УДК 811.161.2’367.623

Наталія Костусяк 

СУЧАСНІ КОМПАРАТИВНІ ТА СУПЕРЛАТИВНІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ У КОНТЕКСТІ НОРМАТИВНОСТІ

У статті докладно схарактеризовано й розглянуто у зв’язку з поняттям мов­ної нормативності ступеньовані форми прикметників, засвідчені в ЗМІ та ху­дожніх текстах поч. ХХІ ст. Визначено семантико-синтаксичну та формально-синтаксичну специфіку прикметникових компаративів і суперлативів, указано на їхній стосунок до явища міжчастиномовної транспозиції, зокрема до морфо­логічно (категорійно) не завершеного різновиду відприкметникової вербалізації та підвищувальної актантної деривації. Закцентовано на сукупності супро­від­них морфологічних змін, які свідчать про «одієслівнення» ступеньованих лек­сем. Проаналізовано семантичне розгалуження прикметників, що слугують осно­вою творення неодериватів вищого і найвищого ступенів порівняння; описано словотвірні ознаки розгляданих форм. Вирізнено компаративні та суперлативні лексеми, уживання яких не відповідає сучасним українським нормативним ви­могам.

Ключові слова: прикметник, ступені порівняння, компаратив, суперлатив, валентність, предикат, суб’єкт, об’єкт.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. Пріори­тет­ність провідних напрямів вивчення української мови відбиває не тіль­ки їхня зорієнтованість на переосмислення раніше висунутих гіпотез й оновлення методологічних засад студіювання, а й спрямованість на ак­тивне опрацювання спектру важливих концептуальних питань, пов’я­заних зі змінами, які відбуваються в мовній системі останнім часом. Безумовно, динамічні явища, що виявляють стосунок насамперед до лек­сичного та граматичного ярусів, значною мірою скоординовані екстра­лінгвальними чинниками. За слушними спостереженнями М. І. Сте­паненка, «новотвори постійно з’являються в мові, а надто мобільно – у бурхливі часи історії» [8, с. 13]. За аналізу мовного матеріалу та вияву його ролі в комунікативній діяльності людей особливої ваги на­буває акцентування, з одного боку, на мовленнєвих потребах суспіль­ства, здатності реалізувати певні настанови, а з іншого – на кодифі­кації нових одиниць чи тих набутків, які тривалий час перебували на периферії міжособистісного спілкування, та виформуванні «нового літературного взірця української мови на тлі розмаїття її сучасних функ­ціональних стилів і комунікативно-прагматичних різновидів» [3, с. 3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Еволюційні процеси, що відбуваються в корпусі сучасної української мови, чинники, які зумов­люють появу нових ресурсів номінації, закономірності структуру­вання слів, функційний вияв та кодифікація їхніх форм належать до активно опрацьовуваних питань сучасної наукової парадигми. Значне зацікавлення порушеними проблемами простежуємо в працях І. Р. Вихованця, К. Г. Городенської, С. Я. Єрмоленко, Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловської, М. І. Степаненка, Л. Т. Масенко, Л. О. Ставицької, М. І. Навальної, Л. М. Колібаби та ін. Проте в арсеналі активно сту­ді­йованих мовних інновацій найменше уваги закцентовано на ступе­ньованих прикметниках. Принагідно зауважимо, що раніше пара­мет­ричні ознаки українських компаративів і суперлативів, їхню семан­тичну та граматичну спеціалізацію  досліджували такі українські нау­ковці, як Д. Х. Баранник, Ю. О. Карпенко, А. П. Грищенко, В. А. Тим­кова та ін. Із нових методологічних позицій проаналізували розгля­дані мовні одиниці І. Р. Вихованець [1, с. 139–142], О. Г. Межов [6; 7, с. 99–100] та ін. Комплексній (семантичній, синтаксичній, морфо­логічній та словотвірній) кваліфікації ступеньованих форм, визна­ченню їхньої частиномовної спеціалізації, валентного потенціалу, транспозиційно-модифікаційного характеру та морфолого-синтак­си­ко-словотвірного статусу присвячено монографію «Категорія ступе­нів порівняння прикметників і прислівників» [4]. Переміщенням ак­центів із традиційно узвичаєних принципів дослідження українських компаративів і суперлативів на новітні, пов’язані з модальними моди­фікаціями структур позначена праця «Модальна парадигма речень із предикатами якості у сучасній українській літературній мові» [5]. Водночас з’ява ступеньованих неолексем, продиктована передовсім суспільно-політичними факторами, спонукає до деякого переосмис­лення їхньої узичаєної словотвірної моделі та значеннєвого розгалу­ження. Указані аспекти аналізу дадуть змогу зосередити увагу на живо­мовних процесах і скоригувати усталену лінгвістичну парадигму.

Мета статті – з’ясувати синтаксичну, семантичну та дериваційну специфіку ступеньованих прикметникових форм, засвідчених у ЗМІ та художніх текстах поч. ХХІ ст., розглянути аналізовані компоненти у зв’язку з поняттям мовної нормативності. Досягнення мети перед­бачає необхідність розв’язання таких завдань: 1) визначити семан­тико-синтаксичну та формально-синтаксичну специфіку компаратив­них і суперлативних прикметників; 2) схарактеризувати сукупність притаманних їм морфологічних категорій, зокрема тих, що зазнали модифікації; 3) закцентувати на семантичному розгалуженні прикмет­ників, які слугують основою творення неодериватів вищого і найви­щого ступенів порівняння; 4) описати словотвірні ознаки ступеньо­ваних форм.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Новітній нетривіальний аналіз українських ступеньованих прикметників став передумовою їхнього розгляду на тлі кількох мовних рівнів, зокрема синтаксичного, морфологічного та словотвірного, що слугувало основою для надання категорії ступе­нів порівняння статусу міжрівневої категорійної величини, яку струк­турують дві грамеми – компаратив і суперлатив [1, с. 139–142; 4]. Значеннєвий діапазон компаративних форм пов’язаний з указівкою на більшу міру вияву певної ознаки в одного її носія порівняно з ін­шим чи в того самого носія в якийсь момент часу порівняно з іншим періодом, пор.: ВВП Нідерландів в розрахунку на душу населення у де­кілька разів більший за аналогічний показник України… («Україн­ська правда», 27. 02. 2016); …рівень води в озері вищий від рівня мо­ря в середньому на 30–60 см («День», 18. 05. 2006) і …кожен пат­ріот мусить ставати з дня у день більш вихованим, стриманим, розважливим та відповідальним («Українська правда», 27. 02. 2016). Цій утвердженій у науковій парадигмі традиції певною мірою супере­чить функціонування компаративів зі зміщеним, значно ємнішим се­мантичним потенціалом, коли вони, семантично наближуючись до су­перлатива, експлікують зіставлення не з одним предметом, а з їхньою сукупністю, а отже набувають видільного значення. У такому разі простежуємо два морфологічних вияви об’єктної синтаксеми. З од­но­го боку, її маркують звичні для цієї сфери сполуки «від + родовий відмінок» та «за + знахідний відмінок», а з іншого – притаманна при­суперлативному об’єктові «серед + родовий відмінок», що перебуває поза нормами сучасної української літературної мови, пор.: Бурко­тіння Данченка мало таку потужну гучність, що було могутнішим за сло­во, більшим за слово, ласкавішим за всі слова («День», 16. 03. 2012) і Дмитро Підручний – кращий серед українців в естафеті («Спорт Тер­нопільщини», 15. 12. 2014. Режим доступу : http://sports.te.ua/winter/7587); Дмитро Підручний – кращий серед українців у спринті («Спорт Тер­нопільщини», 20. 12. 2014. Режим доступу : http://sports.te.ua/winter/7634); Сайт Мін’юсту – кращий серед офіційних сайтів органів виконавчої влади («24 канал», 31. 05. 2011. Режим доступу: http://24tv.ua).

Призначення похідних суперлативних форм полягає у вираженні найбільшої міри вияву якісної ознаки порівняно з чітко окресленою (що­найменше з двома) чи необмеженою сукупністю її носіїв або без зі­ставлення з можливими її носіями (елятивне значення), наприклад: Серед європейських країн він [пенсійний вік. – Н. К.] найвищий у Нор­вегії («День», 15. 04. 2010); Наш мед – найкращий у світі («День», 01. 10. 2009); Українець став найкращим у світі в лижній акробатиці («День», 19. 02. 2016); Мої студенти – і справді найрозумніші та найкращі… («День», 19. 09. 2003).

Зважаючи на семантичну спеціалізацію прикметників вищого та найвищого ступенів порівняння принагідно вважаємо за потрібне закцен­тувати на деяких ступеньованих лексемах, уживання яких не відповідає сучасним українським нормативним вимогам. Зокрема в ре­ченнях на взір В естафеті на етапі Кубка світу з біатлону україн­ські спортсменки показали кращий результат та здобули «золото» («Українська правда», 17. 01. 2016); Віра Ребрик показала кращий результат у сезоні і цілком виправдано отримала найвищу нагороду у метанні спису (58,48 м) («ТСН», 23. 07. 2007. Режим доступу : http://prosport.tsn.ua) компаратив кращий має значення найвищої міри вияву ознаки, що доводить, приміром, у першому реченні частина здобули «золото», у другому – цілком виправдано отримала найвищу нагороду. Тому використаний журналістами варіант – неправильний переклад із російської мови сполуки лучший результат, де прикмет­ник має форму найвищого ступеня порівняння (пор. вищий ступінь у ро­сійській мові – лучше). Тривалий процес українсько-російського бі­лінгвізму та паритетність у функціонуванні російських і скалько­ва­них українських форм повинна нарешті поступитися встановленню досить необхідної натепер дистанційності між ними. Отже, пра­виль­но: В естафеті на етапі Кубка світу з біатлону українські спорт­смен­ки показали найкращий результат та здобули «золото»; Віра Ребрик показала найкращий результат у сезоні й цілком виправдано отри­мала найвищу нагороду в метанні спису. Порушено літературну нор­му й у таких конструкціях: У бігових дисциплінах Олексій Позняков здобув подвійну перемогу на дистанціях 60 та 400 метрів, а Пав­ло Олійник був кращим (потрібно найкращим) на відрізках 800 та 3000 метрів. <···> У бігу на дистанції 60 метрів швидшою (потрібно найшвидшою) виявилася Ярослава Закатова, її результат – 7,4 секунди. <···> У секторі для штовхання ядра представник Менського району Дмитро Манжай показав кращий (потрібно найкращий) ре­зультат серед юнаків – 16 м і 16 см («Чернігівщина: події і комен­та­рі», 20. 01. 2014. Режим доступу:  http://pik.cn.ua).

Синтаксична спеціалізація компаративних і меншою мірою су­перлативних прикметників пов’язана з явищем міжчастиномовної транс­позиції, зокрема з морфологічно (категорійно) не завершеним різно­видом відприкметникової вербалізації: …рівень життя чехів у п’ять разів вищий від нашого («Українська правда», 27. 02. 2016); Адже культурна «інфекція» могутніша за будь-які політичні ресурси («День», 16. 07. 2010); Ольга Харлан знову найсильніша («День», 23. 02. 2016). Кваліфікаційну схему аналізу вказаних мовних одиниць виявскрав­лює їхній розгляд із семантико-синтаксичного та формально-синтак­сичного боку. Зорієнтованість на семантико-синтаксичні параметри дає змогу вказати на центральну предикативну функцію та двова­лент­ний потенціал ступеньованих форм. Зазначені пре­дикати з огляду на свою валентну перспективу потребують двох субстанційних син­таксем – лівобічної суб’єктної та правобічної об’єктної. Зростання кількості підпорядкованих субстантивів порівняно з твірними прикмет­никовими формами І. Р. Вихованець цілком аргументовано пов’язує з підвищувальною актантною деривацією. «Збільшення кількості ак­тантів у похідних предикатних одиницях стосується явищ «актантної деривації», її різновиду – «підвищувальної» деривації, тобто збіль­шення кількості обов’язкових актантів» [1, с. 142]. Досліджувана джерельна база засвідчує, що наявність субстанційних синтаксем, які перебувають у валентній рамці ступеньованих предикатів, безносе­редньо залежить від форми експлікації головного компонента. Якщо реченнєву побудову моделює компаративна прикметникова форма, то суб’єктові та об’єктові порівняння притаманна облігаторність: …тра­гедія генія завжди вища за будь-який тріумф посередності… («День», 17. 09. 2015). Натомість особливістю структур із найвищим сту­пенем порівняння є наявність облігаторної суб’єктної та факультативної об’єкт­ної синтаксем: У Черкасах визначили, хто найсильніший серед українців у морському багатоборстві («День», 28. 06. 2012); Та хто з нас не пережив сьогодні сакраментального відчуття томливого стану самотньої людини, той, мабуть, найщасливіший («Україн­ська літературна газета», 08. 12. 2015). Формальна необов’язковість об’єкта порівняння в конструкціях такого зразка вносить певні корек­тиви в семантико-синтаксичну спеціалізацію суперлативних форм. Зокре­ма за наявності морфологічно маркованого об’єктного компо­нента форма найвищого ступеня порівняння зазвичай виконує роль предиката, у разі формальної нівеляції зазначеної субстанційної син­таксеми суперлативи частіше функціонують як ускладнювальні еле­менти (атрибути) семантично неелементарного речення. Пор.: Люд­мила Петрушевська мені видається найсильнішою серед фіналістів («День», 23. 10. 2013) і Національний центр Олександра Довженка зі­брав найвідоміші художні фільми про Кобзаря («День», 10. 04. 2014). Отже, у прикметникових формах найвищого ступеня порівняння на від­міну від вищого транспозиція не закріплена.

Засобом експлікації спеціалізованого предикативного вживання варто вважати ступеньовані лексеми, дериваційною базою яких слу­гують двовалентні прикметникові форми на зразок важливий, вигід­ний, доступний, потрібний, прихильний тощо. Такі ознакові слова контамінують дві валентності: семантико-синтаксичну валентність компаративної чи суперлативної форми та частково нейтралізовану нею вихідну прикметникову валентність. Структуровані цими преди­катами семантично ускладнені речення можуть містити три суб­стан­ційних синтаксеми чи дві – суб’єкт та об’єкт порівняння. Пор.: Для пое­та муза важливіша за титули і звання («День», 24. 02. 2000); Для ньо­го [Сергія Кримського. – Н. К.] важливішими за вчення були такі по­няття, як ідея, концепція, теорія («День», 10. 06. 2011); Євроінте­грація Україні вигідніша, ніж вступ до Митного союзу... («День», 22. 12. 2012) і …процес важливіший за результат («День», 02. 06. 2001);  Реформувати систему науки треба таким чином, щоб навички продукування наукових знань стали важливішими за на­вич­ки продажу... («День», 18. 12. 2015).

Семантико-синтаксична структура простих елементах речень зі сту­пеньованими формами певною мірою корелює з формально-синтак­сичною, змодельованою головними та другорядними компонентами. В основі виділення зазначених одиниць лежать формально-синтак­сичні зв’язки, передусім предикативний із його формою взаємо­за­леж­ної координації між підметом і присудком, а також підрядний. Кор­пус дослідницького матеріалу засвідчує, що формально-синтаксична спеціалізація компаративних та суперлативних прикметників, ужитих у текстах ХХІ ст., не суперечить усталеним нормам їхнього функціо­нування, тобто форми вищого та найвищого (за експліцитного вира­ження об’єкта) ступенів порівняння разом із зв’язковим компонентом структурують  складений присудок, що потребує підмета в називному відмінку та керованого члена речення. Перебування в побудованому за моделлю дієслова присудковому секторі зумовило появу низки категорійних ознак цієї частини мови. Дієслівне граматичне оформ­лення реалізують власне-зв’язка бути та напівзв’язки ставати, ста­ти, видаватися, видатися, виявлятися, ви­явитися, здаватися, здати­ся, робитися, зробитися, що увиразнюють значення часу, способу, особи, виду (крім слова-морфеми бути), а також модифікують (або й нівелюють) визначальні категорії прикметника. Зокрема, послаблення числових і родових ознак у ступеньованих формах пов’язане з дублю­ванням цих категорійних параметрів аналітичними службовими ком­понентами, тому І. Р. Вихованець кваліфікує їх як периферійні та над­лишкові граматичні категорії прикметника [1, с. 141]. Відмінкову нейтралізацію віддзеркалює можливість функціонування прикмет­ни­кової частини тільки у формах, що за своїми показниками нагадують називний чи орудний відмінки. Наприклад: Як на мене, українці з кожним роком стають вимогливішими («День», 27. 12. 2012); Ваймарські мотиви в українській літературі стали ще популяр­ні­шими в часи Другої світової війни та після неї («Українська літера­турна газета», 09. 01. 2016); Економічна криза для міста виявилася ще страшнішою, ніж міномети і гаубиці («Українська літературна газета», 13. 01. 2016); Святкування Дня Незалежності в Києві буде наймасштабнішим за всю історію України («День», 22. 08. 2011); …якби історію ми знали краще, то й патріотизм у війську та в ін­ших силових структурах був би вищий («День», 16. 06. 2015); Коли Пікассо побачив її картини, відразу визнав: якби Примаченко жила у Фран­ції, то була б відомішою за нього самого («День», 19. 12. 2012). Різновидом предикативного вживання прикметникових суперлативів є ускладнена модель іменного складеного присудка, наприклад: …ко­жен з нас з поваги до жертовності Героїв, з відповідальності перед власними дітьми та перед Богом мусить стати відповідальнішим за свої вчинки («Українська правда», 27. 02. 2016).

Синтаксично вербалізований прикметник, градаційну конкре­ти­за­цію якого почасти увиразнюють інтенсифікатори значно, набагато, наполовину, трохи, чимраз, ще, щораз та ін., залежно від ступеня по­рівняння здатний керувати:

1) субстантивом у родовому відмінку з прийменником від, у зна­хідному відмінку з прийменником за, рідше – в орудному зі скла­де­ним прийменником порівняно з чи побудованою за моделлю керова­ного члена речення підрядною частиною порівняльно-об’єктних склад­нопідрядних речень, зв’язковим елементом яких є сполучник ніж (коли відад’єктивний синтаксичних дієслівний дериват репрезентова­ний компаративом), наприклад: Безпека на сході України важливіша за політику («День», 29. 01. 2016); …їхня [львівських автобусів, тро­лейбусів, електробусів. – Н. К.] ціна на 40% нижча порівняно з євро­пейськими  аналогами («День», 11. 02. 2016); Окрім того, існує уні­версальне бажання, властиве людині – знати, де твоє місце у світі, наскільки ти є вищим порівняно з найвищою людиною у світі чи на­скільки більшим є твоє яблуко порівняно із найбільшим яблуком у світі («День», 01. 09. 2011); Їх [автомобілів. – Н. К.] вартість при­близно на 500–1000 доларів вища, ніж аналогічних класу Євро-4 («День», 13. 01. 2016). За деяких контекстуальних умов іменник у ро­лі керованого компонента зазнає згортання, а отже є своєрідним при­хованим об’єктним елементом, і тоді його функцію частково пере­бирає на себе прикметник: …польська статистика цін, як і вся сис­тема суспільного інформування, значно ширша, оперативніша, до­стовірніша та доступніша порівняно з українською («День», 03. 07. 2012); …споживчий кошик сусіда майже наполовину дешев­ший, ніж український («День», 03. 07. 2012). Тенденцію до синтак­сичної конденсації мовних одиниць можна простежити в реченнях на зразок Лише макаронні вироби, цукор, приправи в Україні дешевші, ніж у Польщі («День», 03. 07. 2012), де корелят об’єкта порівняння – підрядна частина, зокрема компонент із контамінованою порівняль­но-локативною семантикою у Польщі, репрезентує в згорнутому вигляді інше просте речення з його семантико-синтак­сичними відношеннями. Виділена синтаксема, експлікуючи просторове значення, значною мі­рою тяжіє до детермінантної сфери. Варто зазначити, що майже всі проаналізовані репрезентанти керованого члена речення нормативні, крім підпорядкованої компаративному прикметникові та зорієнтова­ної на розмовно-побутовий стиль сполуки «порівняно з + грамема орудного». До порушень кодифікованого вживання ступеньованих форм, що є відгомоном тривалого процесу російщення, необхідно за­рахувати конструкції на зразок Тому в німецькому суспільстві ви­ни­кає такий настрій: добробут важливіше свободи, а військові засоби захисту неефективні і не потрібні ... («День», 11. 06. 2015); У цьому протистоянні ми були сильніші «Динамо»! («Українська правда», 17. 10. 2015). Виділені одиниці, які з’явилися під впливом російської мови важнее свободы, сильнее «Динамо» потрібно замінити україн­ськими відповідниками: добробут важливіший за свободу (від сво­боди, ніж свобода) та були сильніші за «Динамо» (від «Динамо», ніж «Динамо»);

2) іменником, експлікованим грамемою родового з прийменни­ка­ми з (із), серед (почасти разом із займенниковим прикметником увесь (весь)) і зрідка – місцевим відмінком із прийменниками у (в), на (якщо  синтаксичний відприкметниковий еквівалент дієслова має форму су­перлатива), наприклад: …Сергій найсильніший серед колишніх і ни­нішніх альпіністів України («День», 31. 03. 2004); І роман «Музей по­кинутих секретів» нині вважається чи не найсильнішим серед фі­налістів («День», 20. 10. 2013); Українці – найсильніші в Європі! («День», 23. 06. 2010); Український мед дійсно найкращий у світі («День», 13. 08. 2011). Керований компонент, маркований прийменни­ково-відмінковою формою місцевого, з огляду на виразну локативну семантику певною мірою прилягає до просторових детермінантних членів речення, що дає змогу надати йому статусу синтаксичної оди­ниці проміжного різновиду, яка перебуває між валентно зумовленими компонентами й детермінантними членами речення.

Крім категорійно зумовленого присудкового вживання, прикмет­ники вищого та найвищого ступенів порівняння засвідчені в напів­предикативно-означальній та власне-означальній позиціях. У пер­шо­му випадку аналізовані одиниці та підпорядковані їм залежні слова перебувають з опорним іменником у зв’язку, що конденсує ознаки підрядності та предикативності. Однією з визначальних передумов переміщення ступеньованих форм у власне-атрибутивну сферу є від­сутність правобічного керованого члена речення. Пор.: Є речі, наба­гато важливіші від знань. Любов, наприклад («День», 09. 12. 2011) і …в нашій кримській історії ми переживали гірші часи («День», 28. 07. 2015); …у волинському наметі роблять найкращий трав’яний чай («День», 28. 08. 2014); …інші писанкарі, що мешкали поряд, ста­ли зносити сюди свої найкращі вироби («День», 28. 08. 2014); Навіть в найгіршій і недемократичній країні є порядні люди серед правників («День», 14. 01. 2015).

Крім синтаксичних параметрів та супровідних морфологічних змін, які вказують на «одієслівнення» ступеньованих лексем, уважає­мо за потрібне зосередити увагу на механізмі творення низки розгля­даних одиниць, засвідчених у досліджуваній джерельній базі. Значна частина аналізованих компонентів відповідає українській деривацій­ній традиції. Позитивно, що з‑поміж двох – синтетичної та аналітич­ної – форм автори надають перевагу природній для нашої мови синте­тичній, утворюваній за допомогою суфікса ‑іш‑, рідше – ‑ш‑ (у ком­паративах) і префікса най‑ (у суперлативах), наприклад: Через рік піс­ля вигнання бандитів військова розруха в містах сусідить з розрухою економічної, причому масштаби останньої куди мальовничіші і страшніші  («Українська літературна газета», 13. 01. 2016); І згодом його [Романа Лубківського. – Н. К.] особистість ще більш увираз­ниться. Стане зрозумілішою кожному українцю («Українська літера­турна газета», 13. 01. 2016); Шаленіючий опір певних структур сьо­годні нізащо не допустить, щоб керманичем Держави став, хай і найреакційніший з письменників. Що вже думати про найпро­гре­сивнішого? («Українська літературна газета», 08. 12. 2015). Специ­фі­ка синтаксично нерозкладних описових форм, у яких роль допоміж­них компонентів більш / менш, найбільш / найменш зведена до морфе­ми, полягає в їхній здатності утворити одиниці з двома полярними модифікаціями вихідного лексичного змісту – висхідною та спадною. Зазначена особливість дає змогу виражати інтенсивність і послаб­лення якісної ознаки, не вдаючись до синтетичних форм від анто­ні­мічного прикметника, який не завжди можна дібрати. Складена фор­ма, що експлікує висхідну інтенсивність ознаки, за значеннєвими параметрами синонімічна із синтетичною, пор.: Село Семенівка, де торік ішли найбільш запеклі бої, відтоді так і лежить в руїнах («Українська літературна газета», 13. 01. 2016) і Село Семенівка, де торік ішли найзапекліші  бої, відтоді так і лежить в руїнах. Вибір аналітичної форми часто зумовлений іншомовним походженням твір­ної основи, утрудненням структурно-морфологічних змін у похідно­му слові, складністю вимови тощо. Також її обирають, коли синте­тична форма вносить небажаний зміст чи позбавляє прикметник семантичної визначеності. Наприклад: Культурні мости не менш важливі, ніж дипломатичні («День», 02. 12. 2015); Отже, в менш розвинутих країнах залишаються менш конкурентоспроможні гро­мадяни («День», 03. 12. 2015); Поряд з цим молоді таланти беруться за втілення більш амбітних задумів, зокрема за написання художніх романів («Українська літературна газета», 12. 01. 2016); На сьогодні я вважаю «День» однією з найбільш об’єктивних газет у нашій дер­жаві… («День», 19. 09. 2003). З огляду на подані вище критерії вжи­вання описової форми, на нашу думку, доцільнішим було б її вико­ристання й у моделюванні виділених компаративів у реченні Щоправ­да Тис ставав усе дивакуватішим, забудькуватішим, а його витівки – все чудернацькішими й  карколомнішими (А. Любка, «Карбід»).

Отже, синтетична та аналітична форми продовжують співісну­ва­ти, жодна з них не надлишкова в мові, хоч продуктивнішою, звичай­но, є синтетична.

Одну з типологічних ознак ступенів порівняння становить їхня здатність утворюватися не від усіх прикметників. Зазвичай у шкіль­них і вишівських підручниках та посібниках зауважують, що потен­ційність до вираження різної за інтенсивністю ознаки мають біль­шість якісних прикметників. Проте докладний аналіз лексики Слов­ника української мови [10] дав змогу спростувати вказане теоретичне положення. Прикметників зазначеного розряду, пов’язаних із ймовір­ною появою ступеньованих дериватів, приблизно стільки само (50,7 %), як і якісних прикметникових форм, не здатних брати участь у побудо­ві компаративних і суперлативних моделей [4, с. 171]. Поза ознакою ступенювання перебувають також відносні прикметники за неве­ли­ким винятком відносно-якісних утворень. Водночас останнім часом, насамперед у художній літературі та засобах масової інформації, що найоперативніше реагують на мовні потреби суспільства, натрап­ляємо на ступеньовані неолексеми. Їхнє виникнення мотивують різні причини, а процес творення зазвичай відповідає чинним у мові спо­со­бам деривації. На переконання Є. А. Карпіловської, «інновації – лек­сичні, словотвірні, граматичні, стилістичні, правописні – безза­стереж­но засвідчують зміни у мовних смаках українського суспільства, ди­наміку мовних норм, дальшу, глибшу семантико-прагматичну та функ­ціонально-стилістичну диференціацію української мови, у якій важ­ливу роль відіграють свої, засвоєні давно і засвоювані нині ресурси номінації» [2 , с. 29]. Появу різного штибу інновацій в українській мові, зокрема й у межах компаративних і суперлативних форм, поза вся­ким сумнівом, диктують посутні суспільно-політичні зміни. До низки визначальних інтралінгвальних чинників кінця ХХ – початку ХХІ ст., що впливають на витворення нового мовного інвентарю, О. А. Сти­шов зараховує зокрема моду на слова чи їхні структурні елементи (морфеми), які характеризують естетичні смаки українського соціум­му, дію аналогії, а також лібералізацію норм літературної мови [9, с. 204–205]. До активно вживаних лексем, що віддзеркалюють прагнення україн­ського народу підтримати європейський зовнішньополітичний напрям та сповідувати принципи цивілізованого внутрішнього та міждержавного спілкування, належать Європа, європейський, проєв­ропейський, євроінгреований, демократичний, які значно розширили свій значеннєвий діапазон. Зокрема нововиформувані (переносні) відтінки поданих прикметників, що в утрадиційненому вияві структу­рують групу відносних, стали передумовою переміщення їх до сфери одиниць перехідного відносно-якісного різновиду. Указані транспо­зиційні зміни спричинили перетворення незмінної ознаки в таку, яка може виявлятися в предметі більшою чи меншою мірою. Компара­тивні форми цих прикметників мають синтетичний та аналітичний вияви: Фонтан – це справжній подарунок, який зробить місто гар­ні­шим, людей щасливішими, а Україну – європейськішою (А. Любка, «Карбід»); Навіть вони [цигани. – Н. М.] більш євроінтегровані, ніж українці, вони є в усіх країнах, їм добре, пощастило, в них немає своєї держави, тому ніхто їм не забороняє вступати в Євросоюз, бо вони й не можуть, і не треба їм (А. Любка, «Карбід»); Щоправда, Свідзін­ський у цьому спільному з неокласиками русі дещо, сказати б, «демо­кра­тичніший»: він поетизує буденне і навіть приземне, не наван­та­жуючи вірш культурними реаліями та ремінісценціями… («Україн­ська літературна газета», 12. 01. 2016). Ступенювання виділених лек­сем, хоч і руйнує лінгвістичну традицію, але деякою мірою виправ­довує їхнє функціонування в мовленні завдяки вживанню в перенос­ному значенні. Зміну словотвірних парадигм, що ґрунтується на пев­ній нівеляції кодифікованих норм, прагненні їх модифікувати, про­сте­жуємо на прикладі функціонування й інших ступеньованих прикмет­ників: Для цього контроль над провінціями був розділений так: більш нафтородючі провінції контролювали війська США і Англії, більш аграрні (такі, як провінція Васіт) – українці, поляки, сальвадорці, естонці («Українська літературна газета», 13. 01. 2016).

Апелюючи до су­часних мовних кодифікацій, пов’язаних із мож­ливістю утворення ступенів порівняння прикметників, зауважимо: до цієї групи традиційно не зараховують слова, що виражають зна­чення протилежності, повністю заперечують існування якісної озна­ки. Значна частина таких мовних одиниць має префікси не-, без-, а-, де-/дез-, диз-, ір-. Проте в газетно-публіцистичних та художніх текстах натрапляємо на порушення вказаної закономірності: Тарас Мельни­чук, один з найнеповторніших віршотворців 20-го століття, на­роджений в Уторопах, був справжнім Князем роси і знався на таєм­ницях гір («Українська літературна газета», 09. 12. 2015); Втершись у довіру до замовників волосся, Уляна отримала й нову пропозицію, складнішу й небезпечнішу (А. Любка, «Карбід»); З сучасної точки зо­ру оповідання «Я (романтика)» є жорстоким вироком більшовиць­кому ладу. Це – демонстрація фактично безпідставних страт. При чо­му у безглуздішому з точки зору власної безпеки вигляді («Українська літературна газета», 11. 01. 2016); Думка слушна, та чи ТІ слова дібрано? Бо якщо цю думку довести до логічного кінця (тобто до аб­сурду), найбезглуздішим (діє)словом є «робити», бо воно, як найбіль­ша математична абстракція нуль, – не позначає нічого («Українська літературна газета», 07. 12. 2015). У межах позбавлених ступеню­вання лексем також розглядають одиниці, які репрезентують абсо­лютну (сталу) ознаку предмета. Проте корпус дослідницького мате­ріалу засвідчує, що й такі одиниці зазнали помітних зрушень: Це були все дорожчі і все забороненіші ліки, які тепер через кордон йшли просто конвеєром (А. Любка, «Карбід»); Ну, бо там усе було кольо­ровіше, західні мультики, Том і Джері, крута музика, – й далі було невтямки міському голові (А. Любка, «Карбід»). Чи приживуться такі форми в майбутньому, чи будуть вони олітературнені, не відомо. Це покаже мовна практика. Проте незаперечним є той факт, що пошук гармонії в мові, потреба якнайточніше виразити думку, відомості про предмети, ознаки, дії, спричинить появу ще багатьох лексем і їх­ніх форм. Як слушно наголошує М. І. Степаненко, «є всі підстави прогнозувати, що ця стихія з часом припиниться і мовні норми вля­жуться, а сама мова очиститься від випадкового, недовершеного, не­вигрануваного, у ній назавжди залишиться те, що не порушує літе­ра­турного стандарту» [8, с. 6].

Продовження