Присудок, основний компонент якого виражений прислівником,  у синтаксичних працях не знайшов єдиного потрактування. Його ви­значають то як складений іменний, у якому ролі іменної частини на­буває прислівник [15, с. 174; 18, с. 82], то як присудок у формі кате­горії стану [8, с. 51], то як прислівниковий складений [9, с. 46; 1, c. 96; 5, с. 10]. На нашу думку, коректніше визначати такий присудок як прислівниковий складений. За спостереженнями О. В. Годз, для україн­ської мови характерне обмежене транспонування прислівників у формально-синтаксичну позицію присудка. Дослідниця констатує в ролі основної частини прислівникового складеного присудка озна­чальні прислівники оцінної семантики і співвідносні з ними компара­тиви та суперлативи, а також компаративні й суперлативні прислів­ни­ки з первинним значенням міри й ступеня [5, с. 10]. Як свідчить ана­ліз фактичного матеріалу, у ролі основної частини розгляданого при­судка постає значно ширше коло прислівників: 1) означальні прислів­ники оцінної семантики та співвідносні з ними компаративи й супер­лативи (важко, легко, добре, гарно, чудово, прекрасно, приємно, любо, мудро, погано тощо): Все буде гарно… Все  буде любо (О. Бердник); Йти легко і радісно (О. Бердник); Мудріше – виростити хліб (М. Стельмах); З жінками справу мати приємніше (О. Бердник); Важко буде втримати її увагу (Любко Дереш); Так добре було б стати «нічим» – безгласним, непорушним спокоєм (М. Коцюбин­ський); 2) прислівники способу дії зі значенням спільного існування та спільної думки (разом, вкупі, гуртом, заодно тощо): Ми знову буде­мо разом! (О. Бердник); Бритоголовий у цивільному теж, видно, був з комісаром заодно… (О. Гончар); 3) прислівники з кількісною семан­тикою (вдвох, утрьох, досить, достатньо, недостатньо, вдосталь тощо): Вони нарешті залишаться вдвох (О. Гончар); …їх було досить (Любко Дереш); 4) компаративні і суперлативні прислівники зі значенням міри і ступеня (більше, менше, найбільше, найменше): …для неї він більше, ніж це, для неї він саме щастя (О. Гончар); 5) означальні прислівники просторової семантики: Йти було недалеко (Любко Дереш); Добуватись звідси в університет Мар’яні далеко… (О. Гон­чар); 6) модальні прислівники (можливо, неможливо): Це – немож­ливо (О. Бердник).

Найдискусійнішими в потрактуванні постають складні (подвійні) присудки. Дотепер немає єдиного підходу до їнхього виокремлення. Одні дослідники складними (подвійними) вважають присудки, утво­рені двома повнозначними словами – дієсловами зі значенням руху чи іншої дії в поєднанні з прикметниками на взірець: Мажа ко­тить­ся останньою (Б. Харчук); Я зайшов сюди безвинний (Ю. Мушке­тик); Наталка прибігла сердита, задихана (О. Гончар)  [1, с. 226; 15, с. 175; 18, с. 83–84 та ін.], інші – до складних, крім названих, зара­хо­вують також тричленні (багатоелементні) присудки [6, с. 154; 9, с. 46–47], ще інші взагалі не виокремлюють цей тип присудків, а розглядані поєднання кваліфікують як складений іменний присудок із повно­значною зв’язкою [14, с. 151]. На нашу думку, складними варто вва­жати присудки, утворені внаслідок об’єднання двох типів присудків: простого дієслівного і складеного іменного, двох простих дієслівних.

Присудки, утворені на основі простого і складеного іменного або двох простих дієслівних, мають у своєму складі два повнозначні ком­поненти, тому їх називають ще подвійними [1, с. 226; 15, с. 175; 17]. Відповідно до морфологічного вираження подвійні присудки розпа­даються на два різновиди – дієслівно-іменні і дієслівні.

Як уже йшлося, подвійний дієслівно-іменний присудок утворе­ний на основі об’єднання простого і складеного іменного присудків у про­цесі контамінації двох простих семантично елементарних речень: Брат повернувся додому щасливий ← Брат повернувся додому + Брат був щасливий. Дієслівний компонент подвійного дієслівно-іме­нного присудка обмежений із боку лексичної семантики. Він може бути репрезентований дієсловами: 1) зі значенням спрямованого й неспрямованого руху іти, брести, плентатися, бігти, повзти, вер­татися, зупинитися, їхати, пливти, прямувати, тікати, падати, текти, ходити, їздити, блукати, бігати та ін.:  Гоца повернулася життєрадісна, з освіженою косметикою (Любко Дереш); Мати прийшла <∙∙∙> в настрої трохи кращому, ніж коли ішла із дому (О. Гончар); 2) із процесуально-локативним значенням сидіти, лежа­ти, стояти, висіти та ін., що «позначають водночас процес та лока­тивний стан» [10, с. 79]: Вона стояла зігнута, бліда, аж чорна, і тремтіла (М. Коцюбинський); А зараз замислений, невеселий сидить син за кермом (О. Гончар); 3) зі значенням інтелектуальної діяльності думати, класифікувати, рахувати, замислюватися, вивчати тощо  (здебільшого у формі доконаного виду):  Катя порахувала курчат першою; 4) на позначення мовленнєвої діяльності говорити, казати, писати, заявляти, доповідати, питати,  відповідати, жартувати, інформувати та ін.: Петро доповідав на зборах першим; 5) зі зна­ченням фізичних і фізіологічних процесів народитися, з’явитися, від­цвітати, в’янути, рости, цвісти, квітнути, дозрівати, замерзати, іржавіти, закипати, сохнути, одужувати, хворіти, сивіти, старіти та ін.: Вона росла красунею; Червона троянда зів’яла останньою; 6) конкретної дії працювати, ударити, штовхнути, вистрілити тощо: Батько Танин працює прокатником на заводі… (О. Гончар); Вона вистрілила першою. Іменний компонент розгляданого присуд­ка обмежений із боку його морфологічного і формального вираження, у такій ролі зафіксовані: 1) прикметники (власне-прикметники, поряд­кові прикметники), дієприкметники в називному або орудному відмін­ку: Увечері [дідусь. – Р. Х.] стоїть на березі високий, замислений, сивий,  як Гомер (О. Гончар); Степура, кістляво згорбившись, першим ру­шив до дверей (О. Гончар); 2) іменники в непрямих відмінках – у ро­довому з прийменником без, знахідному з прийменником за, оруд­ному без прийменника, місцевому з прийменником у (в): Повернувся обідраний, слабий і без грошей (М. Коцюбинський); Я приїхала до вас за вчительку  (М. Коцюбинський); Їм видавали наспіх заготовані довідки про те, що відправляються на фронт курсантами-політ­бійцями… (О. Гончар); Ранок народився у росах, у зелених буйнощах левад (О. Гончар); 3) синтаксично нерозкладні поєднання іменника в непрямому відмінку з прийменником та прикметника: Щоразу він з’являвся перед товаришами все з більш заклопотаним виглядом, серйозний, мовби аж пригнічений тягарем своїх нелегких обов’язків (О. Гончар); Гора біля гори стоять разом в німій величі… (О. Ко­билянська); 4) фразеологічні сполуки: …він стоїть ні в сих ні в тих і дивиться на неї (М. Коцюбинський).

Подвійний дієслівний присудок постає унаслідок об’єднання двох простих дієслівних присудків: Іван сидить  читає ← Іван си­дить  +  Іван читає. Іван сидить  читає ← Іван сидить  +  Іван чи­тає. У подвійному дієслівному присудку поєднуються дві однакові форми, які позначають одночасні дії, що підтверджує трансформація розчленування (див. наведене вище речення). Це форми теперішнього або минулого часу недоконаного виду. У ролі першого компонента подвійного присудка зазвичай використовують дієслова зі значенням спрямованого і неспрямованого руху (іти, ходити, бігти, бігати тощо) та процесуально-локативним значенням (сидіти, лежати, стояти та ін.), а в ролі другого – зі значенням інтелектуальної та мовленнєвої діяльності, зрідка фізичної дії: Я теж сидів читав, потім вийшов за цигарками…  (О. Гончар); І ось ми сидимо-думаємо: чому вони стріляють? («Сільські вісті», 19.01.2016).

Подвійний присудок може мати ускладнену форму. Зазвичай усклад­нення відбувається внаслідок модальних модифікацій дієслів­ного або іменного компонента. Дієслівний компонент модифікують самі допоміжні модальні дієслова та їхні еквіваленти, уживані в ролі допоміжних у складених дієслівних присудках: Буде змушений упасти мертвим хижий птах (М. Бажан); Ви, отже, виявили бажання йти добровольцем до лав Червоної Армії? (О. Гончар). Іменну частину модифікують порівняльні частки, які надають другій частині подвій­ного присудка значення ірреальності: …на факультет він повернувся мовби фронтовиком… (О. Гончар); Навіть і серед зими вертавсь із своїх запорізьких канікул засмаглий,  мовби з-під тропічного сонця… (О. Гончар); Із келії матушки ігумені вискочила келійниця і кидалась по подвір’ю мов тороплена (М. Коцюбинський). Так само порівняль­ні частки можуть бути і перед дієслівним компонентом: З вигляду бравішого в таборі не найти: все на ньому як влите, наче родився в цьому обмундируванні… (О. Гончар). Подвійний присудок із другим компонентом-іменником можуть ускладнювати ще й допоміжні фазо­ві дієслова: Іван почав працювати вчителем.

Вторинний присудок постає внаслідок трансформації двох прос­тих двоскладних речень в одне ускладнене. За такої трансформації перше речення зберігає свою первинну предикативність, а друге її втрачає, набуваючи вторинної предикативності: Господь сотворив перших людей благими і чистими (О. Бердник) ←  Господь сотворив перших людей + Люди були благими і чистими. За М. В. Мірченком, вторинний присудок «не досягає статусу основного присудка прос­того двоскладного речення, поєднується з вторинним підметом вто­ринним присудковим зв’язком та його формою неповної транс­пози­ційної синтаксичної координації» [11, с. 239]. За нашими спосте­ре­женнями, розгляданий присудок може бути виражений: 1) прикмет­никами  в орудному або знахідному відмінках: Слово до людей, яких війна першими кличе під кулі (О. Гончар); Родина сприйняла ситуа­цію такою, як вона є («Сільські вісті», 22.01.2016); Уранці, коли  Таня забігла в хлопчачу кімнату, застала там Штепу одного (О. Гончар); 2) іменниками в непрямих відмінках: …її розпалена  материнська уява вже бачить їх у крові на операційних столах… (О. Гончар); Су­сідка Духновичів по квартирі <∙∙∙> хотіла бачити б Мирона своїм зя­тем… (О. Гончар); 3) інфінітивами: …щось заважало йому одірва­тися від землі (О. Бердник); Голий велет зупинився, допоміг Гіпатії лягти на м’який килим… (О. Бердник). 

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, за спо­собом вираження модально-часових значень присудки розпадаються на два основні типи – прості і непрості, останні своєю чергою репре­зентовані складеними  і  складними (подвійними). За морфологічним вираженням прості присудки бувають тільки дієслівними, складені – дієслівними, іменними, прислівниковими та інфінітивними, складні (подвійні) – дієслівно-іменними та дієслівними. Простий дієслівний присудок буває лексично вираженим і нульовим. Лексично вира­же­ний простий дієслівний присудок у сучасній українській мові реалі­зований у двох різновидах – власне-дієслівному і вигуково-дієслів­но­му. Складені присудки являють собою поєднання двох нерівноправ­них компонентів (основного та допоміжного), складні (подвійні) – двох повнозначних компонентів.

Література

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [підручник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с. 
2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису укураїнської мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1992. – 224 с.
3. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / І. Р. Вихо­ванець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Наук. думка, 1983. – 219 с.  
4. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови: Академ. грама­тика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська ; за ред. І. Вихованця. – К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 400 с.
5. Годз О. В. Синтаксична структура прислівникових речень в українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Годз. – К., 2013. – 18 с.
6. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : [мо­нографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с.
7. Кавера Н. В. Семантична типологія предикатів стану : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н. В. Кавера. – К., 2008. – 24 с.
8. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посіб.] / М. У. Каранська. – К. : НМК ВО, 1992. – 400 с.
9. Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис / Б. М. Кулик. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Рад. шк., 1965. – 282 с.
10. Межов О. Г. Типологія мінімальних семантико-синтаксичних одиниць : [монографія] / О. Г. Межов. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 464 с. 
11.  Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М. В. Мірченко. – [2-е вид., перероб.]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун‑ту ім. Лесі Українки, 2004. – 393 с.
12.  Пискун А. О. Типы составного и сложного сказуемого в современном украинском литературном языке : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 – языки народов СССР. – Львов, 1972. – 20 с.
13.  Плющ М. Я. Граматика української мови в таблицях : [навч. посіб.] / М. Я. Плющ, Н. Я. Грипас. – К. : Вища шк., 2004. – 167 с. 
14.  Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання : [навч. посіб.] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К. : Вища школа, 1994. – 670 с.
15.  Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / [за заг. ред. І. К. Бі­ло­ді­да]. – К. : Наук. думка, 1972. – 516 с.
16.  Українська мова : Енциклопедія  ∕ редкол. : В. М. Русанівський, О. О. Тара­ненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 2000. – 752 с.
17.  Христіанінова Р. Подвійний присудок у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. на по­шану член-кореспондента НАН України Івана Романовича Вихованця / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Україн­ки, 2015. – № 2 (4). – С. 237–249.
18.  Шульжук К. Ф.  Синтаксис української мови : [підруч.] / К. Ф. Шульжук. – К. : Видавничий центр «Академія», 2004. – 408 с.

References

1. Vykhovanets I. R. Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaxys : [pidruchnyk] / I. R. Vykhovanets. – K. : Lybid, 1993. – 368 s.
2. Vykhovanets I. R. Narysy z funktsionalnoho syntaxysu ukrainskoi movy : [monohrafiia] / I. R. Vykhovanets. – K. : Naukova dumka, 1992. – 224 s.
3. Vykhovanets I. R. Semantyko-syntaksychna struktura rechennia / I. R. Vykho­vanets, K. H. Horodenska, V. M. Rusanivskyi. – K. : Nauk. dumka, 1983. –  219 s.   
4. Vykhovanets I. Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy : Akademichna hramatyka ukrainskoi movy /  I. Vykhovanets, K. Horodenska ; za red. I. Vykho­vantsia. – K. : Univ. vyd-vo «Pulsary», 2004. – 400 s.
5. Hodz O. V. Syntaksychna struktura pryslivnykovyh rechen v ukrainskii litera­turnii movi :  avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / O. V. Hodz. – K., 2013. – 18 s.
6. Zahnitko A. P. Teoretychna gramatyka ukrainskoi movy. Syntaxys : [mono­hrafiia] / A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2001. – 662 s.
7. Kavera N. V. Semantychna typolohiia predykativ stanu : avtoref. dys. na zdo­buttia nauk. stupenia kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / N. V. Kavera. – K., 2008. – 24 s.
8. Karanska M. U. Syntaxys suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy : [navch. posib.] / M. U. Karanska. – K. : NMK VO, 1992. – 400 s.
9. Kulyk B. M. Kurs suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy. Syntaxys / B  M. Ku­lyk. – [2-е vyd., pererob. i dop.]. – K. : Rad. shk., 1965. – 282 s.
10.  Mezhov O. H. Typolohiia minimalnyh semantyko-syntaksychnyh odynyts : [monografiia] / O. H. Mezhov. – Lutsk : Volyn. nats. un-t im. Lesi Ukrainky, 2012. – 464 s. 
11.  Mirchenko M. V.  Struktura syntaksychnyh katehorii : [monografiia] / M. V. Mirchenko. – [2-е vyd., pererob.]. – Lutsk : RVV «Vezha» Volyn. derzh. un-tu im. Lesi Ukrainky, 2004. – 393 s.
12.  Piskun A. O. Tipy sostavnogo i slozhnogo skazuiemogo v sovriemiennom ukrainskom litieraturnom yazyke :  avtorief. diss. na soiskaniie uch. stiepieni kand. filol. nauk : spiets. 10.02.02 – yazyki narodov SSSR. – Lvov, 1972. – 20 s.
13. Pliushch M. Ya. Hramatyka ukrainskoi movy v tablytsiah : [navch. posib.] / M. Y. Pliushch, N. Ya. Hrypas. – K. : Vyshcha shk., 2004. – 167 s. 
14.  Slynko I. I. Syntaxys suchasnoi ukrainskoi movy : Problemni pytannya : [navch. posib.] / I. I. Slynko, N. V. Huivanyuk, M. F. Kobylyanska. – K. : Vyshcha shkola,  1994. – 670 s.
15.  Suchasna ukrainska literaturna mova. Syntaxys / [za zah. red. I. K. Bilodida]. – K. : Nauk. dumka, 1972. – 516 s.
16.  Ukrainska mova : Entsyklopediia / redkol. : V. M. Rusanivskyi, O. O. Tara­nenko (spivholovy), M. P. Ziabliuk ta in. – K. : «Ukr. entsykl.», 2000. – 752 s.
17.  Khrystianinova R. Podviinyi prysudok u suchasnii ukrainskii movi / Raisa Khrystianinova // Typolohiia ta funktsii movnyh odynyts : nauk. zhurn. Na poshanu chlen-korespondenta NAN Ukrainy  Ivana Romanovycha Vykhovantsia / [redkol. : N. M. Kostysiak (hol. red.) ta in.]. – Lutsk : Skhidnoievrop. nats. un-t im. Lesi Ukrainky, 2015. – № 2 (4). – S. 237–249.
18.  Shulzhuk K. F. Syntaxys ukrainskoi movy : [pidruch.] / K. F. Shulzhuk. – K. : Vydavnychyi tsentr «Akademiya», 2004. – 408 s.

Христианинова Раиса. Типология сказуемых в современном украин­ском языке. Статья посвящена актуальной проблеме теории простых двусос­тавных предложений.  В ней уточняются, детализируются и систематизируются данные о типах сказуемых в современном украинском литературном языке и средствах их реализации. Констатируется, что сказуемое является главным чле­ном формально-грамматической структуры простого двусоставного предложе­ния, который находится в предикативной связи с подлежащим и предстает как формальный коррелят предиката. Формально-грамматическая типология ска­зуемых  осуществлена  с учетом способа выражения модально-часовых значе­ний и морфологической природы их формы. Согласно способа выражения мо­дально-часовых значений все сказуемые разделены на два основных типа – простые и непростые. Простое сказуемое может быть лексически выраженным и нулевым. Непростые сказуемые представлены двумя видами – составными и сложными (двойными). Установлено, что по морфологическому выражению простые сказуемые бывают только глагольными, составные – глагольными, именными, наречными и инфинитивными, сложные (двойные) – глагольно-имен­ными и глагольными.

Ключевые слова: простое глагольное лексически выраженное сказуемое, простое нулевое сказуемое, составное глагольное сказуемое, составное именное сказуемое, составное инфинитивное сказуемое, составное наречное сказуемое, сложное (двойное) сказуемое, вторичное сказуемое.

Khrystianinova Raisa. The Typology of Predicates in Modern Ukrainian Language. Article deals with the actual problem of theory of simple sentences. It is pointed and detailed information about the types of predicates within modern Ukrainian literary language; there are also revealed ways of their realization. It is stated that predicate is the main member of formal-grammar structure of simple two-part sentence which is in the predicative connection with the subject and this is the formal correlate of the predicate. The formal-grammar typology of predicates is realized considering the way of expressing modal-temporal meanings and morphological nature of predicates’ form.  By way of expressing modal-temporal meanings all predicates are divided in three main types: simple, complicate and double. The simple predicate could be «zero» or «lexically expressed». It is determined that on morphological expressing the simple predicates could be only verbal, complicate predicates could be verbal, nominal, adverbial and infinitive,  double predicates could be verbal-nominal and verbal.

Key words:  simple verbal lexically expressed predicate, simple zero predicate, complicate verbal predicate, complicate nominal predicate, complicate infinitive predicate, complicate adverbial predicate, double predicate, secondary predicate.