УДК 811.161.2ʼ276.6:52

Оксана Богуш 

 

 

ПОЛІСЕМІЯ ТА ОМОНІМІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ АСТРОНОМІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

 

У статті зосереджено увагу на явищах полісемії та омонімії в українській астрономічній термінології кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. На основі аналізу семантичної структури наявних у терміносистемі астрономії полісеміч­них слів виділено зовнішньосистемну, міжсистемну та внутрішньосистемну по­лісемію, а також описано міжгалузеву та внутрішньосистемну омонімію.

Ключові слова: українська астрономічна термінологія, термін, полісемія, омонімія, семантична структура.

 

Обґрунтування наукової проблеми та її значення. Сьогодніш­ній етап українського термінотворення характеризується тенденцією до впорядкування й унормування всіх наявних терміносистем. Не ви­няток й астрономічна термінологія, система понять якої ще не опи­сана всебічно, хоч низка статей українських лінгвістів присвячена аналізові різних аспектів творення та вживання української астроно­мічної термінолексики. Показовими в цьому плані є лексико-семан­тичні явища полісемії та омонімії, що перешкоджають однозначному сприйняттю змісту повідомлюваного. Ці процеси ще не були обʼєк­том спеціального аналізу в астрономічній термінології кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., що й зумовлює актуальність пропонованої розвідки і є важливим для упорядкування досліджуваної терміносистеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Термін як ключовий елемент будь-якої термінології характеризується здатністю постійно змінюватися відповідно до наукових чи суспільних потреб. Терміно­логія є найчутливішою до зовнішніх впливів частиною лексики літе­ратурної мови, унаслідок чого виникають багатозначні слова та тер­міни-омоніми, розмежування яких потребує докладного опрацювання. Проблему полісемії та омонімії в термінологічній лексиці розглядали В. П. Даниленко [3], Д. С. Лотте [7], О. В. Суперанська, Н. В. Подоль­ська [10], Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк [9] та ін. Незважаючи на велику кількість досліджень багатозначності та омонімії в термі­но­логії, ця проблема потребує подальшого вивчення на матеріалі різних терміносистем, зокрема й астрономічної.

Мета нашої статті – подати всебічну характеристику полісеміч­них термінів та термінів-омонімів в українській астрономічній термі­носистемі кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Для цього вико­нано такі завдання: розмежовано лексико-семантичні явища полі­се­мії та омонімії, описано різновиди багатозначних термінів, види омо­німії в астрономічній терміносистемі досліджуваного періоду, пока­зано звʼязки астрономічної термінолексики зі спеціальною лексикою інших терміносистем української мови.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих ре­зультатів дослідження. Багатозначність термінів вважають одним із най­головніших недоліків термінології, оскільки в межах конкретної тер­міносистеми спеціальна номінація має відповідати критерію одно­значності, що є найважливішою особливістю терміна. Однак із роз­витком науки й техніки, появою нових понять виникають нові номі­нації, а наявні набувають нових значень, породжуючи багатознач­ність навіть у межах однієї терміносистеми.

«Полісемія в термінології на відміну від загальномовної полісемії виникає лише як категоріальна: семантична структура слова наче розщеплюється на окремі аналогічні частини, на ознаки, які належать одночасно декільком категоріям» [4, c. 8]. Основою для розвитку багатозначності є рухомість мовної одиниці, внаслідок чого вона набуває нового змісту на основі подібності (метафора) або часової і просторової суміжності (метонімія, синекдоха) з іншими поняттями.

За словами Д. С. Лотте, «явище полісемії в термінології спри­чи­няє неточність, тому особливу увагу треба звертати на усунення всіх багатозначних термінів або залишати біля терміна лише одне зна­чення» [7, с. 13]. Однак будь-яка терміносистема не може уникнути впливу загальномовних універсалій. М. П. Годована зазначає: «Полі­семія термінів – це природний вияв законів розвитку лексики. З нею можна боротися, її можна обмежувати, але вона все одно буде про­никати в термінологію як складову частину лексики загальнолі­тера­турної мови» [2, с. 8]. Явище багатозначності відбиває процес пізнання об’єктивної дійсності, яка постійно змінюється, тому є закономірним явищем у терміносистемі, що розвивається. Усі значення в багато­значному слові перебувають у певних зв’язках, де кожне значення по­лісемічного слова обовʼязково пов’язане з його первинним значен­ням, оскільки розвинулося внаслідок певної подібності позначуваних понять.

Здебільшого астрономічні терміни кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. є словами однозначними, позбавленими стилістичного забарв­лення, і зберігають однозначність як у межах астрономічної терміно­системи, так і загалом у мові. Водночас аналізованій терміносистемі властива багатозначність, зумовлена ексталінгвальними та інтерлінгваль­ними чинниками. Зафіксовано полісемічні терміни-слова та терміни-словосполучення.

В українській астрономічній термінології можна виділити такі види полісемії:

1) зовнішньосистемна полісемія (термін астрономії – загаль­новживане слово): затемнення (астр.) – зʼявище, де ясне всесвітнє ті­ло стає для нас на певний час невидне через те, що ховається за інше всесвітнє тіло, або входить у його тінь[1] (УЗЕ, т. 2, с. 33), затемнення (заг.) – дія і стан за значенням затемнити (СУМ, т. ІІІ, с. 345); кален­дар (астр.) – система літочислення, що за основу має астрономічні зʼявища, зміну дня й ночі, доби року (СЧС(Б), с. 189), календар (заг.) – показник всіх днів на рік, свят, видатних подій та різних відомостей (СЧС(Б), с. 189); кульмінація (астр.) – найвище становище світила над обрієм (СЧС(Б), с. 228), кульмінація (заг.) – найвища точка, вершок, шпиль (УЗЕ, т. 2, с. 414); секунда (астр.) – триста шістдесята частина градуса (СЧС(Б), с. 336), секунда (заг.) – шістдесята частина хвилини (СЧС(Б), с. 336).

До цієї групи належать дієслова: збурювати (астр.) – викликати відхилення в русі від законів Кеплера (НА, с. 114), збурювати (заг.) – надавати бурхливого руху, робити що-небудь дуже неспокійним (СУМ, т. III, с. 456); нівелювати (астр.) – визначати височину різних точок земної поверхні (СЧС(Б), с. 277), нівелювати (заг.) – рівняти, зрівнювати (СЧС(Б), с. 277). Такі терміни не створюють перешкод для розуміння, оскільки в астрономічних текстах слово вживається з одним значенням.

2) міжсистемна полісемія (термін астрономії – термін інших галузей знань): аберація (астр.) – таке явище, коли спостережникові здається, що зірки не в тому місці, де вони справді є (СЧС(Б), с. 2), аберація (фіз.) – відхил від фокуса проміння, що виходять з одного пункту (СЧС(Б), с. 2); азимут (астр.) – кут, який замикає полуденник якоїсь звізди з полудневим колом даного місця (СЧС, с. 8), азимут (військ.) – кут, який утворюється заданим напрямом руху й напрямом на північ (СУМ, т. I, с. 24); бігун (астр.) – точка на небозводі, куди пе­реходить вісь Землі, продовжена до безконечності (УЗЕ, т. 1, с. 309), бігун (геогр.) – точка на поверхні Землі, через яку переходить вісь Землі (УЗЕ, т. 1, с. 309); висота (астр.) – кут від горизонтальної площини до світила, яке спостерігають (НА, с. 22), висота (матем.) – віддаль вершка трикутника від основи (УЗЕ, т. 1, с. 553); ельонґація (астр.) – максимальне кутове віддалення плянети від Сонця (СЧС(Б), с. 160), ельонґація (фіз.) – найбільше віддалення маятника від того місця, де він буває в стані спокою (СЧС(Б), с. 160); кратер (астр.) – частина місячного ландшафту, що своєю формою нагадує кратер земного вулкана (СЧС, с. 174), кратер (геол.) – гирло вулкана (СЧС, с. 174). Ці приклади засвідчують звʼязок астрономічної термінолек­сики зі спеціальною лексикою інших терміносистем української мо­ви, не перешкоджаючи розумінню значень термінів у конкретній науко­вій галузі.

Багатозначні терміни, на відміну від загальновживаних слів, мають обмежену кількість значень. Однак у терміносистемі астро­но­мії поширена й внутрішньосистемна полісемія, тобто багатознач­ність усередині терміносистеми. Цей вид полісемії найбільш небез­печний, адже може привести до неправильного чи неточного розу­мін­ня змісту висловлення.

Внутрішньосистемна полісемія астрономічних термінів спричи­нена розвитком відповідних понять, які, з часом розширюючись та уточнюючись, поповнюються вторинними значеннями.

Серед астрономічних термінів кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. виділяємо невелику кількість внутрішньосистемних двозначних тер­мінів: астрограф – 1) рефлектор для фотографування неба, 2) прилад до креслення зоряних мап (СЧС(Б), с. 52); геліограф – 1) фото­гра­фіч­ний апарат робити знятки Сонця, 2) самозаписний пристрій визначати тривалість і міру яскравості соняшного світла за добу (СЧС(Б), с. 100); гномон – 1) найдавніший астрономічний пристрій визначати високість Сонця, 2) соняшний годинник (СЧС(Б), с. 112), горизонт – 1) видима лінія сполучення між Землею та небозводом, 2) весь прос­тір неба й Землі, цією лінією окреслений, обрій, небозвід (СЧС(Б), с. 114); екліптика – 1) видима дорога Сонця на небі, 2) дійсна дорога Землі у Всесвіті (СЧС, с. 111); констеляція – 1) взаїмне положеня звізд, 2) громада звізд (СЧС, с. 167); Місяць – 1) невідступний това­риш планети, сателіт, 2) невідступний товариш нашої Землі (УЗЕ, т. 2, с. 236); планета – 1) блудна, мандрівна звізда, 2) звізда, що від­буває дорогу довкруги Сонця як наша Земля (СЧС, с. 238). Внутрішня багатозначність термінів є небажаним явищем, оскільки може привес­ти до неточності в наукових текстах. Тому на сучасному етапі розвит­ку національної астрономічної термінології потрібно звернути увагу на полісемічні терміни, усунення яких можливе двома способами: створення нової номінативної одиниці та створення словосполучення, де компоненти конкретизували б значення термінологічної одиниці.

Фактичний матеріал показав, що в астрономічній терміносистемі кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. науковці намагалися уникати ба­гатозначних слів, використовуючи їх у складі терміносполучень, що значно полегшує сприйняття полісемічних слів та робить терміни мо­тивованими, наприклад: абераційний час – час, що дорівнює прямому піднесенню зір, які знаходяться у верхній кульмінації (НА, с. 30), астрономічний рік – час, за який Земля обертається навколо Сонця (СЧС(Б), с. 52), драконічний місяць – час між двома переходами Міся­ця через вузлову точку (АТН, с. 35), зоряний час – час, який міряють дійсним рухом Землі довкола своєї осі (УЗЕ, т. 3, с. 1163), небесна сфера – куля довільного радіуса, в центрі якої ми можемо помістити око спостерігача (НА, с. 20), сидеричний місяць – час обертання Міся­ця навколо Землі (НА, с. 101), синодичний місяць – проміжок часу від одного нового місяця до другого (СЧС, с. 278), тропічний рік – час, коли Сонце повертає до весняної точки, – 365 2422 середніх соняш­них днів (УЗЕ, т. 2, с. 1247).

Отже, багатозначність в астрономічній терміносистемі є природ­ним мовним явищем, для якого характерна наявність в одному слові кількох пов’язаних між собою значень, що сформувалися в процесі розвитку первинного значення. Полісемію спостерігаємо між термі­нами астрономії та загальновживаними словами, термінами астроно­мії і термінами інших галузей знань, а також зафіксовано приклади внутрішньосистемної багатозначності.

Продовження