчення мовних реальностей і встановлення нових закономірностей у їхній структурі, семантиці, функціях.

Говорячи про модель простого речення, яку ми використовуємо як еталонний зразок для зіставлення синтаксису українських та англійських дієслівних систем, уважаємо за необхідне, окрім усього іншого, зупинитися також на основоположному питанні, яке сто­сується сутнісних вимірів моделі простого речення загалом, речення дієслівної будови – зокрема.

«Формальна організація конкретних речень у сучасній теорії синтаксису співвідноситься з тим або іншим формальним реченнєвим зразком, реченнєвою моделлю – формально-синтаксичною струк­ту­рою, структурною схемою», – пише І. Р. Вихованець [2, с. 78]. Відпо­відно, синтаксис речення досліджує організацію структурної схеми речення та закони поширення цієї схеми (правила функціонування транспонованого в речення словосполучення, зв’язки між словами всередині речення, детермінацію схеми загалом).

У сучасному мовознавстві, особливо в східнослов’янському, взаємодіють два погляди на модель (структурну схему) речення: мо­дель як предикативний і як номінативний мінімум. Принципова від­мінність між поняттями «предикативного» та «номінативного» міні­муму речення полягає в орієнтації на формальну будову преди­катив­ної основи речення (предикативний мінімум) чи на формально-син­таксичну структуру ширшого комплексу компонентів, необхідних для виконання такою структурою функції повідомлення (номіна­тивний мінімум).

Предикативний мінімум речення І.Р. Вихованець ототожнює з фор­мально-синтаксичною структурою елементарного простого ре­чен­ня, підкреслюючи, що вона «формується лише конститу­тивними з фор­мально-синтаксичного погляду членами речення» і не включає навіть прислівних поширювачів, що реалізують синтаксичні потенції слів» [2, с. 35]. Номінативний мінімум речення утрадиційнено розгля­дають як розширену схему, що включає мінімальну структурну схему речення (головні компоненти) та обов’язкові прислівні поширювачі, необхідні для реалізації реченням номінативної функції, що дало підстави кваліфікувати її як розширену формально-синтаксичну структуру, опосередковану семантико-синтаксичною структурою ре­чення. Зрозуміло, що в зіставленні можна використовувати як пер­ший, так і другий підходи з дотриманням суттєвої вимоги: одно­значної інтерпретації складників, як і всього складу преди­ка­тивної чи номінативної моделей. Нам імпонує другий підхід до визначення мо­делей простого речення і виокремлення типових моделей у зістав­люваних мовах та використання їх як синтаксичних зразків для зі­ставного аналізу української та англійської дієслівних систем у син­тагматичному аспекті.

Варто зауважити, що останнім часом розвиток інтердисциплі­нарних наукових галузей, інтенсифікація прикладних досліджень, пов’язаних із структурно-математичними напрямами, що продикто­вано вимогами точності й несуперечливості результатів наукової інтерпретації теорії в застосуванні її до потреб практики, зумовлює появу думок про перегляд теорії синтаксичного членування речення, зокрема на члени речення. Зокрема пропонують розв’язувати складні проблеми синтаксичної інтерпретації структури речення, виходячи із розуміння дворівневого (формального і семантичного) підходів до аналізу синтаксичної структури мовленнєвих ланцюгів. І.С. По­по­ва, приміром, схильна зводити теоретичну інтерпретацію структури ре­чення (його моделей) до «контамінованих образів», які відтво­рюють структурну організацію речення у вигляді своєрідних струк­турних моделей [8]. В лінгвоукраїністиці набули поширення теорії т.зв. «формально-синтаксичної» інтерпретації структури речення, ха­рактер і складники якої визначає синтагматика повнозначного слова щодо виявлення в ньому ознак автосеман­тизму / синсе­ман­тизму й ви­ділення на цій основі членів речення (компонентів формально-син­таксичної структури прислівної залежності) (І. Р. Вихованець, А. П. Го­роденська, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загнітко, Н. Л. Іваницька, М. В. Мір­­чен­­ко, М. С. Скаб та ін.).

При цьому відносно усталену традицію щодо подвійної інтер­претації формально-синтаксичного компонента – формальної й се­мантичної не заперечують і не ігнорують. Таку ж тенденцію про­сте­жуємо і в синтаксичній теорії речення в англістиці, особливо у вітчиз­няній та колишній радянській (М.Я. Блох, І.Р. Буніятова, Г.Г. Почеп­цов, О.І. Сильницький та ін.). У цьому зв’язку йдеться на­самперед про виокремлення семантичних ознак формально-син­таксичних ком­понентів (їхньої узагальненої семантики).

Спираючись на традиції, ми виділяємо три типи узагальненої синтаксичної семантики: атрибутивну, об’єктну й обставинну, що її можуть мати різні формально-синтаксичні компоненти прислівної за­лежності. Синтаксичну семантику отримує залежне слово в підряд­ному словосполученні; такою вона зберігається стосовно прислівного компонента при транспонуванні словосполучення в речення (І. Р. Ви­хованець, Н. Л. Іваницька).

Отже, модель речення у форматі формального синтаксису квалі­фікуємо як синтаксичну конструкцію, яка виступає предикативним мінімумом чи предикативним мінімумом разом із обов’язково за­лежними від головних компонентів прислівними поширювачами (обов’язковими прислівними компонентами) первинної залежності. Відповідно модель речення дієслівної будови кваліфікуємо як син­таксичну конструкцію, яка виступає предикативним мінімумом із діє­словом (дієсловами) у ролі головних компонентів разом із обо­в’язково залежними придієслівними компонентами первинної (при­дієслівної) залежності.

Оскільки в центрі нашої уваги перебуває дієслово, то з-поміж усіх реченнєвих структур було обрано лише речення дієслівної будо­ви (двоскладні речення з дієслівними присудками та односкладні ре­чення із головним членом, вираженим дієсловом). Орієнтуючись на номінативну модель, маємо підстави обмежити моделі лише їхнім предикативним мінімумом із дієсловами в присудковій позиції та в позиції головного члена односкладного речення разом із обов’язко­вими приприсудковими (придієслівними) компонентами первинної залежності. Таке, до певної міри, штучне абстрагування від надзви­чайно ускладненої й різноманітної системи ланцюгових рядів обо­в’язкових поширювачів, уживаних у мовленні, дало змогу скон­центрувати увагу на дієсловах із їхньою безпосередньою участю і здатністю «формувати» реченнєву структуру обох зіставлюваних мов.

Моделі простих речень було виділено із реченнєвих структур із застосуванням методу елімінування. Для зіставлення було взято здебільшого різностильові суцільні тексти монологічного мовлення (по 50 000 словоформ із кожного стилю). Принагідно зазначимо, що вербальне відтворення моделей простих речень є приблизно одна­ковим в обох мовах, якщо не брати до уваги їхню кількісну диферен­ціацію в межах субкатегорій та їхніх значеннєвих варіантів – мікро­категорій універсальної дієслівної категорії «процесуальність». Щодо елімінування частин речень, то суттєвим постає набагато місткіший (приблизно в 3,5 рази) текстовий масив англійської мови порівняно з українською мовою для виокремлення однакової кількості моделей простих речень. Це зумовлено такими внутрішньомовними чинни­ками: аналітизмом вираження формально-синтаксичних компонентів англійського речення; великою кількістю дієприкметникових зворо­тів, часток та інших слів, що значно розширюють словесне наповнен­ня англійського речення загалом.

У нашому дослідженні до складу дієслівних моделей простих речень уведено не лише традиційні головні компоненти речення, але й обов’язкові придієслівні компоненти, наявність яких зумовлена синсемантичними властивостями дієслівних словоформ у присуд­ко­вій позиції двоскладного речення та в позиції головного компонента речення односкладної будови.

Подаємо приклади речень, із яких шляхом елімінування було вилучено частини й отримано моделі простих речень дієслівної будови.

Українська мова

Речення		Моделі речень
Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива, додолу верби гне високі, горами хвилю підійма (Т. Шевченко)		Дніпр реве. Дніпр стогне. Вітер завива. (Вітер) гне верби. (Вітер) підійма хвилі.
Загоїться рана, завдана стрілою, підросте ліс, вирубаний сокирою, але не загоїться рана, заподіяна лихим словом (Н. тв.)		Рана загоїться. Ліс підросте.
Темінь упала на місто раптово (В. Шевчук).		Темінь упала на місто.
З діда-прадіда в нашім краю люди прагнули з піснею жити (М. Сингаївський).		Люди прагнули жити з піснею.
Вродливе дівча в білій сорочці та червоній плахті рукою розкидало зерно... (Ю. Мушкетик)		Дівча розкидало зерно.
Добре роби – добре й буде (Н.  тв.)		Роби добре. Буде добре.
Кожен у межах можливого і відпущеного йому природою повинен максимально і в ім’я високої мети виявити свою людську сутність (О. Гончар).		Кожен повинен виявити сутність.
А сльоза людська... багато важить (О. Гончар).		Сльоза (людська) важить багато.
Нещасна нація, котра не вміє цінувати свої таланти (О. Гончар).		Котра не вміє цінувати таланти
Ми привезли в Чорний ліс весну, ще ранню, норовливу, холодну, але вже хорошу і приєм­ну своїми синіми тінями, своїм брунь­ковим багрянцем на березах (В. Земляк).		Ми привезли весну в Чорний ліс.

Англійська мова

Речення		Моделі речень
She hesitated (Ch. Dickens).		She hesitated.
When they tittered, I tittered; when they roared, I roared (J.K. Jerome).		They (I) tittered. They (I) roared.
At that moment the bell rang (I. Murdoch).		The bell rang.
The silence continued, breathless and heavy – and full of shame (M. Nabb).		The silence continued.
I walked all round the whole damn lake (J. Salinger).		I walked round the lake.
The sale of these lands on the open market did not solve the social aspects of the agrarian problem – particularly the chronic unemployment and grinding poverty afflicting the braceros (http://bnc.bl.uk/saraWeb.php?qy)		The sale did not solve the problem.
There was a ferocious thunderstorm that night, and it rained continuously until near down (M. Twain).		There was a thunderstorm. It rained.
It was true, but for some reason he couldn’t say it (P. Pulsford).		He couldn’t say it.
The late afternoon sky bloomed in the window for a moment like the blue honey of the Mediterranean (F. Fitzgerald).		The sky bloomed in the window.
Having therefore consulted with my wife and some of my acquaintance, I determined to go again to see her (T. Heale).		I determined to go to see her.
The professor then desired me to observe, for he was going to set his engine at work (C. Kelly).		The professor desired me to observe. He was going to set engine at work.
I noticed that people always make gigantic arrangement for bathing (J.K.  Jerome).		I noticed that people...

У визначення й опис моделей речень як схем (еталонів, зразків) контрастивного дослідження дієслівних систем української та англій­ської мов було включено, крім структурних (власне синтагматичних особливостей дієслівної лексики), також семантичні характеристики обов’язкових придієслівних компонентів, які теоретично осмислено в синтаксичній семантиці.

У цьому плані не можна не згадати теоретичні напрацювання сучасних граматистів. Синтагматичний аналіз дієслівної лексики української та англійської мов передбачає розгляд не всієї суми оточень дієслова конкретної мови, а вияви дистрибутивних власти­востей дієслова (чи групи дієслів) як елементів підрядного словоспо­лучення чи семантичної єдності у «перебігу» їх від слова  – через словосполучення – до речення (В. Г. Адмоні, В. В. Бабайцева, І. Р. Бу­ніятова, І. Р. Вихованець, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загнітко, Н. Л. Іва­ницька, Г. Г. Почепцов, М. І. Степаненко, О. О. Холодович та ін.).

Зауважимо, що в лінгвоукраїністиці широке коло проблем, пов’язаних із функціонуванням дієслова в ролі предиката, розглянув О. І. Леута, дослідивши механізми й установивши закономірності формування речень із дієслівними предикатами. У його працях пред­ставлена загальна типологія дієслівних речень української мови як «системно організоване поле» [7]. У контексті нашого дослідження заслуговує на увагу підхід ученого до кваліфікації дієслівних речень, у якому в узгоджених межах поєднано структуру й семантику основ­них типів (моделей) таких речень, в інтерпретації й розме­жуванні яких автор приділяє належну увагу формальним ознакам дієслова щодо спрямованості / неспрямованості вираженої ним процесуальної ознаки. Примітно також, що в класифікаційній системі дослідника основні акценти поставлено на розмежуванні типів дієслівних речень на основі узагальнених семантичних характеристик.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, ураховуючи викладені попереду міркування, власну теорію зістав­ного вивчення дієслівних систем української та англійської мови крізь призму основних моделей речення дієслівного типу як міні-t.c. (одного із можливих складників узагальненої дієслівної категорії «процесуальність» як основи зіставлення дієслівних систем загалом) [4; 5], що будуємо на дієслівній синтагматиці (включаючи в модель відсутні чи наявні обов’язкові придієслівні компоненти приприсуд­кової залежності) та на міжкомпонентних семантико-синтаксичних відношеннях, які реалізують утворену в реченнях син­таксичну семан­тику обов’язкових придієслівних компонентів. Орієн­туючись на сис­теми українських та англійських дієслів, для ана­лізу їх як реченнє­вотвірних одиниць у зіставлюваних мовах виокремлюємо такі моделі простих речень дієслівної будови: 1) предикативну мо­дель; 2) пре­ди­кативно-однооб’єктну модель; 3) предикативно-обста­винну модель; 4) предикативно-двохоб’єктну модель; 5) преди­ка­тивно-об’єктно-об­ставинну модель. На перспективу залишається де­тальне зіставне вивчення синтагматичних вимірів дієслівних систем української та англійської мов у межах кожної з виділених моделей простих речень дієслівної будови.

Джерела та література

1. Бархударов Л. С. Структура простого предложения современного англий­ского языка / Л. С. Бархударов. – М. : Высш. школа, 1966. – 199 с.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [підруч. для студ. філол. ф-ів вузів] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.

3. Загнітко А. П. Теорія сучасного синтаксису : [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : Вид-во ДонДУ, 2006. –378 с.

4. Іваницька Н. Б. Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем / Н. Б. Іваницька // Мовознавство. – 2009. – № 1. – С. 46–59.

5. Іваницька Н. Б. Дієслівні системи української та англійської мов: пара­дигматика і  синтагматика : [монографія] / Н. Б. Іваницька. – Вінниця : СПД Главацька, 2011. – 636 с.

6. Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові / Н. Л. Іваницька. – К. : Вища шк., 1986. – 167 с.

7. Леута О. І. Структура і семантика дієслівних речень в українській літе­ратурній мові : [монографія] / О. І. Леута. – К. : Такі справи, 2008. – 208 с.

8. Попова І. С. Фундаментальні категорії метамови українського синтаксису (одиниця, зв’язок, модель) : [монографія] / І. С. Попова. – Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2009. – 432 с.

9. Почепцов Г. Г. Конструктивный анализ структуры предложения / Г. Г. По­чепцов. – К. : Вища школа, 1971. – 191 с.

10. Fillmore C. J. Construction grammar course book // Charles Fillmore, Paul Kay. – Berkeley : University of California, 1992. – 113 p.

11. Fries Ch. The Structure of English / Charles Carpenter Fries. – Editeur Longmans, Green and Co, 1963. – 304 p.

Наталья Иваницкая. Контрастивная синтагматика украинской и английской глагольных систем в аспекте построения предложений. В статье пред­принята попытка доказать валидность использования модели простого предло­жения глагольного типа как основы сопоставления потенциала украин­ской и английской глагольных систем к построению предложений. Проанализи­рованы и систематизированы различные подходы к понятию «модель предло­жения» в лингвославистике и лингвогерманистике, разграничены понятия «пре­дика­тивный минимум предложения» и «номинативный минимум предло­жения». Вни­мание сосредоточено на приоритетности использования в контрастивном ана­лизе номинативного минимума предложения как расширенной схемы, со­держащей минимальную структурную схему предложения (главные компо­ненты) и обязательные присловные распространители, необходимые для реали­зации предложением номинативной функции. Модели глагольных предло­жений выделены с ориентацией на глагольную синтагматику и ранжированы по сочетаемостным признакам глаголов, соединенных с обобщенной синтакси­ческой семантикой экспликаторов синсемантизма. Осуществлена типологи­зация моделей простых глагольных предложений, использование которой при установлении синтагматической корреляции украинской и английской гла­гольных систем представляется надежной основой для получения важных для контрастивистики и компаративистики научных результатов.

Ключевые слова: сопоставление, модель простого глагольного предло­жения, синтагматика глагола, украинская и английская глагольные системы.

Natalia Ivanytska. Contrastive Syntagmatics of Ukrainian and English Verbs Systems in Clause-generating Potential Aspect. This article attempts to prove the validity of the simple verbal sentence structure model as the basis for comparison the clause-generating potential of Ukrainian and English verbs systems. It is systematically analyzed different approaches to the concept "model clause" in Slavic and German linguistics. The author differentiates the concepts of "predicative minimum sentences" and "nominative minimum sentence". It is focused on prioritizing the use in contrastive analysis the nominative minimum sentence as an extended schema containing the minimum sentence diagram (major components) and obli­gatory word redistributors necessary to implement the sentence nominative function. The verbal sentence structures models are distinguished from reliance on verbal syntagmatic properties and ranked by distributive features of verbs, combined with generalized syntactic semantics of syntagmatic explicators. The typology of simple verbal sentence models is proposed. The usage of such typology appears to be a reliable basis for important contrastive and comparative research results in the process of establishing syntagmatic correlation between Ukrainian and English verbs systems.

Key words: comparison, simple verbal sentence structure model, verbal syntagmatics, Ukrainian and English verbs systems.