УДК 811.161.2’367.335

Тетяна Масицька 

ПРИЧИНОВА СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

 

У статті  схарактеризовано складнопідрядні речення як дериваційну базу простих ускладнених речень. Вказано, що  синтаксична нерівноправність за­свідчує  наявність у структурі складнопідрядного речення головної і підрядної предикативних частин, тому синтаксично залежна причинова підрядна частина підпорядкована головній частині. Основну увагу спрямовано на аналіз підряд­них частин із причиновою семантико-синтаксичною залежністю. Визначено, що причинову семантико-синтаксичну залежність формують підрядні сполуч­ники. Підрядні частини причини складнопідрядного речення виражають влас­не-причинову і невласне-причинову семантико-синтаксичну залежність. З’ясо­вано, що складнопідрядні речення із залежною підрядною причиновою части­ною виступають вихідними конструкціями для похідних простих ускладнених речень із причиновою залежністю, що представлена причиновими синтаксема­ми. Згортання предиката підрядної конструкції в складнопідрядних реченнях із причиновою семантико-синтаксичною залежністю трансформує реченнєву конструкцію в просте неелементарне речення.

  Ключові слова: складнопідрядне речення, просте ускладнене речення, причинова семантико-синтаксична залежність.

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. Пробле­ма­тика складнопідрядних речень як синтаксичних одиниць вищого рів­ня продовжує цікавити мовознавців, що викликано низкою дискусій­них питань, які висвітлюють особливості конструювання складних речень і їхніх  компонентів. Р. О. Христіанінова слушно зауважує: «Проблема складнопідрядних речень і дотепер остаточно не розв’яза­на, що зумовлено як складністю самих цих синтаксичних одиниць, так і постійним розвитком граматичної теорії, яка відкриває все нові й нові аспекти дослідження граматичної системи мови» [27, с. 9]. Особливість складнопідрядного речення визначена характером відно­шень між його частинами, які на думку І. Р. Вихованця, необхідно до­сліджувати з опертям на власне-семантичний, семантико-синтаксич­ний і власне-синтаксичний аспекти, зважаючи на нетотожний харак­тер перших двох аспектів, властивих семантичній структурі речення у двох її виявах – власне-семантичному і семантико-синтаксичному (мають часткову подібність), а власне-синтаксичний (формально-син­таксичний) визначає тип синтаксичного підрядного зв’язку між час­тинами, що засвідчує відмінність між власне-семантичним і власне-синтаксичним  аспектами [2, c. 144]. 

Кожний аспект структури складнопідрядного речення ґрунту­єть­ся на типах відношень між головною і підрядною частинами. Досліджую­чи специфіку складнопідрядних речень із позицій граматики залежнос­тей,  необхідно визначити й проаналізувати вихідні предикатні семан­тико-синтаксичних залежності в складнопідрядних конструкціях, зо­крема причинову семантико-синтаксичну залежність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику склад­нопідрядного речення витлумачують І. Р. Вихованець [2–4], К. Г. Го­роденська  [5–7], А. П. Загнітко [11; 12],  М. В. Мірченко [21], Р. О. Хри­стіанінова [27],  Н. В. Гуйванюк [8], К. Ф. Шульжук [28] та інші. О. Г. Межов виокремлює причинові мінімальні семантико-синтаксич­ні одиниці, які відображають причиново-наслідкові відношення між під­рядною і головною частиною складнопідрядного речення [20].  Крім того, значне зацікавлення для мовознавців становлять особливості кон­крет­них типів підрядних частин у складнопідрядних реченнях: займенни­ково-співвідносні [17]; просторово-ототожнювальні [1]; порів­няльні [13]; допустові [16]; підрядні прикомпаративні [18]; прислів­но­го типу [22]; умовні  [23]; з’ясувальні [25]; причини [10]; із коре­ля­тами якісно-кількісної семантики [26]; із синкретичними типами під­рядності [14]. Увагу насамперед спрямовано на формально-грама­тич­ний аспект складнопідрядних речень, на їхню  семантико-синтаксич­ну організацію та особливості сполучних засобів. Однак пробле­ма­тика визначення складнопідрядних речень із залежними підрядними частинами, що позначають  причину і становлять дериваційну базу простих ускладнених конструкцій, потребує окремого вивчення з по­зицій граматики залежностей.

  Мета статті – дослідження причинової семантико-синтаксичної залежності як вихідної предикатної залежності в складнопідрядних конструкціях.  Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання: 1) схарактеризувати складнопідрядне речення із за­лежною підрядною причиновою частиною як вихідну конструкцію для похідного ускладненого речення;  2)  проаналізувати причинову семантико-синтаксичну залежність у складнопідрядному реченні; 3) визначити особливості утворення причинової семантико-синтак­сичної залежності; 4) розмежувати власне-причинову і невласне-при­чинову залежності.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Причинова семантико-синтаксична залеж­ність представлена в складнопідрядному реченні й указує на подію або явище, яке утворює іншу подію або явище. Значеннєві різновиди причинової залежності досить розгалужені: власне-причина, мотив, обґрунтування, підтвердження, доказ, свідчення, привід, зачіпка, по­штовх, стимул тощо [24, с. 577;  21, с. 139–141; 9, с. 224]. На думку Р. О. Христіанінової, «труднощі в розмежуванні цих значень призво­дять до того, що, аналізуючи складнопідрядні речення, здебільшого виокремлюють і описують два типи причинових відношень без по­дальшої їхньої деталізації – власне-причинові та невласне-причинові (інші назви – причиново-аргументувальні, відношення приводу й на­слідку, відношення обґрунтування)» [27, с. 190]. Причиною поділу підрядних частин на власне-причинові та невласне-причинові є про­тиставлення спостережуваного явища, усвідомлення того, що ми спо­стерігаємо. Відображувані явища у власне-причинових реченнях є спостережуваними, стосуються зовнішнього світу. У причиново-аргу­ментувальних реченнях підрядна частина позначає не причину явища головної частини, а спостережувану ознаку [15, с. 353–355].

Складнопідрядні речення із залежною підрядною причиновою частиною виступають вихідними конструкціями для похідних прос­тих  ускладнених речень із причиновою залежністю, що представлена причиновими синтаксемами. Речення цього типу поділяють на одно­суб’єктні та двосуб’єктні. В односуб’єктних реченнях підмет спіль­ний для головного і підрядного речень. Дія в підрядній частині одно­часно проходить із дією в головному реченні. Переважно в таких струк­турах зреалізована видо-часова узгодженість головної і підрядної час­тин, напр.: І жалкує він гірко, що скупо та мало він писав у листах до старої своєї (А. Малишко). У двосуб’єктних реченнях дію в голов­ній і підрядній частинах виконують різні суб’єкти, тобто в обох час­тинах представлено різні підмети чи головні члени речення (в одно­складних реченнях), напр.: Тепер його ніхто не бачив, бо він був сам на сам із річкою (Григорій Тютюнник) [28, с. 288].

 На причинову залежність  вказують прості сполучники бо, що, оскільки, адже; складені сполучники тому що, через те що, завдяки тому що, затим що, у зв’язку з тим що, через те що; парні сполуч­ники а що ... то і под. У простих неелементарних реченнєвих кон­струкція, утворених від складнопідрядних речень, напр.: Син же його, мій чоловік, зробивсь активістом, не з користі, а тому що пові­рив... (В. Барка) → Син же його, мій чоловік, зробивсь активістом через віру; ...я не могла вислуховувати нiяких слiв спiвчуття, тому що вважала себе винною в усьому (Л. Денисенко) → ...я не могла ви­слуховувати нiяких слiв спiвчуття через свою провину компоненти через віру, через провину є згорненими підрядними елементарними конструкціями: Син повірив; Я вважала себе винною. Із формально-··граматичного боку такі компоненти займають позиції другорядних членів речення, залежних від підметово-присудкової основи. Із се­мантичного боку компоненти через віру, через провину мають за­леж­ність від конструкцій: Син же його, мій чоловік, зробивсь активіс­том, не з користі; Я не могла вислуховувати нiяких слiв спiвчуття,  конденсують конструкції: Син повірив; Я вважала себе винною та ви­ражають причинову семантико-синтаксичну залежність.

У власне-причинових складнопідрядних реченнях функціонує причиново-наслідкова залежність. Подібні міркування висловлює  Р. О. Христіанінова, вказуючи, що в цих реченнях причинові семан­тико-синтаксичні відношення безпосередньо корелюють із власне-се­мантичними відношеннями «причина-наслідок» [27, с. 190].

Трансформація наслідкової залежності в причинову – результат комунікативної функції підрядної частини. Із формально-синтаксич­ного погляду конструкції з причиново-наслідковою залежністю є завжди складними і  сформовані з двох предикативних частин: – Видно, щось по­рушено в ній [природі], бо дедалі частіше лихоманить її останнім часом (О. Гончар); Так само не став пропонувати гру Коломеї, <···> тому що вона була захищена п’ятим обручем весни – своєю зеленою неторканістю (Ю. Андрухович); Сам Тютюнник не зможе прибути, як планувалося раніше, оскільки займатиметься організаційними питан­нями у прикордонній смузі  (В. Шкляр). Причинова підрядна залежна конструкція дериваційно корелює з детермінантом (формально-син­таксичний аспект реченнєвої структури), вираженим залежним суб­станційним компонентом у прийменниково-відмінкових формах: 

від + род. відм.,   з + род. відм.,   внаслідок + род. відм.,    у силу + род. відм.,    у результаті + род. відм.,   з приводу + род. відм.,   з на­годи + род. відм., напр.: Цей вигук вихопився з грудей у Сергія ми­мо­хіть, <···> тому що пролунали слова молитви (І. Білик) → Цей вигук вихопився з грудей у Сергія мимохіть  від слів молитви; Вона в дуже нехорошому стані і моральному, і фізичному, тому що часто хворіє (О. Іваненко) → Вона в дуже нехорошому стані і моральному, і фі­зичному внаслідок хвороби; Доданий у профільній старшій школі один рік аж ніяк не вирішує проблему, тому що для неї розроблятимуться окремі цілісні самодостатні курси («Дивослово», 2015) → Доданий у профільній старшій школі один рік аж ніяк не вирішує проблему внаслідок розробки окремих цілісних самодостатніх  курсів;

  через + знах. відм., за + знах. відм., з огляду + знах. відм., зва­жаючи на + знах. відм., напр.: ...ти мене не любиш, тому що менi заздриш... (Л. Денисенко) → Ти мене не любиш через заздрість; По­дібні метафори ми відносимо до простих типів – метафоричних словосполучень різного компонентного складу, оскільки вони мають один метафоричний компонент... (Н. Слобода) → Зважаючи на один метафоричний компонент, подібні метафори ми відносимо до прос­тих типів – метафоричних словосполучень різного компонентного складу;

завдяки + дав. відм., напр.: – Може, тому що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч, – уголос міркував зараз Анто­но­вич, – він пізнає краще за інших справжню ціну життя  (О. Гончар) → Він пізнає краще за інших справжню ціну життя завдяки зустрі­чам зі смертю віч-на-віч;

за + ор. відм., напр.: Тому що грошей не було, Петровський одяг шинель і поплентався в другий кінець міста до матері по карбо­ва­нець (О. Іваненко) → За браком грошей Петровський одяг шинель і по­плентався в другий кінець міста до матері по карбованець; – Перемагає, тому що їх дуже багато → Перемагає за їхньою кількістю  («Дзер­кало тижня», 2007).

Залежні субстанційні синтаксеми представлені не лише преди­ка­том підрядної частини складнопідрядного речення, але й предикатно-синтаксемними структурами, про що засвідчує поєднання приймен­ни­ка не з відпредикатним іменником, а з іменником-аргументом, зу­мовленим згорненим предикатом на рівні формально-синтаксичної структури, пор.: Хлопець не потрапив на змагання, тому що забо­ро­нила мати → Хлопець не потрапив на змагання через матір; Син помстився ворогові, тому що той скривдив батька → Син помстився ворогові за батька. Форма детермінанта прийменник + відпредикатний іменник-аргумент (у реченнях через матір, за батька) є дериватом іншої похідної форми: прийменник + відпре­дикатний іменник (відповідно через заборону матері, за кривду батька), утвореної на першому етапі деривації – у процесі згортання підрядної частини із значенням причини (відповідно Заборонила ма­ти; Він скривдив батька) [5, с. 20].

 Найуживанішим сполучником, що вказує на власне-причинову залежність, є недиференційований сполучник бо реалізований у різ­них функційних стилях: В тебе ж серце живе, бо ще б’ється! (Леся Українка); ...погляди їхні в задумі вбирають місячні марева, бо це ж настає та мить особлива... (О. Гончар); Ніхто не може назвати ба­лансу в цифрах, бо імпортна продукція заходить в Україну, як пра­ви­ло, за чорними або сірими контрабандними схемами («Дзеркало тижня», 2009); Цей сполучник недиференційований, бо може пере­да­вати не один відтінок протиставного значення, а кілька (І. Слинько). Зазвичай підрядна залежна частина із сполучником бо перебуває піс­ля головної. На власне-причинову залежність також вказують сполуч­ники тому що, через те що, що, а що ... то. Цілком погоджуємося з думкою Р. О. Христіанінової,  яка постулює: «Сполучники тому що, через те що втратили первинну семантику складових компонентів і набули недиференційованого причинового значення, про що свідчить можливість взаємної заміни сполучників бо, тому що, через те що практично без обмежень» [27, с. 191]. Сполучники бо, тому що, через те що, позаяк здатні формувати власне-причинову залежність, яку виражають підрядні речення як у постопозиції щодо головного час­тини складнопідрядного речення: В цьому Сивоок не вбачав нічого дивного, бо вже давно запримітив спільність між богами і дідом Родимом (П. Загребельний); Це було важливо, тому що в той час я не мав машини (Л. Денисенко); Це господь зробив потоп, через те що люди стали дуже грішними (І. Білик); ...Ходя змайстрував собі справж­нього лука, позаяк отаман заборонив стріляти у лісі... (В. Шкляр);  так і препозиції, напр.: Бо матеріали для цього неодмінно мають бути натуральні, музичний інструмент пластмаси не любить, усе штучне глушить, убиває в ньому звук (О. Гончар); І тому що вони (їх була більшість) не могли станути на моїй степені, мусила я до них знижатися (О. Кобилянська); І через те що ніхто не відповів, Бразд сказав... (С. Скляренко); Позаяк газета «Голос колгоспника» цього дня не виходить, я займався підготовкою до друкування бланків, за­мовлених районною заготконторою (В. Дрозд).

 Досить рідко на власне-причинову залежність указують сполуч­ники аби, щоб, трансформовані зі сфери цільової семантико-синтак­сичної залежності, напр.: Аби знаття, то я б лучав його в потилицю! (П. Загребельний); Не можуть повірити, щоб від такого добра від­мовлявся (О. Гончар). Використання цих сполучників у складно­під­рядних реченнях із власне-причиновою залежністю обмежене з боку головної частини, яка виражає семантику «заперечення».

Невласне-причинова залежність сформована тими самими спо­лучниками, що формують власне-причинову залежність, однак семан­тичне навантаження підрядної частини, що виражає невласне-причи­нову залежність, є лише зовнішнім чи побічним свідченням, що слу­жить аргументом для висновку про повідомлюване в головній части­ні: Звісно, літа беруть своє, бо за десятьох довелося різних шквалів пережити на своєму крутому віку (О. Гончар); ...імітація є знанням,  тому  що знання є імітацією (Т. Прохасько).

Складені сполучники тому що, через те що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що, тим що, затим що і под. іноді можуть бути роз­членовані, і тоді перші компоненти тому, через те, тим виконують роль співвідносних вказівних слів у головній частині і стають логічно наголошеними центрами складнопідрядного речення: Може, через те, що нас зосталося лише троє, він [Біжу] раптом ніби прокинувся (В. Шкляр); На жаль, це стало можливим через те, що Угорщина є час­тиною ЄС, і уряд мав змогу позичати гроші («Дзеркало тижня», 2009).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Склад­нопідрядне речення є різновидом складних конструкцій, у яких одна предикативна частина залежить від іншої предикативної частини і підпорядкована їй за допомогою підрядного зв’язку. Синтаксична не­рівноправність засвідчує  наявність у структурі складнопідрядного речення головної і підрядної предикативних частин. Синтаксично за­лежна причинова підрядна частина підпорядкована головній частині складнопідрядного речення. Підрядні частини причини складнопід­рядного речення виражають власне-причинову і невласне-причинову семантико-синтаксичну залежність. Згортання предиката підрядної конструкції в складнопідрядних реченнях з причиновою  семантико-синтаксичною залежністю трансформує реченнєву конструкцію в просте неелементарне речення, тому перспективними вважаємо до­слідження похідної предикатної  причинової семантико-синтаксичної залежності в простому ускладненому  реченні.

Література

1. Арделян М. В. Складнопідрядні просторово-ототожнювальні речення в су­часній українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. В. Арделян. – Х., 2002. – 19 с.
2. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення : [монографія] / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Наук. думка, 1983. – 219 с.
3. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [підручник] / І. Р. Ви­хованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.
4. Вихованець І. Р. Складнопідрядне речення / І. Р. Вихованець // Українська мова : енциклопедія / [редкол. : В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тара­ненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.]. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2000. – С. 557.
5. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць : [монографія] / К. Г. Го­роденська. – К. : Наук. думка, 1991. – 192 с.
6. Городенська К. Граматичний словник української мови: сполучники / Кате­рина Городенська. – Херсон : ХДУ, 2007. – 340 с.
7. Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Ін-т укр. мови ; Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. – 208 с.
8. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксич­них одиниць : [монографія] / Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Рута, 1999. – 336 с.
9. Дубовик Л. Формальні засоби реалізації категорії причини / Людмила Дубовик // Наук. вісник Херсонського держ. ун-ту : [зб. наук. праць]. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2005. – Вип. ІІ. – С. 224–234. – (Серія «Лінгвістика»).
10.  Дубовик Л. Типологія синтаксичних зв’язків у складнопідрядних реченнях з підрядними причини / Людмила Дубовик // Наук. вісн. Херсон. держ. ун-ту : [зб. наук. пр.]. – Херсон : ХДУ, 2006. – Вип. ІІІ. – С. 35–38.
11.  Загнітко А. П. Теорія сучасного синтаксису : [монографія]. – [Вид. 3-тє, виправл. і доп.] / А. П. Загнітко. – Донецьк : Дон ДУ, 2008. – 294 с.
12.  Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Син­таксис : [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ТОВ «ВКФ “БАО”», 2011. – 992 с.
13.  Заоборна М. С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. С. Заоборна. – Х., 1997. – 18 с.
14.  Зарицька В. Г. Синкретичні типи підрядності в системі складного речення автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / В. Г. Зарицька. – Дніпропетровськ, 2005. – 19 с.
15.  Золотова Г. А. Коммуникативная грамматика русского языка / Г. А. Золотова, Н. К. Онипенко, М. Ю. Сидорова / [под общ. ред. Г. А. Золотовой]. – М. : Изд-во Моск. ун-та, Ин-та русского языка РАН, 1998. – 528 с.
16.  Ковальова Н. О. Структурні, логіко-семантичні і функціональні типи допус­тових речень у сучасній науковій мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н. О. Ковальова. – Дніпропетровськ, 2005. – 18 с.
17.  Ломакович С. В. Займенниково-співвідносні речення в сучасній українській мові : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : спец. 10.02.02 «Українська мова» / С. В. Ломакович. – К., 1993. – 52 с.
18.  Мараховська В. Г. Типи складнопідрядних речень з підрядними прикомпа­ративними : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / В. Г. Мараховська. – Запоріжжя, 1998. – 23 с.
19.  Мачак О. Ю. Синтаксична структура складнопідрядних речень з інтенсивно-допустовою семантикою : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. Ю. Мачак. – Кіровоград, 2010. – 20 с.
20.  Межов О. Г.  Типологія мінімальних семантико-синтаксичних  одиниць  : [мо­нографія] / О. Г. Межов / [відп. ред. І. Р. Вихованець]. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 464 с.
21.  Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія]. – [Вид. 2‑ге, переробл.] / М. В. Мірченко ; [відп. ред. І. Р. Вихованець]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – 393 с.
22.  Орєхов В. В. Функціонально-комунікативні вияви складнопідрядних речень прислівного типу : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / В. В.Орєхов. – Донецьк, 2006. – 20 с.
23.  Руденко Н. Семантичні групи складнопідрядних речень з умовною модаль­ністю в сучасній українській літературній мові / Наталія Руденко // Лінгвіс­тичні студії : зб. наук. пр. / відп. ред. Г. І. Мартинова. – Черкаси : Брама-Україна, 2006. – С. 94–99.
24.  Русская грамматика : в 2 т. / [гл. ред. Н. Ю. Шведова]. – М. : Наука, 1980. – Т. 2 : Синтаксис. – 709 с.
25.  Савченко А. Л. Конструкутивні особливості прислівних складнопідрядних речень з’ясувального типу : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / А. Л. Савченко. – Дніпропетровськ, 1999. – 14 с.
26.  Ткач О. В. Складнопідрядні речення з корелятами якісно-кількісної семан­тики в сучасній українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Ткач. – Х., 2000. – 18 с.
27.  Христіанінова Р. О. Складнопідрядні речення в сучасній українській літера­турній мові : [монографія] / Р. О. Христіанінова ; [відп. ред. І. Р. Вихова­нець]. – К. : Ін-т укр. мови ; Вид. дім Дмитра Бураго, 2012. – 368 с.
28.  Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Вид. дім «Академія», 2004. – 408 с. 

References

1. Ardelian M. V. Skladnopidriadni prostorovo-ototozhniuvalni rechennia v suchas­nii ukrainskii movi : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / M. V. Ardelian. – Kh., 2002. – 19 s.
2. Vykhovanets I. R. Semantyko-syntaksychna struktura rechennia : [monohrafiia] / I. R. Vykhovanets, K. H. Horodenska, V. M. Rusanivskyi. – K. : Nauk. dumka, 1983. – 219 s.
3. Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys : [pidruchnyk] / I. R. Vy­khovanets. – K. : Lybid, 1993. – 368 s.
4. Vykhovanets I. R. Skladnopidriadne rechennia / I. R. Vykhovanets // Ukrainska mova : entsyklopediia / [redkol. : V. M. Rusanivskyi (spivholova), O. O. Tara­nenko (spivholova), M. P. Ziabliuk ta in.]. – K. : Ukr. entsykl. im. M. P. Bazhana, 2000. – S. 557.

5.     Horodenska K. H. Deryvatsiia syntaksychnykh odynyts : [monohrafiia] / K. H. Ho­rodenska. – K. : Nauk. dumka, 1991. – 192 s.

6.     Horodenska K. Hramatychnyi slovnyk ukrainskoi movy: spoluchnyky / Kateryna Horodenska. – Kherson : KhDU, 2007. – 340 s.

7.     Horodenska K. H. Spoluchnyky ukrainskoi literaturnoi movy : [monohrafiia] / K. H. Horodenska. – K. : In-t ukr. movy : Vyd. dim Dmytra Buraho, 2010. – 208 s.

8.     Huivaniuk N. V. Formalno-semantychni spivvidnoshennia v systemi syntaksych­nykh odynyts : [monohrafiia] / N. V. Huivaniuk. – Chernivtsi : Ruta, 1999. – 336 s.

9.     Dubovyk L. Formalni zasoby realizatsii katehorii prychyny / Liudmyla Dubovyk // Nauk. visnyk Khersonskoho derzh. un-tu : [zb. nauk. prats]. – Kherson : Vyd-vo KhDU, 2005. – Vyp. II. – S. 224–234. – (Seriia «Linhvistyka»).

10.            Dubovyk L. Typolohiia syntaksychnykh zviazkiv u skladnopidriadnykh rechen­niakh z pidriadnymy prychyny / Liudmyla Dubovyk // Nauk. visn. Kherson. derzh. un-tu : [zb. nauk. pr.]. – Kherson : KhDU, 2006. – Vyp. III. – S. 35–38.

11.            Zahnitko A. P. Teoriia suchasnoho syntaksysu : [monohrafiia]. – [Vyd. 3-tie, vypravl. i dop.] / A. P. Zahnitko. – Donetsk : Don DU, 2008. – 294 s.

12.            Zahnitko A. P. Teoretychna hramatyka ukrainskoi movy. Morfolohiia. Syntaksys : [monohrafiia] / A. P. Zahnitko. – Donetsk : TOV «VKF “BAO”», 2011. – 992 s.

13.            Zaoborna M. S. Skladnopidriadni porivnialni rechennia v suchasnii ukrainskii movi : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / M. S. Zaoborna. – Kh., 1997. – 18 s.

14.            Zarytska V. H. Synkretychni typy pidriadnosti v systemi skladnoho rechennia avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / V. H. Za­rytska. – Dnipropetrovsk, 2005. – 19 s.

15.            Zolotova G. A. Kommunykativnaia grammatika russkogo yazyka / G. A. Zolotova, N. K. Onipienko, M. Yu. Sidorova / [pod obshch. ried. H. A. Zolotovoi]. – M. : Yzd-vo Mosk. un-ta, Yn-ta russkoho yazyka RAN, 1998. – 528 s.

16.            Kovalova N. O. Strukturni, lohiko-semantychni i funktsionalni typy dopustovykh rechen u suchasnii naukovii movi : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / N. O. Kovalova. – Dnipropetrovsk, 2005. – 18 s.

17.            Lomakovych S. V. Zaimennykovo-spivvidnosni rechennia v suchasnii ukrainskii movi : avtoref. dys. ... d-ra filol. nauk : spets. 10.02.02 «Ukrainska mova» / S. V. Lomakovych. – K., 1993. – 52 s.

18.            Marakhovska V. H. Typy skladnopidriadnykh rechen z pidriadnymy prykompara­tyvnymy : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / V. H. Marakhovska. – Zaporizhzhia, 1998. – 23 s.

19.            Machak O. Yu. Syntaksychna struktura skladnopidriadnykh rechen z intensyvno-dopustovoiu semantykoiu : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / O. Yu. Machak. – Kirovohrad, 2010. – 20 s.

20.            Mezhov O. H.  Typolohiia minimalnykh semantyko-syntaksychnykh  odynyts  :     [monohrafiia] / O. H. Mezhov / [vidp. red. I. R. Vykhovanets]. –  Lutsk : Volyn. nats. un-t im. Lesi Ukrainky, 2012. – 464 s.

21.            Mirchenko M. V. Struktura syntaksychnykh katehorii : [monohrafiia]. – [Vyd. 2-he, pererobl.] / M. V. Mirchenko ; [vidp. red. I. R. Vykhovanets]. – Lutsk : RVV «Vezha» VDU im. Lesi Ukrainky, 2004. – 393 s.

22.            Oriekhov V. V. Funktsionalno-komunikatyvni vyiavy skladnopidriadnykh rechen pryslivnoho typu : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / V. V. Oriekhov. – Donetsk, 2006. – 20 s.

23.            Rudenko N. Semantychni hrupy skladnopidriadnykh rechen z umovnoiu modal­nistiu v suchasnii ukrainskii literaturnii movi / Nataliia Rudenko // Linhvistychni studii : zb. nauk. pr. / vidp. red. H. I. Martynova. – Cherkasy : Brama-Ukraina, 2006. – S. 94–99.

24.            Russkaia grammatIka : v 2 t. / [gl. red. N. Yu. Shviedova]. – M. : Nauka, 1980. – T. 2 : Sintaksis. – 709 s.

25.            Savchenko A. L. Konstrukutyvni osoblyvosti pryslivnykh skladnopidriadnykh rechen ziasuvalnoho typu : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / A. L. Savchenko. – Dnipropetrovsk, 1999. – 14 s.

26.            Tkach O. V. Skladnopidriadni rechennia z koreliatamy yakisno-kilkisnoi seman­tyky v suchasnii ukrainskii movi : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / O. V. Tkach. – Kh., 2000. – 18 s.

27.            Khrystianinova R. O. Skladnopidriadni rechennia v suchasnii ukrainskii literatur­nii movi : [monohrafiia] / R. O. Khrystianinova ; [vidp. red. I. R. Vykhovanets]. – K. : In-t ukr. movy ; Vyd. dim Dmytra Buraho, 2012. – 368 s.

28.            Shulzhuk K. F. Syntaksys ukrainskoi movy : [pidruchnyk] / K. F. Shulzhuk. – K. : Vyd. dim «Akademiia», 2004. – 408 s.

Масицкая Татьяна. Семантико-синтаксическая зависимость при­чи­ны в сложноподчиненных предложениях. В статье проанализированы сложноподчиненные предложения как деривационная  база простых ослож­ненных предложений. Установлено, что синтаксическое неравноправие свиде­тельствует о наличии в структуре сложноподчиненных предложения главной и придаточной предикативных частей, поэтому синтаксически зависимая прида­точная часть подчинена главной. Основное внимание направлено на анализ придаточных частей с семантико-синтаксической зависимостью причины. Определено, что семантико-синтаксическую зависимость причины формируют подчинительные союзы. Придаточные части причины выражают собственно-причинную и несобственно-причинную семантико-синтаксическую зависимость. Выяснено, что сложноподчиненные предложения с зависимой придаточной частью причины выступают исходными конструкциями для производных простых осложненных предложений с зависимостью причины, на которую ука­зывают причинные синтаксемы. Свертывание предиката подчиненной кон­струкции в сложноподчиненных предложениях с семантико-синтаксической за­висимостью причины трансформирует конструкцию в простое неэлементарное предложение.

Ключевые слова: сложноподчиненное предложение, простое ослож­ненное предложение, семантико-синтаксическая зависимость причины.

Masytska Tetiana. Causal semantic-syntactic dependency in complex sentences. The article describes complex sentences as a derivational base of simple expanded sentences. It has been specified that the syntactic inequality demonstrates presence of main and clause predicative parts in the structure of a complex sentence, thus a syntactically dependent clause of cause is subordinated to the main clause. The article focuses on analysis of clauses with causal semantic-syntactic dependency. It has been determined that the semantic-syntactic dependency is made by subordinating conjunctions. A clause of cause in a complex sentence expresses proper cause and improper cause semantic-syntactic dependency. It has been found that complex sentences with dependent subordinate causal parts are original structures for derivational simple expanded sentences with causal dependency represented by causal syntaxemes. Reducing a subordinate construction predicate in complex sentences with causal semantic-syntactic dependency transforms their sentence structure in a simple non-elementary sentence.

  Key words: a complex sentence, a simple expanded sentence, causal semantic-syntactic dependency.